11.03.2018р. Б. / Глава УГКЦ у Каневі: «Давайте слухати голос Божий у творчості Кобзаря, аби вкотре в історії нам не стало жаль за втрачений шанс»

Якщо хтось готовий йти на компроміс із власним сумлінням, навіть коли йдеться про святе – наше християнство, нашу віру в Бога, якщо хтось вміє торгувати навіть славою Божою, будьте певні, він торгуватиме будь-якою іншою ідеєю.

Про це говорив Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у храмі в Каневі на Чернечій горі (Тарасовій горі) під час Панахиди у день відходу у вічність українського пророка Тараса Григоровича Шевченка.

Уже традиційно в УГКЦ цього дня, 10 березня, вірні та духовенство здійснюють прощу на Чернечу гору до могили Тараса Шевченка.

«Дякую усім вам, які прийшли у цю прощу за покликом нашого Спасителя… Бо щось, радше хтось, вас покликав. Цілком не праведників, а грішників, щоб дарувати нам переображення, зцілення, зокрема в час Великого посту. Бо час Великого посту – це є момент, хвилина цього року, коли Христос відкриває нам дар свого зцілення, хоче нас лікувати, рятувати, – рятувати нашу душу, лікувати наше тіло, робити нас кращими», – сказав Блаженніший Святослав.

Патріарх відзначив, що кожного року ми тут чуємо особливе Боже Слово, звернене до нас через слово нашого Тараса. «Десятого березня він відійшов у вічність, але його слово продовжує до нас говорити. Тому що Боже Слово завжди втілене в якусь конкретну історію. Воно втілене в історію певного народу, певної культури. Боже Слово у творчості Тараса стає українським словом, яке не тільки створило стандарт української мови, але й сьогодні творить стандарт будівництва нової незалежної держави», – вважає Глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав запросив послухати слово Тараса, яке висловлює його жаль. Слово «жаль», розповів духовний лідер греко-католиків, кілька разів повторюється в тому вірші. Цей вірш Шевченко написав на засланні, він датований 1848 роком. Цю поезію часто оминають ті, хто читає Кобзар. Вірш має дивну назву з двох літер «П.С.». Ці літери означають ім'я і прізвище конкретної особи, певного заможного нащадка древнього українського гетьманського роду, який в той час володів майном на Чернігівщині.

Шевченко говорить нам саме про те, що ми сьогодні чули в Євангелії. Поет наче симпатизує грішникам, бо коли вони усвідомлюють свою грішність, то мають шанс виправитися і піти за Христом, стати справжніми християнами і українцями.

Цей вірш має такі слова:
«Не жаль на злого, коло його
І слава сторожем стоїть.
А жаль на доброго такого, 
Що й славу вміє одурить.
...Щирий пан, 
Потомок гетьмана дурного
І презавзятий патріот;
Так й християн ще до того. 
У Київ їздить всякий год, 
У свиті ходить меж панами, 
І п'є горілку з мужиками.
І вольнодумствує в шинку.
Отут він ввесь, хоч надрукуй.
...Люде, люде! 
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте. Не жаль на його,
На п'яного Петра кривого.
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей!».

«Гадаю, – наголосив Глава УГКЦ, – Шевченко тут описав усі суспільні гріхи. Що йому найбільше боліло? У чому той жаль? Жаль за подвійні стандарти, подвійну мораль. Давайте сьогодні, слухаючи тут голос Божий, який через творчість нашого Кобзаря стає голосом України, попросимо у Господа Бога оздоровлення. Зокрема в ті часи, в які нам так важливо мати чутливе сумління, аби вкотре в історії колись нам не стало жаль. Жаль за вкотре втрачений шанс».

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