11.04.2017р. Б. / Центральними вулицями Одеси вперше пройшла Хресна дорога

Вперше на вулицях м. Одеси в Лазареву суботу, перед початком Страсного тижня, молилися Хресну дорогу. Для міст Західної України такий захід став вже чимось звичним. Можна було б сказати просто «і ми теж цього року», однак є тут дещо особливе і не тільки у слові «вперше», але й у місці проведення, як кажуть наші одесити: «це ж Одеса!».

Ідея зародилася на парафії Святого Андрея Первозванного, яка має чисельну громаду вірних, хоч і тісниться на невеличкій та майже непримітній вуличці у центрі міста у викуплених будинкових приміщеннях. Цю ідею одразу ж підтримав Владика Михаїл Бубній, надавши серйозності та вагомості цьому заходу.

Одразу спало на думку, що цей захід мав би об'єднати всіх християн Одеси, які у ці дні готуються пройти з Христом його страсним шляхом, що веде до світлого дня Воскресіння. З готовністю до організації Хресної дороги долучилася Римо-католицька Церква. З усіх запрошених у день проведення заходу приєднався до нашої спільної процесійної молитви єпископ Лютеранської Церкви. За усіма прогнозами в суботу в Одесі метеорологи прогнозували дощ і день видався справді хмарним, однак мало хто узяв з собою парасольку – вірили Господь стримає дощ на час нашої ходи, як воно і сталося. Оскільки захід відбувався вперше, погана погода легко могла трохи знеохоти наших вірних, що звикли до одеського сонечка, а також, як сказав нам один одесит, «дощ змив би одеситів з вулиць, а ми ж маємо і їм дати свідчення, інакше ми могли б просто помолитися в церкві», - так, свідчення, мали б нагадати, що Христос здійснив і здійснює заради нашого спасіння, нас – тих, які братимуть участь і тих, які проходитимуть повз нас, і тих, які надають місту образ антихристиянський, бо часто називаючи себе християнами (не важливо якої Церкви, конфесії), у своєму повсяґденному житті далеко не живуть по-християнськи.

Хресна хода рушала від храму Св. Андрея Первозванного УГКЦ, і розпочав її своїм напутнім словом та початковою молитвою Владика Михаїл Бубній, екзарх Одеського та адміністратор Кримського екзархатів, УГКЦ. 

Далі хода рушила центральними вулицями м. Одеса. Зважаючи на кількість учасників ходи, яких налічувалося десь близько п'ятиста, поліція перекрила нам проїздну частину вулиць. Пройшлися вулицями Мала Арнаутська, Пушкінська, Єкатериненська, Грецька, Дерібасівська, Гаванна. Попереду двома колонами крокувало духовенство РКЦ та УГКЦ. Взяли участь священники не тільки церков м. Одеси двох обрядів Католицької Церкви, але й прибули священники і богопосвячені особи з деканату. Між священичими колонами різні церковні громади та спільноти несли почергово хреста. Особливо знаковими для нас була присутність серед цих груп ліцеїстів Військово-морського ліцею, що є особливістю цього морського міста, та діти – надія Церкви.

Одразу після хреста ступали три Верховні пастирі – владика Михаїл Бубній УГКЦ, владика Броніслав Бернацький РКЦ та владика Серге Машевскі Німецької Лютеранської Церкви, а за ними й усі вірні.

Маючи досвід в проведеннні та участі у різних процесіях римо-католицька громада додала притаманної їм впорядкованості та урочистості, а громада греко-католиків – свою витривалість та молитовну наполегливість.

На стаціях Хресної дороги роздумували над текстами, які написав папа Бенедикт XVI у 2006 році для Хресної дороги в Колізеї. У цих текстах багато говориться про людську гідність, як духовну, так і тілесну, яка часто атакована в сучасному світі, і чистий образ якої ми бачимо в особі Ісуса Христа, що теж був зневажений, однак не переможений. На кожній стації священник зачитував відповідний євангельський уривок, молодь – розважання, а монахині – молитву. Кожен з читачів старався донести слова тексту до вірних, наперед самі стараючись осмислити глибину тих слів. Самі вірні, хіба тільки розсіювалися на те, щоб пам'ятну для них подію Хресної дороги по вулицях їх міста зафіксувати на смартфонах чи фотокамерах, без чого важко обійтися в сучасному світі, а так, то вслухалися в слова розважань, повторювали слова молитви набожно просуваючись процесійною ходою.

Одна із стацій відбулася також перед катедральним храмом Успіння Пречистої Діви Марії РКЦ, а завершилася хода у храмі Св. апостола Петра РКЦ. Завершальне слово у цій молитовній ході мав владика Броніслав. Усі вірні також приступили до вшанування реліквії Святого Хреста Господнього і після уділення їм відпусту та пастирського благословення розійшлися по своїх домівках скріплені силою спільної молитви в Христовій присутності, «бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них» (Мт. 18, 20), - сказав Господь.

Джерела:    ugcc.od.ua

Воїни Христа Царя

10.04.2017р. Б. / Владика Венедикт на Вербну неділю: «Освячення вербових галузок – знак поваги до Ісуса Христа» (+VIDEO)

Цього року 9 квітня Церква святкує подію Входу Господнього у Єрусалим (Вербна неділя). В УГКЦ саме цього дня відзначають День молоді. Про духовний зміст цього свята та про звичай освячення вербових галузок розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

В основу цього свята лягла євангельська оповідь про урочистий вхід Ісуса до Єрусалима. Для чого було Сину Божому це робити, знаючи вже наперед, що ті люди, які Його так радісно вітали пальмовими гілками, невдовзі Його розіпнуть?

Ніяка подія, яка описується у Євангеліє, не є випадковою. Кожен євангельський рядок – об’явлення Ісуса Христа як Бога у різних ситуаціях. В події входу Господа до Єрусалима Він об’являє свою владу та силу. Його зустрічають як царя, з повагою, кидаючи ці пальмові гілля, що символізують перемогу. У християнстві пальмове гілля зображували на гробах мучеників, як знак їхньої перемоги в Христі. Тому Христос входить у Єрусалим як той, хто несе перемогу і правду. За давніми звичаями переможець завжди входив або в’їжджав на коні, що означало перемогу влади. З іншого боку Христос входить як покірний, убогий, в’їжджаючи на віслюку, котрий символізував покору. Адже царі не їздять верхи на віслюках. Тому постать Ісуса нам являє одночасно божественну владу і смиренність та покору.

Владико, а чи відомо, коли цю подію стали святкувати?

Церква близько III-IV століття вже святкувала цю подію. Люди з усіх околиць Єрусалима в післяобідній час збиралися в Оливному саду і йшли тією дорогою, якою йшов Син Божий. Люди йшли з пальмовими гілками, діти співали піснеспіви, а завершував цей похід єпископ із священнослужителями. Це робилося для того, щоб пригадати цю торжественну подію в житті тих християн перших віків. Уже з VII століття ця подія стає «Пальмовою неділею» в Західній Церкві.

Ну, оскільки в Україні пальми не ростуть, то ми приносимо до храму цього дня вербові галузки. А що із освяченою вербою робити в побуті?

Освячення вербових галузок – знак поваги до Ісуса Христа, подібно як встеляли пальмове гілля, коли  Месія входив у Єрусалим. У традиції Римо-Католицької Церкви є такий звичай, що освячені гілки вже наступного року перед Великим постом спалюють. У нашій традиції немає приписів щодо цього. Освяченими гілками верби прикрашають домівки, ставлять букетики із верби на почесному місці. Можна цю вербу згодом спалити і десь закопати, бо все ж таки ця річ була благословенна у храмі.

Цього дня УГКЦ також святкує День молоді. Багато української молоді зараз перебуває на війні на Сході країни (серед них багато волонтерів, добровольців). З якими словами ви б до них звернулися?

Взагалі-то відзначення Дня молоді у Вербну неділю розпочалося за часів понтифікату Папи Івана Павла II. Таким чином, Святіший Отець прагнув звернути увагу молоді на те, що в Бозі ми маємо силу. Згодом ця традиція зустрічі з молоддю перейшла і до інших Церков. Щороку ієрархи УГКЦ цього дня спілкуються із молоддю. Зокрема, я буду мати таку нагоду зустрічі із молоддю в храмі Пресвятої Євхаристії у Львові цієї неділі.

Подібно як Ісус Христос пережив у своєму житті ту радість, коли Його звеличували у Єрусалимі, Він переживав і складні моменти під час Хресної дороги, так само і ми переживаємо радісні й тяжкі миті життя. Однак завжди і повсякчас з нами є Бог. Бажаю нашій молоді не забувати про те, що з нами є Господь!

Розмовляла Руслана Ткаченко
інтерв'ю архівне. 2015р.

Джерела:    Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

08.04.2017р. Б. / Великоднє послання Блаженнішого Святослава

Високопреосвященним і преосвященним владикам, всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям, преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам Української Греко-Католицької Церкви.

Христос воскрес!

Як однорічний агнець, благословенний нам вінець – Христос
Добровільно за всіх заколений був – Пасха очищення;І знову нам із гробу засяяв – чудове Сонце правди.
Пісня 4-го Канону Пасхи

Дорогі в Христі!

 Сьогодні по всьому Всесвіту лунає радісний одноголосий благовіст: «Христос воскрес!» У цих словах − сила й визнання головної істини християнської віри. «Воістину воскрес!» − відповідають ті, хто повірив у воскресіння нашого Спасителя та Його перемогу над адом і смертю. Наша віра у Воскреслого − це віра у воскресіння, яке кожен із нас особисто зможе пережити. Саме завдяки вірі ми стаємо християнами, тобто причасниками вічного життя нашого Божественного Спасителя, який сьогодні у славі виходить із запечатаного гробу. Ось чому святий апостол Павло твердить: «Коли ти своїми словами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у своєму серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння» (Рим. 10, 9-10). Ми святкуємо подію, про яку свідчили святі апостоли. Благодаттю Святого Духа в пасхальних богослужіннях ми можемо пережити те саме, що досвідчили жінки-миронисиці при гробі та апостоли, які особисто зустрілися з воскреслим Спасителем і були Його свідками аж до краю землі. У нинішньому світлому празнику наново з’єднаймося з Ним і промовмо до Нього словами апостола Томи: «Господь мій і Бог мій» (Ів. 20, 28).

Як однорічний агнець, благословенний нам вінець – Христос

Ким є той Христос, якого ми зустрічаємо воскреслим із гробу? Насамперед Він є нашим воплоченим Богом, який переміг смерть і якого ворота аду не змогли втримати. Наша Пасхальна утреня прирівнює Ісуса Христа до пасхального агнця, принесеного в жертву на визволення і спасіння вибраного народу. У ту ніч, яку вперше назвали пасхальною, смертоносний ангел у Єгипті проминув того, чий дім був позначений кров’ю пасхального ягняти, і тоді розпочався вихід вибраного народу з рабства до свободи. Нашим справжнім пасхальним Агнцем є розп’ятий і воскреслий Господь Ісус Христос, як про це пише св. Іван Богослов, коли устами Хрестителя вже на початку Євангелія свідчить про Ісуса: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1, 29).  Саме Він є Той, який у цю ніч зламав своїм світлом темряву рабства гріха та веде за собою всіх нас від смерті до життя і від землі до небес.

Якщо ми у Святому Хрещенні таїнственно вмерли і воскресли з Христом, якщо ми причащаємося Його Тіла і Крові, тобто споживаємо новозавітну Пасху, та ознаменовані кров’ю Христа, то і нас смерть оминає, «проходить мимо», і відкриваються перед нами двері небесні. Щоразу, коли ми молимося Божественну Літургію, то стаємо причасниками воскресіння – того життя, яке сьогодні засяяло нам із порожнього гробу. І це життя Воскреслого є благословенним вінцем для нас, дітей Божих, знаком нашої гідності й нашого покликання бути свідками Його у світі та проповідниками Його Євангелія.

Добровільно за всіх заколений був – Пасха очищення;

 Святкувати християнську Пасху означає для нас сьогодні бути здатними силою Воскреслого вставати і пробудитися до дії, – бути здатними до особистої пасхальної самопожертви задля добра свого народу, його свободи та кращої долі. Дивлячись на обличчя наших українських воїнів-героїв, які принесли своє життя в жертву за рідний народ, можемо бути впевнені, що Небесний Отець приймає ці жертви в імені свого Сина. Саме у них через воскреслого Христа ми вже маємо перемогу над злом і зцілення душевних і тілесних ран.

Святкувати християнську Пасху означає для нас сьогодні бути носіями перемоги життя там, де панує смерть. Щиро визнавати те, що Христос «воістину воскрес», означає повірити, що завдяки нашому особистому рішенню та зусиллю є воістину можливим побороти корупцію і неправду в нашому суспільстві, що саме від нас залежить, яким буде наша країна: чи вона буде вмирати, віддана на поталу могутнім світу цього, чи встане, пробудиться, оновиться і воскресне до справжнього життя, гідного людини як образу Божого.

