30.04.2012р. Б. / Досвід Божої любові як запорука дозрівання покликань

 

«Юнаки, яких я сьогодні висвятив на священиків, не відрізняються від іншої молоді, але їх глибоко зачепила краса Божої любові, і вони не могли зробити щось меншого, як тільки відповісти на це цілим своїм життям», – сказав Папа Бенедикт XVI перед проказуванням молитви «Царице Неба» в неділю, 29 квітня 2012 р. Традиційна недільна зустріч Святішого Отця з римлянами та гостями Вічного Міста відбулася пів години після того, як в базиліці Святого Петра у Ватикані закінчилася Служба Божа, під час якої Єпископ Риму уділив пресвітерські свячення дев’ятьом випускникам римських семінарій.

Папа закликав вірних дякувати Богові за це свідчення Його вірної та передбачливої любові до Церкви та молитися за новопресвітерів. «Молімося також за те, щоб всі юнаки й дівчата були уважними до голосу Бога, який промовляє в глибині їхнього серця та кличе їх зректися всього, щоб служити Йому», – закликав Бенедикт XVI, зазначаючи, що дуже часто ми боїмося слухати Господній голос, бо боїмося, що він може позбавити нас свободи, хоча насправді, то саме в Бозі ми повністю здійснюємо дар свободи.

Святіший Отець зазначив, що юнаки, яких він висвятив, зуміли відповісти на Божу любов, яку зустріли в Ісусі Христі, в Його Євангелії, у Євхаристії та спільноті Церкви. «Дорогі друзі, – звернувся на завершення Бенедикт XVI, – молімося за Церкву, за кожну місцеву громаду, щоб вона була немов зрошений сад, в якому можуть прорости та дозрівати всі зерна покликань, які Бог вдосталь розсіває». Папа додав, що першим середовищем, в якому можна досвідчити цю Божу любов та почерпнути сили для подолання життєвих випробувань, є сім’я. «Хто в родині переживає довід Божої любові, той отримує неоціненний дар, який приносить в свій час плоди», – наголосив він.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

30.04.2012р. Б. / «Сенс християнського служіння. Таїнства служіння: Подружжя та Священство», - завершився черговий курс у Школі духовності та євангелізації

 

Завершився черговий тур навчання у Школі духовності та євангелізації Львівської Архиєпархії, при монастирі св. Альфонса, Отців Редемтористів (ЧНІ), що у Львові (вул. Замарстинівська, 225).

27-29 квітня учасники Школи слухали лекції про Святі тайни, а саме: «Сенс християнського служіння. Таїнства служіння: Подружжя та Священство», які провадив о.- др. Володимир Ждан.

 

Особливістю цієї Школи було те, що миряни мали нагоду молитись разом із богопосвяченими особами із численних монаших спільнот УГКЦ, які зібрались на духовний семінар для настоятелів згромаджень та монастирів «Стратегія УГКЦ  2020 в контексті богопосвяченого життя».

Як зауважив Владика Богдан, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, у своєму слові під час Божественної Літургії: «сьогодні ми молимося у повноті Церкви – єпископ, священики, богопосвячені особи та миряни. Бо ж усі маємо єдине спільне завдання і мету – осягнути спасіння, через своє покликання та служіння».

Що ж таке служіння? Як світ сьогодні сприймає і розуміє значення служіння? Хто і кому повинен служити в контексті християнського світогляду?  Ці та багато інших запитань   були порушені у змістовних доповідях, викладача пастирського богослов’я в УКУ, о.-др. Володимира Ждана. Наповнені новими знаннями про Святі тайни Подружжя та Священства, духовно збагачені, слухачі Школи духовності та євангелізації Львівської Архиєпархії роз’їхались, щоб моделювати та проектувати у своє життя все почуте, а також  ділитись здобутим досвідом із своїми рідними та друзями.

Віра Ценглевич
Голова Комісії з питань євангелізації Львівської архиєпархії
фото: www.cerkva.od.ua




Джерела: прес-служба Львівської Архиєпархії
  

Воїни Христа Царя

29.04.2012р. Б. / Християнська молодь має жити радикалізмом, - владика Венедикт Алексійчук

 

Під час фестивалю "Святкуймо воскресіння разом" владика Венедикт Алексійчук, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії поділився роздумами про святкування Воскресіння, виклики, що стоять перед молодими християнами та закликав працювати над творенням єдиного молодіжного простору.

 

- Преосвященний Владико, якими є Ваші найяскравіші враження відзначення Великодня з того періоду, коли Ви навчались?

 

- Я деколи заздрю, у доброму розумінні цього слова, сучасній молоді, бо не мав цього у свій час. Я виріс в селі, де не було церкви. Моя мама була вчителькою, і коли її одного разу побачили в церкві, вона ледь-ледь втрималася на роботі. Тому ми досить рідко мали змогу ходили до церкви – декілька разів на рік і то в «п’ятому-десятому» місті чи селі. Я цілковито сприймаю, що Бог дав мені саме такий шлях до Нього. Звичайно, вдома, в родині була присутня віра в Бога, молитва, святкували свята. Але в цьому людському розумінні, я сказав би, заздрю цій молоді, яка тепер може від своїх дитячих років – від колиски, у юнацькі роки перебувати в християнському середовищі. Моє враження, що молодь часто не цінує того, що має, що може мати. Це вже сприймається як закономірне, а це є певний дар, який треба оцінити і за який треба бути вдячним Богові.

 

- Молодь шукає Бога, але часто підлаштовує певні норми під своє життя – зростає прагматичний аспект. Сьогодні все частіше перефразовується фраза з Біблії «Бог на свій образ людину створив, на образ Божий її він створив» (Бут 1, 27) на «створила людина Бога на свій образ»… Якою б мала бути віра?

 

- Я б не давав однієї етикетки для всієї молоді. Хто така молодь? Слово «молодь» - відносне, бо кожна молода особа є іншою. Я глибоко переконаний, що кожна людина, будучи створеною на образ Божий, шукає свого Творця. А те, що дехто з нас творить Бога на свій образ – це також правда. Але проблема, мабуть, в тому, що ми як християни не являєм своїм життям правдивий образ нашого Бога.

 

Я перконаний, що молодим особам завжди був притаманний радикалізм. І цим радикалізмом християнська молодь має жити. Вона має не боятися радикально жити заповідями Божими, радикально жити Євангелієм. Не дивитися, хто і як живе навколо. Бо ж коли ми дивимося на початки християнства – там теж не все було просто і легко. Христос, дванадцять апостолів… Один з цих апостолів зрадив, другий відрікся, коли Христа арештували, інші дев’ять розбіглися. Так що товариство Ісуса Христа теж не було ідеальне. Хтось також прагнув по правиці сидіти, інші спалити село. Не було до кінця розуміння, хто для них особа Христа.

 

Початки кожної людини є добрі, тому що вона створена на образ Божий, вона шукає свого Творця. Але завдання всіх нас – християн – являти нашого Творця. Бачите, справа християнства – це не говорити, а цим, що знаємо, жити.

 

Ми святкуємо Воскресіння, але ми маємо не лише святкувати Воскресіння, але цим Воскресінням жити. Тому важливо, щоб християнство ставало для нас життям. Я думаю, що наше головне завдання як Церкви, зокрема кожного з нас, вказувати молоді ці цінності і дуже важливо, я б казав – це преважливо, щоб серед самої молоді були ті особи, які б не боялися цим жити – християнськими цінностями. Бо моє враження – що це дуже потягаюче, коли хтось бачить іншу молоду людину, яка живе християнськими цінностями, це дуже промовляє, і молодь, будучи радикальною, може це підхоплювати. Проблема нас, які називають себе християнами, і молоді, яка називається християнською, що вона деколи не має відваги жити, вона боїться думки, інших людей.

 

- Як Церква може утвердити віру, поділитися досвідом?

