Фатіма
вписана в контекст історії спасіння людства. У цьому переконаний Луїджі
Ґонзаґо да Фонсека, другу частину уривків із книжки якого «Чудо Фатіми:
об'явлення, культ, блага звістка» пропонуємо увазі читачів.
Як казав святий Тома, суттєва особливість приватних об'явлень поза
сумнівом полягає в тому, що вони не пропонують доктринальних сенсів, але
несуть потужний виклик, який звернений до християнського народу та
закликає до справжнішого християнського життя. У цьому сенсі Фатіма нині
перебуває в авангарді. Передовсім це проникливий заклик до покаяння. У
всіх об'явленнях, як ангела, так і Діви Марії, є провідна тема, в якій
ніби відлунюють перші сторінки Євангелія. Сенс її можна висловити так:
«Покайтеся, бо в іншому разі всі загинете». Про це нагадував Папа
Павло VI в Апостольському повчанні «Signum Magnum», посилаючись на
об'явлення в Фатімі. Тут можна отримати урок покаяння в
найпедагогічнішому сенсі: йдеться про невимовний смуток маленьких,
невинних людей, яким являється сумна Діва, та самі слова об'явлення:
«Нехай більше не зневажають Господа Ісуса, бо Він уже був дуже
зневажений».
Після проповіді покаяння послання Фатіми різноманітними способами
запрошує до молитви. Достатньо згадати красиву молитву, якої ангел і
Богородиця вчили дітей; це прості та звичайні формули, які, проте,
містять фундаментальну богословську думку всієї християнської традиції. Є
й інші молитви, яких діти дізнаються від священиків, відповідальних за
їхній первісний духовний вишкіл. Але передусім це Розарій, виразна й
досконала формула молитви, яка освячує благочестя Церкви протягом
століть.
У Фатімі можна навчитися молитви також і з жестів Діви Марії, Яка
ніжно складає руки в молитовній позі. Від ангела, який у покорі вшановує
таємницю Трійці та Євхаристії. Також і від маленьких візіонерів, які
незабаром досягли найвищого рівня молитви. А крім цього, ще й від
паломників, які стають навколішки перед капличкою у благальній молитві.
Цей жест, повторений Папою Павлом VI, був назавжди зафіксований
фотоапаратами й телекамерами.
І, врешті-решт, фатімські об'явлення – це обіниця воздаяння. Ба
більше, це один із найхарактерніших аспектів Фатіми, який насамперед
ставить вимогу не обмежуватися суто індивідуальними формами благочестя.
Фатіма – це величне уособлення солідарності містичного Тіла Христового,
яким є Церква. Уже в першому об'явленні ангел навчає досконалої молитві:
«Боже мій, я вірю, я вшановую, я сподіваюся, я люблю Тебе. Прошу,
пробач тим, хто не вірить, ненавидить, не сподівається і не любить
Тебе». У другому об'явленні він каже дітям про «акт воздаяння», а потім і
в третьому: «Воздаяння за неподобство...»
У всіх об'явленнях Непорочної звучить мотив воздаяння, однак
найбільше його чути в третьому і четвертому об'явленнях. У третьому
згадані пекло й таємниця беззаконня, приховані під словом «Росія» – цей
акцент необхідний, аби пояснити необхідність воздаяння й посвячення,
про які Марія проситиме згодом. Непорочна навчає дітей короткої
молитви-прохання, яку ті повторюватимуть щоразу під час покутних
практик: «Ісусе, це заради Твоєї любові, задля навернення грішників і
воздаяння за зневагу Непорочного Серця Марії». Гіацинта у своїй інтуїції
додасть трохи пізніше: «І Святого Отця». У четвертому об'явленні
солідарність відкуплення в містичному Тілі Христа унаочнюється у словах:
«Дуже багато душ потрапляє до пекла, бо нема кому каятися й молитися за
них». Тема воздаяння, природно, пов'язана з темою Серця Марії. Про це –
трохи далі.
Не варто, втім, вважати, що духовне багатство фатімського послання
обмежується описаним вище. Згадаймо практикування християнських чеснот і
життя, сповненого благодаті, про які також ідеться в об'явленнях. Це не
лише заклик до покаяння і молитви, які знаходимо і в інших Богородичних
посланнях наших часів.
У всіх об'явленнях Фатіми мав місце діалог, а в деяких звучали довгі
звернення Діви Марії. Богородиця й ангел передали дітям кілька молитов,
важливих як формою, так і змістом. Проте це не перешкоджає внутрішній
єдності об'явлень. Їхня цілісність зберігається в ідеї особливого
вшанування Серця Марії, яка й стає «формою» цієї єдності. Звісно,
йдеться не про «систематичну» єдність, а про єдність в історичному й
функціональному сенсі, у вигляді християнської науки та християнської
моралі, які були винесені на публічне обговорення під час об'явлень і
так інтегровані в історію спасіння. Саме тому ми не вважаємо, що існує
лише один «дороговказний» сенс Фатіми. Дехто побачить додатковий сенс у
заохоченні до Розарієвої молитви, інші – у вшануванні Серця Марії, або в
покаянні, або в духовності Кармелю. На нашу думку, це все – тільки
частинки справжніх сенсів Фатіми, зосередження на яких може спричинити
втрату історичної значущості об'явлень.
(Далі буде)
частина 1
Немає коментарів:
Дописати коментар