У
Ватикані закінчився перший тиждень праць 14-ї Звичайної Загальної
Асамблеї Синоду Єпископів, тема якої «Покликання та місія сім’ї в Церкві
та сучасному світі». Про підсумки цього тижня, про методологію праці
Синоду та про вклад українських ієрархів розповідає Глава УГКЦ
Блаженніший Святослав, з яким спілкувався редактор україномовної
редакції Радіо Ватикан о. Теодосій Грень, ЧСВВ.
Блаженніший Святослав звернув увагу на загрози для інституту
сім’ї, зокрема, гендерної ідеології, та ще раз підкреслив, що завданням
Синоду не є змінювати доктрину, але шукати адекватні душпастирські
відповіді, щоб допомогти вірним здійснювати високій ідеал сім’ї,
звіщений у Божому слові:
Перший тиждень папського Синоду був відзначний такими кількома
ознаками: було три формати, в яких працювали Отці Синоду. Найперше це
були виступи Отців Синоду під час загальних, пленарних засідань, де
кожен мав три хвилини, щоб представити ситуацію подружжя і сім’ї у своїй
країні. Послідовність цих виступів була визначена трьома частинами
робочого документу. Отож, хто нав’язував свій виступ до першої частини,
то отримував першу чергу, хто до другої – другу, а ті, хто нав’язував до
третьої частини, то розпочав свої доповіді лише в суботу.
Другим форматом праці були праці в малих групах. До речі, я би
сказав, що добра половина усього синодального часу є визначена для праці
в менших групах, де є більше можливостей висловитися або обговорити
певну думку чи тезу. Третій формат виступів – формат вільних виступів.
На закінчення кожного дня пленарних засідань, була визначена одна година
для вільних виступів. Отож, всі наші владики дуже активно працювали у
всіх форматах. Усі троє наших владик, включно зі мною, виступили
протягом першого тижня. Я і владика Борис нав’язували свої виступи до
першої частини, владика Гліб Лончина нав’язував свій виступ до другої
частини робочого документу. Усі ми активно працювали в малих групах,
подавали свої пропозиції, свої тексти для редагування робочого
документу. Крім того, я і владика Борис мали слово під час вільних
виступів.
Перша частина робочого документу, а отже і виступи Отців Синоду,
була прив’язана до аналізу пастирської ситуації, в якій живе сьогодні
християнська сім’я. І я би сказав, що лейтмотивом усіх виступів і усіх
аналізів було викривання і висвітлення сучасних ідеологій і різних
механізмів, з допомогою яких намагаються розмонтувати, знищити,
деградувати інститут сім’ї в різних частинах світу. Головна ідеологія,
яка сьогодні є основним теоретичним підґрунтям усіх тих механізмів, є
так звана ідеологія гендеру, яка, перш за все, полягає в тому, що всі
люди є абсолютно однакові, немає вродженого поділу на статі чоловіка чи
жінку – бути чоловіком чи жінкою це є лише певна статева роль, яку кожен
повинен свобідно і свідомо сам собі обрати. І ось довкола тих гендерних
постулатів розвиваються чи навіть насаджуються ті чи інші виховні
моделі в різних виховних інституціях, згідно з ними сьогодні будуються
різнопланові державні і міжнародні стратегії і політики для того щоб,
де-факто, дезінтегрувати сім’ю як інституцію. І звідти виникають усі ті
сучасні виклики, в яких живе сучасна сім’я.
В своїй проповіді на відкриття Синоду Святіший Отець дуже влучно
говорив про самотність, яка властиво і є наслідком такого бачення
людини, як безстатевої індивідуальної істоти, яка сама вирішує чи вона є
в тілі чи вона є без тіла, чи вона є чоловіком чи жінкою, і, де-факто,
руйнує і сім’ю і ціле суспільство. Отож це є такий перший аналіз
душпастирської ситуації, в якій сьогодні знаходиться світ.
Друга частина робочого документу була доктринальною. В ній ми
намагалися доопрацювати і уточнити те, що сьогодні так гарно називається
Євангеліє прородинне, тобто Добра Звістка про сім’ю, Божий задум про
людину, яку Господь Бог сотворив чоловіком і жінкою і покликав до Свого
задуму сімейного життя, до подружжя, яке Ісус Христос підніс до гідності
Таїнства, Святої Тайни Церкви, союзу між чоловіком і жінкою, який є
вірний, плідний, нерозривний, союз любові, в якому справді відбувається
те, про що папа Павло VI говорив як про школу людяності, де люди можуть
навчитися бути собою.
Третя частина є присвячена різного роду конкретним пастирським
викликам. Уся структура документу є збудована на такій логіці – бачити,
аналізувати, діяти.
В першому розділі ми намагалися зорієнтуватися, побачити
дійсність в якій живе сім’я. В другому розділі ми намагаємося
переосмислити дійсність сім’ї у світлі Божого слова, у світлі істини про
подружжя і сім’ю, згідно якої традиційно живе і діє Католицька Церква.
А, відтак, шукати різні пастирські виходи для того, щоб допомогти
сьогодні християнським сім’ям, і не тільки сім’ям, зберегти свою
тотожність у сучасному світі.
Папа чітко і ясно сказав, що ми є тут зібрані не для того, щоб
змінювати доктрину, щоб змінювати традиційне і незмінне Вчення Церкви
про подружжя і сім’ю. Ми є тут для того, щоб шукати адекватні
душпастирські механізми, як сьогодні цей ідеал, це Євангеліє про сім’ю,
допомогти людям втілювати у своєму конкретному житті. Очевидно, є дуже
багато непростих ситуацій. Наприклад, одним із викликів є щораз більша
кількість людей, які є розлучені і повторно одружені. В багатьох країнах
західної і північної Європи кількість християн, які є розлучені і
повторно одружені є деколи більшою від тих, котрі живуть у звичайному,
згідному з Божим словом подружжі. Хоч в інших країнах ситуація є
інакшою. Скажімо, коли говоримо про Україну, то переважна більшість
наших сімей є справді геройськими сім’ями, які захищають своє сімейне
життя від різного роду ідеологій. В минулому захищали від радянської чи
комуністичної ідеології, сьогодні готові захищати гідність подружжя і
сім’ї перед цією ідеологією гендеру.
Але, справді, хвиля секуляризму сьогодні накочується теж і на
Україну, тому я думаю, що обмін таким досвідом є дуже важливим. Але
чітко і ясно було сказано – цей Синод є пастирський, не доктринальний. І
ми справді хочемо побачити дійсність, в якій живе сучасна людина, а
відтак допомогти їй в тих обставинах здійснити своє покликання, зокрема,
у сімейному подружньому житті.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар