Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні Христова Церква святкує свято Покрова Пресвятої Богородиці.
Цей день займає особливе місце в духовному житті Божого люду. Кожного
разу, коли ми святкуємо якесь марійське свято, то духовно переживаємо
подію з історії спасіння, подію, яка відбулася під час земного життя
Божої Матері та нашого Спасителя в минулому. Натомість, сьогоднішнє
свято пов’язане не так з минулим, як із глибокою божественною дійсністю
нинішнього життя. Можемо ствердити, що свято Покрова Богородиці
стосується її небесного сьогодення та її дії по відношенні до кожного з
нас сьогодні. Ось чому ми співаємо в цей день: «Діва сьогодні стоїть
перед нами у храмі та з хорами святих невидимо за нас молиться Богу»
(Кондак Покрова).
Божий народ збагнув і побачив молитву заступництва Діви Марії очима
преподобного Андрія під час великої тривоги у Царгороді. Вороги облягали
місто і здавалося, що жодна людська сила вже не врятує людей. В таких
хвилинах людина природно запитує себе: «На кого ж мені надіятися? Чи ж
ми покинуті? Чи ж ми залишені Богом на вірну погибель? Хто покриє нас,
тобто порятує і захистить тоді, коли наші людські сили зникають і
задається, що надія нас полишає».
Як відповідь на цей пошук, на крик людського серця до Бога про захист
від неминучої смерті, силою Святого Духа молільники у влахернській
церкві побачили Божу Матір у неустанній молитві. Побачили її як
матір-захисницю своїх дітей. Вона покриває стривожену земну Церкву своїм
омофором, тобто частиною літургійного одягу, який звичайно вживає
єпископ як символ загубленої овечки, яку, як добрий пастир віднайшов,
врятував і несе до своєї кошари.
Об’явлення Покрову Пресвятої Богородиці над нами є насправді об’явленням
і підтвердженням вірності самого Бога, який є Богом вірним і ніколи не
покидає своє сотворіння. Про цю божественну вірність і Божий захист над
Церквою, слово про цей марійський омофор ми знаходимо вже в пророка
Ісаї, який передає нам ось такі Божі слова: «Невже ж забуде молодиця
своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоч б вона й забула,
я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях…» (Іс.
49,15-16).
«Я тебе не забуду!», - саме це каже сьогодні Господь до кожного з нас у
це свято. «Я тебе не забуду!»,- ці божі слова передає нам сьогодні
Пресвята Богородиця у свято свого Покрову над нами. Вона, тримаючи у
вічній та неустанній молитві за нас, свій омофор, долоні своїх рук має
звернені до Бога. Цю постать Оранти, тобто зображення діви з піднесеними
в молитві до Бога долонями ми знаходимо вже в ранньохристиянському
мистецтві. У римських катакомбах можна і сьогодні побачити зображення
Оранти яка зображає людську душу у небесному щасті.
Постать Богородиці, зокрема у свято Покрова, показує нам її долоні в
яких вона тримає в молитві, наче свій омофор, перед Богом кожного з нас.
«Я записав тебе в себе на долонях», - каже Господь у пророка Ісаї.
Сьогодні ми бачимо, що тими Божими долонями які є знаком вічної пам’яті
Бога про всіх нас, є долоні Діви Марії. Кожен хто вдивляється в постать
Оранти Софії Київської не може не зауважити що тут її долоні, звернені в
молитві до Бога, є чомусь непропорційно великими. Мабуть стародавній
художник, який викладав цю знамениту мозаїку, хотів ще раз пригадати нам
непропорційну навіть до нашого уявлення, Божу пам’ять про кожного з нас
та неустанну молитву заступництва Богоматері за люд Київської Держави.
Сивоголовий Київ має своє духовне передання про Покров Богородиці. Воно
стверджує, що поки стоїть Оранта у Софії, доки вона неустанно тримає в
молитві піднесенні до Бога свої долоні, доти буде стояти ця княжа
столиця і встоїться її народ перед своїми ворогами. Ось чому історія
нашої Церкви пригадує нам, що князь Ярослав Мудрий посвятив народ своєї
держави і цим самим передав саме їй, неустанному покрову її материнської
молитви, своїх людей, їхнє сьогодення та майбуття.
Сьогодні ми, княжий люд київської держави України, переживаємо чи не
один із найтривожніших моментів своєї історії. Часто ми відчуваємо себе
самотніми і покинутими навіть світовим співтовариством, полишеними
сам-на-сам із ворогом, який є набагато більшим і сильнішим від нас.
Сьогодні ми тривожимося подібно до віруючого народу старовинного
Царгороду і за прикладом благовірного князя Ярослава Мудрого прибігаємо
до материнського захисту Пресвятої Богородиці. Будучи непорушно впевнені
що Господь нас не покинув, поручаючись захистові самої Божої Матері ми
разом з усіма іншими українськими Церквами, урочисто відновили минулого
року посвяту України під Покров Пречистої Діви Марії.
Упродовж цього часу, наповненого жахіттями війни, ріками крові загиблих і
поранених, скроплені сльозами матерів що оплакують загибель своїх синів
і дочок, пронизані болем полонених, смутком і тривогою мільйонів
переселенців, ми, український народ що відстоює своє право на свободу у
власну державність все ж таки встояли! Ми вистояли, бо наша небесна мати
непорушно стоїть у покровській молитві; ми не опускаємо наших рук перед
викликами нашого сьогодення бо Вона не опускає своїх рук, покриваючи
нас своїм омофором; ми не забули і не забудемо нікого з наших
новоявлених героїв України, бо сам Господь пам’ятає про всіх нас. У
Ньому наша сила та перемога.
Дорогі в Христі!
У свято небесного заступництва Пресвятої Богородиці та її повсякчасної
за нас молитви, ми відзначаємо ще й наше національне свято – День
захисника Вітчизни. Саме під Покровом Богородиці наше козацтво закладало
підвалини нашої новітньої державності, саме у цей день ставали до
боротьби учасники наших національно-визвольних змагань у минулому
столітті. Саме під заступництвом Пречистої Діви Марії і сьогодні
відроджується українське військо та у справедливій боротьбі із зовнішнім
агресором захищає свою Батьківщину.
Дорогі хлопці, вітаємо вас з цим святом! У цей день нехай донесеться
наша молитва з Вічного міста Риму, від святих гробів апостолів Петра і
Павла до серця кожного українського військовослужбовця. Нехай хвилі
Ватиканського радіо поєднають нас у молитві з нашими воїнами в холодних
бліндажах і окопах у степах українського Донбасу, нехай огорнуть теплом
та торкнуться оздоровляючою силою Божественної Благодаті рани тих, хто
терпить душею і тілом та перебуває на лікуванні у шпиталях в Україні й
за кордоном. Нехай скріплять на дусі тих, хто терпить знущання та
приниження у ворожому полоні.
«Я тебе не забуду», - це Боже слово звернене сьогодні до вас самим
Богом. Це є слово вдячності і пошани до вас усієї Церкви та вашого
народу. «Я тебе не забуду!»,- це наша молитва до Бога про вічну пам’ять
за тих, хто віддав своє життя в боротьбі за свободу і незалежність своєї
Батьківщини. Споглядаючи на Божу Матір, яка сьогодні неустанно молиться
за українське військо ми, увесь народ Божий, разом з нею возносимо
молитви за усіх наших воїнів і кажемо кожному з них: «Молимося за тебе
повсякчасно!»
Свято Покрова Божої Матерії є особливим святом материнської турботи про
своїх дітей. Сьогодні ми хочемо обгорнути молитвою та вкласти у її
всемогутні покровські долоні кожну солдатську матір, усі родини наших
військовослужбовців, їхніх дружин, дітей, братів і сестер, усіх
волонтерів та людей доброї волі які живуть неустанною турботою про
захисників нашої Вітчизни. Вони, наші солдати і офіцери, є сьогодні
втіленими ангелами-хоронителями України як собою, своїм серцем, душею і
толом затуляють нас від ворожих куль і снарядів.
Покриваймо наше військо покровом нашої вдячності, уваги, підтримки,
солідарності і молитви. Нехай Київська Оранта, наша «Нерушимая стіна»
скріпить нашу непохитність віри в перемогу силою Божої правди, оновить
нашу надію своєю неустанною молитвою заступництва, навчить любити та
боронити свою Батьківщину Благодаттю Святого Духа.
Пресвятая Богородице! Спаси нас!
Амінь.
+ Святослав
Рим, 14 жовтня 2015 рокуДжерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар