29.07.2014р. Б. / Любомир Гузар: це російсько-українська війна, яку готували 10 років

Колишній патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир (Гузар) розповів Фокусу про імперську гру Путіна, політичну роль Церкви і про те, коли українці Донбасу стануть вільними.

Що зараз на сході країни - громадянське протистояння чи війна між Росією і Україною?

- Це російсько-українська війна. І цей конфлікт не виник вчора, його послідовно готували років десять. Ті, хто був при владі в Україні, певною мірою були ставлениками Росії. І те, що ми сьогодні маємо на сході, це результат зомбування людей, яких довгі роки годували однією і тою ж брехнею. Вони й повірили.

Повірили, погодьтеся, не лише українці. У Європі чимало тих, хто підтримує дії Росії в Україну, хоча навряд чи середньостатистичний німець чи італієць дивиться російські телеканали. Виходить, їх теж запрограмували?

- Росія обробляла Західну Європу точно так само, як і людей на сході нашої країни. Подивіться на Крим. У січні цього року я поїхав туди, щоб відпочити біля моря. Там вже почалися антиукраїнські хвилювання. І мені кажуть: "У нас не було в Криму проукраїнських телевізійних або радіопрограм. Так, були програми російською, українською мовою, але всі вони були проросійськими". Та ж історія і з Донбасом: навіть якщо радіохвиля була українська, душа і думка її були російськими. І вони говорили те, що потрібно було Росії. Тому київський Майдан для них був чимось чужим і ворожим.

Але ж від свавілля влади, проти якого вийшов Майдан, напевно страждали і жителі Донбасу. Чи їм було все одно, по-вашому?

- Я говорив з дуже шанованою людиною з Донецька. Шанованою церквою, урядом. І він мені каже: "Ви знаєте, ми багато разів голосували, але ми ніколи не обирали". Тобто ректор університету, директор заводу, шахти і так далі вимагав, щоб голосували так, як сказав він. І всі йому підкорялися. Там не було свободи. Люди жили і продовжують жити в страху. Знадобиться дуже багато часу, щоб вони навчилися бути вільними.

Що потрібно зробити, щоб у людей з'явилася ця свобода?

- Владі потрібно позбутися нечесних людей, яких там все ще дуже багато. На їх місце слід поставити впливових і шанованих людей, які власним прикладом демонструватимуть гідний спосіб життя, зможуть змінювати мислення інших. У Москві поховали Валерію Новодворську. Подумайте: якби в Росії такі люди мали можливість говорити?! Росія напевно б змінилася. Такі люди потрібні Україні.

Кілька років тому ви сказали, що сьогодні в Україні немає особистостей, діяльність яких можна вимірювати епохою. Можливо, людина, про яку говоритимуть через 100 чи 300 років, вже з'явилася?

- Ще ні. Я скажу, чого нам не вистачає. У нас сила-силенна політиків. Подумати тільки - більше 200 зареєстрованих партій! Це ж, вибачте, ідіотизм. Політики є, а ось державних мужів немає. Не видно де Голлів, де Гаспері, Шуманів. Їх немає. І не тільки у нас. Великих особистостей, мислителів сьогодні не видно в усьому світі. Подивіться на Європейський союз. Там 28 країн. Назвіть хоча б одного мудрого великого політика. Є, скажімо, політик Меркель, але, погодьтеся, це зовсім не величина рівня того ж Аденауера.

Церковна політкоректність

За даними липневого дослідження Центру Разумкова, 76% людей в Україні вважають себе віруючими. Як це можна використовувати для єднання українців?

