29.05.2013р. Б. / Понад 25 тисяч українців долучилися до святкування Національного Тижня Подружжя

 

Днями в Україні завершився Національний Тиждень Подружжя. Найбільший просімейний рух у світі в Україні відбувався вже втретє і охопив 25 міст. У  250 регіональних та національних заходах взяли участь близько 25 тисяч українців. Серед міст-організаторів – Київ, Житомир, Луцьк, Львів, Тернопіль, Рівне, Дніпропетровськ, Суми, Чернівці, Запоріжжя, Хмельницький, Івано-Франківськ та інші.

 

Програми святкування – найрізноманітніші: від міських Фестивалів Сім’ї та Парадів щасливих сімей до Арок кохання, де кожна сім’я могла оновити весільні обітниці любові та вірності. Лучани відзначили найстаршу подружню пару міста, а в Івано-Франківську традиційно обрали найкращого татуся Прикарпаття. В міських парках на деревах та парканах «сушили» сімейні фото, закликаючи подружні пари не дати засохнути найкращим сімейним спогадам та палким почуттям.

 

Арка кохання у Луцьку

Цього року організатори не обмежились одним тижнем – святкування Тижня Подружжя розпочалися в День Матері (12 травня), охопили міжнародний День Сім’ї (15 травня) і подекуди триватимуть до 1 червня – Дня захисту дітей.    

«Тиждень Подружжя – унікальний рух. Тут ніхто не диктує організаторам, що, коли і як варто робити. Всі регіональні команди – це волонтери, об’єднані спільним баченням та бажанням допомогти українцям будувати щасливі гармонійні сім’ї. Всі заходи, які проводяться в рамках Тижня Подружжя – це ініціатива простих людей, громадських організацій, різних християнських конфесій та просто небайдужих людей, які вирішили подарувати своєму місту та його мешканцям сімейне свято, можливість провести яскравий незабутній час усією родиною. «Тиждень Подружжя – це час, коли вся країна об’єднується навколо цінностей сім’ї та шлюбу» – розповідає Олена Шабуніна, комунікаційний директор Тижня Подружжя в Україні та Голова правління громадської організації «Сімейний Клуб». 

«Згідно з даними європейської статистики розлучень, Україна – лідер серед європейських країн. Тут на тисячу жителів припадає 5,3 розлучення. Змінити таку сумну статистику можна, якщо разом проговорити у суспільстві цінності здорової сім’ї. Головна ідея руху – підняти авторитет шлюбу, родини в суспільстві. – додає Олена Шабуніна, –  Міцні родини в Україні – це справа кожного». 

 

 «Пошта подружжя» - подружні пари міста під час Фестивалю Сім’ї в Луцьку могли написати одним одному листи кохання та кинути до спеціальної подружньої поштової скриньки. Організатори обіцяють надіслати листи закоханим вже за рік, напередодні чергового Тижня Подружжя, щоб нагадати про почуття любові, які сповнювали їх серця в момент написання листів.

 

Тиждень Подружжя – це міжнародних рух, створений з метою поширення авторитету сім’ї в суспільстві та утвердження цінності родини та шлюбу як найбільш значимого суспільного інституту. Вперше Тиждень Подружжя відбувся у Великобританії в 1997 році. У 2011 році до міжнародного руху долучилась Україна, ставши однією з 20 країн, що відзначають Тиждень Подружжя. 

Мета  руху - кожного року протягом одного тижня зробити подружжя та шлюб головними темами в країні, об’єднавши для цього зусилля громадських організацій, державних та недержавнихінституцій, медіа та журналістів, християнських церков, бізнесу та всіх небайдужих людей. 

 

Найстарше подружжя Луцьку – Тадей Костянтинович та Олександра Іванівна Папіжуки. 57 років – саме стільки прожили у щасливому шлюбі. За своє життя вони нажили справжнє багатство – троє дітей, шестеро онуків та двоє правнуків. Хоча роки вже беруть своє і здоров'я підкошується, їх турбота один про одного і любов на практиці даються в знаки. Вона йому і сорочку вишила, і телевізор включила, а він її ніжно у відповідь цілує й обіймає.
 

 

 

Тиждень Подружжя в Житомирі. Фото: www.reporter.zt.ua

 

Джерело:   КРЕДО

29.05.2013р. Б. / На Львівщині – найбільше релігійних організацій в Україні

Згідно із iнфopмaцiйним звiтом Miністерства кyльтypи "Пpo cтaн i тeндeнцiї poзвиткy peлiгiйнoї cитyaцiї тa дepжaвнo-кoнфeciйниx вiднocин в Укpaiнї зa 2012 piк", на Львівщині зареєстровано найбільше релігійних організацій, а це – більше 2 тисяч.

 

Уже на початку 2013 року peлiгiйнa мepeжa в Укpaїні була пpeдcтaвлeнa 55 вipocпoвiдними нaпpямaми, у межах цих напрямів дiє 36 тисяч 995 peлiгiйниx opгaнiзaцiй, зокрема, 87 цeнтpiв тa 295 yпpaвлiнь, 35 тисяч 460 peлiгiйниx гpoмaд (31 тисяч 313 cвящeннocлyжитeлiв), 500 мoнacтиpiв (чepнeчий пocлyx нecyть 6 834 чeнцi), 370 мiciй, 81 бpaтcтвo, 202 дyxoвниx нaвчaльниx зaклaди (тут навчаються 19 тисяч 752 cлyxaчів), а також 13 тисяч 157 нeдiльниx шкiл.

 

Найбільша кількість осередків – у Зaxiдній Укpaїні, чисельність знижyєтьcя нa пiвдeнний cxiд кpaїни. 39% peлiгiйнoї мepeжi держави – y 8 oблacтяx Зaxiднoгo peгioнy (Boлинcькa, Зaкapпaтcькa, Iвaнo-Фpaнкiвcькa, Львiвcькa, Piвнeнcькa, Tepнoпiльcькa, Xмeльницькa, Чepнiвeцькa). 31% – у 9 oблacтяx Пiвнiчнo-Цeнтpaльнoгo peгioнy (Biнницькa, Житoмиpcькa, Kиївcькa, Kipoвoгpaдcькa, Пoлтaвcькa, Cyмcькa, Чepкacькa, Чepнiгiвcькa oблacтi тa Kиїв). Ще 30% у AР Kpим, Днiпpoпeтpoвcькій, Дoнeцькій, Зaпopiзькій, Лyгaнcькій, Mикoлaївcькій, Oдecькій, Xapкiвcькій, Xepcoнcькій областях та Ceвacтoпoлі).

 

На території України також діє 1 тисяча 879 нeзapeєcтpoвaниx peлiгiйниx організацій (нaйбiльшe в AP Kpим (682) тa Biнницькiй oблacтi (260).

За даними звіту в Україні домінує православ’я (УПЦ (MП), УПЦ (KП), УAПЦ) – 19 тисяч 107 peлiгiйниx організацій (51,6%). Cepeд iншиx peлiгiйниx осередків: гpoмaди УГКЦ (10,6%), Pимo-кaтoлицькoї цepкви в Укpaїнi (3%), Bceyкpaїнcький coюз oб'єднaнь євaнгeльcькиx xpиcтиян-бaптиcтiв (BCO EXБ) (7.4%), Bceyкpaїнcький coюз цepкoв xpиcтиян вipи євaнгeльcькoї-п'ятидecятникiв (BCЦ XBEП) (4.7%).