 

-Кожен з нас є частиною Церкви. Я маю одне служіння, хтось – інше. Я думаю, що в Церкві нам важливо ділитися вірою. Знаєте, моє враження, що в сучасному світі ми, християни, виглядаємо переляканими. Світ своїми пропозиціями зі сторінок газет, телебачення, Інтернету аж пхається, а ми так боїмося свідчити, говорити і ділитись своєю вірою. Думаю, ми, як Церква, мали б більше один одного скріплювати в цій вірі, бо моє враження, що коли ми й живемо своєю вірою, то так поодиноко. Ми не чуємося Церквою. Всі ми, які щодня промовляємо Отче наш – всі християни, але коли я називаю Бога Отцем, це означає, що мій сусід по сходовій клітці теж називає Бога Отцем, а коли в нас спільний Отець, то ми браття, а коли та чи інша особа теж називає Бога Отцем – вона моя сестра чи брат. Це в нашій Церкві не є присутнє – ми не усвідомлюємо до кінця, хто є наш спільний Отець, що в нас є спільне походження. Я думаю, цього в нас у Церкві бракує. Тоді, коли ми відчуємо ту спільність – це буде перемога, бо диявол якраз тому і діє («диявол» – від слова ділити, розділяти). І тому, думаю, ми маємо один одного більше пізнавати – старші, молодші члени Церкви, більше ділитися своєю вірою, зустрічатися. Вважаю, ці зустріч мають бути різного формату.

 

- Преосвященний Владико, Ви говорите про важливість спільноти. Комісія у справах молоді УГКЦ прагне підтримати спільноту молоді через творення єдиного молодіжного простору Української Греко-Католицької Церкви. Якими є Ваші побажання до тих молодих осіб, які вже почали працювати в цьому напрямку, до молоді загалом?

 

- Важливо підкреслити оте «працювати»… Цей простір не створять церковні струтури. Якщо всі почують відповідальність творити цей простір, ми створимо це. Для прикладу, що це – свято? Ми – кожен – приносимо свою частину свята, пережиття його, і творимо це спільне свято. Цей простір можна створити, коли кожен щось вкладе від себе. Я думаю, що ми маємо зрозуміти, що не «Я» можу щось лише взяти від того простору, у якому мені добре, але найперше принести до нього. Я б казав, якщо хтось хоче від того простору щось взяти, почерпнути, не має боятися почати давати, вкладати щось у цей простір. Бо ж кожного з нас Бог чимось обдарував, кожен з нас має якісь таланти, здібності.

Джерела: ДивенСвіт 

Воїни Христа Царя

28.04.2012р. Б. / L'Osservatore Romano «про російсько-комуністичні злочини»

Сьогоднішня «L'Osservatore Romano» присвятила цілу полосу необхідності збереження народами своєї історичної пам'яті і правдивого погляду на минуле заради того, щоб бути глибоко вкоріненими в реальності і з надією дивитися в майбутнє. У статті під назвою "У пошуках критичної пам'яті", зазначається, що в сучасній Росії, після падіння комуністичного режиму, не відбулося "чіткого і рішучого засудження радянського періоду", що стало перешкодою для розуміння сьогодення і майбутнього. Підкреслюється, що "історична амнезія" в Росії існувала з 1917 р., і з плином часу набула характеру призвичаєння. Крім того, звертається увага, що в Радянському Союзі існувала "демонізація" зв'язку з минулим, або навпаки, "реінтерпритація" деяких подій в ключі домінуючої ідеології, як наприклад перегляд особистості царя Івана Грозного в сталінський період. Ватиканське видання зазначає, що російський дисидент Олександр Солженіцин зрозумів, що "більшовицька диктатура мала серед своїх головних цілей руйнування самосвідомості народу і таким чином його здатності до опору".

В іншій статті, під назвою "Архів терору", "L'Osservatore Romano" повідомляє про видання в Італії фотоальбому «Життя в одному погляді. Жертви великого сталінського терору». В ньому представлені знімки людей, засуджених комуністичною владою на смертну кару. Вони робилися в московських в'язницях, для ідентифікації засуджених перед розстрілом.

Автор видання, італійська дослідниця Лучетта Скарафія, зазначає, що особи людей, яких хотіли викреслити з історії, сьогодні є для нас нагадуванням про її трагічні сторінки. "Пам'ять може служити як засіб проти зла, не тільки продовжуючи спогади, але саме перешкоджаючи тому, щоб воно ніколи знову не повторилося", - зазначає дослідниця на сторінках ватиканського видання.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Воїни Христа Царя

Папська програма, захист знедолених та героїчний католицизм

Під час Світлого тижня за юліанським календарем у житті Католицької світової Спільноти відбулось чимало цікавого. І чи не найбільшою подією стало те, що особистий секретар Папи «злив» італійській газеті «La Repubblica» цікаву інформацію – програмою діяльності нинішнього Папи є його енцикліка «Deus Caritas Est». Подія просто екстраординарна. Але сенсацією в українських ЗМІ вона так і не стала. І, на жаль, не лише в ЗМІ. Бо навіть ті, хто мали би, здається, першими зреагувати на цю ситуацію – богослови та релігійні аналітики, цілком її не помітили. Принаймні так на разі виглядає, позаяк до тепер ніхто так і не «розродився» з конкретним коментарем чи аналізом цієї небуденної події. Цікаво, що це чи не єдина енцикліка, яку аж тричі видали в українському перекладі: 2006 року – спільне видання Митрополичої комісії соціальної комунікації УГКЦ та Митрополичої комісії «Справедливість і мир» УГКЦ, 2008 року – видання видавництва «Місіонер», 2011 року – знову Митрополича комісія «Справедливість і мир» УГКЦ і видавництво «Свічадо». Але будемо надіятися, що нашим богословам і релігійним аналітикам просто «завадив» Світлий тиждень.

Цей коментар папський особистий секретар, о. прелат Георг Генсвайн, дав в інтерв’ю італійському виданню з нагоди двох важливих подій минулого тижня – 85-тої річниці від дня народження Папи Рацінґера (16 квітня 1927року) та 7-ї річниці (19 квітня 2005 року) обрання кардинала Рацінґера Єпископом Риму.

Уже тепер зрозуміло, що понтифікат Бенедикта ХVІ не став своєрідним «міжпонтифікальним» часом. За сім років автор декларації «Dominus Іesus» зумів подолати розчарування, яке виникло після смерті Блаженного Папи Іван Павла ІІ, не стаючи блідою копією свого великого попередника. За час папства Бенедикта ХVІ розпочався обнадійливий діалог з лефевриськими схизматиками, закладено фундамент для появи нового обряду в Католицькій Церкві – англо-католицького, нормалізовано статус дособорової Римської Літургії у Церкві, провадиться серйозна боротьба з сексуальними та фінансовими зловживаннями в Церкві. Також є певні ознаки того, що одним з фарватерів теперішнього Папи, яким він провадить корабель Церкви, є утвердження православності (ортодоксії) в церкві, яка під ударами ліберального католицизму почала зникати у деяких колах. Відлунням цієї боротьби очевидно є події у Папському Університеті в Перу та перебіг справ у Конференції вищих настоятельок США.

У контексті утвердження правовірності й правопорядку очевидно і слід розглядати Папську Комісію для дослідження ситуації Церкви в Китаї, створену ще 2007 року, яка останнім часом серйозно пожвавила свою роботу.

Незважаючи на ті чи інші проблеми, Церква у світі продовжує свою євангелізаційну місію, інтегральною частиною якої є і боротьба за справедливість у світі. Так бразильські єпископи звернулися до ООН з проханням захистити бразильських індіанців від насилля, яке на думку єпископату, уже набрало форми громадянської війни та справжнього геноциду індіанських народів Бразилії. Слід зазначити, що це не перша інтервенція Церкви з цього питання. У ХVІІ столітті боротьба за права індіанців завершилась створенням так званих Редукцій – захищених територій, на яких індіанці могли вільно проживати, не боячись португальських та іспанських работорговців. Отці Єзуїти зуміли зорганізувати справжні індіанські християнські міста та селища, з розвинутою оригінальною культурою та високим рівнем соціальної справедливості – майже своєрідний християнський «комунізм». Саме історія з укиненням Редукцій стала основою сюжету фільму режисера Роланда Жоффе «Місія». Редукції ліквідували масонські уряди Іспанії та Португалії. Але й після цього Церква фактично протягом століть залишалася єдиним захисником індіанських народів Латинської Америки. Тож традицію цього трибунства цього разу Церква підняла на міжнародний рівень.

Звісно, знаючи порядки і звичаї ООН, сподіватися на захист бразильських індіанців не доводиться – амазонська нафта та деревина для міжнародної спільноти багато дорожча, ніж кров якихось там «дикунів з сельви». Але, можливо, спроба Церкви надати справі міжнародний резонанс таки вплине на владу Бразилії, щоб та хоч щось зробила для захисту своїх же таки громадян.

Християни усе частіше стикаються із порушеннями своїх прав і свобод не лише з боку визнаних тоталітарних режимів чи мусульманських урядів, але також і у західних демократіях. Протистояння між озвірілим лібералізмом і вірою, між реальною свободою і її симулякром не лише триває, але й загострюється у західному світі. І багато хто говорить, що тінь Антихриста уже впала на історію людства, а кроки його приходу уже відлунюють у коридорах влади. Але такий історичний песимізм не може бути вповні оправданий. Останні часи уже настали від моменту Христового Першого Приходу, а Церква стикнулася з переслідуваннями, заледве народившись на день першої П’ятидесятниці. Але водночас не варто відвертати погляд від знаків часу – від утисків християн там, де їх через існування самого лише поняття «демократія» не повинно було би бути.

У такій ситуації маємо можливість, залишаючись послідовниками Христа, зреагувати двома способами: або, піддаючись реалістичному песимізму, скласти руки і чекати з радістю Христового приходу, або, розуміючи, що часи «тра-ля-ля»-лайт-«християнства» скінчилися, стати правдивими Христовими свідками, готовими до боротьби за Царство Боже.

Саме про цей другий шлях, як єдиний правдивий шлях Христових учнів, говорив минулого тижня єпископ з Іллінойсу Деніел Дженкі, звертаючись до католицьких чоловіків: «Дні, в які ми живемо, вимагають героїчного, а не буденного католицизму… Ми вже не можемо бути випадковими католиками, а мусимо бути католиками за переконанням. У наших сім’ях, на наших парафіях, в місцях, де ми живемо і працюємо, – як покоління перших апостолів – мусимо бути відважними свідками Господа Ісуса Христа… Ми маємо бути безстрашною армією католицьких чоловіків, готових віддати усе, що маємо, Господу, Котрий віддав усе заради нашого спасіння… Ми маємо здобувати світ для Господа. Нам немає чого боятись, оскільки нам приготовлена вічність у небі…»

Якщо реально зважимо на ситуацію католиків у світі, то цей заклик звернений до всіх нас, до всіх дітей Єдиної, Святої, Соборної (Католицької) і Апостольської Церкви. Хіба в нас, в Україні, ситуація Церкви аж так дуже відрізняється від країн, які відкрито провадять антикатолицьку політику? Відкриймо підручники, з яких здобувають освіту діти в українських школах – суцільне антихристиянство, антикатолицизм! Щобільше, така ситуація, здається, всіх задовольняє. Минулого тижня стало відомо, що Міністерство освіти запроваджує в обов’язкову шкільну програму «пророків» Нью-Ейджу: Пабла Коелья та Річарда Баха. І… українське християнське суспільство мовчки проковтнуло те, що українським дітям втовкмачуватимуть в голови нью-ейджівську ідеологію уже на шкільних лавках.

Освіта освітою, а ситуація у соціальній площині? А вкрадені УССР храми, добра частина з яких так і не повернена християнам? А несправедливі закони? Це тільки верх айсбергу. Хіба християни мають на усе це мовчати?

Кожному є над чим подумати і знайти рішення, що робити. Правда, не варто забувати, що за дверима смерті нас спитають і про це рішення.

о.Орест-Дмитро Вільчинський




Джерело:  Воїни Христа Царя

27.04.2012р. Б. / Забуті мученики комунізму

 

«L'Osservatore Romano» пише, що доля християнських мучеників комунізму забувається й замовчується. Ватиканська щоденна газета переймається тим, що ця сторінка історії «стерта з європейської колективної пам’яті, ігнорована і переінакшена».

 

У вчорашньому числі (26 квітня) газета пише про таку важливу, на думку авторів, ініціативу, як міжнародний симпозіум, що відбувся в Угорській Академії в Римі під гаслом «Католицька Церква центрально-східної Європи і комунізм: позиція, стратегія, тактика». 

«L'Osservatore Romano» наводить слова французького історика і політолога Алена Безансона, який 1998 року заявив, що хоча в комуністичних державах «було більше мучеників за віру, ніж у будь-яку епоху історії Церкви, та не видно ні поспіху, ані особливої ревності у складенні їх списку». 

Газета звертає увагу на суттєве, історичне значення «драматичних і героїчних свідчень» життів ув’язненого Примаса Угорщини кардинала Йосифа Міндшенті (1892-1975), Примаса Польщі кардинала Стефана Вишинського (1901-1981) і переслідуваного владою архиєпископа Праги кардинала Йосифа Берана (1888-1969). 

«То не другорядна справа, що сьогодні ще значною мірою залишаються не проаналізованими способи, якими викладалося, замовчувалося або ігнорувалося долі цих мучеників віри, яких ув’язнювали, катували і вбивали комуністичні режими», – підкреслює ватиканське видання.

«Ці події були сприйняті та інтерпретовані відповідно до культурних течій і чутливості тих часів, унаслідок чого в колективній європейській пам’яті долі цих чоловіків та жінок були змазані, знебарвлені. Позбавлені контурів у своєрідному процесі “християнського забування про комунізм”, – додає «L'Osservatore Romano», наводячи слова Безансона. 

За матеріалами: wiara.pl 

Джерело:  Воїни Христа Царя

«...замовчувалося або ігнорувалося долі цих мучеників віри, яких ув’язнювали, катували і вбивали комуністичні режими»... 

А що вже й говорити про українських мучеників за Христову віру, яких масово замордувала комуністична сатанинська імперія, яка протягом багатьох десятиліть, виконуючи забаганки диявола, в різноманітний спосіб винищувала мільйони людей, про яких "християнська" Європа не хоче нічого знати..?! Чи не тому це відбувається, що ще донині не здійснено засуду над комуністичною, людиноненависницькою ідеологією та її носіями? Чому така правильна, християнська Європа, з її міжнародними хартіями та правами людини, ще й досі не провела "Нюрнберг - 2" і не засудила ці всі злочини, здійснені комуно-фашистами? А навпаки, воліє забути всі ці історичні і нинішні факти комуністичного тероризму, водночас занедбуючи та стираючи з пам'яті всіх християнських мучеників...

Катехит парафії Преображення Господнього р. Б. Леонід.  

26.04.2012р. Б. / Блаженніший Любомир Гузар не впевнений, що розмова з владою можлива

 

Учасник Ініціативної групи «Першого грудня» кардинал Любомир Гузар вважає, що якщо влада буде триматися цілковито інших цінностей, ніж громадськість, розмова майже неможлива.
 

Про це він сказав в ефірі ТВі, – інформує ІА ZIK прес-служба ІГ «Першого грудня».

 

На запитання, що б він сказав Президенту Вікторові Януковичу, кардинал Любомир Гузар розповів, за яких умов, на його думку, можливий діалог.

 

«Проблема в тому, чи ми могли б направду спілкуватися з тими людьми, які є сьогодні при владі. Є громадянство, в якому є група, яка має чи хоче мати цінності духовного характеру, що означає починати діяти від засадничих духовних цінностей і на основі цього будувати все життя. А є друга група (я кажу об’єктивно, нікому нічого не закидаючи, бо судити має Господь Бог, а я тільки стверджую факти), для яких найбільшою цінністю є гріш, і вони відповідно поводяться. І мені здається, що розмова між такими двома групами дуже важка», – сказав Любомир Гузар.

 

Учасник Ініціативної групи «Першого грудня» підкреслив: «Я би дуже бажав, щоб всі громадяни країни могли говорити одне з одним, щоб ми могли добитися того, щоб громадянство наше будувати на духовних вартостях (які не заперечують матеріальних, але починаються від духовних). Як довго не буде наближення на рівні вартостей, всяка розмова буде надзвичайно складна, і я сумніваюся, чи взагалі можлива».

 

«Нашим спільним завданням є намагатися встановити ті основні духовні цінності, на підставі яких ми зможемо говорити один з одним, кожен з кожним. Тоді будемо йти вперед, – підкреслив кардинал Любомир Гузар. – Як довго будемо триматися цілковито інших цінностей, розмова, мені здається, неможлива».

 

Довідка.

Ініціативна група «Першого грудня» створена в 20-ту річницю референдуму. До складу групи входять чільні представники національної інтелігенції: В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Семен Глузман, Володимир Горбулін, Кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Марнослав Муринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський. Ініціативна група «Першого грудня» вбачає своєю місією встановлення в країні правил гри, які базуватимуться на загальнолюдських цінностях, і які сьогодні є затребуваними українським суспільством.

5 квітня 2012 року в Києві Ініціативна група «Першого грудня» провела Національний круглий стіл, мета якого – зібрати коло української інтелігенції та означити порядок денний для країни.

Джерела: ЗІК

Воїни Христа Царя

25.04.2012р. Б. / Комісія УГКЦ Справедливість і Мир ініціює проект «Демократичні цінності студентської молоді»

 

"Комісія" УГКЦ «Справедливість і Мир» організовує ряд зустрічей, круглих столів та відкритих лекцій з відомими європейськими фахівцями для студентської молоді під назвою «Демократичні цінності студентської молоді». Даний захід відбуватиметься у різних містах України. Головними адресатами з обміну досвідом та знаннями провідних європейських фахівців стануть наші українські студенти, члени різноманітних молодіжних громадських та християнських організацій з різних регіонів України. “Демократичні цінності студенської молоді» є ініціативою Комісії УГКЦ «Справедливість і Мир» і є цілеспрямованою, оскільки передбачає також і християнське наповнення у суспільно-важливих ділянках життя нашої держави.

Щодо цієї ініціативи Комісії УГКЦ Справедливість і Мир, її голова д-р Михайло Мельник зазначив: «Становлення демократичних цінностей та культури передбачає набуття всіма членами суспільства відповідних знань, звички діяти і думати по-демократичному, що в свою чергу вимагає глибокого розуміння суті демократії, прав та можливостей, які вона забезпечує, а також обов’язків, які вона накладає на кожного громадянина. В Україні це особливо відчутно у світлі подій нашого часу. Тому ми практично намагаємось через таку серію заходів не лише привернути увагу молоді до цієї проблематики, але і заангажувати її до творення в суспільстві правдивих цінностей розвитку здорового суспільства».

Адже культура, зокрема, демократична культура, не виникає в суспільстві миттєво. Українське суспільство все ще утримує в собі залишки колишньої тоталітарної системи. Застарілі норми, цінності, стереотипи дають знати про себе не лише в середовищі старших поколінь, але й серед молоді. Дехто з них все ще знаходиться під впливом ультрареволюційної або крайнє націоналістичної ідеології й має про демократію примітивне уявлення. З другого боку, частина молоді інфікована західними цінностями, „демократичність” яких має досить умовний характер. Все це негативно позначається на політичній свідомості і політичній участі студентської молоді. Формування демократичних цінностей, культури, норм поведінки постає як завдання, що потребує невідкладного теоретичного вивчення і практичного вирішення. Проект «Демократичні цінності в суспільстві» сприятиме формуванню свідомої та активної молоді в Україні, її участі в політичних та суспільних процесах на основі засад християнства і суспільного вчення Церкви.

Так, вже 9-11 травня 2012 року у рамках заходу, місто Львів відвідає із серією відкритих лекцій-зустрічей відомий професор у сфері комунікації Тот Пал (м. Будапешт, Угорщина). Головною темою угорського фахівця буде «Політична комунікація як елемент демократії».

З наступним рядом зустрічей з 16 по 18 травня 2012 року відвідає місто Тернопіль та Львів італійський фахівець у сфері економіки Джузеппе Арджолас (м. Кальярі, Італія) із тематикою «Економічні передумови демократії» та матиме ряд зустрічей з університетською молоддю, молодіжними християнськими організаціями міста, а також братиме участь у програмі місцевого телебачення.

Ще один італійський фахівець у сфері політології та соціальної доктрини Церкви Альберто Ло Престі відвідає міста Івано-Франківськ та Львів, 29 травня – 1 червня 2012 року. Темою професора папського університету «Анджелікум» буде «Основні цінності сучасної демократії» та «Молодь і політика».

До проекту також долучатимуться і українські фахівці провідних українських вищих навчальних закладів. Програмою «Демократичні цінності студенської молоді» передбачено також осінні зустрічі, як продовження ініціативи Комісії УГКЦ «Справедливість і Мир» у сфері формування активної української молоді в громадському житті суспільства у світлі християнських цінностей.

Секретаріат Комісії УГКЦ Справедливість і Мир

Джерело:  Воїни Христа Царя






«Демократичні цінності» і християнських цінності - що в них є спільного?

Ба, знову, вже вкотре, масонерія від нашої Церкви робить з демократії панацею від усіх бід, хворіб і негараздів українського суспільства, зводячи найактивнішу його частку - молодь.

Якщо ж це нетак і я помиляюся, то давайте поглянемо вглиб історії і спробуймо бодай якось виправдати ІНІЦІАТИВУ Комісії УГКЦ «Справедливість і Мир» щодо цієї панацеї. 

Отже, перший (чи ні?) свідомий прояв натовпу (ой, вибачте, демократії) - вибирає Варраву, зрікається Ісуса Христа і кричить: "Розпни Його, розпни!" Можливо це і не найкращий приклад демократії в дії, але досить промовистий, чи не так?

Можна пригадати римську демократію з її вседозволеністю і цілковитою моральною й духовною руїною. Що? Це також неприйнятний приклад?

Гаразд, то можливо якусь іншу демократію пригадати? Але який із цього сенс, адже всі вони були приречені на цілковиту загладу, бо не спроможний "перехідний період" того чи іншого народу замінити собою жоден з державних устроїв.

З іншого боку, можна немало здивуватися цим церковним достойникам, що вони ініціюють демократію, а не, скажімо, ТЕОКРАТІЮ або, бодай, МОНАРХІЮ? У переважній більшості саме ці державні устрої були, для того чи іншого народу, ЗОЛОТИМ ВІКОМ.

Яке ж саме добро вони знайшли саме в ДЕМОКРАТІЇ, що ініціюють її до впровадження через молодь нашому, хворому на всю голову й душу, українському суспільству? Якщо ті "цінності", які містить у собі демократія, є дійсно вартими нашої уваги цінностями, то що саме вони собою являють, щоб ми, маленькі українці, могли зрозуміти, прийняти і впровадити їх у своє повсякденне життя та життя української нації?!

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

25.04.2012р. Б. / Нижня палата парламенту Канади одноголосно визнала прикладом «відданості основним правам людини» діяльність митрополита Андрея Шептицького

 

Нижня палата парламенту Канади – Палата громад одноголосно визнала прикладом «відданості основним правам людини» діяльність митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького (1865 – 1944) під час Другої світової війни. Про це повідомляє Конгрес українців Канади.

 

Пропозицію відзначити діяльність очільника найбільшої релігійної громади Західної України вніс до парламенту міністр громадянства, імміграції і багатокультурності Канади Джейсон Кенні.

