26.12.2013р. Б. / Церква взяла на себе відповідальність підтримувати волевиявлення народу

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з о. Луїсом Окуліком, секретарем Комісії «Caritas in Veritate», яка створена у зв'язку із складною (з точки зору соціальної доктрини Церкви) соціальною ситуацією, що склалася в Європі. Ця Комісія діє при Раді Єпископських Конференцій Європи. У ньому священик коментує нинішню суспільно-політичну ситуацію в Україні.

Отче Луїсе, відомо, що ви вже не вперше відвідуєте Україну. Гадаю, ви можете побачити зміни, які сталися в нашій державі за кілька років.

Я вже одного разу відвідував Україну. А цього разу мені пощастило бути тут протягом тижня. Варто зауважити, що країна змінилася в соціальному вимірі. І це добре видно. Мене приємно вразило, що трохи більше ніж за 20 років УГКЦ настільки структурно розвинулася. Це було важко уявити 50 років тому. Зокрема, Церква входить у різні сфери: політичну, соціальну, культурну. Вона займає активну нішу в суспільному житті. І це важливо: така молода УГКЦ «стає на ноги», і це дає їй перспективи на майбутнє.

У нинішній ситуації в Україні УГКЦ (і не тільки) посідає чітку позицію. Попри те, що Церква відділена від держави, бачимо, що священики різних конфесій підтримують людей на Майдані: сповідають, служать Літургію, моляться вночі. Чи це правильна позиція Церкви? Яку участь вона повинна брати у складних суспільно-політичних ситуаціях?

Тут важливе завдання покладене на єпископів – вони мають дивитися на те, що відбувається довкола, розрізняти те, що добре і що зле, і відповідно до цього діяти. Коли мова йде про Католицьку Церкву, то її завданням, передусім, є пролити світло на речі, які відбуваються, щоб люди, приналежні до Церкви, побачили себе в цьому світлі і діяли згідно з вірою і навчанням Церкви. Підтримування людей з боку греко-католицького духовенства на Майдані є пророчим жестом. Бо таким чином Церква розділяє долю свого народу і відстоює християнські цінності. Ми бачимо, що майже всі конфесії стали в один ряд із громадянами. Церква взяла на себе відповідальність підтримувати волевиявлення народу, яке відповідає християнським поглядам. Учора (16 грудня) Папа Франциск під час Меси говорив цікаві слова. Він вважає, що пророцтво є частиною Церкви, а коли воно не здійснюється, то створюється пусте місце, люди забувають про пророчу місію Церкви і на перше місце виходить влада.

На Майдані діє капличка, яка прославилася як екуменічна. Проте є одна Церква, яка засудила волевиявлення українського народу – УПЦ (МП). Крім цього, логічно, якщо мирні зібрання зазнають поразки - в УГКЦ буде багато непорозумінь із владою. Як би ви прокоментували таку позицію Церкви, яка засуджує позицію українського народу?

Очевидно, що ті люди, які мітингують, належать до різних Церков. І ті Церкви їх і підтримують. Бачимо такий зв'язок між ними. Те, що хтось (тут одна Церква) бачить долю України по-іншому, слід сприймати як позицію, яка завжди була відома в історії. Подібні погляди УПЦ (МП) проявлялися у двох аспектах: коли йшлося про суто політичні процеси і про екуменічний діалог.

А як реагують на події в Україні італійці?

Чіткої реакції немає. Проте є два моменти, які приголомшують: світ побачив феномен чисельного виступу народу, а також насильницькі дії, які застосовувалися з боку чинної влади до мирних мітингувальників. На це чітко вказано в європейській пресі.

Чи обговорювалися події в Україні серед членів Ради Єпископських Конференцій Європи і які результати цього?

Деякі думки вже звучали. Блаженніший Святослав раніше нам говорив про ситуацію в Україні, зокрема про становище Церков. Кардинал Петер Ердо, Архиєпископ Будапешта, Президент Ради Єпископських Конференцій Європи, звернувся з цього приводу до інших президентів єпископських конференцій. Зокрема, ішлося про підтримку основоположних християнських цінностей.

