29.02.2012р. Б. / Екзорцист о. Василь Пантелюк з 1 по 3 березня перебуватиме в Одесі

 

Екзорцист о. Василь Пантелюк, греко-католицький священик з Донецька (храм Покрову Пресвятої Богородиці), з 1 по 3 березня проведе в Одесі ряд зустрічей з віруючими, а також буде молитися за вигнання злих духів і звільнення від вроків.

 

Як повідомив настоятель Свято-Андріївського храму о. Руслан Остафій, запрошувати відомого священика-екзорциста до Одеси на Великий піст стало вже традицією.

 

«Призначення посту – очистити людину, зробити її більш чуйною і сприйнятливою до духовної дійсності, – говорить о. Руслан. – Екзорцизм і молитви на оздоровлення, які буде читати о. Василь Пантелюк, також є важливою частиною великопісного очищення».

 

За словами одеського священика, в духовному житті людини дуже важлива співпраця людини і Господа, синергія.

 

«Бог не врятує нас без нас, тому ми повинні прикладати великих зусиль, щоб врятуватися і навернутися до Бога», – каже він.

 

Зокрема, зазначив о. Руслан, важливо співпрацювати з Богом також і у справі зцілення. Є дві крайності – взагалі не звертатися до Бога за зціленням, і звертатися, але не докладати ніяких фізичних зусиль для боротьби із захворюваннями.

 

«Якщо у вас хвора спина, вам слід не тільки ходити до церкви на молитву, а й купити ортопедичний матрац, це не буде вважатися недовірою до Бога. З іншого боку, без Божого благословення та підтримки навіть найкращі медичні засоби можуть бути марні, тому розумна людина співпрацює зі своїм Творцем, а не нехтує Ним», – наголосив настоятель Свято-Андріївського храму.

 

РОЗКЛАД ЗУСТРІЧЕЙ В ОДЕСІ ДИВІТЬСЯ НА САЙТІ СВЯТО-АНДРІЇВСЬКОГО ХРАМУ.

 

Нагадуємо, що в Донецьку молитви екзорцизму проводяться щосереди у храмі Покров Пресвятої Богородиці. Детальніше про це можна дізнатися у храмі за адресою: пр-т Васнєцова, 2Б (Куйбишевський р-н, зупинка «Бакінських комісарів» для тролейбуса №14 та марш. № 10, 26, 32, 63, 16 напроти колишнього Куйбишевсього війскомату).

Джерела: www.ugcc.dn.ua

Мандрівники Христа Царя

29.02.2012р. Б. / До Тернополя привезли копію Туринської плащаниці

Фото: РІСУ

Святиню виставили для почитання в архикатедральному соборі Тернополя. Тут вона перебуватиме до 4 березня. Двері храму будуть щодня відчинені, щоб вірні змогли прийти і поклонитися Плащаниці. Реліквію привезено зі собору Святого Юра (м. Львів).

 

Акафіст до Страстей Христових очолив Владика Василь (Семенюк), Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський, спільно з настоятелем собору о. Андрієм Романківим, священиками та вірними. 

Архиєрей закликав з вірою і любов'ю поклонятися Плащаниці, випрошувати для себе Божих ласк та молитися за навернення грішників. «Людям, які приходять з просьбою, вірою, молитвою та поклоняються їй, дається чудесне оздоровлення. Нехай Плащаниця допоможе нам краще пізнати стан своєї душі, полюбити більше Ісуса, роздумуючи над Його страстями».

Владика Василь говорив також про значення Великого посту та закликав вірних по-християнськи його провести. «Роздумуючи над станом своєї душі, ми маємо наближатися до Ісуса».

 

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:  КРЕДО 

28.02.2012р. Б. / Про роль людини в суспільстві говорив Блаженніший Любомир у Вишгороді

 

26 лютого місто Вишгород відвідав колишній Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійший  Любомир (Гузар). У приміщенні районного центру творчості «Дивосвіт» Блаженніший виголосив слово «Роль людини у суспільстві, її гідність та духовність» та відповів на запитання парафіян.

 

Символічним є те, що напередодні  Великого посту, у Прощену неділю, віруючі ставили запитання про те, як побороти суспільні спокуси, як людині віднайти свій шлях у житті, своє призначення.

 

Молодь, присутня на зустрічі, цікавилася, як подолати суспільну несправедливість, ненаситне тяжіння  людей до матеріальних цінностей та багатства. На думку Блаженнішого Любомира, наявність великої кількості грошей не робить людину насправді багатою. «Ці нові українці, нувориші, які щойно нагромадили кошти і не знають, що з ними робити, якось хочуть себе проявити, намагаються показати іншим, що вони є кимсь, бо мають прекрасні будинки, люксусові автомобілі, але в душі  ці люди пусті, нічого собою не представляють. Людина справді багата є багата не тільки майном, а й багата духом. Вона свідома того, що багатство – це Божий дар, і що багатство не є початком усього. Така людина завжди намагатиметься духовно рости, вона вміє поводитися, вміє пошанувати ближнього, навіть людину дуже-дуже скромну, убогу», – переконаний Архиєпископ.

 

Багато запитань стосувалося наміру здобути Патріарший статус УГКЦ, ролі Церкви та священика в сучасному суспільстві.

 

Наприкінці зустрічі присутні привітали Блаженнішого  Любомира з днем народження та висловили сподівання на наступну зустріч найближчим часом.

За матеріалами vysh.gov.ua / www.ugcc.org.ua

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

26.02.2012р. Б. / Таїнство сповіді (примирення)

 

Сповідь, таїнство покаяння - згідно оновленої літургії цього таїнства - називають також таїнством примирення. Таким чином Церква хоче підкреслити ЄДНАННЯ - тобто відновлення зв'язку людини з Богом, яке відбувається під час цього таїнства; тому що в результаті покаяння ми повинні полюбити Бога і повністю йому довіритися (Павло VI).

Для більшості з нас сповідь - приватна справа, і тому вона піддається різним небезпекам: звиканню, рутині, формалізму. Ми не можемо розглядати святу сповідь як одну з багатьох духовних вправ. Це таїнство, знак, даний через самого Христа, за допомогою якого Бог дійсно спілкується з людиною. Таїнство примирення - це дорога до Отця, визначена через самого Ісуса. Тому дорога ця вимагає від нас чутливого серця, сповненого віри.

 

1. ПІДГОТОВКА ДО ТАЇНСТВА ПРИМИРЕННЯ

На дорозі людини до зрілої віри дуже часто виявляється відсутність глибокого розуміння таїнства покаяння. Можливо, найбільша увага уділяється сповіді під час підготовки дитини до першого святого Причастя. Проте, дитина в 9-10 років не в змозі осягнути всю таємницю, яка здійснюється під час виконання обрядів. Багато хто на цьому етапі зупиняється.

 

Таїнство покаяння, як, втім, і решта істин віри, потребують постійного нагадування про себе на всіх послідовних етапах розвитку особистості людини: у дитинстві, в підлітковому віці, в юності, в зрілі роки. Якщо про значення цього таїнства не нагадується людині на всіх послідовних етапах розвитку його особистості, то, вийшовши з дитячого віку, вона перестає практикувати його, вважаючи приналежністю цього періоду свого життя, або сповідається інфантильно, як дитина.

 

Кожна нова ситуація, нові життєві умови, нові обов'язки, нові труднощі, нові проблеми і спокуси, нові гріхи вимагають нового підходу до таїнства покаяння. У новій життєвій ситуації людина повинна ніби наново відкрити для себе важливість і значення святої сповіді, яка може стати найбільшою допомогою в духовному зростанні людини і стимул-реакцією її внутрішнього розвитку.

 

2. ЩО ТАКЕ ТАЇНСТВО ПРИМИРЕННЯ

Перш за все ми повинні усвідомити небезпеку підходу до таїнства покаяння з точки зору категорій права. Юридичний підхід до сповіді - це часте явище.

 

Таїнство покаяння, перш за все, не є дією, завдяки якій ми можемо позбутися почуття провини, скинути вантаж гріхів, очистити совість і, таким чином, досягти бажаної чистоти душі. Сповідь - це також і не виправлення зроблених помилок, аби бути "в порядку" перед Богом.

 

Що ж тоді таке таїнство примирення? Це, перш за все, особиста зустріч милосердного Бога з грішником, що просить вибачення. Скидання вантажу гріхів, позбавлення від почуття провини, чиста совість не є плодом лише наших зусиль (усвідомлення гріхів, жаль про них, рішучості виправитися). Ті, хто приступає до таїнства покаяння, отримують від милосердя Божого прощення образи, яку нанесли Богові і одночасно досягають примирення з Церквою. Нашою людською дією в таїнстві покаяння є відкритість на Боже милосердя.