Христос, який сьогодні рве кайдани смерті та виходить із гробу, є нашим виходом із рабства. Він очищує нас від гріха, залежності, обставин, спокус і маніпулювань групки, учасники якої вважають себе господарями світу цього, – очищує від всього, що нас поневолює і забирає в нас життя. Він, воскреслий Господь, є нашим виходом із наших історичних обставин: у Ньому переможемо війну і тих, хто її розпалює та підтримує. Христос – це також наш вхід, наші двері (пор. Ів. 10, 7.9). Він для нас є дорогою, правдою і життям (пор. Ів. 14, 6). Він дає нам свободу для повноти життя, любові до Бога і ближнього, будівництва власного майбутнього на своїй Богом даній землі. У світлі Христового воскресіння не дозвольмо себе обдурити ні пустослів’ям та марними обіцянками, ні безпорадністю тих, яким бракує віри в євангельську правду і справедливість, і які лишень нарікають на свою долю.

І знову нам із гробу засяяло – чудове Сонце правди

Труднощі й невигоди – досвід кожного паломника, що йде в пасхальній ході.  Не цураймося труду і особистої жертви цієї переможної ходи. Ми часто маємо спокусу відмежуватися від дійсності довкола нас, перекладаємо відповідальність на іншого, бачимо швидше зло ніж добро, шукаємо когось як «жертву», на яку хочемо перекласти власні тягарі. Вибираємо собі не чистого Ангця, який кличе до особистої участі в перемозі над злом, а цапа відбувайла, на якого скидаємо всi грiхи, слабкості, боягузтво, небажання брати на себе відповідальність за долю свого народу. Хочемо, щоб хтось за нас усе зробив, шукаємо «когось», хто взяв би на себе наші труднощі й заплатив би ціну за наш добробут, а наші негаразди щоб без нашого особистого зусилля «пройшли мимо» нас. Чуємо, як нам шепчуть: «Нехай інші захищають Батьківщину, а я хочу почуватися в безпеці. Нехай інші змінюють країну, в якій я живу, на краще, лише щоб не змінювався я сам».

Натомiсть Христос нас кличе до iншого способу життя. Він воскрес із мертвих для того, щоб змінити спершу нас, зрушити і підняти спершу мене, а через мене – усе і всіх довкола. Якщо я хочу кращого суспільства, країни, світу, то спершу мушу стати кращим сам. І день цієї великої переміни, коли наше Сонце встає, є саме сьогодні! Сьогодні наш Великдень! Станьмо великими у воскреслому Спасителеві! Христос засяяв нам із гробу і є нашим Сонцем правди. Досить нарікати – час діяти! Сходить Сонце – починається новий день. У світлі Його проміння маємо даровану нам нагоду саме сьогодні, у цей день і час – не змарнуймо її!

Дорогі в Христі браття і сестри! Вітаю всіх вас із нинішнім світлим празником Воскресіння Христового, із днем визволення від смерті й зла та відкриття дверей до життя, надії і любові. Зичу всім миру Христового, миру, який дарує нам Христова перемога над злом і неправдою, миру, якого серед війни так щиро прагне кожне українське серце. Ще раз усім вам, в Україні й на поселеннях сущим, засилаю свої сердечні вітання. Щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у 5-ту неділю Великого посту, 2 квітня 2016 року Божого

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ

06.04.2017р. Б. / Слово Божої любові у тіні війни. На Донеччині відбулися великопісні реколекції

З 26 березня по 3 квітня 2017 року Божого у Краматорському деканаті Донецької області відбулися великопісні реколекції, які проводили отці редемптористи Ігор Павлій та Михайло Іваняк. Місіонерам допомагали сестри місіонерки Найсвятішого Ізбавителя (редемптористки) Наталія Заліська та Антонія Шелепило, а також мирянки Інна Ткач та Людмила Лехіцька.

Головну тему цьогорічних духовних вправ визначали слова Христа Господа на хресті: «Спраглий я!» (Ів. 19, 28). Спільно з провідниками реколекцій їх учасники заглиблювалися в Боже Слово, пізнаючи у його світлі стан власної душі і заохоту до життя згідно з Христовими заповідями.

Духовною програмою були охоплено близько 10 парафій і місійних станиць, серед них – греко-католицькі громади в Новодонецьку, Новостепанівці, Краматорську, Сонцевому, Костянтинівці, Покровську, Званівці, Роздолівці, Мирнограді, Добропіллі. Окрім цього, відбулися духовні зустрічі в Індустріальному інституті, школі-інтернаті. Отці і сестри відвідали зі Словом Божим військовий госпіталь, Благодійний фонд «Карітас-Краматорськ» та волонтерські організації, які на ділі свідчать про силу Христової любові посеред викликів сьогодення. У Мирнограді і Званівці відбулися Хресні дороги вулицями міста, в яких взяли участь не лише віруючі з місцевих громад, а й військові, що виконують своє покликання захищати мир на нашій землі.

Поряд із проповіддю Божого Слова важливе місце у великопісних місіях відігравали просвітницькі заходи. Зокрема, в Покровському індустріальному інституті місіонери провели лекцію з історії України на тему: «Роль Української Греко-Католицької Церкви у формуванні української держави і культури». Натомість у Миргородській школі-інтернаті відбувся захід з дітьми і вчителями на тему: «Пасхальні зустрічі», в рамках якого діти мали нагоду познайомитися з духовним змістом Великодня та навчитися народних великодніх гаївок.

Місіонери і місіонерки щиро дякували місцевим душпастирям, парафіянам і прихожанам, як рівно ж усім людям доброї волі, з якими мали нагоду зустрічатися, молитися і спілкуватися в періоді духовних вправ, за «теплоту їхніх сердець і домівок, за українську мову, за їхню відважну гідну наслідування віру».

за матеріалами с. Наталії Заліської МНІ

Джерело:       Департамент інформації Донецького Екзархату УГКЦ

06.04.2017р. Б. / Міжконфесійний молебень за мир в Україні відбувся у Полтаві

2 квітня у Полтаві відбувся міжконфесійний молебень за мир в Україні, який зібрав більше сотні полтавців та представників різних парафій релігійних віросповідань міста біля пам’ятника гетьману Іванові Мазепі. Під час свого виступу на Соборній площі Владика Федір розповів: «Сьогодні ми зібралися тут, щоб разом усім помолитися за Україну. Ми просимо Бога про допомогу, щоби він допоміг нам, допоміг вигнати агресора з нашої землі, щоби зміцнив нас у час важких випробувань». 

«За час військових дій в Україні нарахували більше 10000 загиблих. Більше 10000 українських сімей зазнали болю і страждань, зазнали своєї особистої трагедії. Ми сьогодні, молячись тут, у своєму серці маємо запитати себе – а де є мій фронт, де є мій блокпост, де моя лінія оборони? Що я сьогодні, на своєму місці, можу зробити для того, щоби обличчя моєї країни ставало кращим», – зазначив у своїй промові священик Парафії Пресвятої Трійці Української греко-католицької церкви Максим Кролевський. Варто зазначити , що представники Української православної церкви Московського патріархату проігнорували міжконфесійний молебень за мир України, як і торік.

Ксенія Малік, Артур Шибалов

Джерела: http://hromadske.poltava.ua/events/932

Воїни Христа Царя

05.04.2017р. Б. / У Львові відбулися реколекції для катехитів і вірян Донецького екзархату

З 30 березня по 2 квітня  в приміщенні Львівської Духовної Семінарії Святого Духа в Рудно поблизу Львова відбулися реколекції для катехитів і вірян Донецького екзархату.  Духовний захід організувала с. Єроніма Вовчак, голова Катехитичної комісії Донецького екзархату, а провели його Сестри Служебниці НДМ (с. Любомира Надич і с. Тереза Безпалько). 

Три дні в тиші і молитві учасники реколекцій мали можливість «пильно проникнути духом у Святе Письмо» - завдяки «Lectiodivina» або «божественне читання»  - одного з найстаріших способів читання і молитви  Божим Словом. 

       

«Повірити у Христа» - такою була тема даних реколекцій, в якій учасники роздумували над дорогою Христового  учня (піти за Христом, бути з Ним, пережити моменти духовного піднесення і зради, а також – повернутися після відречення і зустрітися з Воскреслим Господом у Галилеї).

Учасниками реколекцій були катехити і вірні з Донецька, Дніпра, а також – переселенці з Вишгорода, Івано-Франківська, Львова.

 Згідно їхнього свідчення, досвід особистої зустрічі зі Словом: через Святе Письмо і Святі Тайни допомагав їм зрозуміти і прийняти правду про себе, а, отже - ставати більш вільними, це Слово зціляло, просвічувало, оживляло, давало надію. Тому, скріплені духовно, кожен повертався у свою «Галилею» - місце свого проживання, з великим бажанням жити цим Словом на щодень і бути свідком Його любові у світі.