Джерела: http://24tv.ua

Воїни Христа Царя

28.05.2013р. Б. / Велика перемога маленької країни

Минулого тижня Конституційній суд Республіки Хорватія своїм вироком укинув гіперліберальні нововведення у хорватських школах. Суть цих нововведень зводилась до гіперсексуалізації дітей та виховання їх у дусі гендерної ідеології. Вже у 4-му класі учням мали пояснювати різницю між біологічною статтю (стать у класичному розумінні) та соціальною статтю (гендер, рід). Для цього вводили навіть таке дике поняття, як «чоловік з піхвою». А у 5-му класі передбачалося «просвітлення» дітей про те, що мастурбація корисна і бажана, у 6-му ж класі учні мали вивчати про нормальність порнографії, а в 7-му отримати переконання, що сексуальні збочення не є ні збоченнями, ні гріхом, а цілком нормальною сексуальною поведінкою. У 1 класі гімназії, що відповідає 9-му класові українських шкіл, учнів переконують, що сексуальні стосунки між 15-літніми прийнятні та нормальні, хоча хорватський закон це розглядає, як кримінальний злочин. Також учні зобов’язані проаналізувати якість порнографії та перебороти у собі стереотипи того, що суспільство на цей момент вважає нормальним . Тобто учні мають прийняти сексуальну ненормальність, розпусту, порнографію, сексуальні збочення як нормальні. У 3-му класі гімназії, що відповідає українському 11-му класові, учнів мали інформувати про «потребу» переривання вагітності та про владнання відносин у гомосексуальній «сім’ї».

 

І це тільки поверхневий огляд того, що планували ввести до шкіл, щоб виховати нове – і з культурного, і з морального погляду покоління. Фактично нове покоління мало повністю бути перебудоване у дусі деконструкції традиційних сімейних та моральних цінностей європейської цивілізації: ненормальне мало стати нормальним, неприйнятна суспільна поведінка – нормальною, а християнство з його моральними та етичними нормами мало стати чимось, що заслуговувало б місця хіба що в музеї.

 

Окрім цього, ліберальна хорватська влада, порушуючи усі норми хорватського законодавства та конституційні права власних громадян, накинула їхнім дітям щось, проти чого виступала суттєва більшість населення країни. Вирок Конституційного суду став фактично вироком гендерній ідеології, проголосивши її загрозою свободі віросповідання.

 

Звісно, як і годиться, світові ЗМІ не помітили цієї події. Адже для більшості з них сексуальні збочення і розпуста є частиною прав людини. Тому усякі новини, які свідчать про демократичне неприйняття ідеології гендеризму суспільствами, народами чи етнічними групами їх не цікавлять, а новини, які свідчать про тоталітарний характер гендеризму і його похідних, залишаються поза увагою світових інформаційних імперій.

 

Але, насправді, для європейських християн – це є великою перемогою і знаком того, що гендеризму як частині антихристиянської ідеології можна протиставитися, якщо організовано вимагати своїх прав.  Щобільше, прецедент у Хорватії дав християнам юридичні підстави для висвітлення гендеризму як ідеології, що порушує право на свободу віросповідання. Беручи до уваги, що  Нордійська Рада міністрів (Норвегія, Швеція, Фінляндія, Ісландія) і прийняла рішення закрити Нордійський інститут гендерних досліджень, оскільки було доведено, що гендерна «теорія» є ненауковою, ба більше – є  звичайнісіньким шахрайством,  як рівно ж заяви Учительського Уряду Католицької Церкви про несумісність гедерної (родової) ідеології з християнським поглядом на світ, європейські християни, насправді, отримали дуже сильний аргумент у своїй боротьбі за власні права.

 

Черговою перемогою хорватів, але й фактично усіх європейських християн, а також й українських,  став збір підписів під вимогою проведення загальнонаціонального референдуму з питання про конституційне визначення  сім’ї як життєвого союзу одного чоловіка та однієї жінки. Попри зміну правил гри, до якої вдався ліберальний парламент, хорватам усе ж таки вдалося зібрати відповідну кількість підписів. Якщо їм щей вдасться ввести в конституцію це визначення – це буде черговою перемогою здорового глузду над ліберальним безумством, яке попри своє моральне та наукове банкрутство усе ще тримається при житті маніпуляціями ЗМІ та частини політичного і наукового істеблішменту. Сусіди хорватів, угорці, уже мають таке визначення в Конституції, окрім них таке визначення мають і наші сусіди – поляки, а також дві балтійські країни – Литва та Латвія. Що більше країн ЄС у своїх Конституціях матимуть такі визначення, то меншим буде засилля гендеристів у європейській політиці, науці та суспільному житті.

