КАТЕХИТИКА-ІІ: ВАЖКІ ПИТАННЯ

Чи буде наше тіло у воскресінні таким же, як зараз?

ПИТАННЯ: «Як ми воскреснемо? Чи буде наше тіло таким же, як зараз, тільки перетвореним?»

ВІДПОВІДЬ: Відповідь на питання про наше воскресіння можна знайти в Першому посланні до Коринтян: «Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних» (1 до Коринтян 15:20).. У нас буде тіло, подібне Його тілу, тобто більше не підпорядковане потребам цього тлінного світу, але тіло прославлене і перетворене - для життя у славі, для життя вічного.

Ось що говорить святий апостол Павло: «Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть? Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його».(1 до Коринтян 15:35-38)

І ще: «Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає, сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає» (1 до Коринтян 15:42,43)

«Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. (1 до Коринтян 15:48-50)

«Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!…Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.»(1 до Коринтян 15:51-53).

Ми прочитали твердження апостола Павла, натхненні Святим Духом. Твердження, але не опис. Однак відповідь, дана Святим Письмом, ясна: наше тіло воскресне, але воно буде славним. А значить, воно не буде підкорятися більше біологічним потребам і обмежуватися просторово-часовими рамками.

Що стосується ідентичності нашого тіла, то воно буде тим же самим, що і зараз. Як писав святий Тома Аквінський, якби воно не було тим же самим, то тоді не можна було б говорити про «воскресіння».

Сам воскреслий Ісус дозволив до Себе доторкнутися. Святий Тома каже: «Згідно його природи, до славного тіла можна доторкнутися, проте в силу надприродних особливостей до нього не може доторкнутися тіло неславне. Тому святий Григорій стверджує: «Господь показав учням, що можна доторкнутися до Його тіла, яке перейшло через закриті двері, щоб показати: після Воскресіння Його тіло - таке ж за своєю природою, проте не таке ж по своїй славі».

За матеріалами: Радіо Ватикана

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан - rus@vatiradio.va, поштова адреса для запитань - – Російська служба Радіо Ватикану, 00120 Ватикан.

Чи всі помруть, коли прийде останній день?

ПИТАННЯ: «Коли прийде останній день, то люди, які на той момент будуть жити, потраплять відразу у вічність, чи вони спочатку помруть? (По ідеї, смерть повинна торкнутися всіх, як наслідок первородного гріха?) ».

ВІДПОВІДЬ: Святий апостол Павло, якому було дано одкровення, пише і про те, що відбудеться в кінці часів. Хоча (як це буде видно з наведеної нижче цитати) св. Павло і думав, що кінець світу настане дуже скоро, проте все, що він писав про останній день, є богонатхненним словом. Згідно ап. Павлу, ті, хто на той момент будуть живими, перейдуть безпосередньо до вічного життя, але їх не мине те преображення і воскресіння, яке всіх нас повинне уподібнити Христу у славі.

Ось слова апостола: «Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають. Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних. Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом. Отож, потішайте один одного цими словами!» (1 до Солунян 4:13-18)

Логічне запитання: хіба смерть, яка є наслідком первородного гріха, не відноситься до всіх? Так, але Бог може звільнити від цього наслідку тих, хто буде перебуватиме на землі в останній день.

За матеріалами: Радіо Ватикана

Важкі питання.В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?

ПИТАННЯ: «В якому місці Письма говориться про присутність святого апостола Петра в Римі і про його мучеництво?»

ВІДПОВІДЬ: Ні в одному тексті Святого Письма не згадується прямо про присутність апостола Петра в Римі. З іншого боку, це не дивно: Євангелії розповідають про Ісуса, а Діяння апостолів завершуються прибуттям Павла в Рим (це 62 рік). Інші ж тексти Нового Завіту є в основному посланнями на різні випадки.

Проте, як відомо, Святе Письмо не є єдиним джерелом Божественного Одкровення. Поряд з ним є і Святе Передання, яке доповнює його і надає йому правильного смислу.

Так, в Біблійному словнику Маккензі читаємо: «Перебування, смерть і поховання Петра в Римі настільки міцно вкорінені в Переданні, що лише деякі сучасні історики піддають це сумніву, не оспорюють це і інші Церкви. Однак Традиція не зафіксована в письмовій формі до другого століття, і той факт, що Петро був єпископом Риму, не присутній в письмових джерелах до III століття. Два найдавніші свідки, Климент Римський і Ігнатій Антіохійський, не підтверджують явно ні мучеництва Петра, ні того, що він помер у Римі. Але обидва вони були витлумачені як такі, що мають це на увазі: цілком можливо, що в них немає прямої згадки саме тому, що мова йшла про факт настільки відомий, що не потребував підтвердження.

Найдавніші традиції щодо місця смерті і поховання Петра, досить розпливчасті. В епоху Костянтина місцем поховання Петра вважався Ватикан. У III столітті Гай Римський заявив, що у Римі були мощі Петра і Павла, відповідно, у Ватикані та на вулиці Остіензе. Сучасні розкопки під базилікою святого Петра виявили язичницьке кладовище, перші поховання якого датуються приблизно VII століттям після Різдва Христового. Християнські поховання з'являються в наступні століття, але написи не згадують про близькість поховань до гробниці Петра. З іншого боку, доведено, що Ватикан був місцем мучеництва християн за правління Нерона. Потрібно допустити можливість, що тіла мучеників були кинуті в загальну могилу або спалені і що можна було зафіксувати лише місце смерті. Поєднання ймовірностей спонукає багатьох учених погодитися з римською традицією, згідно з якою Петро зазнав мучеництва під час правління Нерона між 64 і 67 роками на Ватиканському пагорбі, цілком ймовірно, разом з багатьма іншими людьми ».

Важкі питання. Чи можна молитися за тварин?

ПИТАННЯ: «Чи можна молитися за тварин?»

ВІДПОВІДЬ: Споконвіку люди, які жили в сільській місцевості, молилися за благополуччя для домашніх тварин. Існують звичаї благословення тварин і сьогодні на деякі свята, наприклад, в день спомину св. Антонія Великого, звершується особливий обряд благословення тварин. Промовляється наступна молитва: «Ці тварини отримують Твоє благословення, Господи: через нього нехай будуть вони збережені у плоті і через заступництво святого Антонія нехай будуть захоронені від всякого зла».

Однак потрібно зауважити: ці молитви - зовсім не такі, як ті, що промовляються за людей. У відношенні людей ми можемо молитися за їх навернення, покаяння, за їхню святість, за те, щоб вони насолоджувалися вічно єдністю з Богом в Раю.

Молитва, промовлена над тваринами, в кінцевому результаті служить для блага людини: адже через тварин люди можуть прославляти Бога, а також вони можуть використовувати тварин для своїх потреб. Ця молитва промовляється для того, щоб люди за допомогою тварин могли прославляти і дякувати Богові.

Відомо, що святий Антоній Падевський звертався з проповіддю до риб. Насправді ж це була своєрідна хвала Господу за цих тварин. Наведемо її прекрасний текст з «Францисканських джерел»:

"І ось, коли риби розмістилися в такому порядку, святий Антоній урочисто почав проповідь і сказав так: - Брати мої риби, ви зобов'язані, в міру вашої можливості, бути вдячними нашому Творцеві, який дав вам для житла настільки благородну стихію. Отож ви, за своїм смаком, маєте прісну або солону воду. Дав вам багато затишних місць ховатися від бурі; ще дав вам світлу і прозору стихію і їжу для підтримки вашого життя. Благословенний і прихильний Творець ваш Бог, створюючи вас, повелів вам зростати і множитися, давши вам на це своє благословення. Потім, коли стався великий потоп, всі інші тварини загинули, вас же одних зберіг Бог від загибелі. Потім, дав вам плавники, аби рухатися, куди ви побажаєте. Вам, по Божому велінню, була дана честь зберегти Йону пророка і після трьох днів викинути його на землю живим і неушкодженим. Ви ж дали Господеві нашому Ісусові Христу монету для податку, бо Він, як бідняк, не мав чим платити. Потім, по особливій таємниці ви послужили їжею Вічному Цареві Ісусові Христу перед Воскресінням і після. За все це ви вельми зобов'язані славословити і благословляти Того, Який дав вам настільки великі милості - більше, ніж іншим тваринам. - У відповідь на ці й подібні до них речі і повчання святого Антонія, риби почали відкривати роти і нахиляти голови і цими і іншими знаками поваги, доступним для них способом, славити Бога. Тоді святий Антоній, бачивши від риб таку повагу до Бога Творця, зрадів в своєму дусі і сказав гучним голосом: -Нехай буде благословенний Бог Вічний, Його ж почитають риби,які живуть у воді більше, ніж люди єретики, і краще слухають Його безрозсудні тварини, ніж невірні люди. - І чим більше проповідував святий Антоній, тим більше зростало скопище риб, і жодна з них не покидала свого місця. На це диво стали збігатися жителі міста і між ними навіть були названі вище єретики. Останні, бачивши настільки чудесне і настільки явне диво, із сокрушенними серцями всі кинулися до ніг святого Антонія, аби слухати його проповіді. І тоді святий Антоній почав проповідувати віру католицьку, і проповідь його була така Богонахненна, що він навернув всіх тих єретиків і змусив їх повернутися до правдивої віри Христової. Усі вірні перебували у великій радості і, втішаючись, зміцнилися у вірі. І після цього святий Антоній відпустив риб з благословенням Божим, і вони всі віддалилися, дивним чином проявляючи свою радість, а за ними і народ, на славу Христа і бідняка Франциска. Амінь"

Важкі питання. Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?

ПИТАННЯ: «Яка різниця між блаженними і святими Католицької Церкви? І чим Отці Церкви відрізняються від Вчителів Церкви?»

ВІДПОВІДЬ: Коли Католицька Церква когось прославляє, то робить це поетапно. Коли починається процес беатифікації, праведника проголошують Слугою Божим. Під час процесу вивчаються його героїчні чесноти. Коли вони офіційно визнаються Церквою, то потім Церква молиться до Бога про те, щоб будь-яким знаком була підтверджена святість того, чиї героїчні чесноти вже визнані. Коли вчинене його заступництвом чудо визнається Церквою, то його зараховують до лику блаженних. А щоб проголосити блаженного святим, Церква просить у Бога ще одного підтвердження. Після визнання другого чуда блаженний прославляється до лику святих.

Далі, Отці Церкви - це ті, хто відповідають трьом характеристикам: давнина, святість, доктрина. На Заході епоха Отців закінчується святим Ісидором Севільським (помер в 636 році), а на Сході - святим Іваном Дамаскином (рік смерті - 749).

Учителі Церкви - це чоловіки і жінки всіх епох, видатні у святості і доктрині. Коли Церква проголошує їх такими, вона певним чином переймає їх вчення.

Протягом півтори тисячі років число Вчителів Церкви залишалося незмінним. У Західній Церкві були чотири Вчителі: св. Амвросій, св. Августин, св. Єронім і св. Григорій Великий, - і на Сході також чотири: св. Афанасій, св. Василій, св. Григорій Назіанський і св. Іван Золотоустий.

Св. Папа Пій V в 1567 році приєднав до цього списку святого Тому Аквінського, проголосивши його «п'ятим Учителем Церкви». А після нього до цього сонму були зараховані і багато інших.

Таким чином, деякі Отці Церкви шануються також як Учителі Церкви, але не всі Учителі є Отцями (вони не відповідають критерію давнини). Серед Вчителів Церкви є й жінки: св. Катерина Сієнська, св. Тереза Авільська, св. Тереза з Лізьє, св.Тереза Бенедикта від Хреста (Едіт Штайн).