Джерело:    Прес-служба Донецького Екзархату УГКЦ

04.04.2017р. Б. / Глава УГКЦ до молоді на Квітну неділю: Не нарікайте!

Послання Блаженнішого Святослава до молоді на квітну неділю

Улюблена в Христі молоде! Щороку у Квітну неділю радію, що маю нагоду звернутися до вас із пастирським словом та разом із вами пережити Вхід Господній у Єрусалим – свято Господнього тріумфу, яке впроваджує нас у пасхальне таїнство страждання, смерті й воскресіння Христа, щоб уже через тиждень бути з Господом у Його вічній перемозі. Зізнаюся, що велику радість і натхнення черпаю від кожної зустрічі з вами як в Україні, так і на поселеннях.

Ці зустрічі дають надію та віру в майбутнє нашої Церкви, країни і світу. Дякую вам за відкритість, щирість у спілкуванні, любов до своєї Церкви та народу і сподіваюся, що нагод для зустрічі з вами більшатиме! Особливо тішуся зустрічами з молодими людьми на поселеннях, бо ви своїм життям і активністю свідчите про глобальний вимір нашої Церкви та глибоку закоріненість в її духовній, літургійній та культурній традиції. Відомо, що сучасна молодь на різних континентах переживає величезну кількість труднощів і викликів, проте водночас саме в Особі Ісуса Христа вона знаходить певні та істинні орієнтири для свого життя, а Його Свята Церква бажає бути поруч і супроводжувати молодих людей у їхніх пошуках.

Описуючи подію Квітної неділі, яку переживаємо сьогодні, євангелисти подають багато деталей, що дозволяють відтворити картину й настрій тих днів, відчути контекст, уявити головних героїв. Протягом трьох років Христос навчає в різних куточках Палестини, проповідує Царство Небесне, чинить чуда – оздоровлює хворих, виганяє бісів, зрештою, воскрешає померлих – і стає дуже відомим. Його більше не можна не помічати. Для свого народу і навіть для його окупантів Ісус Христос вже не просто невідомий тесля: люд упізнає в Ньому свого Месію – Спасителя і Визволителя. Народ відчуває Його силу і йде за Ним. Ця сила одних лякає, інших надихає, бо сам Він не просто повторює правила старозавітного закону, а повновладно навчає як Син Божий у силі Святого Духа. Христове вчення завжди є актуальним та свіжим і щоразу перевершує всі новітні настрої і тренди.

І ось цей Помазаник Божий входить на юдейську Пасху до Єрусалима, де в цей час збирається сила-силенна народу з різних місцин величезної Римської імперії. Христа  впізнають та приймають передусім молоді люди  – стелять перед Ним пальмове гілля, одяг, зустрічають Його, вигукуючи: «Благословенний Цар, що йде в Господнє Ім'я! Мир на небесах і слава на висоті!»  Однак поруч із тими, хто приймає і впізнає, є ті, що нарікають і відмежовуються від нової дійсності, яка надходить! Вони нарікають на самого Ісуса, кажучи: «Учителю, заборони своїм учням!» Тогочасна еліта навчилася жити в умовах римського панування, в умовах внутрішніх поділів, уже звикла домовлятися, викручуватися і отримувати якісь дивіденди.  А тут відбувається щось абсолютно нове, таке, про що ці законовчителі самі навчають і чого очікують, але чого вони не розуміють і не можуть контролювати. Христос відповідає: «Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!»  Він, навпаки, закриває вуста тим, хто нарікає, хто незадоволений Ним і молоддю, але підтримує тих, хто приймає нову дійсність, тих, хто не хоче грати за старими правилами, наливати молоде вино в старі бурдюки (пор. Мт. 9, 17).

Молоді люди відчувають, що в Христі є новизна і сила. Вони тягнуться до нового і приймають Його. Приймають нового, щойно об’явленого Месію, котрий входить у Єрусалим як Князь миру на жереб’яті ослиці, а не як тріумфальний завойовник, якого, можливо, очікували представники старої еліти. Молодь не нарікає, а діє – зустрічає Христа – щиро і голосно, яскраво та відкрито. Молодь не боїться, дух рабства і страху ще не встиг її поневолити!

Погляньмо сьогодні на себе. Ми часто нарікаємо, особливо на нове, незнане, чіпляємося за старі схеми, ховаємося в зручних рамках нашого життя, боїмося щось змінити. Дбаючи про зону власного комфорту, перешкоджаємо життю і оновленню. Будучи молодими за віком, ми часто шкодуємо за минулим і поводимося як «старі за духом», відчужуючись від всього довколишнього світу, замість його змінювати, боїмося нового, замість його пізнавати, і нарікаємо на все, що нас провокує жити в повноті та зростати.

Торік у Кракові на Світовому дні молоді таких дівчат і хлопців Папа Франциск назвав «диванною молоддю», яка вже в молодому віці «виходить передчасно на пенсію»! Отож сьогодні закликаю всіх вас: не нарікайте!

Не нарікаймо на наші негаразди, бо можемо їх побороти. Не нарікаймо, а працюймо, прислухаючись до слів праведного митрополита Андрея Шептицького: «Не зривами одної хвилини, лише безупинними зусиллями та жертвами аж до крові рухається народ. І легше часами кров пролити в одній хвилині ентузіазму, чим довгі літа з трудом сповняти обов’язки і переносити спекоту дня, і жар сонця, і злобу людей і ненависть ворогів, і відсутність довір’я своїх, і недостачу допомоги від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврів ще до перемоги ані нагороди ще перед заслугою» (Послання до молоді, 1932 р.).

У різних обставинах зіштовхуємося з людьми, які спокушають нас нарікати, пропонують нам дешевий популізм − без великого зусилля отримати те, що вигідно і комфортно, те, що улещує наше вухо, але є порожньою обіцянкою без жодної відповідальності, те, що гарно звучить, але не дає життя і сили для позитивного будівництва. Політикани часто маніпулюють нашими почуттями, думають вузькокорпоративними цілями, рейтингами, наступними виборами, замість того щоб щиро піклуватися про майбутнє рідного народу та про спільне благо. Не підтримуймо тих, хто спекулює труднощами та викликами! Не заламуймо рук, але йдімо за Христом та самі будуймо своє оновлене майбутнє! Будьмо з тими, хто творить нове, хто є запорукою нової, відновленої, живої України.

Дорога молоде! Запевняю вас, що Церква є з вами, з тими, хто не нарікає, а діє, хто бачить майбутнє і заради нього працює. Церква проповідує Христа, який входить до Єрусалима і який силою Святого Духа приносить нам велику зміну й підтримує тих, хто її приймає. Дякую вам за вашу відкритість і сміливість свідчити про Христа і діяти згідно з цим свідченням. Адже свідчення завжди передбачає діяльність. Звертаючись до молоді цього року, Святіший Отець Франциск заохочує її до активності: «Церква та суспільство потребують вас. Завдяки вашим планам і мужності, мріям та ідеалам падають стіни застою й відкриваються шляхи, що ведуть нас до кращого, більш справедливого та гуманного світу». Римський Архиєрей вважає питання молоді настільки важливим, що майбутній Синод Єпископів Католицької Церкви буде присвячений молоді, вірі та покликанню. Разом із нашим Папою бажаю закликати вас до активності, до плідного використання дару молодості, її конструктивного голосу, який Церква підтримує.

Квітна неділя є особливим часом – сьогоднішній настрій влучно передають слова нашого поета Олександра Олеся: «З журбою радість обнялась…» Ми тішимося славним входом до Єрусалима, водночас розуміючи, що разом із Христом стоїмо на порозі страждань. Страсний тиждень, який завтра розпочинається, так багато говорить нам про людину – зраду, страждання, страх, сумніви і смерть. Але водночас розповідає нам про великого і щедрого Бога, який смертю смерть долає.

Закликаю вас, дорогі молоді друзі, прожити наступний тиждень у вірі та особистому довір’ї до великого Бога, який заради нас стає малим і заради нас вмирає на хресті, щоб воскреснути і дарувати нам життя вічне. Хай ваша віра стане для вас силою, що допоможе переживати різні виклики та випробування, які траплятимуться на шляху. Нехай супроводжує вас на ньому Пресвята Богородиця, яка є прикладом діяльної відповіді на Господній заклик.

Благословення Господнє на вас!

† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
в Акафістову суботу, 1 квітня  2017 року Божого

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Послання після кожної Божественної Літургії у Квітну неділю, 9 квітня цього року.

Джерело:     Департамент інформації УГКЦ