 

3. ФОРМАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ПІДХІД ДО СПОВІДІ

При формальному підході до таїнства примирення Бог сприймається перш за все як Законодавець і Справедливий Суддя, який за добро нагороджує, а за зло карає (Катехизм Католицької Церкви). Це дуже спрощений образ Бога, схожий на судового засідателя в трибуналі, де царює не милосердя, а вірність закону. При чисто формальному підході до сповіді людина розглядається як істота, підпорядкована закону, який її зобов'язав і по якому вона відчитується перед Богом-суддею. В світлі закону гріх - це свідоме і добровільне порушення заповіді Божої або церковної, яке вимагає виправлення. Тоді основою зв'язку між Богом і людиною є закон, а також винагорода або покарання, що визначаються цим законом.

 

При правовому підході таїнство покаяння сприймається, перш за все, як суд, де грішник є підсудним, а священик - суддею, що заміняє Господа Бога.

 

У цій моделі немає місця любові і милосердю Бога, але задано відношення людини-творіння до Бога-творця, а також морально-правова відповідальність перед Ним.

 

Формальний підхід до гріха і таїнства покаяння, перш за все, акцентується на заборонах і приписах, що містяться в заповідях, отже заповіді сприймаються як норми, що обмежують людську свободу. Хто став представляти зло як порушення наказу, правила, той опір наказу сприйматиме як акт звільнення .

 

Правовий похід до гріха і таїнства покаяння виникає від розуміння закону Божого і церковного як деякої незалежної дійсності, що походить, правда, від Бога, безпосередньо або опосередковано, але який сприймається на одному рівні з Ним самим.

 

4. ОСОБОВИЙ ПІДХІД

"Можна сказати, що в гріх і в рятівну роль таїнства покаяння ми починаємо вірити в той момент, коли починаємо вірити в любов, а також в істину, що любов - це Особа" (А.Сковронек).

 

При особовому підході до гріха і таїнства покаяння Бог сприймається, перш за все, як Особа, а точніше, як єдність трьох осіб: Отця, Сина і Духа Святого, зв'язаних між собою взаємною любов'ю. "Бог є любов" (1 Ів 4, 16) - це визнання Йоана не є визначенням Бога, але розкриває найважливішу рису Бога - Його любов.

 

При особовому підході до гріха і таїнства покаяння людина розглядається як особа - єство, створене від любові і призначене для любові. Отже, зв'язок людини з Богом - це любов. Людина покликана до того, аби приєднатися до повноти любові Святої Трійці: "Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме, і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло" (Ів 14, 23).

 

При особовому підході гріх розуміється, перш за все, як розрив або порушення синівської прив'язаності, яку сам Бог встановив між Собою і людиною. Наше усвідомлення гріха прямо залежить від діалогу з Богом як з Особою. Чим глибший цей діалог, тим повнішим є усвідомлення гріха. Тоді сповідь є знаком, через який людина-грішник дає знати про своє навернення до Бога, приймає Його любов, аби знайти здатність жити далі в тісному зв'язку з Ним.

 

5. ПІДХІД ПРАВОВИЙ І ПІДХІД ОСОБОВИЙ ДО ТАЇНСТВА ПРИМИРЕННЯ

Характеристика цих двох підходів до гріха і таїнства покаяння не має на меті зіставлення їх один одному. Ми не можемо стверджувати, що правовий підхід помилковий, а лише особовий підхід є істинним. Йдеться про відповідні пріоритети. Правовий підхід, перш за все, фокусує погляд людини на власній провині і на можливості загладити її; особовий же підхід більше уваги приділяє погляду Бога на грішника і дароване йому примирення в Ісусові Христові.

 

Особовий підхід повинен розумітися як основний і першочерговий, а правовий підхід - як додатковий. Ісус не відкриває нам Бога перш за все як Законодавця і Суддю, але як прощаючого Батька, який з розкритими обіймами приймає грішника, що повернувся. Ретельний аналіз і глибока молитовна медитація над притчею про блудного сина можуть бути хорошими ліками для тих, хто, зосереджуючись на юридичному підході до гріха і таїнства покаяння, не може позбавитися від паралізуючого страху перед Богом як Суддею.

 

Особовий підхід до гріха і таїнства покаяння при збереженні правових рамок, встановлених Церквою, пред'являє нам значно серйознішу вимогу, ніж чисто правовий підхід. У особистісному трактуванні сповіді йдеться не лише про певні обрядові дії, що виконуються нехай навіть щиро і захоплено, але про з'єднання в новому фундаментальному акті рішення деформованої через гріх реальності.

 

Юридичний підхід до гріха і таїнства покаяння дуже сильно укорінявся в свідомості віруючих.

 

Ознакою такого правового підходу є питання, яке часто встає перед віруючими, наприклад: " Прошу, отче, відповісти мені... чи гріх це?" У питанні, сформульованому таким чином, йдеться не про стан совісті, але про існування відповідного закону, церковного припису, навіть випадкове порушення якого вважається гріхом. Про юридичне трактування гріха і сповіді свідчить зізнання в недобровільних і навіть неусвідомлених порушеннях церковних приписів, наприклад: "їв м'ясо в п'ятницю, але я забув, що це п'ятниця; не був в неділю на Службі Божій, але я дуже погано себе почував". Гріхи людини при такому підході обмежуються подібними порушеннями приписів і заповідей.

 

Готуючись до сповіді, вона не випробовує свою совість, а шукає порушення або факти невиконання наказів або заборон.

 

"Психологічні дослідження показують, що мотивування совісті, а також весь образ Бога в свідомості багатьох християн просочений духом залу судових засідань. Юридичний формалізм необхідно відслідковувати у всьому контексті релігійного відношення. Якщо він панує у відносинах між людиною і Богом, то отруює їх" (А.Сковронек).

 

При особовому розумінні таїнства покаяння перш за все враховується позиція серця. Йдеться вже не лише про фактичне порушення закону, але про прагнення і мотивації, про життєву позицію і звички, недоліки і схильність до зла. Зовнішнє порушення правил і церковних приписів при особовому підході завжди розглядатиметься в контексті позиції серця, тому що будь-який гріх бере початок в людському серці. При особовому підході першим гріхом людини завжди буде вважатися слабкість віри або просто невірство, побудова свого життя навколо себе - егоцентризм, життя "безбожне", без Бога.

 

"Я повинен мати огляд всіх моїх мотивацій, а не лише концентрувати увагу на моїх усвідомлених, помилкових рішеннях, я повинен чітко усвідомити всі принципи, що лежать в основі моєї поведінки, виявити життєві звички, різні сторони мого характеру - лише тоді зрозумієш, що багато що волає до кардинальних змін, і тільки тоді відчуєш себе здатним зробити цю роботу над собою" (А.Сковронек).

 

Тому також у випробуванні совісті важливо встановити не лише фактичне порушення заповідей, але і мотивації: чому? Безневинні з вигляду гріхи можуть бути вираженням повної байдужості людини до Бога і життя лише для себе. З іншого боку, тяжкі з першого погляду гріхи можуть бути більшою мірою вираженням людській безпорадності і горя або навіть хвороби, ніж морального зла.

 

У іспиті совісті перед таїнством покаяння необхідно проаналізувати свої звички, різні сторони свого характеру, які можуть бути джерелом більшості людських гріхів. Звички і характер не звільняють нас від відповідальності за нашу поведінку. У людини є характер, але вона - особа. Можна ще додати: людина як духовна особа має характер і має свободу у відношенні до свого характеру. Ми можемо мати безліч старих звичок і важкий характер, але в нашій свободі ми є неустанно підтримувані через милість, яка закликає нас перемогти власну матеріальність для того, щоб постигнути правду свого буття.

 

Умовами доброї сповіді є наступні 5 : іспит совісті  , жаль за вчинені гріхи , постанова поправи , визнання гріхів перед священиком, відбута покута.

Джерела: christusimperat.org

Мандрівники Христа Царя

26.02.2012р. Б. / Сатана має підстави для занепокоєння, звідси і замішання

 

У метушні навколо церкви і супроводжуючих її медіальних «сенсаціях» легко простежити перст Сатани. Парадоксально, але це означає, що в Церкві діється щось доброго, - каже кардинал. Жорж Котье, OP, колишній богослов Папського двору. На його переконання, якби Церква задовольнилася посередністю, займалася б  інтригами і внутрішніми суперечками, дияволу не було б потреби втручатися. Присутність же певного замішання, означає, на думку кардинала, що в Церкві все таки існує динаміка, якій сатана і противиться.

 

За словами швейцарського теолога, церковна динаміка пов'язана з основним напрямком цього понтифікату:  відновлення пріоритету віри, євангелізація, а особливо, євхаристійна побожність. Зміни в цій області можна побачити, в першу чергу, в молодому поколінні, яке відкриває нові шляхи євхаристійного поклоніння, - каже кардинал Котьє, підкреслюючи, що це є справжньою реальністю Церкви, яку не можуть затінити гріхи окремих християн.

Такі висновки, зізнається кардинал в інтерв'ю італійській газеті L'Avvenire, він зробив під час останньої консисторії, після зустрічі з Бенедиктом XVI і переговорами з іншими кардиналами. Найголовніше, що сам папа не занадто переймається тим замішанням і продовжує свою місію з дивовижним спокоєм ,- закінчує кардинал Котьє.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

25.02.2012р. Б. / У Польщі все більшою популярністю користуються окультні практики Нью-Ейджу

 

Сілезький (Польща) центр інформації про секти та психоманіпуляційні групи оприлюднив доповідь, у якій йдеться, що в Польщі все більшою популярністю користуються псевдоекзорцисти . За даними Центру, лише в районі Сілезії діє близько 50–60 різних сект, не тільки релігійних, а й псевдотерапевтичного чи псевдоосвітнього спрямування.

 

О. Томас Франц, координатор Домініканських Центрів Інформації про нові релігійні рухи та секти, розповідає, що зростає цікавість до різних окультних практик, особливо тих, від яких очікують зцілення, а також груп з апокаліптичними очікуваннями кінця світу. Але більша проблема пов'язана з пошуком екзорцистів. Є люди, які свідомо шукають допомоги екзорцистів, але переважно їм потрібна психологічна допомога, – каже священик. – І замість допомоги кваліфікованого психіатра вони потрапляють на сеанс псевдоекзоцизму, що значно погіршує їхній стан.

Треба зауважити, що з погляду Католицької Церкви, екзорцизм може проводити лише священик, що більше, він мусить мати на це дозвіл єпископа.

 

«На жаль Церква ще немає розроблених чітких процедур у ситуації, коли хтось просить екзорцизму. Ідеально було б, якби особа могла пройти кількарівневі консультації, пов'язані з візитом до психіатра, психолога, і, нарешті, священика-екзорциста, які працюють в тісній взаємодії. Бо на практиці екзорцизмом часто хочуть займатися некомпетентні миряни і духовенство, які «відчувають владу», але, на жаль, не бачать Господа Ісуса Христа, і власного нарцисизму».

 

У Польщі, як свідчать результати дослідження, зацікавленість сектами розвивається у бік зацікавленості рухом Нью-Ейдж, «особи часто дезорієнтовані підходом деяких священнослужителів до різних методів зцілення або терапії. Часто вони хочуть бачити їхню чітку позицію і чекають на конкретну допомогу в таких випадках».

 

«Крім того, є давня проблема – це поява груп, які виходять з католицизму і протестантизму, які в своїй побожності опираються на суспільну думку, маніпуляцію, а не формування зрілої віри і релігійного досвіду, що призводить до духовних та емоційно-психічних зловживань під «прикриттям» традиційної церкви. Думаю, бракує формації духовних лідерів і різних спільнот», - говорить о. Томас Франц.

За матеріалами: info.wiara.pl

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

24.02.2012р. Б. / Польських священиків виганяють з Білорусі

 

Деякі польські священики повинні покинути Білорусь. Офіційною причиною є те, що вони не спілкуються офіційними мовами: білоруською та російською.

 

– Мене дивує інформація, що польські священики не хочуть говорити білоруською, – розповів "Rzeczpospolitej" білоруський аналітик і релігієзнавець Владимир Мацкевич. Він додав, що особисто знайомий з цими священиками, які вчилися білоруської мови в семінаріях в Польщі. До того ж в католицькому середовищі в Білорусі не існує проблем з небажанням використовувати білоруську мову. На його думку, звинувачення на адресу польських священиків треба розглядати більше в контексті антипольської кампанії в ЗМІ, яку розпочав уряд Білорусі. Контекстом цього є недавній випадок, коли польських депутатів, які хотіли зустрітися з представниками місцевої польської організації, не впустили в Білорусь.

 

Варто додати, що про цілковите усунення польських священиків з Білорусі ще п'ять років тому говорив віце-президент Білорусі Олександр Kaсінец.

 

Примітка редакції wiara.pl: не віриться, що польські священики не говорять офіційними мовами Республіки Білорусь. Але навіть якщо б так було, то чому це б мало перешкоджати місцевому урядові, який за користування  автострадою, що перетинає Білорусь , дозволяє платити в іноземній валюті: доларах, євро і російських рублях, але не хоче приймати оплати в білоруських рублях (так, принаймні, було торік).

За матеріалами: wiara.pl

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

24.02.2012р. Б. / У Великобританії набувають популярності аборти дітей «не тієї статі»

Фото з Flickr (hugrakka)

Лікарі погоджуються вбити здорову ненароджену дитину навіть на великому терміні вагітності, якщо вона виявилася не тієї статі, яку хотілося.
 
Аборт в залежності від статі дитини, з культурних чи соціальних причин, набуває популярності в Британії, пише The Telegraph.



 

Журналісти «під прикриттям» навідалися до дев’яти різних клінік країни. Вагітні жінки говорили лікарям, що не хочуть цю дитину, бо вона не тієї статі, про яку вони мріяли. У трьох закладах лікарі погодилися зробити аборт та сфальсифікувати необхідну для цього документацію.

«Це хлопчик, і в цьому причина, ми не хочемо другого хлопчика», - пояснила одній із лікарок «підставна» пацієнтка, що перебувала вже на 18-му тижні вагітності.

Не зробивши жодної спроби відмовити жінку від страшного кроку, медпрацівник переадресувала її до свого колеги, пояснивши, що сама вона зробити аборт не зможе, бо від’їжджає.

«Ми обоє маємо великий досвід у цій галузі. Він (інший лікар) організує вам палату в приватному відділенні, він зможе зробити це у вівторок», - заспокоїла вона пацієнтку.
Міністр охорони здоров’я Великобританії Ендрю Ленслі дав завдання терміново розслідувати цю справу.


За матеріалами: Українська правда. Життя 

Джерело:  КРЕДО 

23.02.2012р. Б. / Відійшов до Господа о. Григорій Сімкайло

Вчора, 22 лютого, близько 8 години ранку спочив у Бозі митрофорний протопресвітер Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ о. Григорій Сімкайло, рідний брат Правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії владики Миколая (Сімкайла).

 

Перенісши важке хірургічне втручання в обласній клінічній лікарні з діагнозом гострої серцево-судинної недостатності та гострої судинної хвороби кишківника, серце душпастиря зупинилося. 

Сьогодні о 18. 00 годині у Прокатедральному соборі Благовіщення Пречистої Діви Марії м.Надвірна розпочався Священичий парастас. 

Ієрейський похорон відбудеться у п’ятницю, 24 лютого, в 11.00 годині. Впродовж цього часі тіло покійного ієрея спочиватиме у Прокатедральному соборі Благовіщення Пречистої Діви Марії м.Надвірна. 

Біографічна довідка: о. мітрат Григорій Сімкайло народився 16 вересня 1955 року в Караганді (Казахстан) в сім’ї Михайла та Анни, де відбували заслання його батьки за участь в УПА.

У 1963 році батьки повернулися в Україну і о. Григорій вступив до Підпечарської восьмирічної школи, яку закінчив в 1969 році. 

У 1963-1969 роках навчався в Угорницькій середній школі. Відтак вступив до Івано-Франківського технічного училища (до жодного вищого навчального закладу як “син націоналістів” не міг поступити), який закінчив у 1973-му році. 

Родина Сімкайлів була близько знайомою з єпископом, тоді підпільної, Української Греко-Католицької Церкви Павлом (Василиком), який часто відправляв Богослужіння в їхній хаті. 

Бачачи ревність у духовному житті Миколи та Григорія (молодший брат), Владика Павло ознайомив їх зі становищем УГКЦ і запропонував стати священиками. З того часу, до і після виконання військового обов’язку, брати почали наполегливо студіювати богословські науки в підпільній духовній семінарії. 

14 травня 1974 р. у с.Підпечари під час Божественної Літургії Владика Павло (Василик) уділив Григорію дияконські і священичі свячення. У той момент розпочався тернистий шлях підпільного священика: переважно вночі їздив по станицях УГКЦ Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей, несучи людям Боже Слово, відправляючи Святі Літургії, уділяючи Святі Тайни. 

4 серпня 1987 року о. Григорій у складі групи українського духовенства, ченців, черниць і мирян на чолі з Преосвященним Владикою Кир Павлом Василиком заявили на весь світ про вихід із підпілля. Заява була направлена Святішому Отцеві Іванові Павлові ІІ, Папі Римському; копія – Президентові Михайлові Горбачову. Із єпископів заяву підписав тільки владика Павло (Василик). 

Отець Григорій був членом делегації, яка виборювала права УГКЦ в Москві, а також ланцюгового голодування, що тривало з 19 травня до 24 листопада 1989 року. 

Своє священиче служіння на парохії розпочав 11 лютого 1990 року в церкві Воздвиження Чесного Хреста м. Надвірна. 

З 1994 по 2005 роки виконує високий уряд генерального вікарія при Коломийсько-Чернівецькій єпархії УГКЦ.

У 1994 році о. Григорій призначений настоятелем церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії м.Надвірна, яка була зведена за великими стараннями священнослужителя. У 2011 році означений храм піднесений до гідності Прокатедрального собору. 

У 1996 році успішну завершує навчання на богословському факультетів Івано-Франківського Теологічного Катехитичного Духовного Інституту. 

За значні заслуги о. Григорій був відзначений ступенем почесного доктора (Doctor Honoris Causa) Івано-Франківського інституту права, економіки та будівництва. 

Від 1998 по 2009 роки виконує уряд директора благодійного фонду «Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ і залишається його почесним директором.

1999 року при Архікатедральному соборі Святого Юра іменований Блаженної пам’яті Предстоятелем УГКЦ Мирославом Іваном (Любачівським) митрофорним протопресвітером з правом носити мітру, нагрудний хрест і набедреник. 

Декретом від 04.02.2002 року Блаженної пам’яті владика Павло (Василик) призначив митрофорного протопресвітера деканом Надвірнянським. Даний уряд о. Григорій сповняв до останніх хвилин свого життя. 

За матеріалами: Коломийсько-Чернівецька єпархія 

Джерело:  КРЕДО  

Вчора Отець Небесний забрав до себе свого вірного сина, а Україна і ми, нині існуючі в тілі, втратили свого великого друга і соратника по боротьбі за УССД.  Отець Григорій був соборником, який вболівав за цілість і єдність України та української нації. Він неодноразово допомагав духовно і морально нам, бандерівцям за духом, ширити Слово Боже на Сході України, щоб знедолений українець звівся нарешті з колін і став просто перед Богом, як син, а не раб, який не знає волі Отця.   

Ми щиро співчуваємо рідним і близьким спочилого в Бозі отця Григорія. Вічная йому пам'ять. 

Від імені парафії Преображення Господнього м. Кам'янського (окупаційна назва Дніпродзержинськ)  і МК, ВО "ТРИЗУБ" ім. С. Бандери, сл.Б. Леонід.

21.02.2012р. Б. / Студентам УКУ читатимуть спецкурс про тактику УПА

 

Про особливості повстанської війни прочитають спеціальний навчальний курс. Як говорить його автор, історик Руслан Забілий, курс буде цікавий для українських студентів, адже тактику УПА вивчають навіть у американській армії.

 

На запрошення Українського католицького університету директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий читатиме для студентів курс під назвою «Особливості повстанської війни. Дії УПА в 1942—1949 роках».

 

Метою спецкурсу є спростувати міфи, ідеологічні нашарування та спонукати до дискусії в академічному середовищі.

 

Протягом одного семестру студентам розкажуть про характер і сутність повстанської війни як явища, фактори впливу на стратегію і тактику УПА; форми, види і способи ведення бойових дій УПА, бої повстанців на «три фронти», перехід повстанською армією німецько-радянського фронту в 1944 році, особливості боротьби в умовах радянської окупації на Закерзонні та на завершальному етапі війни УПА.

 

Історик вважає: «Навчання буде цікавим та корисним для українських студентів, адже військові досвід Української повстанської армії використовують й інші країни. Тактику УПА увів до навчання загонів партизанський ватажок Ернесто Че Гевара. Досвід боротьби УПА внесено до програм навчальних дисциплін сучасної американської армії».

 

До курсу також увійдуть практичні заняття, головним завданням яких буде навчити студентів працювати із джерелами, зіставляти і аналізувати їх. У підсумку кожний слухач має написати есе на обрану ним тему. Для візуалізації матеріалу будуть використані копії документів, світлин, картосхем, мультимедійні презентації та документальне кіно. Частину курсу студенти прослухають в Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького», розміщеному в колишній в’язниці НКВД і гестапо.

Джерела: www.cdvr.org.ua

Мандрівники Христа Царя

21.02.2012р. Б. / В мережі люди «тріпаються як метелики», щоб їх помітили

 

Про абсурдність втечі від реальності у соцмережі нагадало видання «L'Osservatore Romano», згадуючи слова Марселя Пруста, сказані 100 років тому. Газета робить це у контексті нинішнього інтернет-буму і зацікавленості соціальними мережами. 

 

Автор статті Крістіан Грімальді звертає увагу, що армія людей всіх націй, різного віку, віровизнання і політичних переконань, насправді не вміє сьогодні користуватися інформацією, гублячись у павутині все більш різноманітних можливостей інтернету. Грімальді підкреслює, що для більшості користувачів недостатньо отримувати інформацію, їм важливо самим представити себе у мережах для самоствердження. За його словами, щоб людину помітили, нині вона має все частіше і частіше «тріпатися як метелик» у мережі, використовуючи його незліченні інструменти. 

Автор нагадує, що кожна людина покликана до соціалізації і тому присвячує багато часу, прагнучи її, проте, як зауважує Грімальді, там, куди ми вкладаємо все більше часу – у соціальних медіа – діалог відмер. Там не шукають справжнього обміну ідеями, а виключно підтвердження своєї думки, критика там заперечується, а критик відразу перетворюється на ворога. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:  КРЕДО 

20.02.2012р. Б. / Біоетичний лабіринт: Питання про суть терпіння

 

Терпіння, як у фізичній, так і духовній формі, завжди породжує в людині питання про його джерело, мету і суть. Майже від початку філософських роздумів воно супроводжувало життя людини, і, незважаючи на численні спроби, до цих пір, здається, не вдається знайти відповіді. Слід зазначити, що ця неефективність пошуків філософів є сама по собі дуже цікавим явищем. В рамках динамічного розвитку цивілізації, відсутність відповіді на це питання є особливо надокучливою.

Дехто вважає, що терпіння є карою за гріхи. Важко з цим погодитись, хоч водночас слід визнати, що часто воно є наслідком гріха. Крім того, воно є наслідком, який заторкує інших людей, а не самого грішника. Часто буває так, що грішник здається успішною людиною. До речі, у Святому Письмі неодноразово звучить заклик не заздрити успіху нечестивих людей, оскільки рано чи пізно справедливість восторжествує. Звичайно, гарячкова, нетерпелива людська природа вимагає негайного покарання, але логіка Бога – на щастя – інша.

Так само терпіння, пов’язане з хворобою, може бути наслідком гріха – як, наприклад, занедбування турботи про здоров’я, неуважність, різні вчинки, що напряму шкодять здоров’ю, хоч слід чесно зазначити, що так не повинно бути. Хвороба і пов’язане з нею терпіння можуть з’явитись цілком не пов’язано із людською діяльністю. І що тоді? Чи це означає – як дехто стверджує – що Бог не любить людину, що не дбає про неї, а якщо й так, то це, мабуть, Йому не вдається?

Бунт, гнів і претензії до Бога, виражені такими словами, не є рідкістю. Вони є частиною терпіння, виразом голоду справедливості, прагнення, щоб просто було добре. Однак життя нерозривно пов’язане з терпінням. У ширшій, богословській інтерпретації світу, кожне терпіння пов’язане з гріхом людини, починаючи від хвороби до землетрусу, оскільки усе створіння переживає наслідки відвернення людини від Бога. Духовний зв’язок, що поєднує усе створіння, спричиняє до того, що кожен гріх має свої подальші суспільні наслідки. Цей самий зв’язок дає нам усім надію, оскільки плоди Христового відкуплення можуть заторкнути усіх нас.

Тут дуже важливо згадати про Особу Сина Божого. В Ньому Бог показує, що супроводжує нас у терпінні, що Він сам є його учасником. Він не забирає наш біль, не забирає від нас хрест, але сам терпить. Водночас надає терпінню суть, власне через поєднання його із справою відкуплення.

Можна сказати, що хоча у витоках терпіння стоїть людський гріх, стільки терпінь знаходять свою суть не в понятті справедливості, належної кари за гріх, але в любові Відкупителя, що супроводжує людину. І хоча ця присутність не забирає біль і терпіння залишається, через призму любові це терпіння можна побачити як дар: запрошення до особливої спільності з Христом.

Це не означає, що тоді перестає бути важко. Блаженний Іван Павло ІІ зі свого власного досвіду писав у Листі про терпіння, що «терпіння завжди є випробуванням, деколи навіть надзвичайно важким випробуванням, якому піддається людство» (SD 23). Не кожен проходить це випробування успішно, і це стосується не лише тієї людини, яку безпосередньо торкнулась хвороба. В не меншій мірі це стосується і тих, хто оточує хворого: чи затримаюсь і похилюсь над терпінням ближнього, чи допоможу і підтримаю, чи, можливо, зайнятий своїми справами, піду далі. Скільки ж разів ставалось так, що ми це випробування не проходили! Скільки разів нам не вдалося прийняти у своєму серці рішення, щоб відмовитись від своїх примх заради людини в терпінні.

Таким чином доповнюється своєрідне коло життя: від гріха, через терпіння, до зміцнюючої благодаті і заклику до жертвенного служіння – через заступницьку молитву, через жертвування своєї хвороби для інших, але і через чування і опіку над особою, що потребує допомоги. Це – коло життя, початком і кінцем якого є Бог. І хоча Його відповідь на таємницю терпіння не піддається інтелектуальному розумінню, а швидше служить моральному зросту людини – Бог дає відповідь на питання про суть терпіння. Це – любов.

Ks. Piotr Kieniewicz MIC
За матеріалами Radio Watykańskie
Біоетичний лабіринт: Відколи пацієнт є людиною, відколи людина є пацієнтом?
Біоетичний лабіринт – істина і добро чи моя примха
Біоетичний лабіринт – подвійне обличчя перинатальної медицини
Біоетичний лабіринт – смертна кара


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

19.02.2012р. Б. / Еннеаграма - одна з багатьох причин зросту випадків демонічної одержимості

 

Потреба в служінні екзорцистів зараз стоїть дуже гостро і продовжуватиме зростати у найближчі роки, – кажуть польські священики. Серед причин, які вони перелічують – сатанізм, окультизм (або будь-який вид ворожіння, гороскопи, ясновидіння, викликання померлих), порнографія чи наркотики. До того ж, у пошуку небезпек часто допомагає мережа інтернет, де можна знайти інформацію практично на будь-яку тему.

 

– Наростає моральний хаос і відсутність відчуття священного. Тому буде щораз більше випадків диявольської одержимості. Ці явища пов'язані з комерційною вигодою, яка часто за ними прихована. А опір з боку суспільства дуже слабкий, – каже проф. о. Олександр Посацкі, консультант католицьких екзорцистів у Польщі та за кордоном.

 

Проблема диявольського поневолення стала настільки серйозною, що нещодавно митрополит Гданська Архиєпископ Лешек Славой Ґлодз вирішив збільшити кількість священиків-екзорцистів на теренах своєї єпархії.

 

Від січня служіння екзорцистів там вершать ще три нові священики, тепер їх там буде аж п'ять.

Демонічне поневолення, за словами о. Посацкі, може діткнути осіб різного віку та освіти. Однак найуразливіші молоді люди, особливо студенти, які відкриті для різних переживань.

 

В одній із своїх робіт, присвячених  загрозам, з якими стикається суспільство, "Шляхи відкриття на злих духів" (Drogi otwarcia na złe duchy - оригінал тексту за цим посиланням). Головний польський екзорцист вказує на еннеаграму, як на "інструмент", що служить до підготовки особи до демонічного поневолення пише:

«Щоб підготувати особу до демонічного поневолення, потрібне особливе розбирання розуму (свідомості), і волі, які можна охарактеризувати як «повну аспірації порожнину». Для цього служать деякі «інструменти», що існують поза людиною (викликання привидів чи спіритичні сеанси), а також деякі «постави» (як трансцендентальна медитація або метод еннеаграми). У випадку з магічною дошкою, спіритичними сеансами, трансцендентальною медитацією або методом еннеаграми , особи, які практикують їх «мусять налаштуватися на перспективу віднайдення  і  прийняття у своєму прагненні всього, що може відбутися».

 

Священик запевняє, що екзорцисти мають значний досвід у виявленні диявольського поневолення та чітко бачать його відмінності від психічної хвороби. Людина, яка перебуває під диявольським впливом, має, а іноді відверто демонструє, відразу до святих знаків і предметів, до молитви.

 

Головний польський екзорцист також нагадує, що у документальних фільмах про паранормальні явища часто зафіксовують, як одержимі випльовують дрібні металеві предмети або дрібних тварин. Екзорцизм допомагає таким людям, однак іноді достатньо двох годин, а іноді цей процес займає кілька тижнів.

 

Екзорцим не шкідливий – це молитва. Винятком є психічно хворі, у яких може зрости занепокоєння, –  розповідає о. Посацкі.

До практики екзорцизму деякі психологи ставляться скептично, вважаючи його продуктом культури.

За матеріалами media.wp.pl / www.egzorcyzmy.katolik.pl / pl.wikipedia.org

Довідка Вікіпедії:

Олександр Посацкі, народився 25 липня 1957, польський католицький священик, єзуїт, католицький теолог, філософ, викладач, доцент кафедри богословських наук, доктор гуманітарних наук, професор Академії «Ignatianum» в Кракові, письменник, журналіст. Автор багатьох книг, а також науково-популярних статей.

Навчався в Кракові (філософія), Варшаві (теології) і Рим (філософія, богослов'я і духовність християнського Сходу, антропологія, містика, психічні явища, демонологія), проводив дослідження в Італії, США і в Росії.

Олександр Посацкі є консультантом католицьких екзорцистів у Польщі та за кордоном, а також визнаним експертом міжнародного класу, викладачем на Міжнародних з’їздах екзорцистів. Крім того, він регулярно читає лекції на національних і міжнародних (як вдома, так і за кордоном) симпозіумах та наукових сесіях, присвячених новим релігійним рухам і сектам, або проблемам, пов'язаним з ними (психоманіпуляція, духовна маніпуляція, семантичне, інтелектуальне, духовне рабство) або інші форми світогляду та духовності (містика, духовність, езотерика, окультизм, демонології).

 

У своїх численних публікаціях, попереджає про небезпеку, яку становлять окультні заняття (магія, спіритизм, гадання і окультна медицина), лженауки, парапсихологія, саєнтологія, ідолопоклонство і дуже багато прихованих форм зла і поклоніння Сатані. НЛО він вважає замаскованою формою обману демонів. Аналізує, як небезпечні, біоенергетику, гомеопатію, іридодіагностику, книги про Гаррі Поттера (фентезі літературу), гештальт-терапію, терапію Хеллінгера, кінезіологію, Рейки, метод Сільва, НЛП, біолокацію, східні медицини, шаманізм, New Age, ребефінг, психоаналіз, фрейдизм, вчення про психологію Карла Густава Юнга, нео-язичництво, фен-шуй і контркультури.

Дивіться також:

Еннеаграма – небезпечне заняття

О. Алессандро Пеннезі: "Нью Ейдж" – виклик християнству




Джерело:  Мандрівники Христа Царя

18.02.2012р. Б. / Дві книги та аудіо-диск про Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого презентували з нагоди 120-ої річниці від дня його народження

 

17 лютого після урочистої Літургії в каплиці музею-садиби Патріарха Йосифа Сліпого с. Заздрість (Теребовлянський район), яку очолив Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Кир Василій Семенюк, відбулася презентація аудіо-диску для дітей "Патріарх Йосиф Сліпий" та видань Олега Германа "Князь Церкви" і Володимира Сергійчука "Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки".

Аудіо-диск є спільним проектом мультимедійної студії “Свічадо” та фундації “Справа Патріарха Йосифа” при підтримці Курії Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та парафії св. Володимира і Ольги з Чікаго (США). У ньому представлені 8 аудіо-записів загальною тривалістю 70 хвилин, які розповідають історії з життя Йосифа Сліпого у доступній для дітей формі. Презентували видання керівник студії “Свічадо” Павло Сковронський та куратор проекту Оксана Небесна.

Видання "Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки" представляє збірку архівних документів КДБ пов'язаних із двома судовими процесами радянського режиму над Патріархом Йосифом. Історик Володимир Сергійчук, коментуючи свою працю над двотомником, назвав Йосифа Сліпого українським державником, що своїм словом творив державність України та закладав національну самосвідомість у душі кожного українця. Автор видання окремо подякував депутату Верховної Ради Василю Деревляному за підтримку у виданні двотомника.

Праця Олега Германа "Князь Церкви" є сценарієм до художнього фільму, над якою автор працював 10 років та яка висвітлює життєвий шлях Патріарха Йосифа, його переживання за долю Церкви і України. Олег Герман висловив подяку видавництву “Джура”, фундації “Справа Патріарха Йосифа”, Тернопільській облдержадміністрації, Тернопільській обласній раді та Тернопільській міській раді за сприяння у видавництві книги.

прес-служба архиєпархії




Джерело:  Мандрівники Христа Царя

17.02.2012р. Б. / Католицьке телебачення - 5 годин українського ефіру щоденно

 

Наступного тижня на католицькому Телебаченні Віковічного Слова в Києві збільшиться кількість програм українською мовою.  В понеділок розпочне виходити програма для чоловіків «Ось чоловік» о 9 вранці та о 19.30, в середу програми для жінок: «Жінки благодаті», розпочнуться також програми – пояснення Святого Писання під назвою «Стежками Біблії», а також вийдуть нові серії мультфільмів для дітей «Моя християнська родина» та музична програма «За лаштунками».

 

В Попільну середу, 22 лютого о 17 годині, запрошуємо до участі наживо в трансляції Служби Божої з посипанням голів попелом за участю Папи Бенедикта XVI.

Мешканців Києва запрошуємо до перегляду програм, усіх інших до молитви, щоб українська версія програм Телебачення Віковічного Слова невдовзі появилася в інтернеті; тих, хто знає англійську мову і чує поклик допомогти з перекладом програм, просимо зголошуватися за адресою е-mail ewtn@ukr.net.

Джерела: Католицький медіа-центр

Мандрівники Христа Царя

17.02.2012р. Б. / Папа сприяє реставрації базиліки св.Августина в Аннабі – символі братерства між християнами й мусульманами

Бенедикт XVI входить до числа меценатів, які фінансують розпочату рік тому реставрацію базиліки св.Августина в Аннабі, що на північному сході Алжиру.

 

Старовинний храм височіє над руїнами Гіппони – міста єпископської кафедри св.Августина. Церкву було освячено на початку Х століття. Її архітектуру вирізняють арабо-мавританский і римсько-візантійський стилі, які гармоніюють між собою, стаючи символом універсальності знаменитого Отця Церкви, великого гуманіста і людини діалогу. Взяти участь у реставрації базиліки запрагнули численні алжірські та французькі органи влади, організації, чернечі ордени, дієцезії та чимало приватних благодійників. Радіо Ватикан поспілкувалося з єпископом Константіни–Гіппони монсеньйором Полем Дефоржем про цінність базиліки св.Августина і про те, як саме Папа Римський сприяє її реставрації. 

«Святіший Отець зробив свій особистий внесок, – сказав єпископ Поль. – Дещо ми отримали від американської благодійної організації «Папський фонд» (Papal Foundation), однак пожертву для цієї реставрації надіслав особисто Папа. Відомо, який дорогий св.Августин серцю нашого Святішого Отця. Базиліка ця – не тільки місце культу. В храмі на пагорбі Гіппони отці-августинці несуть пастирське служіння, неподалік монахині – Малі Сестри Бідних провадять притулок для престарілих. Усе це становить символ людського й духовного багатства. Завдяки особистості св.Августиина це місце стоїть над культами і релігійним віруваннями, бо цей святий переказує свій гуманізм, віру й культуру кожній людині. Реставрація базиліки – це відновлення символічного місця співіснування й братства між двома узбережжями Середземного моря, між християнами й мусульманами, між Заходом та ісламом, між усіма людьми, які шукають істину і сенс». 

Маленькі християнські спільноти Алжіру нагадують Церкву перших століть, яка несла християнське свідчення туди, де мешкали сповідники інших релігій. 

«Ми не претендуємо на те, щоб служити комусь прикладом, – сказав нинішній єпископ Гіппони. – Ми – маленька скромна Церква, ми намагаємося просто існувати. Я вірю, що покликання нашої Церкви є покликанням усієї Церкви. А воно полягає в тому, що Бог хоче бути серед своїх. Тобто хто приймає тебе – приймає і мене, а хто приймає мене – приймає Того, Хто мене послав. Тут ми почуваємося прийнятими. Звичайно, трапляються труднощі, але вони можливі для подолання. Інколи складність стосується дотримання свободи совісті християн. Це непросто, і наш шлях не позбавлений тернів. Церква є знаком любові Отця, Який приходить у своєму Сині Ісусі, Котрий облаштовує собі житло серед своїх. Але це житло – не тільки там, де приймають Ісуса: ми добре знаємо, що Дух діє у серці кожної людини, і завжди вражені цими духовними зустрічами». 

На запитання про сьогоднішню релігійну атмосферу в Алжирі, особливо ж після звинувачення з боку протестантів у прозелітизмі, ієрарх відповів: 

«Якщо говорити про офіційний рівень, то нещодавно міністр релігійних справ заявив, що існує певна кількість Церков, які звершують своє служіння в іще не визнаних місцях культу. Проте я вірю, що це питання уже взяте на рівень перемовин. На особистому рівні ми перебуваємо у добрих стосунках із протестантською методистською церковною спільнотою з Константіни. Інколи труднощі постають через некоректні висловлювання з боку деяких євангелічних груп стосовно Католицької Церкви. Я дуже шкодую про це, бо виникають суперечки і проблеми. Проте на інституційному рівні справи посуваються в бік прояснення і покращення, наскільки мені відомо». 

За матеріалами: Радио Ватикана 

Джерело:  КРЕДО 

16.02.2012р. Б. / Радіо Марія отримало частоту у Вінниці

 

Сьогодні Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення про надання Радіо Марія права мовлення на частоті 70,91 FM у м. Вінниця та Вінницькій області.

 

За словами працівників Радіо Марія, значну перевагу на конкурсі вдалося отримати завдяки підтримці вінницьких католиків. У неділю, 12 лютого, у трьох римо-католицьких парафіях Вінниці було зібрано 923 підписи з проханням надати частоту для мовлення Радіо Марія у місті. «Ми – єдина станція, яка продемонструвала наявність потенційних слухачів ще до отримання частоти», - сказав CREDO піар-менеджер Радіо Марія Ігор Тишкевич. 

Мовлення Радіо Марія буде цілодобовим. За словами представників радіо, крім Вінниці та Вінницької області, сигнал сягатиме Бердичева Житомирської області. 

Також у планах - створити вінницьку регіональну студію. 

Наразі Радіо Марія збиратиме кошти на оплату ліцензійного збору та підписуватиме договори на передачу сигналу. Лише після цього радіо можна буде почути у Вінниці. 

Як повідомили CREDO в головному офісі Радіо Марія, на всі ці формальності доведеться витратити близько 5-6 тижнів. 

Поки що Радіо Марія звучить у Київській, Рівненській та Волинській областях. 

Крім того, Радіо Марія можна слухати онлайн у будь-якому куточку світу. 

Малюнок: Ігор Тишкевич 

Джерело:  КРЕДО 

16.02.2012р. Б. / Еннеаграма – небезпечне заняття

 

Еннеаграма є дев’ятисторонньою фігурою, яка нагадує зображення до теореми Евкліда з трактату про Начала. Але замість того, щоб навчати основних математичних фактів, еннеаграма  скерована на те, щоб «показати» шлях до просвітлення, шлях, який у провідників Церкви викликає занепокоєння.

У 2000 році Конференція католицьких єпископів США підготувала проект заяви під назвою «Короткий звіт про походження еннеаграми», в якому застерігала перед її використанням. Цей проект не був опублікований, однак його можна знайти в інтернеті на сторінці National Catholic Reporter. У 2003 році у ватиканському документі «Ісус Христос – джерело води життя» було описано небезпеки духовності Нью-Ейджу, де також в якості прикладу було згадано еннеаграму. У 2004 році Комісія з питань доктрини при Конференції католицьких єпископів США видала «Звіт щодо використання еннеаграми: чи може вона служити правдивим інструментом для духовного зросту християнина?» для внутрішнього використання Конференції. Отець Томас Вайненді, який входить до складу доктринальної комісії при єпископаті США, надав текст звіту для підготовки цієї статті.

В лютому 2011 року Архиєпископ Маямі Томас Венскі у статті під назвою «Нью-Ейдж – старий гностицизм» пояснив католицьке вчення щодо еннеаграми та пов’язаних з нею речей. Зокрема він написав, що еннеаграма є «псевдо-психологічною практикою, яка швидше за все базується на східному містицизмі, який вносить непорозуміння в доктрину і життя християнської віри, і тому її не можна використовувати для поширення розвитку автентичної християнської духовності». Стаття архиєпископа є найбільш зрозумілим із доступних пояснень цієї проблематики для мирян, а також лаконічним підсумком єпископського звіту.

Еннеаграма переосмислює гріх, просто пов’язуючи проступки із типами особистості, що є особливо спокусливо в культурному середовищі, де панують безвідповідальність і нарцисизм. Вона заохочує до нездорового егоцентризму навколо власного «типу», в результаті чого провина падає на тип, а не на особу. Тут виникає детерміноване мислення, яке протирічить християнській вірі.

Однак серед певних християнських кіл присутнє зацікавлення еннеагармою. Певні християнські реколекційні центри і навіть університети США (як наприклад, реколекційний центр Валломброза у каліфорнійському Менло Парк, реколекційний центр Тавор в нью-йоркському Оушенсайді, який провадить релігійний жіночий чин урсулинок, духовний центр «Жива вода» у Вінслові, штат Мен, який провадять сестри св. Йосифа, Чиказький Університет Ігнатія Лойоли, Академія св. Схоластики у Чикаго, США та інші) проводять семінари на тему еннеаграми і її використання. Від січня по квітень минулого року в Архиєпархії Лос Анджелесу було проведено серію семінарів на тему «Еннеаграма і тріади буття», які проводив отець-францисканець Річард Рор, засновник Центру дії та контемпляції в Альбукерке, американський штат Нью-Мексико.

Джоанна Квінтрелл розповіла, що впродовж чотирьох років Джером Вагнер із Університету Лойоли в Чикаго навчав її еннеаграми. Зараз вона є священнослужителькою Євангельської церкви і викладає в Центрі «Подорож» у каліфорнійському місті Санта Роза, який позиціонує себе, як центр, що пропонує «христоцентричну духовність, зцілення і повноту». Власне чиказький осередок її деномінації відправив її вивчати еннеаграму в Університеті Лойоли.

«Я навчаю еннеаграми із духовної точки зору»,– розповідає п. Квінтрелл. – «Еннеаграма має як дохристиянське, так і християнське коріння». Вона зазначає, що «еннеаграму можна прослідкувати в творах отців-пустельників» і посилається на праці о.Рора, щоб підтвердити цю тезу. Квінтрелл описує дев’ять типів особистості, включених у еннеаграму, як відображення божественного характеру. Вона також стверджує, що християнізує еннеаграму, яка відображає людей в Божому образі і визнає їх слабкості.

«Частина людей відкриті на вчення еннеаграми, а частина – бояться»,– коментує Квінтрелл.– «Дехто вбачає в ній пентаграму і не хочуть її досліджувати». Вона зазначає, що 60% учасників семінарів про еннеаграми ідентифікують себе християнами. «Цього не слід боятись. Це лише інструмент для переміни. Святий Дух використовує цей інструмент для того, щоб принести Боже зцілення»,– додає вона.

Однак еннеаграма не є інструментом для пояснення себе самого на кшталт щоденного гороскопу. Учасники семінарів, які проводить Джоанна Квінтрелл, заповнюють анкету із 200 питань, розроблену Д. Вагнером із Університету Лойоли. «Тут починається дослідження свого типу»,– пояснює Квінтрелл.– «Воно є комплексним. Чого я можу досягти? Якою є суть мого буття?»

Сестра-бенедиктинка Сюзан Зуерхер з Чикаго показує інший шлях, яким еннеаграма застосовується в християнстві. Вона вивчала еннеаграму впродовж 36 років і використовує її в Інституті духовного лідерства в Університеті Лойоли, окрім того вона є президентом Академії св. Схоластики, де використовує її разом із рештою працівників. Сестра Зуерхер називає еннеаграму «помічною в духовній подорожі».

«Я визначаю її як інструмент для духовного зросту, засіб для самопізнання, смиренності і самоприйняття»,– каже вона.– «Не буває і дня, щоб я її не використовувала. Вона розповідає про мої дари, мої справи».

Сестра Зуерхер визнає суперечки навколо еннеаграми і знайома з документом американських єпископів від 2000 року на цю тему.

«В документі згадуються книги о. Рора і мої, кажучи про те, що ми навчаємо тих речей, які суперечать католицькій доктрині. Але якщо ви знайомі з еннеаграмою, то бачите, що вона стверджує, що наша найбільша грішність походить від нашого бажання спастися»,– зазначає вона.

Сестра також вважає, що еннеаграма є чимось більшим, аніж комбінацією нумерології і тестів на визначення особистості. Цитати з книги «Духовність еннеаграми» використовуються у списку основних принципів для розрізнення сестер-бенедиктинок у Чикаго, серед них: «Розрізнення є усвідомленням централізованої чи нецентралізованої енегрії в організмі» і «Ми відмовляємося від прогнозів, від судження про те, що є добрим чи поганим… Ми просто живемо зсередини нас». Свої роздуми сестра завершує фразою: «Ми живемо настільки ж розслаблено, як дитина, і наша Божа Матір живить нас в центрі нашого буття, в тілі і дусі, утіловлені єства, людські організми».

Отець Вільям Менінгер із монастиря св. Бенедикта в Сноумасс, Колорадо, проводить реколекції на тему еннеаграми та центрування молитви. Минулого року він провів семінари в м.Оригон в католицькому храмі Св. Марії та в м. Салем у католицькому храмі Цариці миру. В лютому у Вашингтоні він дав лекцію на тему еннеаграми і типів особистості у Богословські спілці Вашингтону та католицькій школі богослів’я і служіння.

В. Менінгер навчає про еннеаграму ще з 1990 року. «Мені про неї розповіли викладачі, і я відвідував професійні семінари. Більше про неї я дізнався в Ізраїлі»,– розповідає він. Отець також зазначив, що проводив навчання по еннеаграмі у єпископальних церквах та церквах методистів, а також у світських закладах.

Він також зазначив, що не хоче ігнорувати чи кидати виклик католицьким єпископам США, однак не погоджується з ними.

В. Менінгер зазначає, що як цистерціанець, «я давав присягу покори, і тому слідуватиму остаточному рішенню єпископів США». Водночас він зазначив, що канадські єпископи не забороняють вчення про еннеаграму.
«Еннеаграма навчає самопізнанню»,–каже Менінгер.–«Дельфійський оракул казав: Знай себе. Самопізнання є чеснотою смирення. Смирення є основною чеснотою. Самопізнання є важливим на духовному шляху. А еннеаграма є лише інструментом».

У своїй статті на цю тему Архиєпископ Томас Венскі  описав еннеаграму  як принципово гностичну, як форму нумерології і ворожіння такого типу, які Господь забороняє серед ізраїльтян (Втор. 18:10-14). Отець Томас Вайненді сказав: «Кожен хоче мати контроль над своїм життям, люди претендують на  таємні знання для спілкування з Богом і на контакт з божественною енергією. Акцентом ж католицизму є особисті стосунки з Ісусом – віра. Це – не таємне знання, вона базується  на його смерті і Воскресінні».

На відміну від багатьох тестів особистості, еннеаграма претендує на глибокий, трансцендентний, а також науковий сенс. Але це значення варіюється в залежності від того, кого ви запитаєте і яку  критику адресуєте. Сестра  Зуерхер сказала, що вона радить тим, хто зацікавлений еннеаграмами «відвідати семінари в поважному  реколекційному центрі, а не тільки читати».

«Це усна традиція»,– пояснила вона. «Люди говорять про своє життя, хто вони, їхні проблеми. У розмові люди знаходять себе на еннеаграмі .... Це інструмент самопізнання, знання про те, хто ви є. Ви починаєте з дарів та аспектів Творця. Ви починаєте з  дарів і того,  як їх спотворило ego».

Багато прихильників еннеаграми стверджують, що вона наукова. У березні 2007 в інтерв'ю для «San Francisco Chronicle» Дон Рісо з Інституту еннеаграми стверджував, що «проводиться незалежне і неупереджене дослідження високо цінованою групою статистиків та психометристів у Великобританії, які стоять на шляху доведення того, що дев'ять видів існують». «Високо цінована група» і досі залишається анонімною. Зрештою, Рісо робить висновок: «У кінцевому підсумку, люди або бачить принципову істинність  і корисність еннеаграми в своєму власному житті і досвіді, або не бачать».

І отець Менінгер, і сестра Зуерхер згадують про отця-єзуїта Мітча Паква та його працю з єпископами США  щодо практик Нью-Ейджу. Отець Менінгер вважає отця Пакву «лідером опозиції еннеаграмі». Книга о.Пакви від 1992 року «Католики і New Age»  є одним з небагатьох широко поширених правовірних трактувань теми. У  трьох розділах книги о.Паква обговорює питання своєї участі в еннеаграмах. Колись він навчав цього, еннеаграма навіть, здавалося, приносила добрі плоди – він зазначає, що вона надихнула його до однієї з кращих сповідей. Але чим більше він досліджував її, то все більше розчаровувався. Отець прийшов до висновку, що еннеаграма є небезпечним шахрайством. «Відношення когось до того чи іншого типу здавалося веселим»,– пише він. «... Однак після неправильного визначення типів деяких друзів, я в кінці кінців викинув еннеаграми з мого репертуару інструментів духовного напрямку».

«Люди використовують [еннеаграму], тому що вони не знайшли католицької духовності, яка була б їм  до вподоби»,– вважає о.Вайненді. «Вони загубилися на шляху. Чим більше мирян та релігійних установ будуть сформовані в автентичному католицькому благочесті, тим менше вони будуть зацікавлені в інших речах».