Розмовляла Руслана Ткаченко

Джерела: http://news.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

25.12.2013р. Б. / Майдан – для майбутніх поколінь: Блаженніший Святослав

Люди на Майдані маніфестують не для вигоди, але для нової перспективи для України – вважає Блаженіший Святослав Шевчук. У Перемишлі єрарх відповів на питання щодо теперішньої ситуації від видання Gość Niedzielny.

«Думаю, що сам факт, що українське суспільство спромоглось на маніфестацію своєї політичної волі, вже є перемогою сам в собі, - сказав Блаженіший. На пострадянському просторі рідкістю є ситуація, що хтось не тільки має гарантії свободи, записані в конституції та інших правових актах, але і може такий простір свободи собі створити.

Однак, правдою є те, що Майдан не може тривати вічно. Він не замінить також і нормальних інституцій. Зібране на Майдані суспільство висунуло три принципові вимоги і від їх виконання узалежнює свою подальшу тривалість. Люди домагаються звільнення всіх ув’язнених, репресованих за участь у мирній демонстрації на Майдані. Ця вимога в принципі вже виконана, хоч проблемою і надалі залишається тиск на прихильників опозиції на місцях праці, а особливо у ВУЗах. Черговою вимогою є покарання винних за побиття демонстрантів.

На цей момент відомі лише жертви, а немає нікого, хто взяв би на себе відповідальність за вживання сили проти людей. З цим пов’язана вимога відставки уряду, який відповідальний за ці події. Ця справа належить до компетенції президента і, може, вона здійснить певні бажані зміни. Врешті існує вимога підписання асоціації з Європейським Союзом. Існує шанс, оскільки пан президент Янукович постійно повторює, що не передумав, що договір з Брюсселем повинен бути підписаний, але на дещо інших умовах.

Йдеться про те, що б це не спричинило економічного колапсу і не поглибило вже існуючих економічних труднощів у країні. Очевидно, відкритим є питання, як на подальший перебіг подій вплинуть договори, підписані нещодавно з Росією. Сподіваюсь, що незабаром ми знатимемо всі їх подробиці і економісти зможуть їх об’єктивно оцінити. Сподіваюсь, що це не перекреслить прагнення України до асоціації з Євросоюзом, а в майбутньому прагнення до повного членства, а Захід перестане сприймати нас виключно як пострадянську країну.

 У Європі багато говориться про європейські вартості, але я не уявляю собі, щоб сотні тисяч людей виходили там взимку на демонстрацію для їх оборони. Люди на Майдані не шукають власної користі, а перспективу кращого життя для їх країни і для наступних поколінь, бо розуміють, що євроінтеграція є складним  довготривалим процесом».

Записував Анджей Граєвскі

За матеріалами: http://info.wiara.pl

Джерело:   Воїни Христа Царя

24.12.2013р. Б. / НАЦІОНАЛІСТИ ДІЮТЬ

Так уже сталося, що Творець допустив, аби усі люди були унікальними, а більші спільноти поділені на окремі етноси та нації. Кожна на своїй Богом даній землі, зі своїми дарованими Богом особливостями, як то мова, культура і тому подібне, аж до генів та хромосом.

Проте, певні групи народів можуть мати схожий світогляд та цивілізаційний вибір.

Як справедливо зауважив колишній міністр внутрішніх справ і недавній політв’язень: «…ми, українці – сорокап’ятимільйонна нація білих християн», котра, принаймні, останню тисячу років поставлена Провидінням на грані двох світів не лише як форпост Європи на шляху азійських орд, але, також, як загата, що стоїть на перешкоді поширенню несумісного із природнім для європейців та християн способу мислення народів Сходу.

Освічені українці це розуміють, а психічно здорові – відчувають. І ось настала мить, коли уже вщерть наповнена бездарними покращувачами чаша терпіння аж занадто стриманої нації розлилася.

Коли олігархічна хунта в контексті евроасоціації засмикалась і забрехалась, як дешева повія – піднялися тисячі.

Коли донецькі окупанти зняли маску і натравили на наших дітей своїх скажених псів – піднялись мільйони, а тисячі маски одягнули, і, о диво, виявилось, що «Барс» – насправді кошенята, а «Беркут» – лише курчата.