- Необхідно проповідувати. У нас є Всеукраїнська рада церков - організація, аналогів якої ніде в світі більше немає. Рада об'єднує 19 найбільших релігійних груп країни. Це і християни, і мусульмани, і євреї - всі, хто вірить в Бога. Голови цих 19 церков представляють 90% віруючих України. Ви тільки уявіть, яка це сила! На останньому засіданні ради було заявлено, що всі хочуть єдиної України. Відмінно! А тепер, брати, починайте проповідувати. Скажіть людям, що потрібно бути чесними, не красти, не лінуватися, не чекати, що хтось щось за вас зробить. Працюємо! У цьому і полягає соціальна доктрина церкви. І якщо вона залишається собою, виховує думаючих віруючих людей, тоді вона небезпечна для будь-якого злочинця, бандита або диктатора.

Чи повинна церква бути національно орієнтованою?

- У вас є тато і мама. І у мене є. А кого ви більше любите - своїх чи моїх батьків? Напевно своїх. Але хіба це погано? По-моєму, ні. Любити свою землю, свою Батьківщину - те ж саме, що любити своїх батьків. Ці два слова мають спільний корінь. Тому Батьківщину слід любити так само, як ти любиш свого батька і свою матір. Це і є патріотизм, про який повинна піклуватися Церква. На жаль, у нас Церква весь цей час перебувала під політичним патронатом влади - ще з 40-х років минулого сторіччя, коли Сталін зрозумів, що православ'я можна використовувати як інструмент впливу на людей.

Хіба зараз щось змінилося? Жодна з нині діючих в Україні православних церков від своєї політичної ролі не відмовляється.

- Бачите, це цілком природно. Адже вони поділилися через політику, тому що одна група єрархів залишалася під Москвою, а друга хотіла бути абсолютно незалежною. Але в цьому і слабкість цих церков. За останні 2000 років кожна Церква, що дозволила втягнути себе в політичні ігри, програла.

Але тільки не в Росії, де РПЦ і держава підтримують один одного на взаємовигідних умовах. Можливо, така співпраця необхідна й Україні?

- Держава в рівній мірі має підтримувати всіх і не пхатися у справи Церкви. Бачите, Кучма, Ющенко, Янукович - всі вони дійсно хотіли мати під своїм крилом хоча б одну церкву. Точно так, як це зроблено в Росії, де патріарх Кирило - слуга уряду, слуга Кремля. Та ж Всеукраїнська рада церков була дітищем Кучми, який через свою людину в уряді диктував нам, що і як ми повинні робити. Правда, ми дуже швидко збунтувалися. Тому коли Янукович знову спробував нас приручити, нічого не вийшло - ми просто не далися.

Україна - не Росія

Чи може нинішня політична ситуація в країні, а також смерть предстоятеля УПЦ митрополита Володимира спровокувати ворожнечу українців на релігійному ґрунті, яка, як видно на прикладі Донбасу, куди страшніше будь-якої іншої ворожнечі?

- Папа Іван Павло II церковну ситуацію в Україні називав екуменічною лабораторією. Так, у нас є безліч релігійних груп, але ми не боремося один з одним. Я не кажу, що ми об'єднані, що ми завжди підтримуємо один одного, але справжньої ворожнечі, незважаючи на безліч непорозумінь, у нас немає. Є окремі люди, які ведуть себе вороже, які всіх і вся проклинають і вважають, що тільки вони хороші. Але це дурість. І нехай серед нас немає єдності, ніхто нікого знищити не намагається. Пам'ятаю, були моменти на початку 1990-х років, коли відбирали храми. Але все це в минулому.

А як же відбувається в анексованому Криму, де віруючі однієї конфесії виганяють з храмів віруючих інших конфесій. Виходить, релігійна ворожнеча тільки починається?

- Це політично інспіровано. Якби люди, які це роблять, були розумні, вони б не дозволили себе використовувати. Храми спалюють невіруючі люди. Палять ті, хто має від цього якийсь зиск.

Чому Україна і Росія не можуть домовитися про мир?