За матеріалами www.catholicworldreport.com

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

15.02.2012р. Б. / О. Алессандро Пеннезі: "Нью Ейдж" – виклик християнству

 

Еклектичний окультний рух, відомий під назвою "Нью Ейдж", що використовує і маніпулює деякими елементами християнської традиції, Католицька Церква визначила як виклик християнству. У середині червня 2004р. у Ватикані організували авторитетну міжнародну науково-богословську конференцію з цього питання. Своїм баченням цієї проблеми з кореспондентом католицького інтернет-агентства "Зеніт" поділився фахівець з "нових релігійних рухів" з інституту релігієзнавства Папського Латеранського університету о. Алессандро Пеннезі.

 

– О. Алессандре, чи справді поширення "Нью Ейдж" є викликом християнству?

 

– Так, це дуже значний виклик нашій релігії. І не тільки тому, що "Нью Ейдж" активно поширюється по всьому світу, але, перш за все, тому, що він використовує деякі елементи християнського вчення, вихолощуючи і спотворюючи їхню початкову суть. Наприклад, вони не вважають Ісуса Христа Сином Божим, єдиним Спасителем світу.

 

Ми все більше втрачаємо розуміння істини, світ скочується на позиції чистого суб'єктивізму. Бог може бути представлений як "космічна і понадкосмічна енергія", "Розум", "Усе Суще", "Бог – це ми" і т.п.

 

Якщо Ісус вже не Спаситель, люди починають шукати інші шляхи спасіння, приходять до якогось "самоспасіння" через різні методи та практики, медитацію і навіть магію. Есхатологічні очікування просто втрачають свій сенс, якщо людина починає вірити, що спасіння можна досягти через ланцюжок реінкарнацій.

 

– Чи правда, що "ліберальне мислення" і великою мірою емоційний підхід до духовності "Нью Ейдж" – явище широко поширене в католицькому світі?

 

– Багато хто вважає, що "Нью Ейдж" – це феномен, властивий постмодерністській культурі, яка ґрунтується на ліберальному мисленні, етичному релятивізмі та споживацтві. Я, однак, не можу погодитися з цим твердженням.

 

Філософія "Нью Ейдж" поширюється в різних формах і різними шляхами, дуже тонко і часом зовсім непомітно, як наголошується в спеціальному документі папського секретаріату з екуменізму і релігійного діалогу італійського єпископату. На перший план часто висуваються ідеї захисту природи і загальної любові. З основними принципами "Нью Ейдж" важко не погодитися будь-якій людині доброї волі. Серед них – гармонія між людиною і природою, зусилля щодо вдосконалення нашого світу, мобілізація всіх сил заради добра, заради нового способу життя.

 

Але в той же час "Нью Ейдж" відмовляє явищу і Хресній смерті Христа в істині, єдиності та духовній повноті. Згідно з їхнім образом думок, людина здатна сама або за допомогою спеціальних технік пережити божественний стан, зовсім без участі Божої благодаті, досягти власного спасіння, від якого насамперед залежить світова гармонія.

 

Ще 1989 року конгрегація віровчення видала спеціальний лист про деякі аспекти християнської медитації, в якій чітко проводилося розмежування між християнською духовною практикою і гностицизмом, згідно з яким спасіння осягалося виключно через вдосконалення свідомості.

 

Наприклад, у ватиканському документі згадуються так звані енеаграми – закодовані символи початкових рис характеру людини, що служать езотеричним або магічним цілям, які поділяють людей на дев'ять психологічних типів. Це чистісінької води гнозис. До речі, в англо-саксонських країнах відзначаються зловживання у використанні енеаграм і конференція американських єпископів створила спеціальну комісію з дослідження цього феномену.

 

– Які основні характеристики, в яких можна описати і визначити "Нью Ейдж", і в чому їхня відмінність від християнської доктрини?

 

– Американський автор Дуглас Гротіус виділив шість основних постулатів філософії "Нью Ейдж": все навколо єдине, все навколо – Бог, людство – це Бог, нам необхідно перетворювати нашу свідомість, всі релігії – одне, оптимізм – спосіб космічної еволюції людства.

 

Спробуємо пояснити ці положення більш детально.

 

Перше. Не існує зовнішнього джерела верховного панування, а є тільки внутрішнє: Бог всередині нас, як говорить відома послідовниця цього вчення, кінозірка Ширлі Маклейн.

 

Друге. Творця чітко плутають з творінням, вважається, що Бог – це частина творіння, і не відділяється від останнього. "Нью Ейдж" сприймає монізм, що йде зі східних релігій і стверджує, що "все – суть одне", існує якась суть світобудови і кожна людина і кожна річ є окремим явищем цієї сутності.

 

Третє. Христос не тільки особистість, це тип природної енергії. Таким чином, ідея "христоподібності" стверджує, що Ісус не тільки явлений Христос-Месія, але нібито Він передіснував в первісному дусі схоже як це було з Буддою, Крішною і Мохаммадом. Це відоме гностичне твердження, коріння якого сягають вавилонських язичницьких містерій.

 

Четверте. Мислення "Нью Ейдж" стосується проблеми гріха, хоча і безвідносно до перводного гріха праотця Адама, кажучи про це як про "містичний і чудесний шлях", на якому людина перебуває в невіданні щодо власної божественності.

 

П'яте. Критерій моралі послідовника "Нью Ейдж" – добре все те, що він вважає добрим.

 

Шосте. Традиційна персоніфікація зла в образі диявола чи сатани абсолютно відсутня у філософії та літературі "Нью Ейдж". Ось що пише з питань історії Бенджамін Крим, відомий діяч "Нью Ейдж": "Люцифер прибув з Венери 18,5 років тому. Саме він спрямовує еволюцію і розвиток нашої планети, це він – жертовний агнець і одночасно блудний син. Саме Люцифер приніс унікальну жертву за всю нашу планету".

 

Ще є сьоме. Послідовники "Нью Ейдж" знову беруть на озброєння вчення індійських і деяких інших східних релігій про реінкарнацію, трансформуючи її в ідею про досягнення досконалості через послідовну зміну смертей і народжень. Поряд з цим практикується так званий "чаннелінг" – спілкування з душами померлих людей, які нібито скеровують еволюцію земного людства.

 

Восьме. У документі, який видала Папська Рада з культури і міжрелігійного діалогу під назвою "Ісус Христос – носій живої води. Християнське сприйняття "Нью Ейдж" говориться: " Нью Ейдж "віддає перевагу східним і дохристиянським релігіям як первозданним і неспотвореним в порівнянні з юдео-християнськими спотвореннями. Таким чином, перевага надається первісним язичницьким культам матері-землі (Геї), а те, що з'явилося в релігійній історії людства, тільки критикується. Адже це не що інше, як нове язичництво.

 

– І яка Ваша думка з приводу перспектив всього цього?

 

– Обожнювання природи, відоме як античне поняття "Гея гіпотезіс", застосовується в грецькій міфології – це результат еволюції від раціонального підходу до потреби захисту природи до перетворення цього в культ, що нагадує індуську "священну корову".

 

Вихідною точкою сучасного руху "Нью Ейдж" стало перше свято День Землі, який відзначили 1970 року. Тоді планету оголосили живою істотою і предметом поклоніння. Це абсолютно несумісне з християнським вченням.

 

У багатьох езотеричних публікаціях вважають біблійне вчення певним вираженням екологічних проблем. В одному з номерів журналу "Тайм", присвяченому проблемам довкілля, Біблія, і зокрема книга Буття, де Бог дає людині панування над створеним світом, подається як приклад поганого поводження людини з природою. Багато екологів стверджують, що саме поширення християнства стало причиною тих процесів у розвитку суспільства і технологій, які привели до руйнування довкілля.

 

Це почуття провини разом з поклонінням природі є поряд зі знеціненням людської особистості та захистом життя. Наприклад, прихильники «Нью Ейдж» ніяк не позначили свою позицію з проблеми абортів.

 

– Кардинал Жорж Котье заявив, що принципи "Нью Ейдж" несумісні з католицькою доктриною. Чи є причини для такого жорсткого обвинувачення?

 

– Такі звинувачення справедливі. Кардинал прямо заявив, що основні ідеї "Нью Ейдж" несумісні з християнським вченням, навіть більше, вони прямо суперечать йому.

 

Згідно з ватиканським документом під назвою "Ісус Христос, володар води живої. Християнське сприйняття "Нью Ейдж ", не можна відокремлювати деякі досить нешкідливі елементи вчення "Нью Ейдж" від загальних принципів цього світогляду. Гностична природа цього вчення змушує нас засудити його в цілому. Не можна, виходячи з принципів християнської віри, відокремити одні елементи релігійності "Нью Ейдж" від інших. Неможливо вибирати те, що прийнятно для християн в цьому навчанні, відкидаючи одночасно те, що таким не є. І оскільки "Нью Ейдж" акцентує увагу на єдності з природою, космічному знанні та загальному блазі без опори, що базується на християнській вірі одкровення, воно не може розглядатися як позитивне і безпечне.

30 липня 2004 рік

За матеріалами: portal-credo.ru

Мандрівники Христа Царя