Для прикладу, 1 грудня на Бесарабці пострибали-пострибали і насилу п’ятами накивали гублячи дорогою кийки, балони та гранати, а за тиждень – мовчки подивились, як падає ідол «проклятьєм заклєймьонний» і навіть не кукурікнули.

І справді, юні бандерівці в масках, ровесники незалежності, додали подіям перцю, надихнули людей і нагнали холоду в штани ворогам.

А що ж відбувається загалом?

Окупанти тремтять, міняючи підгузки, бояться втратити корито, виглядають огидно.

Диск-жокеї «Трус», «Балбєс», «Бивалий» та інші надувають щоки, імітують боротьбу, намагаються загасити запал народу, виглядають жалюгідно.

Більшість учасників подій мляво відгукуються на загалом очевидне гасло «Україна – це Європа», домагаються асоціації, вигукуючи «Слава Україні! Героям Слава! Слава Нації! Смерть ворогам! Україна – понад усе!» Співають «лента за лентою, набої подавай», але дають себе задурити і пострибавши на останках «лєніна» повертаються, щоб «стояти до перемоги». Незрозуміло яким боком. Викликають здивування.

Частина українського духовенства, на відміну від загалом млявих заяв своїх високих очільників стають в підрясниках та обладунках попереду своєї пастви перед атакуючими «космонавтами», кілька годин під час зачистки співають тропар із словами «…перемогу благовірному народові на супротивників, даруй». Натхненно проповідують і заохочують до найшляхетніших християнських дій. Викликають оптимізм.

Хлопці з «Тризуба» та «Правого сектора» проходять постійно діючий націоналістичний вишкіл щонайширшого спектру із практичними заняттями. Викликають щирий захват. І надію, що невдовзі приведуть нас до перемоги.

Хай живе Українська Національна Революція!

о. Петро ПУСТЕЛЬНИК

Джерело:   БАНДЕРІВЕЦЬ

23.12.2013р. Б. / Дві парафії УГКЦ з Бродівщини зібрали продовольчу передачу для євромайдану

Жителі села Сухоти, а також греко-католицька громада Підгірців, Бродівського району Львівської обл. зібрали продовольчу передачу для людей на Київському євромайдані.

З відповідною пропозицією звернувся місцевий священик о.Тарас, який пояснив, що така продовольча збірка не є підтримкою політичних партій, а спрямована на підтримку сил тих людей, які поїхали у столицю виборювати краще майбутнє для неньки-України. Не всі можуть поїхати у Київ на Майдан, але кожен може підтримати його у свій спосіб, - наголосив священик.

Громада радо відгукнулася на таку ініціативу і спільними зусиллями було зібрано продовольство, яке і передали автобусом на Майдан.

Джерело: КІРІОС

21.12.2013р. Б. / Окупаційна прокуратура взялася за місцеву владу за "бунт" і заклики до страйків - ЗМІ

Окупаційна прокуратура взялася за вивчення рішень місцевої влади про заборону на використання портретів Януковича, вивішування на адмінбудинках прапорів ЄС і заклики до страйку.

Як повідомляє ZN.UA з посиланням на джерело у прокуратурі Київської області, таке завдання поставлене перед усіма місцевими прокуратурами.

Так, у листі прокурора Макарівського району Київської області Тараса Козака сільським та селищним радам району зазначається: "прокуратурою Макарівського району на виконання доручення прокуратури Київської області проводиться вивчення рішень, які останнім часом приймалися органами місцевого самоврядування Макарівського району з приводу вступу України в ЄС".

З метою отримання інформації про стан законності у вказаній сфері, керуючись ст. 8, п 2 ч.I ст.20 закону України "Про прокуратуру", потрібно "невідкладно інформувати прокуратуру району про прийняття сесією вашої сільської (селищної) ради, виконавчими органами та посадовими особами (сільськими, селищними головами) рішень, які стосуються вступу України до ЄС".

Прокуратура взялася за вивчення рішень місцевої влади про заборону на використання портретів Януковича, вивішування на адмінбудинках прапорів ЄС і заклики до страйку.

Як повідомляє ZN.UA з посиланням на джерело у прокуратурі Київської області, таке завдання поставлене перед усіма місцевими прокуратурами.

Так, у листі прокурора Макарівського району Київської області Тараса Козака сільським та селищним радам району зазначається: "прокуратурою Макарівського району на виконання доручення прокуратури Київської області проводиться вивчення рішень, які останнім часом приймалися органами місцевого самоврядування Макарівського району з приводу вступу України в ЄС".

З метою отримання інформації про стан законності у вказаній сфері, керуючись ст. 8, п 2 ч.I ст.20 закону України "Про прокуратуру", потрібно "невідкладно інформувати прокуратуру району про прийняття сесією вашої сільської (селищної) ради, виконавчими органами та посадовими особами (сільськими, селищними головами) рішень, які стосуються вступу України до ЄС".

Зокрема, вимагається надати інформацію про рішення щодо визнання на території адміністративно-територіальної одиниці нечинними указів президента, про зовнішньополітичну діяльність (що є виключною компетенцією президента, зокрема звернення до США і ЄС про введення санкцій проти вищих посадових осіб).

Також потрібно проінформувати про ліквідацію держорганів виконавчої влади, підрозділів МВС спеціального призначення - "Беркут" та створення непередбачених законом органів управління.

Прокуратура також очікує інформації про рішення, "які містять заклики або ж вимоги про дострокове припинення повноважень президента, Верховної Ради, КМУ, саморозпуску і негайних виборів парламенту", а також "які містять оголошення про проведення безстрокового страйку і приєднання до загальнонаціонального страйку".

Як наголошується у документі, у разі прийняття рішень "необхідно негайно в телефонному режимі повідомляти про це старшого прокурору прокуратури Макарівського району Євгена Шабацова".

"Невиконання посадовою особою законних вимог прокуратури про надання необхідної інформації тягне за собою адміністративну відповідальність", - підкреслюється у документі.

Джерела: УП

БАНДЕРІВЕЦЬ

20.12.2013р. Б. / Канада стурбована тиском спецслужб на Український католицький університет за Євромайдан, – заява

Посол Канади Андрій Беннет, який займається питаннями свободи віросповідання, піддав різкій критиці дії спецслужб, які чинять тиск  на  Український католицький університет  за підтримку та участь в Євромайдані.

Про це сказано заяві Посла від 19 грудня 2013 року: «Канада стурбована тиском на адміністрацію та студентів Українського католицького університету, який протягом останніх тижнів чиниться з боку влади. Свобода слова, свобода зборів і свобода  діяльності релігійних навчальних закладів без невиправданого втручання є важливими принципами будь-якої дійсно демократичної країни».

У документі сказано, що міністр закордонних справ Канади Джон Берд заявив, що жорсткі дії влади в Україні викликають заклопотаність не тільки у Канади, а й в демократичних країнах усього світу.

"Канада відзначає важливу миротворчу роль духовенства та віруючих Української Греко -Католицької Церкви і багатьох інших релігійних лідерів в останні тижні в Україні. Ми продовжуватимемо підтримувати тих українців, які вірять у свободу, демократію, права людини і верховенство закону", – сказано у заяві Посла Канади.

Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

20.12.2013р. Б. / Кілька тижнів відкрило нам дуже багато

Розмова з Любомиром Гузаром, главою УГКЦ (2001-2011)

 

— Слава Ісусу Христу! Мене звати Мар’яна, я хотіла б поговорити з Вами про Майдан.

— Слава навіки! Я — Любомир, теж хотів би поговорити про Майдан.

Так почалася наша розмова з Блаженнійшим, про яку ми домовлялися від початку Євромайдану. Екс-глава УГКЦ має дуже сміливу позицію. Попри вік, він виходить на сцену, пише звернення до молоді й зберігає віру в позитивне вирішення ситуації. Любомир Гузар розповів, що молиться особливо за тих, хто нині застосовує силу, бо ці люди особливо нещасні. Але про все за порядком.

— Блаженніший, Ви пам’ятаєте той момент, коли наша влада вирішила призупинити перемовини про підписання Угоди про асоціацію з ЄС? Що Ви тоді відчули?

— Добре це пам’ятаю, бо відчув розчарування. Тривалий час ми тільки про це й говорили, минув понад рік після так званого парафування угоди. А тут ні з того ні з сього уряд зупиняється на цьому шляху. Коли президент летів до Вільнюса, я думав, що він підпише угоду. Бо чого ще було їхати? Це була хвилина розчарування, прикра хвилина. У тому значенні, що ми готувалися до того, що от-от це станеться, але раптом усе змінилося. Гадаю, що Майдан — це дуже гідна відповідь народу на дії влади. Вийшовши на вулиці, люди заявили, що це для них є дуже великим розчаруванням.

— Чи Ви підозрювали, що українці можуть розпочати акції протесту?

— Щиро скажу, ні. Особисто про це не думав. Може, ті, хто добре знає психологію нашого народу, чи учасники подій 2004 року здогадувалися про такий сценарій, але я був заскочений. А пізніше дуже радий з цього.

— Ви опублікували лист до молоді. Чому вирішили звернутися саме до наймолодших представників Майдану?

— На мою думку, вони є головною групою. Молодь це все почала, відчула й зрозуміла, що треба діяти. Я відчув, що її треба привітати. Слід визнати, що молоді люди зробили щось дуже добре. Було дуже багато негарних жестів з боку влади, а вони все ж витримали це й маніфестують далі. Тут розходиться про одну річ (я так це бачу): молодь не «проти» чогось, а «за» зміни в Україні. Дехто думає, що це — заклик до Європи, немовбито рай на землі, але це не так. Студенти висловили бажання стати ближче до Заходу головно тому, щоб перевести мудрі й виважені зміни в українській системі життя. Мені подобається цей виважений підхід.

 Дехто каже: «Європа й Україна», але це неправильно, є Західна Європа й Україна. ЄС — це не вся Європа. В підсумку ми побачили чудовий жест молоді. Не хочу применшити вкладу дорослих, які підтримали молодших, щоб змінити країну.

— Чи зрозумілі в такому разі для Вас дії влади? Чому 30 листопада вирішили влаштувати силовий розгін? Це була демонстрація сили, яка насправді засвідчує слабкість?

— Влада абсолютно скомпрометувалася. То прикро сказати, але вона має кров на руках. Як мені казали, там били молодь, били безпідставно. Взагалі слід задуматися, чи це колись потрібно? Пролита кров не залишається без помсти. Маю на увазі помсти не людської, тут уже порядкує Господь Бог. Бо помста вже належить не до людей. Ця подія залишиться в нашій пам’яті, навіть я, коли про це згадую, розумію, що ця дата залишиться чорним днем у нашій історії. 

Зараз не пригадаю конкретного випадку, коли сила була б доречною. Напевно, тоді, коли на «Беркут» нападають, але тут молодь не шукала війни. Тепер ці події інтерпретують вчено й мудро, роблять великі дослідження, проте мені здається, що вони дуже сумнівної якості. Це залишиться дуже гіркою хвилиною.

— Коли стоїш на Майдані, що кілька хвилин можна почути телефонні розмови: «Мам, усе доб­ре, не переживай. Коли приїду, ще не знаю». Як можна заспокоїти батьків, які хвилюються нині за своїх дітей?

— Цілком природно, що батьки хвилюються. Але мені здається, що повторів 30 листопада не слід очікувати. Влада вже так себе показала негативно й нещасливо, що навряд повторить такі дії. Нині намагаються причепити комусь ярлик відповідальності за скоєне. Я часами теж думаю: ну, що то за люди в «Беркуті»? Це мусили бути чоловіки дуже низького інтелектуального рівня, бо нормальна людина так не повелася б. Мені аж дивно. Тим паче, що вони били не чужих, а своїх. Також там були присутні польські журналісти, і в Польщі дуже засудили таку поведінку.

— Багато людей тепер боїться бути учасником Майдану, бо до їхніх друзів приходили з СБУ, міліція викликала на розмову. Як розвіяти сумнів тих, хто нині наляканий?

— Іван Павло ІІ часто нагадував: «Не бійтеся!». То є система диктатури, яку ми успадкували від Радянського Союзу, бо там також людей тримали у страху. Так виходить, що наша влада діє дуже короткозоро, глупо, і це аж прикро. Мені неприємно говорити про те, що наша влада так знеславилася. Навіть у Львові до студентів УКУ дзвонять із СБУ. То до чого ми докотилися? Чи це повторення Радянського Союзу? Не дивуюся, що люди бояться, до вас можуть прийти й можуть бити. Мені цитували жахливу річ: на чоловіка напав «Беркут», він отримав 63 удари! 

Останні кілька тижнів відкрило нам дуже багато про Україну. Від цього можна тільки плакати, бо на весь наш народ падає тінь. Не знаю, як люди виправдовуються за скоєне зло. Не дивно, що вони бояться, бо сила страху в незнанні, у тому, що ми питаємо: «Якби що...». Слова Івана Павла ІІ «не бійтеся» інколи легше сказати, але треба зібрати в собі всю силу, щоб страх подолати.

— Навколо української влади нині дуже багато негативу, люди її просто ненавидять. На плакатах можна побачити навіть порівняння з Чауческу. Наскільки така агресія небезпечна?

— Це — реакція на таку поведінку. Не означає, що все робить президент, але на нього як гаранта Конституції падає відповідальність. Кожна людина може помилятися, проте ми все-таки хотіли б, щоб поведінка глави держави була доволі бездоганна. Звісно, ці порівняння неприємні.

Не можна ненавидіти людину, але й не можна замовчувати правду. Треба співчувати, що у влади є така поведінка, яка людей провокує на такі порівняння (йдеться про порівняння з Чаушеску, — «Газета»). Треба ґрунтовно змінити напрям дій. Не віднині й не відучора українці мають недовіру до влади. І тепер, коли сталося стільки неприємних речей, президент і влада мусять зробити кроки, які будуть дуже видними й щирими, щоб загоїти недовіру. Ми як українці хотіли б бачити якнайкраще, але нині кожному з нас прикро. 

— Наскільки важливо для революції мати сильного лідера?

— На Майдані, цілком природно, люди хотіли б бачити сильну особистість, яка давала б надію. Шукають людину, яка мудро й спокійно повела б народ. Ми не шукаємо революції і крові, а прагнемо здорових змін. Схоже, політичні провідники не мають достатньої довіри, щоб провадити людей. Вони говорять добрі речі, але особистість не дає достатньої довіри. Може, вони зуміють піднестися на понадпартійний рівень, підростуть духовно, побачимо. 

Брак єдності — ось проб­лема, яка нині є серед людей. Це — наслідок політики, яка тривала довго. Ми не бачили свідомих дій, які дали б відчути, що ми — один народ. Різного роду політики свідомо підкреслювали різницю походження та проживання. Людей класифікували як фашистів, щоб загострити незгоду між ними. Тепер їмо плоди короткозорої політики.

— Блаженніший, якби Ви були молодшим, то вдягли б теплу куртку й пішли б нині на Майдан?

— Я ж не знаю. Це дуже теоретично, можу твердити, сказати те, що треба сказати, але чи справді пішов би? Дай Боже, щоб мав моральну силу піти. Мені тепер, старому чоловікові, зробити це дуже складно. І не хочу робити із себе дешевого героя. Якби були такі обставини, хотів би зробити те, що слід, але не хочу вдавати... Це була б не щира відповідь, а лише гарні слова без достатніх доказів. Я не мав у житті нагоди показати геройство.

— Й останнє, про що я Вас запитаю: що порадите людям, які стоять на Майдані, і тим, котрі вагаються, чи їхати туди?

— Треба поважати людей, які роблять жертву задля того, у що вірять. Кажу про тих, хто свідомо пішов на Майдан, а не тих, які поїхали шукати пригод. Вони там у дуже нелегких обставинах, але зберігають рівновагу духу. Легко зламатися, коли почуєш про напади. Проте люди стоять, я подивляю наш народ! Щиро скажу, що молюся, щоб Бог підтримував їх у бажанні нес­ти тягар задля загального блага. Таким людям належиться пошана, і певний, що милостивий Господь їх нагороджує. Від себе кажу щирий привіт і найкращі побажання, щоб люди це витримали. Надіємося на щасливе закінчення.

Розмовляла Мар’яна Вербовська

Джерело:   Воїни Христа Царя