- Агресія Москви сьогодні розігрує той же сценарій, що і Гітлер колись, який вирішив захопити Європу. Проблема криється в структурі російської держави - ​​це імперія. І не Путін її придумав. Сьогодні він просто виконує роль самодержця. Але ця гра з збиранням земель корінням сягає на 300-400 років тому, й історично для сьогоднішньої Росії вона зрозуміла. Всі її правителі, починаючи з Петра I і закінчуючи Сталіним, а тепер вже і Путіним, займалися тільки цим. Влада в Росії як тоді, так і тепер йде від самодержця, а вся сутність російської імперії зводиться до тріади "православ'я, самодержавство, народність", яку сформулював граф Сергій Уваров.

Невже за ці чотири століття нічого не змінилося?

- Нічого. Те, що ми називаємо комунізмом, а точніше сказати - більшовизм, було продовженням царської Русі. Замість царя з'явився генсек, замість таємних поліцій - НКВД, КДБ і так далі. Зберіть все разом, і ви побачите цю спадковість. Так, ви можете згадати Горбачова і сказати, що ось він був зовсім іншим політиком! Але Горбачов не хотів Росії з людським обличчям, як, скажімо, того хотів Олександр Дубчек в Чехословаччині. Він намагався врятувати комунізм, коли зрозумів, що економіка СРСР, побудована на помилковій економічній теорії, що заперечує приватну власність, тріщить по швах. Єдиний з правителів Росії, хто мав інше уявлення про її розвиток, - Борис Єльцин, але у нього нічого не вийшло. Прийшов Путін. Він відновлює те, що було при Радянському Союзі, при царській Росії.

Розмовляв Станіслав Мірошниченко

Джерела:   http://focus.ua

 

Воїни Христа Царя

29.07.2014р. Б. / "Ми переживаємо ефект подвійної дійсності", - військовий капелан із зони АТО (video)

Військовий капелан УГКЦ о. Андрій Зелінський розповідає про служіння для українських солдатів та офіцерів під час тритижневого перебування у штабі АТО неподалік Слов'янська.

Джерела:    Живе TV

Воїни Христа Царя

28.07.2014р. Б. / У Полтаві екуменічно молилися за добровольців, які відправилися в зону АТО

27 липня біля будівлі Полтавської облдержадміністрації відбувся молебень за Україну, у якому взяли участь представники майже всіх релігійних конфесій, що здійснюють своє пасторальне служіння в Полтаві. Під час богослужіння молилися за мир та спокій на українських землях, за полтавських добровольців спецбатальйону МВС, які невдовзі поїдуть захищати цілісність нашої держави в зону АТО.

«Невід’ємною частиною свідомості терористів і тих, хто сьогодні намагається нам, українцям, нав’язати війну, – сказав у своїй промові отець Максим Кролевський, – є таке собі вірування, а краще сказати, культ людської сили. І сьогодні ті, що сповідують цей культ, вважають його найуспішнішим елементом політичного, соціального чи геополітичного будівництва. Але ми, християни, сьогодні зібралися тут, щоб засвідчити нашу єдність та показати, що сповідуємо культ не людської, а Божої сили».

Отець Максим подякував усім матерям та дружинам, сини і чоловіки яких сьогодні, ризикуючи власним життям та здоров’ям, захищають справедливість, добробут та краще майбутнє нашої Батьківщини.

Прес-служба парафії Пресвятої Трійці УГКЦ, м. Полтава

Джерела:    Департамент інформації УГКЦ

 

Воїни Христа Царя

28.07.2014р. Б. / На Львівщині поховали ще одного героя 95-ї Житомирської аеромобільної бригади

У п'ятницю, 25 липня 2014 року у cмт. Щирець поховали загиблого бійця Олега Клима, який загинув в бою під Лисичанськом 19 липня.

Олег народився 1977 року на Січеславщині, де провів дитинство та юність. Частину життя провів на Тернопільщині, куди на недовгий період переселився з батьками. Останні дев'ять років прожив у містечку Щирець. 28 червня йому виповнилося 37 років. Олег Клим воював  добровольцем у складі 95-ї  Житомирської аеромобільної бригади. У нього залишилися дружина та донька.

Олег був життєрадісною людиною, чудовим юристом, хорошим чоловіком та люблячим батьком. Односельці згадують його як доброго господаря, порядну людину  та ревного християнина. Він був справжнім патріотом своєї Батьківщини.

Домовину з тілом Олега привезли у Щирець в четвер, де його зустрічала на початку селища числення громада на чолі зі священиками та церковним братством. Увечері в домі, де мешкав Олег, служився парастас, який очолив преосвященніший Владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії.

У слові наприкінці заупокійного богослужіння Владика наголосив, що народ, який має таких героїв, що готові віддати своє життя за Батьківщину та за ближнього, має шанс на щасливе майбутнє. Владика поблагословив дружину і дитину покійного героя, висловивши своє співчуття та запевнивши їх у своїх молитвах.

Наступного дня відбувся чин похорону, який очолив парох о. Богдан Когут у співслужінні священиків Пустомитівського деканату. У своїх похоронних промовах священики Богдан Когут та Іван Курилець звернули увагу на численні таланти, які покійний Олег розвивав протягом свого життя, що дозволило йому стати патріотом та добрим християнином аж до героїчної смерті за свій народ та рідну землю. Поховали Олега Клима на місцевому цвинтарі.

о. Іван Курилець

Джерела:     прес-служба Львівської архиєпархії

Воїни Христа Царя

27.07.2014р. Б. / Для українських воїнів освятили бойову хоругву

Чин освячення першої бойової хоругви здійснив о. Орест Павліський, настоятель Архикатедрального собору УГКЦ, та військовий капелан Тернопільського територіального батальйону о. Микола Квич. На хоругві вишите зображення ікони Матері Божої Зарваницької, яка є покровителькою Поділля та всієї України, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Депртамент інформації УГКЦ.

«Це перша хоругва, що буде вручена нашим воякам як бойове знамено, - зауважив голова райдержадміністрації Андрій Строєвус. - Хочу висловити щиру подяку владиці Василію, Архиєпископу та Митрополиту Тернопільсько-Зборівському, за те, що благословив на її створення. Дякую людям, котрі вишили її».

«Хлопці дуже зрадіють такому дарункові земляків, - переконаний капелан батальйону о. Микола Квич. – Вручаючи їм освячену хоругву, навчатиму залишатися патріотами і християнами, не підвести тих, хто вірить і молиться за них, боротися гідно та здобути перемогу».

При здійсненні чину освячення хоругви був присутній голова Тернопільської облдержадміністрації Олег Сиротюк, який у свою чергу сказав: «Пресвята Богородице, спаси воїнів» - написано на цій хоругві. І слова ці відлунюють нині в кожному серці. Нехай ця хоругва стане оберегом для наших земляків, які зі зброєю в руках відстоюються мир і єдність України. Нехай береже їх від усякого зла, бо захищають правду».

Після освячення хоругва разом з гуманітарною допомогою, засобами зв’язку, спецзасобами тощо, зібраними силами громади Тернопільського району, підприємців, агрофірм, громадських активістів, буде передана батальйону територіальної оборони Тернопільської області.

Джерело:    КІРІОС

26.07.2014р. Б. / Ми стоїмо на порозі великого майбутнього, - Любомир(Гузар)

Сьогодні найпопулярнішими в ЗМІ є три теми.

Перша тема – усе, що в будь-який спосіб пов’язане з воєнними подіями у східних областях України. Це самозрозуміло, тому немає потреби цього пояснювати.

Друга тема – нагальна необхідність піднести на відповідний рівень діяльність законодавчої гілки влади. За останній рік негідна поведінка представників цієї гілки влади призвела до стількох негативних наслідків у житті українського народу, що намагання змінити її склад – і якнайшвидше – стало цілком природним і необхідним.

