27.01.2015р. Б. / ХАЙ СОНЦЕ НЕ ЗАХОДИТЬ НАД ВАШИМ ГНІВОМ

Події в Україні якось неймовірно нагадують події річної давності. Минулого року саме в часі Йордану українці зіткнулися з виявом державного тероризму режиму Януковича, який, мов маріонеток за ниточки, сіпав зловісний полковник КГБ з Кремля. І цього року відразу після Йордану московитські терористи розпочали акції масового терору. Невеличкі відмінності – московитська агресія проти України стала військовою і відвертою, а географія подій значно змістилася на Схід.

Перед московитською агресією, перед московитським тероризмом, знущанням московитів над пораненими та полоненими українськими вояками, перед розстрілами мирного населення та полонених, як рівно ж і перед лицемірством влади, яка ніяк не може назвати речі своїми іменами, розпочати реальні реформи, реальну боротьбу з корупцією та почати встановлювати елементарну справедливість, легко впасти у гнів, відчай, розпуку, безнадію.

З  людського погляду – це цілком природна реакція нашої психіки. Це слабість нашої первородним гріхом зраненої людської природи. Знаючи про цю слабість і, очевидно, сам маючи доволі гострий темперамент, св. Павло нам каже: «Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом» (Еф. 4, 26). Емоції не є гріхом.

Не є гріхом, коли у нашому серці з’являється гнів, відчай, розпука, безнадія. Гріхом усе це стає тоді, коли ми своєю волею даємо цьому простір у собі, коли починаємо зерна гніву, відчаю, розпуки, безнадії поливати і леліяти у собі, отримуючи урожай ненависті, непрощення, огірчeння.

Християни покликанні до викорінення таких речей з власного життя. Окрім цього, піддавшись негативним емоціям, ми руйнуємо себе, своє здоров’я, свої стосунки з іншими… Саме ворог людських душ намагається зараз посіяти свої отруйні зерна, щоб паралізувати нас – паралізувати у можливості надавати спротив агресору. Тільки наближення до Бога через молитву, піст, читання Святого Письма, приступання до Таїнств може нас вивести з цього стану, не дати ненависті, непрощенню, огірченню запанувати у наших серцях.

У теперішній непростий для нас усіх час ми покликані реально поставити молитву у фундамент і початок усякої своєї діяльності – волонтерської, щоденної, оборонної, допомоги пораненим і біженцям, допомоги родинам українських вояків, особливо тим, чиї близькі віддали своє життя за нашу свободу, за можливість вільно славити Творця. Тільки так, зберігши силу духа, зберігши близькість з Богом, ми зможемо дійсно отримати з Божих рук перемогу, яка нам так потрібна.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя

26.01.2015р. Б. / «Земні царства народжуються і розвалюються, імперії воюють і вмирають, а Царство Боже – безконечне», - Глава УГКЦ в Макарові

В останні десять днів в Україні загинуло близько 300 людей. Наш народ сьогодні відчуває себе у тіні смерті. Ми атаковані великою імперією, яка прагне нас зробити своїми невільниками. А найстрашніше, що ми починаємо втрачати надію. Бо хто розраховує лише на власні сили, бачить, що їх з кожним днем дедалі більше бракує. Серед таких обставин Господь посилає нам промінчик надії: свобода кожного з нас залежить не від того, що ми маємо, а від Бога.

Про це сказав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії 25 січня 2015 року в парафії Святого пророка Іллі, що в Макарові на Київщині.

Предстоятель Церкви наголосив на тому, що в руках Бога лежить доля не лише українського народу, а й усього світу. На його думку, найбільше лихо людини – жити без Бога: «Якщо Україна перетвориться на поганську Галілею, то вона втратить своє майбутнє. Будьте певні: земні царства народжуються і розвалюються, імперії воюють і вмирають, а Царство Боже – немає кінця».

Також Блаженніший Святослав зазначив, що прагнув відвідати цю ще маленьку парафію, щоб побачити, як парафіяни в ній святкують звичайний недільний день. «У Київській архиєпархії є багато подібних громад, як ваша, що перебувають у стані свого становлення. Тому я приїхав, щоб зрозуміти, як вам допомогти, щоб ваша громада у цьому регіоні успішно розвивалася», - додав він.

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

25.01.2015р. Б. / Глава УГКЦ висловив співчуття рідним та близьким загиблих у Маріуполі

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав висловив співчуття рідним та близьким людей, які сьогодні загинули від рук російських бойовиків. Він висловив солідарність з усіма і кожним потерпілим та їхніми родинами.

Предстоятель УГКЦ запевнив у своїй постійній молитві за покійних, поранених та всіх, хто потерпів від рук агресора.

Глава УГКЦ закликав міжнародну спільну допомогти Україні встановити мир на нашій землі, а волонтерів, міжнародні благодійні організації якнайшвидше надати постраждалим усю необхідну допомогу.

У свою чергу священнослужитель УГКЦ у Маріуполі отець Ростислав Спринюк по телефону повідомив, що вся парафія УГКЦ Преображення Господнього та волонтери, які там весь час перебувають, надають допомогу постраждалим як у лікарнях, так і на місці трагедії.

Священик просить усіх вірних та людей доброї волі про молитву за мир на українській землі.

Джерело:  Департамент інформації УГКЦ

24.01.2015р. Б. / Наші побажання і наші діяння

Є в нашому народі звичай, що з нагоди церковних чи світських свят вітаємо одне одного і переказуємо різні побажання. Найбільш інтенсивним щодо цього є кінець грудня і початок січня. І це не безпідставно.

У другій половині грудня поступово довшає день. Отже, є надія на світло і тепло. Інша причина – закінчення одного року і початок наступного. Кінець старого року – це час підбиття підсумків того, що було, а початок нового – припущення, що буде; пора сподівань на краще.

Для віруючих людей, зокрема християн, період на зламі років − це літургійне нагадування, що Бог, прийнявши також людську природу, прийшов до людей, щоб бути з ними та вести їх до дочасного та вічного щастя.

А в євреїв, наприклад, на грудень припадає свято світла, для якого властиве благодійництво. Ті обставини, прикрашені та доповнені різними радісними звичаями, пояснюють атмосферу зичливості, яка панує в ту пору року.

Подумаймо, чого ми одне одному зичимо. Звичайно, те, що іншим щиро бажаємо, є корисне і приємне.

Але особливість наших віншувань чи побажань − що все те добро, яке висловлюємо, − це щось, що має статися, або щось, що хтось має нам дати. Згадайте, що ви бажали цього року своїм рідним, приятелям, знайомим, і переконаєтеся, що це справді так.

Хочу додатково запропонувати інший зміст побажань, не тільки такий пасивний. На мою думку, було б корисно, якби ми могли бажати всім, до кого звернена наша зичливість, щоб вони могли своєю працею, своїм зусиллям, своїми стараннями досягнути те, що добре для них та для дорогих їм осіб чи навіть для всієї спільноти. Побажаймо, отже, бути діячами, а не тільки споживачами.

Говорячи про добре здоров’я, − бажаймо, щоб адресати нашої зичливості вміли і хотіли берегти своє здоров’я.

Згадуючи про добробут, − бажаймо, щоб ті, до кого звертаємося, вміли і хотіли заробити собі на добробут. Кажучи про мир та злагоду, − побажаймо щирої охоти чинити добро та усувати будь-яке насилля тощо.

Нема на світі нікого іншого, хто б бажав нам більше добра, як той, народження якого у ці дні святкували.

Гляньмо на Його життя. Він цілковито і безповоротно посвятив себе нам.

Якщо хочемо, щоб іншим людям було добре, подумаймо не тільки про те, що їм побажати словами, а й що для їхнього добра ми могли б осягнути ділами.

+ Любомир, Архиєпископ-емерит

Джерела:  http://www.pravda.com.ua

Воїни Христа Царя

23.01.2015р. Б. / Одесити у День Соборності України запалили тисячі свічок (FOTO)

В Одесі у пам’ять за загиблими українцями та в честь Дня Соборності запалили тисячі свічок на Потьомкінських сходах.

 

Разом зі священиком присутні помолилися за Україну, а потім, розділившись на дві колони стали йти один одному назустріч, символізуючи цим єдність і міць України. У цей час, понад тисячу свічок горіли на Потьомкінських сходах в пам'ять загиблих на Майдані та під час агресії Росії на сході. На завершення одесити заспівали гімн України.

За матеріалами: hrabro.com 

Джерело:     КРЕДО 

23.01.2015р. Б. / В День Соборності України священнослужителі УГКЦ пом'янули всіх загиблих героїв Майдану (VIDEO)

У екуменічному храмі Непорочного серця Марії та українських новомучеників, що на вулиці Інститутській, в День Соборності України Архієрейську Божественну Літургію очолив Блаженніший Святослав (Шевчук). Під час Літургії священнослужителі пом’янули всіх загиблих героїв Майдану, поранених, наших священиків, душпастирів різних конфесій, які в тяжку хвилину продовжували нести Слово Боже потребуючим. Після Літургії Блаженніший Святослав відслужив Панахиду біля пам’ятного хреста Небесній сотні.

Джерело:    Воїни Христа Царя

22.01.2015р. Б. / Виповнилося 25 років «живого ланцюга» між Києвом та Львовом

День Соборності українці відзначають щороку 22 січня. У 1990 році відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій — «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування подій Першої української незалежності.

 

Від 500 тисяч до трьох мільйонів українців 21 січня 1990 р. узялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Так вперше з дня проголошення Акта Злуки 1919 року між  Українською Народною Республікою та Західно-Українською Народною Республікою у сучасній історії України було відзначено День Соборності, який згодом став державним святом. 

«Україна єдина від 1919 року» — підкреслюють в Українському інституті національної пам’яті, нагадуючи про цю дату. Історики спростовують міф російської пропаганди про Сталіна як «збирача українських земель», який нібито визначив сучасні кордони України. 

«Проголошення Соборності УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року є історичним актом об’єднання українських земель у єдину державу. Саме ці події, а не події вересня 1939 року, є підставовими для історії українського державотворення. Адже в 1919 році українці об’єдналися з власної волі, щоб жити разом в єдиній незалежній державі», — йдеться у методичних матеріалах Інституту. 

«Сьогодні саме час нагадати, що тільки в єдності всіх своїх земель Україна здатна зберегти державність. 97 років тому тодішній парламент — Українська Центральна Рада — проголосив незалежність Української Народної Республіки. Та втративши цілісність в період Української революції, Україна втратила державність як таку. Тому сьогодні зберегти соборність — повернути Крим та перемогти на Донбасі – означає зберегти незалежність України вцілому. Інакше розв’язання нинішнього конфлікту загрожує розчленуванням України поміж різними державами, як це сталося у 1920-х роках», — пояснює Голова УІНП історик Володимир В’ятрович. 

У цей день у столиці заплановано проведення офіційних урочистостей за участю керівництва держави, представників центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів, громадськості, духовенства, науковців. Зокрема, відбудеться покладання квітів до пам'ятників Тарасу Шевченку та Михайлу Грушевському. 

Громадські активісти проведуть у Києві заходи, пов'язані  із вшануванням пам'яті Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, убитих у цей день рік тому під час Революції Гідності. 

Президент Петро Порошенко у День соборності перебуватиме у Дніпропетровській області, де відвідає могилу Сергія Нігояна, а також візьме участь в акції «Ланцюг єднання». 

Про це повідомляє прес-служба Українського інституту національної пам’яті.

Історична довідка:

Проголошення Незалежності України 22 січня 1918 року.

 

У цей день Українська Центральна Рада прийняла IV Універсал, який проголошував самостійність і незалежність УНР як вільної суверенної держави українського народу. 

Українська Центральна Рада у листопаді 1917 року проголосила утворення Української Народної республіки, сподіваючись на федеративні стосунки із демократичною Росією. Поступове творення національної держави було перервано військовою агресією більшовицького режиму, який захопив владу в Росії. 

17 грудня 1917 року більшовицька Рада народних комісарів РРФСР передала Українській Центральній Раді «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради» Володимира Леніна і Льва Троцького. Документ вимагав від українського уряду безумовної допомоги більшовикам в Україні. Ультиматум був відхилений 20 грудня 1917 року Українською Центральною Радою за підписом Володимира Винниченка та Симона Петлюри. Відхилення цього ультиматуму стало приводом для початку більшовицької агресії проти України. 

Ці обставини, а також крах сподівань та ілюзій лідерів Української революції щодо можливості створення федеративної і демократичної Росії, сприяли якнайшвидшому проголошенню самостійності України 22 січня 1918 року. Центральна Рада проголошувала УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Джерелом влади проголошувався народ України. 

Проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 року.

 

Революційні події на Наддніпрянській Україні вплинули на інші території, де проживали українці. 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка, населення і політичні діячі якої прагнули до об’єднання з УНР у соборній державі. 

Акт Злуки вирішили приурочити до першої річниці проголошення IV Універсалу – 22 січня 1919 року. Над тисячами присутніх у Кєві на Софійській площі прозвучали слова Акту: «…Віднині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».

«Живий ланцюг» 21 січня 1990 року.
 

За радянських часів події Української революції 1917–1921 років намагалися не згадувати у підручниках історії. Утім пам’ять про ці події перемогла радянську амнезію. 

21 січня 1990 р. відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування подій першої української революції. Достеменно невідома кількість учасників акції. Різні джерела називають від половини до трьох мільйонів людей, які узялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним із свідчень того, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду політиці комуністичної партії. 25 років тому ця подія стала провісником майбутнього падіння СРСР і проголошення нової незалежної і соборної України. 

Світлини Українського інституту національної пам’яті

Джерело:    КРЕДО