 

Адже попри увесь істеричний галас та звинувачення угорського уряду у фашизмі та порушенні прав людини, які у Європарламенті здіймали гендеристи, на чолі з відомим пропагатором педофілії, головою фракції зелених – Даніелем Кон-Бендітом, введення в Конституцію Угорщини визначення сім’ї як життєвого союзу одного чоловіка і однієї жінки не є порушенням європейських конвенцій. Щобільше, саме  пункт 12 Європейської конвенції про захист прав людини тільки традиційну сім’ю вважає таким правом, про гомо-«сім’ї» там не йдеться.

 

У реальності ґей-лобі та гендеристи, покликаючись на міфічні вимоги ЄС, які насправді є всього-на-всього незаконними маніпуляціями європейських лібералів, вводять в оману європейські суспільства, щоби впровадити культуру оперту на вседозволеності, повампіреному ліберальному фашизмі та християнофобії. Але це не є ані правдивим лицем Європи, ані реальними вимогами ЄС до країн-учасників цієї асоціації, чи тих країн, з якими ЄС прагне мати партнерські відносини. Тому реальне інформування європейських християн про дійсну, а не віртуальну реальність має бути одним з пріоритетів тих, хто прагне зберегти традиційну християнську культуру європейського континенту.

 

Християни мусять докладати усіх можливих зусиль, щоб інформувати свої суспільства про ненауковий, а ідеологічний характер гендеризму, та відсутність юридичних аргументів у лобістів ґей-руху. Інакше, використовуючи непоінформованість європейських мас, сексуальні та політично-суспільні збоченці й надалі просуватимуть у європейських країнах свої ідеологеми, які дегуманізують суспільство.

 

Попри тужливі крокодилячі сльози московського агітпропу і його помічників в Україні, попри тріумфалізм рожевих фашистів, Європа виявились значно здоровшою від свого ліберального бомонду: французи, незважаючи на поліційні репресії, не збираються змиритися з накиданням країні гомо-сімей; поляки, угорці, литовці й латвійці конституційно захистили традиційну сім’ю; скандинави проголосили гендерну ідеологію шахрайством; у більшості європейських країн триває боротьба проти гендеризму та витирання християнської культурної ідентичності. Європа, християнська і традиційна Європа, жива, і вона бореться за своє існування, подібно як здоровий організм бореться проти інфекції, що його атакує.

 

А що ж в Україні з її тотально хворим суспільством. В Україні гендеризм обрав стратегію тихого проникнення у суспільство, часто виставляючи себе борцем за рівноправність чоловіків і жінок в нашому суспільстві. Ця оманлива тактика, яку живлять постійні фінансові вливання не тільки закордонних фондів і фундацій, але й держави, уже по-тихому дає свої плоди. В Україні розвернуто широку мережу гендерних студій у різних наукових установах, і одними з центрів поширення гендерезму стали Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Донецький державний університет інформатики та штучного інтелекту, Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська Академія», Національний університет «Острозька академія», Львівський національний університет ім. І. Франка, Житомирський державний університет ім. І. Франка і чимало інших.

 

За такого масового промивання студентських мізків вистарчить одного десятиліття, щоб гендерна ідеологія набула масового поширення в Україні. Хоча зараз українське суспільство не приймає ідеї про гомо-«сім’ї», за років десять вона має усі шанси стати цілком прийнятною для українського суспільства. Тому бити на сполох варто вже зараз.

 

Цьогорічні маніпуляції з проведенням/забороною ґей-параду в Києві, державне фінансування гендеризму, політичні ігри довкола закону проекту про дискримінацію не дають підстав очікувати спонтанного опору українського суспільства проти накидання йому гендерних ідеологічних проектів.

 

У нашому суспільстві більшість людей є банально непоінформовані про сутність гендерної ідеології, у традиційних церквах не має спеціалістів, які би були здатні дати для ЗМІ відповідний, адекватний, аргументований коментар про християнський погляд на деконструкцію людини, сім’ї і суспільства, які гендерна ідеологія просуває. На превеликий жаль, значна частина католиків, хоча інстинктивно відчуває небезпеку гендеризму, не знає про заяви Учительського Уряду Церкви стосовно цього питання. У цю невеселу суміш варто додати відторгнення здичавілої антигендеристської пропаганди догналівських та інших сектантів, яким вже вдалося усяку боротьбу християн з накиданням суспільству антихристиянської гендерної ідеології та просування ґей-«прав» зробити смішною, і ситуація дійсно виглядатиме зафарбованою у кольори веселки, але не як символу Післяпотопного Союзу Бога з людством, але як символу ґей-руху.