 

Канадські парламентарії відзначають, що «в найпохмуріший період історії Європи, під час масового вбивства євреїв і нацистської окупації митрополит Шептицький вголос виступив проти насильства у своїй проповіді «Не убий». Завдяки його зусиллям врятовані понад 160 євреїв, один із яких був присутній на засіданні Палати громад парламенту Канади під час ухвалення рішення.

Джерела: Радіо Свобода / zaxid.net

Воїни Христа Царя

...«в найпохмуріший період історії Європи, під час масового вбивства євреїв і нацистської окупації митрополит Шептицький вголос виступив проти насильства у своїй проповіді «Не убий»...

  

Дива та й годі! З цього "мудрого" і одностайного рішення канадського парламенту можна зробити невтішний висновок щодо реальної святості  Митрополита Андрея, бо якби він не врятував понад 160 євреїв, то не був би, ні блаженним, ні Праведником Світу. Ну й що з того, що він рятував тисячі українців, поляків, москалів чи інших?  За таке добро не роблять людину Праведником світу, а ось коли вчорашніх "богообраних", то зовсім інша річ... То дійсно геройський вчинок, який має бути винагороджений почитанням і повагою у всьому світі. А чи не здається вам, шановні парламентарі, ваше визнання - ЛИЦЕМІРСТВОМ?

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

24.04.2012р. Б. / «Пластуни дали нам приклад служіння Богові та Україні, і ми повинні продовжувати цей труд», - Блаженніший Любомир (Гузар) з нагоди сторіччя «Пласту»

 

«Сьогодні ми святкуємо пам’ять наших предків-пластунів, які колись віддали життя за волю нашого народу. Вони дали нам приклад, і ми хочемо продовжувати цей труд – служити Богові, служити Україні. Бажаю, щоб у рядах "Пласту" і надалі виховувалися щирі та свідомі українці», - сказав Блаженніший Любомир (Гузар) 21 квітня біля Київської міської державної адміністрації, вітаючи молодь із нагоди сторіччя «Пласту».

Як повідомляє УНІАН, привітати пластунів з нагоди сторіччя організації також прибув голова Національної організації скаутів України Андрій Чесноков. Після привітань дехто із пластунів отримав відзнаки – і відправилися виконувати завдання історичного квесту.

відео Андрій Ковальов

Департамент інформації УГКЦ

Довідка
Сто років тому «Пласт» створили, щоб виховувати та організовувати українську молодь для служіння своєму народові. У квітні 1912 році перші пластуни склали свою присягу, хоч тоді «Пласт» ще не був об’єднаною організацією, а це були незалежні одне від одного гурти, очолювані Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком, сином Івана Франка. Через рік всі осередки об’єдналися. Після Першої світової війни «Пласт» продовжував гуртувати українську шкільну, селянську та робітничу молодь. У часи Радянського Союзу організація діяла на території України нелегально, а основні осередки були за кордоном. «Пласт» співпрацював із ОУН УПА, виконуючи функцію розвідки та постачаючи повстанську армію новими силами. Наприкінці 80-х років минулого століття «Пласт» знову відновив свою легальну діяльність на території України.

Джерело:  Воїни Христа Царя

24.04.2012р. Б. / Сурогатне материнство порушує права дитини

Керівник Школи біоетики УКУ, декан філософсько-богословського факульетуту о. д-р Ігор Бойко взяв участь у Міжнародному конгресі з медичного і фармацевтичного права, біоетики та соціальної політики, який відбувався 19 – 21 квітня у Києві. Про це повідомляє прес-служба УКУ.

 

У своїй доповіді «Етичні аспекти маніпуляції людським життям і сурогатне материнство» о. Ігор Бойко наголосив, що сьогодні Україна належить до тих небагатьох країн, де сурогатне материнство дозволяють, натомість у Європі, зокрема, у Скандинавських країнах, Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Туреччині воно заборонене. «Сурогатне материнство має багато негативних наслідків: воно позбавляє людину права знати своїх генетичних батьків (якщо застосовують донорські гамети). У цьому процесі дитину сприймають, радше, як засіб для реалізації своїх батьківських прав, а не як дар. Сурогатне материнство спричиняє маніпуляції людським життям, оскільки дитина отримує генетичну спадковість від однієї жінки, а імунну систему та мезанізми захисту від сурогатної матері». 

На закінчення своєї доповіді о. д-р Ігор Бойко вніс пропозицію у резолюцію Конгресу про те, що варто переглянути та внести зміни до Сімейного кодексу України та інших нормативних актів, які регламентують питання сурогатного материнства, для кращого вивчення та подальшої заборони в Україні. 

У Міжнародному конгресі взяли участь провідні фахівці у сфері юриспруденції, медичного права та біоетики з України та 19 країн світу. Вони обговорювали сучасні тенденції розвитку медичного права, реформи у сфері системи охорони здоров’я, актуальні біоетичні питання. «Чимало доповідачів наголошували на відповідальності, зокрема, у сфері медичного права. Адже ж треба думати не тільки про права пацієнта, які треба захищати, але також і про обов’язки пацієнта, які він повинен знати», – підсумував керівник Школи біоетики УКУ. 

Джерело:  КРЕДО

23.04.2012р. Б. / У травні відбудеться 19-та Міжнародна молодіжна піша проща «Львів-Унів»

 

18 – 20 травня 2012 року львівське обласне Товариство українських студентів-католиків «Обнова» і Свято-Успенська Унівська лавра Студійського уставу спільно з молодіжними організаціями «Добрий пастир», «ХРАМ», СУМ, «Свято-Юрська молодь», ГСПО «Тризуб імені С.Бандери», Маріїськими дружинами храму Різдва Пресвятої Богородиці та храму Святої Параскевії в с. Лисиничі  за підтримки Комісії мирян Львівської архиєпархії УГКЦ, Комісії у справах сім'ї Львівської архиєпархії УГКЦ, Студентського капеланства української молоді та Управління молоді, сім’ї та спорту Львівської міської ради під патронатом Молодіжної комісії Львівської архиєпархії УГКЦ організовують  ХІХ  Молодіжну пішу прощу  «Львів-Унів».  Прощу благословив  Архиєпископ і Митрополит Львівський владика Ігор.

 

Як повідомив п. Юрій Підлісний, голова Патріаршої Комісії УГКЦ у справах мирян, цього року молодіжна проща на тему «Покликання мирян» приурочена до 120-ї річниці з дня народження Патріарха Йосифа (Сліпого).

 

У травні вже 19-й раз молоді люди з різних куточків України, а також із-за кордону разом  вирушать у дводенний піший путь, щоб у спільній молитві в дусі віри, надії та любові  принести хвалу Унівській чудотворній іконі Матері Божої, празник якої відзначатимуть тими днями.

 

Проща розпочнеться 18 травня, о 7.00,  Божественною Літургією в храмі Святого архистратига Михаїла, що на вулиці Винниченка у Львові, та продовжиться пішою ходою до Унева. Колону супроводжуватиме медичний персонал, працівники МВС та велогрупа. Маршрут прощі пролягатиме через с. Романів, де буде ночівля прочан. Прибуття до обителі заплановане на 19 травня, увечері. Далі будуть нічні чування, які триватимуть до ранку: молитви, сповідь, благословення чудотворною іконою, похід зі свічками на Чернечу гору. У неділю, 20 травня, проща закінчиться Архиєрейською Літургією та повним відпустом.

 

Прочани повинні  взяти зі собою намет, спальний мішок та килимок, дощовик, змінне взуття, теплий одяг. У рюкзак бажано покласти молитовник, вервицю, ліхтарик, панамку, медикаменти, ложку, миску і горнятко. Важкі речі везтиме автомобіль.

Департамент інформації УГКЦ



Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

21.04.2012р. Б. / Блаженнійший Любомир Гузар не бачить визначних особистостей серед українських політиків

 

Блаженніший Любомир Гузар вважає, що побудувати процвітаючу Україну можна лише на основі духовних цінностей.

 

Про це він заявив під час ефіру програми Шустер LIVE, відповідаючи на запитання ведучого програми Савіка Шустера, кого із політиків України він бачить визначною особистістю.

 

"Я думаю, що побудувати процвітаючу Україну можна, але я не бачу таких особистостей, такого виміру, як Дегаспері. Я би тут звернув більшу увагу на шукання, на здійснення тих духовних цінностей, бо власне справедливість, правда, вшанування гідності людини, це є ті духовні цінності", - зауважив блаженніший Любомир Гузар.

 

Крім того Блаженніший Любомир Гузар каже, що не потрібно створювати культу однієї особи:

 

"Чи ви думаєте про особу якусь конкретну? В Італіїї дуже шанують Дегаспері, в Німеччині таку людину як Аденауер. Є певні політики, провідники, яких би я назвав успішними, але ми повинні бути дуже розважні і обережні, щоб ми не ідеалізували, не створювали культу особи окремих політиків", - вважає кардинал.

 

"Є багато політиків, які хочуть служити і бути хорошими політиками, але щоб їх зробити такими взірцевими було б трошки надмірно, беручи до уваги людську природу. Вихваляти  їх я не готовий", - каже кардинал

 

.В першу чергу це має бути не одна людина, а осередок однодумців, і чим більше їх буде, тим краще для держави. Тоді вони зможуть залиши слід по собі.

 

"В історії бувало, і будуть такі надзвичайні постаті, але є більше випадків, коли народ, а особливо інтелігенція, які спільно, солідарно зуміли перейти із дуже поганих обставин до цілком нормальних. То ніколи не була одна особа, вони давали натхнення іншим, але вони біля себе мали багато людей, які жили тими ідеалами. І чим більша та група, тим вона краща, тоді вона щось здійснює", - зауважив Блаженніший Любомир Гузар.

 

З приводу Помаранчевої революції кардинал Гузар каже так:

 

" Це була маса людей, які робили добро, але забракло проводу. Замало було політикам тільки повірити в цю справу, той колосальний розмах, це добро. Люди, які бажали правди і справедливості, але вони не знайшли необхідної заохоти і проводу", - впевнений Блаженнійший.

Джерела: gazeta.ua

Воїни Христа Царя

20.04.2012р. Б. / Іспанські лікарі підтримують застереження єпископа проти гомосексуалізму

 

Міжнародна федерація Асоціації лікарів-католиків виступила на захист іспанського єпископа, котрий викликав хвилю критики в свою сторону після коментарів стосовно самодеструктивних практик активних гомосексуалістів.

Під час проповіді в Страсну П’ятницю єпископ Хуан Антоніо Рейг Пла із Алькала-де-Енарес говорив про те, що гомосексуалісти зустрічаються із «справжнім пеклом», коли «розбещуються,  займаються проституцією чи відвідують нічні клуби для геїв». Його зауваження викликали хвилю бурхливої критики зі сторони гей-активістів.

Міжнародна федерація Асоціації лікарів-католиків виступила із заявою, що зауваження єпископа були розумним попередженням перед нездоровими практиками. Група лікарів висловила також розчарування тим, що урядові програми заохочують молодь експериментувати із різними формами сексуальності і не приймають відповідних заходів для боротьби із принижуючими та небезпечними тенденціями в напрямку сексуального туризму.

За матеріалами catholicculture.org


Джерело:  Воїни Христа Царя

19.04.2012р. Б. / Ватикан досліджує чудо «архангела в пеклі»

 

Ватикан досліджує зцілення від раку шлунку, що відбулось у Каліфорнії, і яке можуть визнати як чудо для беатифікації о.Франца Стока, німецького військового капелана, який служив ув'язненим у нацистських таборах.

О. Сток, який помер 1948 року, серед ув’язнених був відомий як «архангел в пеклі», позаяк своєю добротою служив тисячам ув'язнених, сотням з яких перед стратою уділяв Святі Таїнства. 

Саме через заступництво о.Стока хворий повністю одужав, вважають його рідні, які під час хвороби молилися про посередництво саме до цього свідка віри. З того часу минуло 15 років, зцілений чоловік одружений, має 2 дітей, і жодних слідів раку. Лікарі так і не змогли пояснити його одужання. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:  КРЕДО 

18.04.2012р. Б. / Єпископ Мальти про неприпустимість штучного запліднення

 

Метод зачаття в пробірці є морально неприйнятним, – про це нагадав єпископ Гозо, однієї з двох єпархій на Мальті, у зв'язку з пропонованим на цій острівній країні проектом закоу, який дозволяє штучне запліднення. Цей проект парламент буде обговорювати найближчі тижні. Єпископ Маріо Грех виділив три причини, чому Церква проти методу in vitro.

 

Перша з них – це гідність людського життя, зачаття якого повинно бути актом подружньої любові. Другою причиною є відсутність поваги до гідності батьків, особливо матерів, а також великі ризики для здоров'я, пов'язані з цією процедурою. Третя –  абортивні дії, присутні в цій техніці. Лікарі, які здійснюють штучне запліднення, мають спокусу селективного відбору здорових ембріонів та  ліквідації слабших.

У зв'язку з цим постає ще одна етична дилема: яка доля спіткає тисячі заморожених ембріонів? «Кожна дитина, зачата в лабораторії, має право на життя», – пише єпископ Гозо. Єрарх звертається із закликом до політиків, особливо католиків, щоб під час обговорення цього проекту не підтримували «культури смерті», і не звільняли себе від моральної відповідальності. «У нашій країні, – пише мальтійський єпископ, – ми потребуємо такого закону, який буде захищати ембріони, забезпечить шанобливе ставлення до них і виключить можливість маніпулювати ними або заморожувати».

За матеріалами radiovaticana.org




Джерело:  Воїни Христа Царя

17.04.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (08.04-15.04)

 

Неділя, 8 квітня:
«Маємо сьогодні величне свято Входу Господнього до Єрусалиму, також маємо сьогодні ще одне свято, яке сьогодні Господь нас сподобив - народження нового священика» - сказав владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії після ієрейського рукоположення о. Тараса Жеплинського в храмі св. обручника Йосифа (м. Львів, вул. Залізняка), яким опікуються сестри Милосердя св. Вінкентія, у Квітну неділю.

 

У Квітну неділю, коли щороку в УГКЦ відзначається День молоді, у Молодіжному центрі м. Донецька при парохії Зіслання Святого Духа відбулася зустріч молоді з владикою Степаном Меньком, екзархом Донецько-Харківським УГКЦ.

 

Під час театралізованого дійства  молодь спостерігала за Ісусом, який їхав на ослику, зустрівся із Закхеєм, перекидав стіл торговців. Процесія пройшла центром Тернополя (від церкви Успення Пресвятої Богородиці до Архикатедрального Собору) та зібрала велику кількість вірних, зокрема дітей та молоді.

 

У  Гарнізонному храмі свв. Верховних апп. Петра і Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11) звучала ораторія Олександра Козаренка «Страсті Господа Нашого Ісуса Христа».

 

10 квітня 2012 року:
У Патріаршому центрі в м. Києві відбулася зустріч Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава із представниками секретаріату Федерації українських католицьких академічних і студентських товариств «Обнова» та духівниками кожного осередку

 

Відбулася Хресна дорога членів молодіжних спільнот Львівської Архиєпархії та інших прочан, які прибули  у Страсний вівторок до чудотворної обителі оо. Василіян в с. Крехів, Жовківського р-ну Львівської обл.

 

У страсний вівторок завершились триденні великопісні реколекції на парафії св. обручника Йосифа (м. Львів, вул.. Залізняка), якою опікуються сестри милосердя св. Вінкентія. Цьогоріч на запрошення настоятеля храму о. Петра Барана, ЧНІ, духовну віднову для парафіян храму провадив Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.

