Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 11 лютого 2017 р.

11.02.2017р. Б. / 13 думок про молодь від о. Ростислава Пендюка (+VIDEO)

Немає успішних проектів, які народжувались і розвивались би безпроблемно. Ніде у світі. Найуспішніші проекти криють за собою цілі кладовища ідей та проектів, які не вдалось зреалізувати. Невдачі – це освіта, корисний досвід, який допомагає у всіх майбутніх спробах.

Ми живемо в інформаційному полі, яке дуже сильно на нас впливає: думаємо, що самі приймаємо певні рішення, однак насправді – це результат впливу якихось зовнішніх факторів. Якщо в молодіжному просторі поширюється думка, що своє щастя слід шукати деінде – це, зокрема, вплив пануючої тенденції: якщо ти хочеш бути щасливим та реалізованим, в Україні тобі нічого робити. Україна – це не є щось, що поза мною, Україна – це я і ти, це те село і місто, в якому ми живемо і яке творимо. Наша відповідальність за нашу країну є справді великою. Для молоді це розуміти особливо важливо, бо саме вона – це згусток можливостей.

Немає успішних проектів, які народжувались і розвивались би безпроблемно. Ніде у світі. Найуспішніші проекти криють за собою цілі кладовища ідей та проектів, які не вдалось зреалізувати. Невдачі – це освіта, корисний досвід, який допомагає у всіх майбутніх спробах.

Нам бракує розуміння, що разом – ми справді сила. Тільки-но ми починаємо ділитись, дивитись один на одного як на конкурента, то стаємо приреченими. Тому так важливо, щоб ініціативні люди шукали співпраці. Це глибоко християнські засади.

Не питай, що Церква тобі запропонувала, а питай, що ти можеш їй дати.

Довкола розуміння Церкви занадто багато стереотипів, які продукують та поширюють. Іноді молоді люди, протиставляючи себе Церкві, насправді протиставляють себе негативному поняттю церкви, яке у них сформували. Спробуймо прийти до церкви і, беручи на себе відповідальність, іти й творити її.

Апостоли були дуже простими людьми – жили Христом і говорили про те, чим живуть.

Є безліч методологій створення спільноти, але найголовніше – це люди, які здатні надихати. Молоді не потрібні якісь надзвичайні речі, вони прагнуть зустріти когось, хто допоможе їм зустріти Христа.

Церква – це також суспільство, вона ніколи не стоїть осторонь суспільних зрушень та реформ.

У нас панує стереотип «дуже працьовитих українців». Але нам варто, все ж, працювати більше та ефективніше.

Церква – це не фестивалі, це праця, це дуже багато праці. Церкву творять ті, хто справді працює. Однак фестивалі – не є чимось поганим, це також частина нашого життя, це відпочинок, завдяки якому нам працюється ліпше.

На жаль, у церковному середовищі побутує позиція: до нас мають прийти. Але ні, іноді слід самим виходити, особливо у середовища молоді, яку вважають «проблемною». Ця молодь є, але вона не є поганою, тобто безнадійною. Якщо молоді люди не йдуть за чимось добрим і світлим, про це часто говорив св. Іван Павло II, то тільки тому, що їм не показали іншої дороги. Успішний досвід спільнот показує, що багато молоді готові змінити свій спосіб життя.

Добре би було, коли б Церква могла говорити з різними аудиторіями: не міняючи змісту, яким є Христос, застосовувати різні форми спілкування.

Вважаю, що Літургію, яка формувалась впродовж тисячоліть, не варто кардинально міняти. Нам бракує розуміння змісту богослужінь і над цим варто працювати.

За матеріалами ефіру “Відкрита Церква.Діалоги”

Записала Тетяна Трачук


Немає коментарів:

Дописати коментар