І в цьому разі вважаю дальшу аргументацію зайвою: процитую лишень давньоримську приказку "sapienti sat" (мудрим людям більше доводити не треба).

Третя тема – громадянське суспільство повинно суворо контролювати діяльність всіх рівнів влади.

Стосовно цього я хотів би промовити кілька слів до шановних читачів, а точніше до відповідальних громадян України. Хтось може мені закинути, що після скандальних, жорстоких, немудрих рішень влади недавніх часів президентства Януковича потреба контролю її діяльності стала зрозумілою і неспростовною.

Однак хочу зробити в цій темі дещо інші акценти.

Коли ми говоримо про контроль діяльності влади, то зазвичай маємо на думці чинні владні структури чи її конкретних представників.

Проте, на мою думку, для громадян Української Держави важливішим за критичну оцінку вже наявних структур чи можновладців є поміркувати та послідовно вибрати нових людей, яким можна було б довірити дальший розвиток Революції гідності, справді світле майбутнє.

Тут хочу звернути увагу шановних читачів, що для автора цих рядків дуже важливо, аби цей крок робити на підставі індивідуального вибору. Не можна допускати, щоб слуг народу (від найвищого до найнижчого рівня) призначали провідники груп, які керуються власною користю і вигодою.

Як саме слід це робити?

Громада виборців повинна передусім докладно вивчити того, кого вибирає, періодично перевіряти, чи виконує кандидат усі зобов’язання (в іншому разі – у демократичний спосіб позбутися його).

Наведу кілька запитань стосовно кандидата, на які виборці зобов’язані знайти об’єктивні відповіді: походження; освіта; відповідність здобутої освіти і досвіду роботи майбутній посаді; фінансове становище і його передісторія; політична філософія; залежність від зовнішніх впливів; володіння здоровою суспільною концепцією і вміння її обстоювати; авторитет у людей (чи здобутий він заслужено).

Цей перелік запитань можна продовжити самостійно, щоб створити собі об’єктивний образ людини, якій ми готові довірити наше майбутнє.

Хочу попросити пробачення в читачок цього матеріалу, що дотепер про них не згадував. У мене немає жодних підстав вважати, що представниками владних структур можуть бути тільки чоловіки: маємо багато доказів того, що жінки можуть виконувати навіть дуже складні суспільні завдання.

Натомість хочу висловити думку, неприємну для лінивих і позбавлених відповідальності громадян. Участь у виборах кандидатів, яким можна довірити державну справу, вимагає зрілості, готовності присвятити багато часу та уваги суспільним справам, а легковажне ставлення до цього процесу, голосування в страху за втрату вигоди або за матеріальну заплату – це злочин.

Намагатися контролювати владу, не доклавши зусиль до її належного формування, – це також невиправдана та гідна покарання поведінка.

Завдяки Божій благодаті, найвищій жертві невинних людей під час Революції гідності на Майдані, а сьогодні завдяки готовності українських вояків захищати права свого народу ціною життя зі зброєю в руках – ми стоїмо на порозі великого майбутнього. Нехай милостивий Господь не дозволить нам не прийняти Його благодаті!

+ Любомир,

Верховний Архиєпископ-емерит

Джерело:   КІРІОС 

26.07.2014р. Б. / Отець Віктор Вонсович — на свободі!

Терористи з т.зв. ДНР 25 липня ввечері відпустили о. Віктора Вонсовича. Про це повідомив CREDO єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло.

 

Отець Віктор живий і здоровий. Весь час його полону проводилися переговори про звільнення священика, і у п'ятницю ввечері отця Віктора відпустили. Він дякує усім, хто за нього молився.

Нагадаємо, настоятеля римо-католицької парафії в Горлівці, донецького декана, отця-каноніка Віктора Вонсовича 15 липня викрали бойовики. Терористи з так званої ДНР затримали священика, на блокпосту при в’їзді до міста, коли він їхав на Службу Божу. 

 

 Джерело:     КРЕДО