 

На Святоюрській горі у Львові, відбулася прес-конференція  за участі преосвященного Владики Венедикта Єпископа-помічника Львівської Архиєпархії,  яку організувала Молодіжна Комісія Львівської Архиєпархії УГКЦ, з нагоди приготування до фестивалю «Святкуймо Воскресіння разом», який відбудеться у Львові 21 квітня в Шевченківському гаю.

 

У Страсний (Чистий) четвер, 12 квітня, Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав очолив Вечірню з Літургією Василія Великого, освятив антимінси і миро та здійснив Чин умивання ніг  дванадцятьом священикам.  Богослужіння відбудулися в Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві (вул. Микільсько-Слобідська, 5).

 

13 квітня в київському костелі св. Катерини Німецької Євангельсько-Лютеранської Церкви відбулося відкриття пересувної виставки «Чорнобиль: Люди – Місця – Солідарність – Майбутнє». Ініціатором та організатором виставки є Міжнародний Освітній центр у м. Дортмунді (Німеччина), а здійснення цього проекту стало можливим за підтримки Посольства Федеративної республіки Німеччини в Україні, Благодійного фонду Єпископської Конференції католицьких єпископів Німеччини Renovabis, а також за співпраці християнських Церков в Німеччині та Україні, зокрема Лютеранської Церкви, Української Греко-Католицької та Православних Церков. УГКЦ на відкритті виставки представляли Владика Богдан (Дзюрах), Адміністратор Патріаршої курії, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, а також о. Ігор Шабан, Голова комісії сприяння єдності між християнами, який входить до складу Оргкомітету виставки в Україні.

 

До вашої уваги:
Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на Квітну неділю
Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на Страсний понеділок
Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на Страсний вівторок
Послання Блаженнішого Святослава до священнослужителів Української Греко-Католицької Церкви на Страсний четвер
Слово Архиєпископа і митрополита Львівського на Страсний четвер
Проповідь Блаженнішого Святослава у Страсну п'ятницю
Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на Страсну п’ятницю

Великоднє послання Блаженнішого Святослава
Великоднє послання Митрополита Львівського
Великоднє послання Преосвященного Владики Тараса Сеньківа Апостольського Адміністратора Стрийської Єпархії
Великоднє послання Преосвященного владики Ярослава (Приріза), Єпископа Самбірсько-Дрогобицького
Великоднє послання владики Степана Менька
Пасхальне послання Івано-Франківської Митрополії
Великоднє послання Правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії єпископа Миколи Сімкайла
Послання владики Дмитра, єпископа Бучацького, на Великдень 2012 р. Б.

 

Анонс:
У вівторок, 8 травня 2012 року Божого у всіх країнах Європи відзначатимуть День Пам᾽яті жертв Другої світової війни. Сьомий рік поспіль цього дня Комісія УГКЦ «Справедливість і Мир» ініціює Акцію Пам᾽яті з метою пошанування загиблих та примирення людей, поколінь і народів.

Джерело:  Воїни Христа Царя

17.04.2012р. Б. / «Світло життя» - християнська телепередача (Випуск №4)

 

В передачі "Світло Життя" №4 Ви побачите:

- Пасхальне привітання Преосвященного Владики Михаїла (Колтуна) Єпарха Сокальсько-Жовківського
- Що діти знають про Великдень?
- Про свято Пасхи і тлумачення значення пасхального кошика
- Вітання від священиків і дітей з святом Воскресіння Христового!





Джерело:  Воїни Христа Царя

16.04.2012р. Б. / УГКЦ закликатиме українців не продавати голоси на виборах

 

 Напередодні майбутніх парламентських перегонів УГКЦ звернеться до вірян із закликом не продавати свої голоси в користь якогось кандидата чи партії, а зробити свій вибір усвідомлено заради втілення християнських цінностей у життя. Такі плани озвучив в інтерв’ю на П’ятому каналі Блаженніший Святослав (Шевчук). 

 

«Ми не будемо вказувати за кого голосувати, але ми будемо звертатися до наших людей не продавати свої голоси. Тому що той, хто намагається купити голос, вже не може бути тим, хто збудує щось добре в Україні», - заявив він. 

Глава УГКЦ наголосив, що вибори до парламенту подія важлива, неординарна, від неї залежить майбутнє кожного з нас і тому у день голосування кожен повинен прийти до виборчих дільниць. 

«Вибори не є якась другорядна поверхова річ. Бо потім ми за свій вибір понесемо відповідальність. Ми знаємо, що українці змучені демократією. Але ми закликатимемо їх той вибір зробити, не втікати від нього. Бо не зробити свій вибір – це є велике зло – прояв громадянської незрілості» - сказав Блаженніший Святослав. 

«Ми будемо закликати громадян своїм голосом обирати нову незалежну Україну. Тобто звернемося із закликом стати християнином у момент голосування. Ми повинні проголосувати за втілення певних християнських цінностей у наше громадянське і суспільне життя», - наголосив Глава УГКЦ. 

За матеріалами: РІСУ

Джерело:  КРЕДО 

16.04.2012р. Б. / Великоднє привітання Глави УГКЦ на телеканалі УТ-1

«Пасха Господня – свято великої християнської надії. І сьогодні, святкуючи історичний факт Воскресіння Христа, ми бачимо, як Той, хто учора був зневажений, відкинутий, вбитий, сьогодні перможно встає і виходить із гробу», – сказав Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, 15 квітня у великодньому привітанні до усіх християн в ефірі Першого національного телеканалу України (УТ-1). 

 

Блаженніший Святослав також зазначив, що для звичайної людини цей празник показує, що гріб, з якого Ісус вийшов і з якого виводить кожного з нас, є початком нового вічного життя. Крім того, Предстоятель УГКЦ сказав про те, що з огляду на різноманіття різних складних ситуацій, що трапляються у сьогоденні, ми повинні пам'ятати те, що «пошуком виходу із складних ситуацій є Христос, Який є нашою силою». Християни, цього дня особливо сповнені надією, що вийшовши із свого гробу, Христос за руку виводить кожного з нас. Христос Воскрес, а разом із Ним і ми», – додав він.

Наостанок Предстоятель УГКЦ побажав, щоб «сила встати і йти уперед оживила кожного». «Від щирого серця бажаю вам, щоб світло, радість, надія Воскресіння Христового завітали сьогодні до кожного із нас, наших домівок та родин. Особливо до тих, хто страждає і сумує, вбогих, в’язнів, хворих і тих, хто цього дня далеко від своїх сімей, адже воскреслий Христос допоможе віднайти їм надію», – сказав Глава УГКЦ, вітаючи усіх християн із Воскресінням Христовим.

Департамент інформації УГКЦ

15.04.2012р. Б. / Факт Христового Воскресіння – основа нашої цивілізації

 

Цікава штука історія, особливо в руках сучасних істориків. Виявляється опертися нам в історії нема на що. Адже для більшості сучасних істориків літописи – це упереджена інтерпретація автором фактів, добріхування і перебріхування, археологічні джерела – непевні залишки, які можна інтерпретувати по-різному. На горіхи перепало всім і вся. Мудрі голови сучасної науки під назвою історія готові заперечити історичність навіть людям, що жили у ХІХ столітті, а що вже говорити про ще більше віддалені від нас часи. Навіть бідака грек Гомер і той дістав. Хтозна, чи він дійсно існував? Але, як би там не було, існував він, чи ні, одне добре відомо: зі стовідсотковою точністю можна стверджувати, що він був сліпий.

 

То де вже там говорити про історичність Ісуса з Назарeту, а тим більше про історичний факт – Його Воскресіння. Хоча для сучасних істориків Ісус з Назарeту і є історичною особою, але, за їхніми твердженнями, вони бідолашні нічого з певністю не можуть сказати про Нього. А Воскресіння взагалі відкидається, як факт, оскільки воно не влазить у їхнє прокрустове ложе релятивізації історичних істин.

 

Але для християн питання історичності факту христового воскресіння є одночасно і питанням достовірності їхньої віри. Без історичного факту того, що Ісус з Назарeту дійсно воскрес, усе християнство перетворюється на нікому не потрібну купу брухту.

 

Без історичного факту Христового Воскресіння не можливо пояснити простий факт існування Нового Завіту. Адже будь-який адвокат, який насправді є добрим спеціалістом, потвердить, що увесь Новий Завіт опертий на свідченнях про Воскресіння Ісуса з Назарeту, і що ці свідчення кожен неупереджений суд визнав би повністю достовірними.

 

Без історичності Христового Воскресіння не можливо феноменологічно пояснити виникнення християнства. Адже групка затероризованих страхом напівписьменних галилейських рибалок, перемігши усякий страх, рознесла насіння віри Христової усьому тоді видимому світу. Як так сталося, якщо Христове Воскресіння не відбулося, що малограмотні, але ортодоксально віруючі юдаїсти вигадали і воскресіння і божественність Месії? Без історичного факту Воскресіння Ісуса це пояснити неможливо нічим. Усяка подібна спроба насправді виглядає жалюгідно.

 

Баз реальності Христового Воскресіння, без того, що Він дійсно живий, і зараз не можливо пояснити ані поширення християнства проти волі державної влади, ані його вплив на усю цивілізацію.

 

Адже саме факту Христової Муки, Смерті та Воскресіння завдячуємо таку звиклу для усіх нас річ, як шанобливе ставлення до людського життя, достоїнства особи, прав людини, відкидання виразного етичного зла нашою цивілізацією. Саме віддалення від християнських коренів робить останнім часом нашу цивілізацію такою антилюдською.

 

Християнство докорінно змінило світ довкола нас, позбавивши ідеологічного підґрунтя рабовласництво, вбивство, крадіжки і подібне до цього зло. Адже не можливо, щоб християнин оправдовував рабство, як володіння «словесними знаряддями праці», як це було в антиці. Людська особа в очах християнина має безмірну вартість, оскільки за кожну людину помер Син Божий, який Своїм Воскресінням підтвердив нам Свою Божественність.

 

Милосердя як цивілізаційна норма також завдячує свою появу саме християнству. У індуїстських чи буддистських країнах, якщо ви потребуючому допоможете, ви зробите великий гріх. Адже представники цих релігій, вірячи у реінкарнацію, вірять і те, що зло у житті є наслідком злих вчинків у житті минулому, а якщо теперішнє зло забрати, то у майбутньому житті ми позбавимо таку терплячу людину щастя. У більшості країн, де християнство ніколи не набуло поширення, пошана до людської особи і до життя є чимось цілком невідомим. Людина є тільки гвинтиком суспільства, з яким можна поводитись відповідно до суспільних потреб. Колективізм східних суспільств пов’язаний з відсутністю там самого поняття особи, особистості.

 

Можна без кінця перелічувати усі ті абсолютно матеріальні дари, які нам дарувало християнство. Але без опертя на історичності факту Христового Воскресіння усі ці дари втрачають своє підґрунтя, перетворюючись на непідтверджені й невиправдані вимоги, які позбавленні свого логічного обґрунтування.

 

Історичний факт Христового Воскресіння – найбільш впливовий факт в історії людства. І без цього факту наша історія і сучасність виглядали би зовсім не такими, якими вони є зараз. Не існувало би свобод ані демократії, не існувало б індивідуалізму ані пошани до людської особи. Страх перед смертю і відчай від неможливості вирватися зі зачарованого кола історії сповнювали б нас.

 

Тільки завдячуючи тому, що Христос дійсно воскрес, що Він живий і надалі присутній в нашій історії, маємо на Кого опиратися у боротьбі за свої свободи з розумінням того, що ми є дітьми Найвищого Царя.

 

Тож святкуючи Христове Воскресіння, постараймося собі серед іншого усвідомити, що це не тільки факт нашої віри, але й факт нашої історії і нашого сьогодення.

о.Орест-Дмитро Вільчинський




Джерело:  Воїни Христа Царя

14.04.2012р. Б. / Як відзначали Великдень в Українській повстанській армії

 

У Тернополі в казематах музею політв’язнів відкрили виставку великодніх листівок воїнів УПА.

 

Як передає кореспондент УНІАН, на виставці ще представлені фото святкування повстанцями Великодня, а також бофони (гроші УПА – УНІАН) із великодніми мотивами.

 

Сюжети листівок розмаїті: тризуб, обплетений вербовою лозою, маленька дівчинка передає воїну УПА край лісу писанку, воїни УПА на гаївках у селі, при цьому один із них стоїть на сторожі, ангел тримає на руках пораненого повстанця.

 

«Здебільшого усі ці листівки друкувалися за кордоном. До їх випуску долучався провід ОУН (б)», – зазначив старший науковий співробітник Музею політв’язнів Ігор Олещук.

 

Є на виставці і листівки ручної роботи, які виготовляли політв’язні в таборах і відправляли привітання родичам.

 

В експозиції також представлені фотографії із святкування воїнами УПА Великодня у лісі у 1949, 1950 та 1951 роках, а ще – фоторепортаж із першого освячення пасок українським священиком на спецпоселенні в 1955 році у Комі АРСР.

 

На виставці можна ознайомитися і з наказом командування УПА, в якому повстанців у 1946 році командири вітають з Великоднем і закликають до твердості духу у визвольній боротьбі.

Діятиме виставка впродовж двох тижнів.




Джерело:  Мандрівники Христа Царя

14.04.2012р. Б. / Шотландія: носи хрест з гордістю!

 

Шотландський  митрополит  Единбурга  закликав до повсякчасного носіння хреста як  символу  віри. Кардинал Кейт Патрік О'Брайєн у великодньому посланні заявив, що символ християнства  нагадує віруючим про роль Христа у світовій історії. Це стає стимулом, - відзначив шотландський прелат, - для повсякденного життя згідно з Його вченням.

 

Оскарження кардинала  О'Брайєна пов'язано з появою в Великобританії  нових випадків покарань  християн за носіння релігійних символів на роботі. В даний час дві жінки з Великобританії очікують розгляду їх скарг в Європейському суді  з прав людини. Одна  з них за носіння хреста  втратила роботу в британській авіакомпанії. Друга заявила, що у фінансовій установі працедавець змушував її приховати ланцюжок  з хрестом, за відмову чого жінка була звільнена.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

13.04.2012р. Б. / Кампанія «40 днів за життя» врятувала від аборту понад 800 дітей

 

1 квітня завершилася весняна кампанія «40 днів за життя», що проводилась в різних країнах світу, врятувавши сотні дітей від абортів.

 

«Це була найбільша кількість дітей, які коли-небудь були врятовані завдяки проведенню цієї кампанії» - сказав директор Шон Карні.

 

Згідно даних, які постійно оновлюються, близько 804 матері вирішили не робити аборту.

 

«Ми славимо Бога за це», сказав Карні.

 

«Ми бачили 5 працівників клінік, в яких роблять аборти, що навернулися та залишили свою роботу. Все ще працюємо з низкою працівників таких клінік, які також розглядають можливість покинути роботу» - додав він.

 

Кампанія «40 днів за життя» розпочалася у 2007 році, збираючи волонтерів у різних країнах, які моляться та ведуть діяльність спрямовану на захист людського життя, проводячи, між іншим, мирні чування біля клінік, в яких роблять аборти. Цієї весни такі дійства проводились у 258 містах.

Джерела: www.catholic-media.org , CNA

Мандрівники Христа Царя






...близько 804 матері вирішили не робити аборту...

...«Це була найбільша кількість дітей, які коли-небудь були врятовані завдяки проведенню цієї кампанії»...

На превеликий жаль, це всього лише малесенька крапля серед величезного океану гріха дітовбивств та все ж...

Та все ж необхідно залучатися до волонтерства всім небайдужим людям, бо час короткий, то ж, поспішаймо чинити добро доки сонце світить.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.