 

Свого часу ідеології ХХ ст. принесли стільки лиха народам тим, що обіцяли рай на землі та спокушали людину обіцянкою подолання обмежень людської природи, бо так само, як і сучасний гендеризм, опиралися на помилкових, в реальності антинаукових, постулатах та маніпулювали інформацією. Гендеризм – плоть від плоті ідеології, яка сексуальні збочення вважає нормою та заперечує Божественний сотворительський акт, як і кожна подібна ідеологія уже в самому початку свого поширення показує усі ознаки тоталітаризму. І саме від нас, а не від якогось вуйка чи цьотки з Гамерики чи Австралії, залежить, чи буде встановлено гомо-диктатуру, чи ні. Якщо ми хочемо опинитися у суспільстві, яке уже не утискатиме християн, а відкрито їх переслідуватиме, то продовжуймо і далі жувати інформаційну жуйку ліберальних ЗМІ і спокійно займатися таким рідним і зрозумілим для нас хатаскрайством.  

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:   Воїни Христа Царя

27.05.2013р. Б. / Французька поліція кийками і сльозогінним газом розганяла захисників традиційної сім’ї

Як повідомляють світові інформаційній агентства, мирний протест проти законодавчого скасування традиційної сім’ї 26 травня у Парижі, стараннями французької поліції переріс у криваву бійню молоді з поліцією. ЗМІ повідомляють про 400-500 тис. демонстрантів та про близько 400 затриманих поліцією учасників протесту.

Уже після закінчення мирної демонстрації і мітингу, французька поліція спровокувала напад групи молодиків у масках, які взяли участь у протесті. За повідомленнями частини ЗМІ поліціянти грубими образами та фальшивими атаками спровокували цю групу на агресивні дії, а потім врізалися у натовп, який не приймав участі у розборах поліції та молодиків. Офіційна версія подій дещо відрізняється від заявленої очевидцями. Згідно з офіційної версії молодики спровокували поліцію на розгін демонстрантів. Хоча обидві сторони заявляють про конфлікт між поліцією та близько 200 молодими людьми, в офіційній версії не подано жодного пояснення чому поліція накинулася також і на мирних демонстрантів. У цілій цій історії цілком не зрозумілим залишається також питання, хто закидував мирних демонстрантів пляшками та камінням.

В часі розгрому демонстрації присутні на протесті священики та мирні демонстранти молилися та співали побожних пісень. Точна кількість постраждалих від насилля поліції та невідомих молодиків у масках не відома.

За матеріалами www.jutarnji.hr / http://24tv.ua

• 
• 
• 
• 
• 
• 

Джерело:   Воїни Христа Царя

26.05.2013р. Б. / У Франції поширюється християнофобія

Кількість актів вандалізму по відношенню до християнських культових місць з кожним роком зростає. За останні 5 років їх кількість подвоїлася.

 

Згідно з офіційною статистикою, 2008 р. у Франції зафіксували 275 актів християнофобіі, 2009 р. – вже 390, 2010 р. – 522, 2011 р. – 527, а 2012 р. – 543. Ця статистика говорить тільки про випадки вандалізму в храмах та на кладовищах і не містить даних про образу священиків, антихристиянські заяви в ЗМІ та інше. 

Для порівняння: 2008 року у Франції зареєстрували 15 актів вандалізму щодо єврейських кладовищ і 14 – щодо мусульманських культових споруд та поховань. У 2012 р. постраждало 40 єврейських культових місць і поховань та 84 мусульманських. 

Цю статистику оприлюднив журнал Національної асамблеї. У 2002 р. Міністерство внутрішніх справ Франції у співпраці з єврейською громадою погодилася визнати протизаконними антисемітські акти. Аналогічну угоду підписали з французькою мусульманською громадою в кінці 2010 р. Факти вбивств і насильства на релігійному ґрунті, заподіяння шкоди культовим спорудам та власності, наприклад кладовищам, відповідно до цих угод, є кримінальними злочинами. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО 

25.05.2013р. Б. / «Сьогодні осиротілою почується вся наша Церква», - Блаженніший Святослав

25 травня у Коломиї Блаженніший Святослав, Патріарх УГКЦ, очолив Заупокійну Божественну Літургію за усопшим архиєреєм Миколою (Сімкайлом). З Патріархом УГКЦ співслужили: владика Володимир (Війтишин), Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський, владика Василь (Семенюк), Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський, владика Софрон (Мудрий), Єпископ-емерит Івано-Франківської архиєпархії, владика Дмитро (Григорак), Єпарх Бучацький, владика Йосафат (Говера), Екзарх Луцький, владика Тарас (Сеньків), Апостольський адміністратор Стрийської єпархії, владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київський, владика Венедикт (Алексійчук), Єпископ-помічник Львівської архиєпархії, владика Мілан (Шашік), Єпарх Мукачівський, владики Римсько-Католицької Церкви Петро (Мальчук) і Леон Дубравський, о. Пйотр Тарнавский, секретар Апостольської нунціатури, та інші численні священнослужителі.

Проповідь виголосив владика Володимир (Війтишин), Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський. Митрополит пригадав життєвий шлях покійного єпископа, який був «сповнений глибокою вірою в Господа Бога і великою жертовною любов’ю до свого народу». Крім того, проповідник наголосив, що владика Микола збудував величний катедральний храм, висвятив 60 священиків, освятив 32 нових храми, відкрив сиротинець і дяківсько-регентську школу в Коломиї.

На завершення проповіді митрополит Володимир попросив тричі прощення від імені усопшого архиєрея Миколи і передав йому квітку, яку члени Постійного Синоду УГКЦ привезли з Казахстану, місця його народження.

Після Літургії до присутніх звернувся Блаженніший Святослав. «Сьогодні осиротілою почувається Коломийсько-Чернівецька єпархія і вся наша Українська Греко-Католицька Церква. Сьогодні владика Микола є між нами і безмовними устами промовляє до нас потужним Божим Словом. Найперше він каже нам, що потрібно жити так, щоб бути готовими в будь-яку мить із чистою душею стати на Суд Божий… Друге слово, яке він до нас промовляє, є те, що тільки Бог є початком і кінцем людського життя. Немає іншого початку, як тільки в Бозі, і немає іншого спочинку для нас, як лише в нашому Творцеві… І третє слово. Українська народна мудрість каже: блаженний той чоловік, за яким у час його кончини плакатимуть убогі. Сьогодні за ним сумують ті, яких відкидає цей світ, ті, для яких він був Святим Миколаєм», - наголосив Патріарх УГКЦ.

Після проповіді Патріарха УГКЦ відбулося останнє цілування, розрішальна молитва та полиття тіла усопшого єлеєм.

Відтак відбувся процесійний хід довкола катедрального собору.

Поховали владику Миколу ліворуч від собору Преображення Господнього в Коломиї, біля ісповідника віри владики Павла (Василика).

Пригадуємо, що помер владика Микола (Сімкайло), Єпарх Коломийсько-Чернівецький, 21 травня в реанімаційному відділенні Коломийської ЦРЛ. Причиною смерті стало хворе серце.

Джерела:   Департамент інформації УГКЦ

Сайт парафії Преображення Господнього, м. Кам'янське

24.05.2013р. Б. / Єпископи УГКЦ у Казахстані молилися за жертв російсько-більшовицьких репресій (відео)

20 - 29 травня у Казахстані перебувають члени Постійного Синоду Єпископів УГКЦ. У перший день Синодальні Отці на чолі з Патріархом Церкви Блаженнішим Святославом відвідали місця, пов'язані з минулим і сьогоденням українців в Казахстані. Зокрема члени Синоду побували на Спаському меморіальному кладовищі, де похоронені жертви російсько-більшовицьких політичних репресій різних національностей.

Джерела: http://ugcc.tv

Воїни Христа Царя