31.08.2013р. Б. / Двоє росіян мало не до смерті побили ведмедя, намагаючись пройти в польський зоопарк без квитків

Тварину відправили на операцію в Краків.

Співробітники челябінського металургійного заводу на відпочинку в Польщі побили ведмедя у Татранському національному парку. Під час екскурсії співробітникам парку надійшов сигнал.

За повідомленнями відвідувачів, двоє чоловіків сильно били кулаками ведмедя. "Звичайно, ми не повірили цим повідомленням, але дзвінки, які повторювались, схилили нас до втручання", - зізналися працівники заповідника.

Проте, коли вони прибули на місце події, то виявили звіра, який лежав без свідомості, і двох закривавлених громадян РФ - Василя Дубенка та Олексія Павловича.

Як пояснили челябінці, вони сплутали тварину з переодягненим співробітником парку. "Ми не знали, що це ведмідь. Ми хотіли тільки раз дати йому в морду, щоб відчепився. Ну, і почалася бійка", - заявив Дубенко. В результаті ведмедю наклали безліч швів, тільки дев'ять - на голові, крім того, йому видалили зламане ікло. Після операції ведмедя на прізвисько Самсон відвезли в хірургічну клініку Кракова.

Росіянам доведеться оплатити його лікування і відповісти за законом про охорону природи.

Джерело: ЗЕЛЕНЕ ЗАКАРПАТТЯ

30.08.2013р. Б. / Критикував гомостиль — звинувачений у… злочині проти людства

Суд у Массачусетсі прийняв до розгляду позов, внесений організацією гомосексуальних активістів Sexual Minorities Uganda проти американського пастора Скотта Лайвелі. Його звинуватили у «злочині проти людства», оскільки він у своїх висловлюваннях критикував гомосексуальний стиль життя.

Скотт Лайвелі, адвокат і письменник, провадить кав’ярню в Массачусетсі й допомагає бездомним та узалежненим від наркотиків. Три роки тому його запросили виступити на конференції в Уганді. Тоді він сказав, що метою гомосексуального руху є «повалення суспільства, будованого на подружжі, й заміна його культурою сексуальної розпущеності».

Sexual Minorities Uganda (SMUG) звинувачує пастора в переслідування осіб ЛГБТ шляхом участі в наукових конференціях, інших публічних виступах, написання книжок і надавання порад угандійським політикам стосовно гомосексуалізму. У своїх книжках, які стосуються, зокрема, захисту сім’ї, Лайвелі представляє широкий план діяльності, скерованої на загальмування прагнень гомосексуального лобі, яке він називає «найнебезпечнішим суспільним і політичним рухом наших часів». Звинувачений хоче, зокрема, заборони пропаганди гомосексуалізму в публічних місцях і доведення до свідомості батьків і студентів зв’язку між гомосексуалізмом та педофілією і порнографією.

У позові проти Лайвелі названо також напад на офіс SMUG, хоча прізвища пастора в актах цієї справи немає, і, за заявою канцелярії, він не має жодного стосунку до тих подій. Проте SMUG намагається пов’язати прізвище пастора не тільки з нападом на офіс, а і з убивством Девіда Като, одного з лідерів гомосексуальних активістів. При цьому позов ані словом не згадує, що в убивстві зізнався чоловік-гомосексуаліст, який займався проституцією: Като відмовився заплатити йому за послуги. Убивця визнаний винним і дістав 30 років ув’язнення.

Якщо SMUG виграє справу, то кожна людина, яка критично висловлюється про надання спеціальних привілеїв гомосексуалістам, підпадатиме під визначення міжнародного злочинця, який порушує права людини, каже Гораціо Мігет, адвокат пастора.

За матеріалами: wiara.pl

Джерело:   КРЕДО

28.08.2013р. Б. / Прибуток «Кофе Хауз» зменшився на 36%

Продажі компанії «Кофе Хаус» протягом останнього тижня впали на 36%. Співробітник, який просив не називати свого імені, розповів, що різке зменшення кількості відвідувачів керівництво компанії пов’язує з бойкотом, який влаштували користувачі Інтернету.

 

«Ніхто не очікував, що банальне непорозуміння з клієнтом викличе цілу інформаційну кампанію проти нас, і що за рахунок неї так упаде кількість відвідувачів». 

Також джерело повідомило, що офіціантка, яка насміхалася з клієнта й відмовилась розмовляти українською мовою, досі працює, і до неї не було застосовано жодних санкцій. Обурення в україномовній блогосфері викликала також і відмова директорки кафе, в якому виник конфлікт, Марини Волкової, просити вибачення у клієнта.

 
За матеріалами: PR-portal 

Джерело:   КРЕДО 

27.08.2013р. Б. / Істинна політика – управління містом через чесноти

Пізнаючи ідеї та думки визначних мислителів в історії людства, чи то Платона, чи Володимира Соловйова, чи Аль Фараха, а чи Ях᾽я бін Адді, дізнаємося, що істинна політика – це «архітектурне» вираження любові. А від любові приходить знання. Місто, поліс, і є цивілізацією, а вона вчить утримувати пристрасті, адже істинна зустріч між двома людьми можлива лише тоді, коли вони повідомляючи, вирішать перейти із рівня пристрасті на рівень об᾽єднання і «архітектурної» творчості.

Погляд один одному в очі, положення лицем до лиця означає, що одна присутність повинна рахуватися із іншою. Я поряд із тобою, ти – зі мною, і це завдяки надіям, які ми несемо у собі. Це і є умовою приналежності до політичного життя. Арістотель визначив людину як політичну істоту. По-грецьки це означає буквально «міське», громадянське. А місто, згідно вчителя Арістотеля, Платона, повинно управлятися філософами, тобто тими, які споглядають красу. Містом керують мудреці, а захищають його воїни, які отримують за це платню. А мудрість – це знання, яке досягається на хресному шляху чистоти, досягають її лише чисті, які поглинуті пошуком істини. Істина ж відкривається тільки у переображенні і лиш мудрецям, які очищаються і утримуються від усякої скверни.

Земне діло без справедливості або справедлива поведінка без розуму і розуміння нікого не навчить керувати людьми, бо нічого не дають «філософії» - любомудрості. Пустий ритуалізм, хресне знамення без розп᾽яття, християни без Христа – це є світ самообману і фальші, який не приносить плоду і здатний уподібнювати особово чи на рівні суспільному до євангельської безплідної смоковниці. І це сьогодні не є ілюзорним і уявним явищем, але радше, все більш себе виявляючою тенденцію серед християн.

Багато людей призвичаюють себе вірити в те, що навіть шляхом зла в ім᾽я справедливості можна прийти до добра. Немає дороги до благородної цілі шляхом засобів, в яких не живе закон любові до ближнього, до особового і спільного. Політика – це не те, до чого є бажання прийти завтра, чи колись. Політика є і буває тільки сьогодні. Політика виражається у тому, як одні ведуть себе у стосунку до інших, як стають на бік правди, або неправди, як своїми вчинками стають розпинателями її або розп᾽ятими нею.

Держава панує у цьому світі, вона схиляється до тотальності, до поляризації сил, особливо у випадку творення своєї філософії, коли пропонує себе як систему, яка, наче б то, несе спасіння. В таких випадках держава набуває ідейних характеристик чванливості та ідольського себезвеличування, втрачаючи свою головну функцію – бути служителем людського достоїнства, бути організмом, який необхідний для належного гідного життя людей у суспільстві. Саме у виразі цих ознак проявляють себе процеси державного управління у напрямку істинної політики або навпаки.

Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир

Джерело:   Воїни Христа Царя

26.08.2013р. Б. / У Києві підпалили храм Трьох Святителів

У ніч з 24 на 25 серпня невідомі підпалили Храм Трьох Святителів у Києві, повідомляє кореспондент УНІАН.

На дверях вони залишили напис: "Око за око".

Храм Трьох Святителів було побудовано у 2010 році на території Центральної дитячої поліклініки Голосіївського району.

Джерело:  Католицький оглядач

25.08.2013р. Б. / Кардинал Торан: віруючі люди − ресурс для суспільства

Кардинал Жан-Луї Торан, голова Папської ради з міжрелігійного діалогу, взяв участь у «Зустрічі за мир між народами" − великому католицькому форумі, який 18-24 серпня проходив в італійському Ріміні. Кардинал виступив перед учасниками заходу в рамках зустрічі на тему "Релігійна свобода − шлях до миру".

Звертаючись до них, він зазначив, що перш за все, релігійна свобода є "фундаментальним правом" − правом "встановлювати стосунки з трансцендентністю, практикувати власну віру публічно й вільно сповідувати її". Згідно з кардиналом Тораном, релігійна свобода "набагато більша за свободу культу і навіть совісті".

"Вибрати й вирішити мати стосунки з Богом − це найважливіший акт, який можна зробити", − підкреслив кардинал і додав, що не можна допускати зовнішнього примусу в цьому питанні.

Кардинал Торан наголосив на важливості співпраці між релігійними громадами та державами: "повинні існувати відносини взаємної довіри", тому що ці реальності знаходяться на службі людині, яка є як громадянином, так і віруючим.

"Якщо віримо в єдину гідність особи, в її невід'ємні права, в служіння ближньому, як приналежності людського зросту, тоді стає зрозуміло, яким капіталом є спільнота віруючих для побудови мирного світу", − сказав кардинал і додав, що віруючі − це ресурс для суспільства: вони дбають про загальне благо, навчають братству і солідарності, показують, що відмінності − це не небезпека, але багатство, ведуть скромний спосіб життя, який демонструє, як уникнути рабства споживацтва. "Віруючі, з їх життєвою узгодженістю, вказують на первинність етики перед ідеологією, особи перед речами, розуму перед матерією", − сказав ватиканський кардинал.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

24.08.2013р. Б. / «Що я зробив, аби моя Україна стала кращою?»

Cвяткуючи День Незалежності нашої Батьківщини, ми, християни-українці, повинні замислитися над особистою відповідальністю за долю своєї незалежної держави. Таке переконання висловив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) з нагоди 22-ї річниці Незалежності України.

 

Блаженніший Святослав вважає, що ніхто з нас не має права перекласти на когось іншого відповідальність за долю своєї держави. «Якщо ми справді разом діяльно любитимемо свою Батьківщину й щодня для неї будемо працювати й жити, — тоді кожного дня утверджуватимемо її незалежність і сприятимемо тому, щоб вона посіла гідне місце у сім’ї європейських народів», — наголосив Глава УГКЦ. 

Він звертає увагу на те, що сьогодні люди часто зі споживацьким способом мислення кажуть: що мені дала Україна? «Але християни повинні себе запитати, а що я дав Україні? Що я зробив для того, аби моя Україна стала кращою, сильнішою, могутнішою?» — риторично запитує Предстоятель. 

Блаженніший Святослав пригадує заклик Тараса Шевченка: «Свою Україну любіть, Любіть її во время люте, В останню тяжкую минуту, За неї Господа моліть!» 

«Цей заклик нашого безсмертного Кобзаря сьогодні цілком по-особливому лунає у вухах сучасного сина й доньки української землі. Адже любити Україну — це типово християнська чеснота. Тут не йдеться лише про якісь почуття. Мова йде про любов, яка є діяльною. Любити — означає бути здатним на жертву», — переконаний Глава УГКЦ.

 
За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:   КРЕДО 

23.08.2013р. Б. / Священикові 100 років. І він працює

Хорватський священик о. Йосіп Бандера — імовірно, найстарший католицький пресвітер у Європі, який надалі служить вірним.

 

Він живе на острові Црес в Адріатичному морі, не думає про пенсію і щодня править Службу Божу для своїх парафіян, які називають його легендою. На сьогодні о. Йосіп прослужив у Церкві уже 68 років. Він пережив Першу і Другу світові війни, і громадянську війну в Хорватії також. Щонеділі служить св. Меси у трьох парафіях, якими опікується. Ці парафії (Белі, Драгозетічі та Предошчіца) він дістав під своє пастирство ще 1949 року. «По досягненні 85-річного віку священик має писати до єпископа заяву про відставку, але я цього ніколи не робив і не збираюся», — каже священик. Рецептів довголіття він не знає, хіба що здорова їжа. Не дивиться телевізор і не серфить в інтенерті, хоча й знає, що це таке. 

Зараз у Белі, де о. Йосіп колись народився, залишилося близько 60 осіб. «У нас тепер більше похоронів, аніж весіль та хрещень», сказав він таблоїдові «24 Sata». Раніше тут жило близько 1200 чоловік, «але люди повиїжджали, хто в Америку, хто в Італію». 

За часів колишньої Югославії його двічі арештовували. «Уперше — за те, що я обвінчав молодят без згоди властей. А вдруге — за несення хреста довкола села, у процесії. У ті часи було арештовано 600 священиків, тож насправді це диво, що я живий… За кордон виїхати не міг, бо мені не давали паспорта. Я подав прохання про нього 1947 року, а отримав тільки 1967-го», — каже священик. 

Рік тому місцеві ЗМІ святкували його 99-річчя, приїздили журналісти, які побували тут 2008 року, і він привітав їх зі сміхом: «Я вас пам’ятаю». На питання, як змінився світ, о. Йосіп каже: «Не питайте мене, що змінилося, бо змінилося все. Сьогодні люди позбулися страху Божого і людського сорому, а це дві головні речі, які стримують від гріха. Немає моральності, а віра занепадає. Юнаки за найвищу провину дівчатам ставлять «несексуальність». Бути сексуальним — сьогодні найбільший комплімент. А колись таке було соромно вимовити, це було принизливим для жінки!» 

Міняється тільки транспорт. Із села в село о. Йосіп їздив на ослі, конем, потім велосипедом, автомобілем. Єдина його мета — служити своїй парафії так довго, як довго зможе. І хоча його не запитували про те, як він бачить свій відхід, о. Йосіп сам порушив цю тему: сказав, що хоче бути похованим у Белі, у парафіяльній церкві. «Я вже замовив гріб. Тут я народився, і тут помру». 

Він пам’ятає всіх 950 вірян, яких проводив в останню путь. Його мрія — випустити книгу спогадів, де знайдеться місце для кожного, кого він пам’ятає.

 
За матеріалами: wiara.pl,   24sata

Джерело:   КРЕДО 

22.08.2013р. Б. / 15-кілограмова книга містички

Все написане св. Гільдеґардою з Бінґена (1098-1179), так званий «Великий Рупертсберзький кодекс», який постав близько 1180 року, було представлене на виставці у давньому цистерціанському монастирі, в німецькому містечку Ебертах.

 

Цей раритет зазвичай зберігається в університетській бібліотеці у Вісбадені. В урочистому відкритті виставки, яке відбулося 25 серпня, взяли участь єпископ Мюнхенський кардинал Карл Леманн і Клементія Кіллевальд, абатиса заснованого св. Хільдегардою бенедиктинського абатства Рюдесхайм-Айбінген. Великий Рупертберзький кодекс ще зветься «кодексом з ланцюгом», бо містить 59 пов’язаних між собою шарів, а все разом захищають дві накривки з дерева, оправленого у свинячу шкіру. Книга важить 15 кг.

10 травня минулого року Бенедикт XVI поширив на всю Католицьку Церкву літургійний культ св. Гільдеґарди з Бінґена, яку вважає однією зі своїх духовних наставниць. А 7 жовтня того ж року він включив її — як четверту жінку в історії — до грона Вчителів Церкви (тепер їх 35). Гільдеґарду в німецькомовних країнах віддавна вшановували як святу. 

Ця німецька бенедиктинка, що жила на межі ХІ і ХІІ століть, належить до найзахопливіших особистостей Середньовіччя. Вона була візіонеркою, лікаркою, письменницею і композиторкою, знала також тогочасні природничі науки. Народилася 16 вересня 1098 року в Бермерсхаймі (земля Ґессен) як десята дитина у сім’ї високопосадовця. З ранніх дитячих років виховувалася в бенедиктинському абатстві св. Дізібода (Дізібоденберґ), пізніше написала біографію цього святого. У 15-річному віці вирішила провадити монаше життя. З молодості мала містичні видіння. 1147 року заснувала монастир у Рупертсберґу, поблизу Бінґена, над Рейном. 1165 року постав дочірній монастир в Айблінгені кого Рудесхайма. Там свята й померла 17 вересня 1179 року. 

Збереглося багато її творів у галузях релігії, медицини, музики, етики та космології, які на сьогодні мають величезну популярність. На особливу увагу заслуговує трилогія: «Scivias» (1141-51), «Liber vitae meritorum» (1158-63) i «Liber divinorum operum simplicis hominis» (1163-73). Також збереглося близько 300 її листів, написаних, зокрема, і до Папи, до св. Бернарда з Клерво та імператора Фрідріха Барбаросси. 

Гільдеґарда фон Бінґен цікавилася також природою, була першою дослідницею німецької фауни і флори. До нині залишаються популярними сформульовані нею принципи натуральної медицини.

 
За матеріалами: wiara.pl

Джерело:   КРЕДО 

21.08.2013р. Б. / Японія чекає на беатифікацію самурая

Церква Японії розраховує на те, що незабаром буде беатифікований Укон Такаяма, званий «самураєм Христа».

 

Японський єпископат саме склав необхідну документацію в Конгрегації справ канонізацій. Голова єпископату архиєпископ Леон Джун Ікенага сподівається, що беатифікація може відбутися за два роки, у 400 річницю смерті японського християнина. 

Укон Такаяма був сином даймьо, тобто феодального володаря, і самураєм, який разом зі своїм батьком прийняв християнську віру й був охрещений як Юстин («Справедливий»). Коли у Японії розпочалися переслідування християн, Такаяма не зрікся Христа. Натомість він відмовився від усіх благ свого становища і покинув батьківщину. Помер на Філіппінах. 

Якби Укона Такаяму винесли до слави вівтаря, він став би першим блаженним японцем, згадуваним одноосібно. Японія має 42 святих і 393 блаженних. Однак усі вони — мученики, і згадують їх групою.

 
За матеріалами: Radio Watykańskie 

Джерело:   КРЕДО 

20.08.2013р. Б. / Німецький радник Азарова назвав дії Росії знущанням з України

Голова Німецької групи радників при уряді України Рікардо Джуччі вважає, що торгівельна війна Росії з Україною - лише короткостроковий тиск, який не принесе Москві жодної користі.

Про це він заявив в інтерв'ю DW.

"Україні потрібні стабільні торгівельні відносини з різними партнерами. А ті торгівельні знущання, до яких вдається нині Росія, лише недвозначно дають зайвий раз зрозуміти, що навіть вступ до Мутного союзу не призвів би до того, що цей партнер дотримувався би встановлених правил", - вважає Джуччі.

За його словами, не можна виключати, що такі торгівельні перепони чинилися би і в Мутному союзі – із суто політичних мотивів.

"Нинішні дії Росії лише вкотре підтверджують, що підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом – єдиний шлях вперед", - сказав він.

Відповідаючи на питання, які шляхи врегулювання суперечки з Росією Ви бачите, він сказав: "Першим кроком має стати спроба домовитися з Росією".

"...Якщо ці переговори не матимуть результату, тоді Україні треба звертатися до Світової організації торгівлі. Адже і Україна, і Росія є членами СОТ. Саме для врегулювання торгівельних суперечок, серед іншого, існує ця організація. Звертаючись до СОТ з приводу російських торгівельних перепон, Україна може рахуватися з широкою підтримкою міжнародної спільноти, насамперед Європейського Союзу", - сказав він.

Джуччі переконаний, що "війна з Росією" - це "короткострокові підступи російської сторони, які не триватимуть довго".

Як відомо, раніше Голова Росспоживнагляду Геннадій Онищенко заявив, що українська кондитерська продукція корпорації Roshen зможе повернутися на ринок РФ після інспекції заводів і проходження процедури допуску.

У середу Федерація роботодавців України заявила, що проблеми в українських експортерів на російській митниці почалися наприкінці липня, а з 14 серпня Росія заблокувала український експорт.

Голова комітету Держдуми у справах СНД Леонід Слуцький заявив, що труднощі з проходженням українськими товарами російської митниці де в чому викликані просто бюрократією, оскільки Україна не є членом Мутного союзу.

Все про: Росія, скандал

Джерело:  УКРАЇНСЬКА ПРАВДА

20.08.2013р. Б. / 81% опитаних українців вважають себе патріотами

Патріотами себе вважають 81% українців, але незалежність України підтримує лише 61%. Такі дані дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного у серпні 2013 року.

 

Зокрема, 40% опитаних однозначно характеризують себе як патріотів, ще 41% – швидше так, ніж ні. Водночас 13% опитаних не вважають себе патріотами. Ще 5% – не змогли визначитися, повідомили в Соціологічній групі «Рейтинг». 

Тож, протягом останнього року кількість людей, які вважають себе патріотами, не змінилася (у серпні 2012 року 40% опитаних однозначно характеризували себе як патріотів, ще 42% – швидше так, ніж ні). 

Якщо ж говорити про довшу динаміку, то, скажімо, з 2010 року кількість людей, які вважають себе патріотами, дещо зросла. Так, у вересні 2010 року тільки 31% опитаних однозначно характеризували себе як патріота, ще 45% – швидше так, ніж ні. Загалом кількість опитаних, які вважають себе патріотами своєї країни, зросла із 77 до 81%. 

Цікаво, що більшими патріотами себе вважають найстарші та наймолодші респонденти. Водночас спостерігається тенденція: що старші респонденти, то менше вони підтримують Незалежність України. Отже, частина респондентів, називаючи себе патріотами своєї країни, не мають на увазі незалежну Україну і більше таких саме серед старших людей. 

Лише 61% опитаних підтримали б проголошення Незалежності України, якби перед ними постав такий вибір сьогодні. Водночас 28% – не підтримали б, ще 13% – не визначилися. За останній рік (з серпня 2012-го) ці показники майже не змінилися.

Довідка

 Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші. Вибіркова сукупність: 2000 респондентів. Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face). 

Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень, близьких до 50%, похибка становить не більше як 2,2%, для значень, близьких до 30%, – не більше ніж 2%, для значень, близьких до 10%, – не більше як 1,3%, для значень, близьких до 5%, – не більше ніж 1% .

Терміни проведення дослідження: 9-18 серпня 2013 року.

 
За матеріалами: zaxid.net 

Джерело:   КРЕДО

19.08.2013р. Б. / У Києві освятили головний собор УГКЦ

У неділю у Києві греко-католики посвятили свій головний храм – Патріарший собор Воскресіння Христового. Чин освячення здійснив Глава УГКЦ Святослав (Шевчук).

 

У престол новозбудованого храму він вклав мощі святих апостолів Петра і Павла та Андрія Первозваного, Папи Климента та Мартина, які загинули на українських землях, святого священномученика Йосафата Кунцевича, блаженних священномучеників ХХ століття Миколая Чарнецького та Йосафата Коциловського. 

Згодом разом із членами Синоду, Папським нунцієм Едвардом Томасом Ґаліксоном, кардиналом Аюдрісом Юзасом Бачкісом – Папським посланем та римо-католицькими владиками Глава УГКЦ відправив Службу Божу.

 «Цей новий Собор в Києві стоїть на спомин про славу Господнього Воскресіння, сяє як Новий Єрусалим на весь світ! Він повинен також стояти як нагадування про єдність, до котрої нас закликає сам Господь, бо лишень в єдності та любові можна нам давати живе свідчення Євангелія. Сьогодні український народ отримав новий собор Воскресіння Христового як знак непорушної присутності між нами воскреслого Христа», – сказав Глава УГКЦ під час промови на освяченні. 

Стати свідками цієї історичної для УГКЦ події виявили бажання десятки тисяч вірян-греко-католиків (від 30 до 50 тисяч). На вихідні дні до Києва приїхали паломники з усієї України та діаспори – Канади, Польщі, Росії, США, Аргентини, Австралії, Естонії, Казахстану та ін. Значна частина з них не могла потрапити усередину, тому молилася на площі перед храмом.

У суботу, 17 серпня, відбувся молебень до святого рівноапостольного князя Володимира та Всенічна з Чином освячення Патріаршого собору ззовні. А у неділю, окрім Архиєрейської Божественної Літургії, з Чином освячення собору відбувся також урочистий процесійний похід, відновлення хресних обітів і Чин освячення води на Дніпрі. 

В рамках святкувань також відбулись інші події: Всеукраїнський з’їзд спільнот «Матері в молитві», виставки «Патріарх Йосиф Сліпий» та «Папа і Україна», Освітній форум «Християнські цінності в освіті. Виклики та перспективи», концерти духовної музики, нічні молодіжні чування, благодійний бенкет, духовно-мистецька програма та Урочиста академія в Національному палаці мистецтв «Україна».

Собор Воскресіння Христового став четвертим храмом УГКЦ у столиці. Він вміщає 3000 вірних. 

Головна церква УГКЦ – це доволі велика споруда. Її висота – 50 метрів. Проект розробив у традиціях сучасного церковного зодчества архітектор Микола Левчук. 

Разом із адміністративною будівлею Собор утворює Патріарший центр УГКЦ площею 1, 72 гектари. 

Зведенню на лівому березі Дніпра Патріаршого собору Воскресіння Христового, як відомо, передувала копітка праця. 

    27 жовтня 2002 року за участю тодішнього Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара) заклали та освятили наріжний камінь під майбутній Патріарший собор; 

    10 жовтня 2004 року єпископи УГКЦ освятили хрести; 

    21 серпня 2005 року на площі біля храму за відбулися урочистості з нагоди перенесення осідку Глави Церкви зі Львова до Києва; 

    19 січня 2006 року в підвальній частині храму було відправлено першу Літургію; 

    17 червня 2009 року в соборі відбулася перша за роки незалежності єпископська хіротонія в УГКЦ; 

    27 березня 2011 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового відбулася інтронізація новообраного Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука). 

Патріарший собор будувався впродовж 12 років. Спорудити його греко-католики могли б набагато швидше. Однак церковне керівництво категорично відмовилося від підтримки великого бізнесу і можновладців. 

«Ми маємо таку позицію, що не хочемо приймати пожертв від офіційних органів. Бо це завжди тягне за собою певну, так би мовити, «вдячність». Ми хочемо бути Церквою свобідною, щоби пожертви не перешкодили нам сказати правду, коли її треба сказати», – висловив позицію з цього приводу тодішній Глава Української Греко-Католицької Церкви Любомир (Гузар). 

Єпископи УГКЦ відтак усю надію поклали на вірян – оголосили збір коштів, аби кожен греко-католик, як в Україні, так і в діаспорі, мав можливість долучитися до процесу побудови собору і відчув свою причетність до розвитку Церкви. 

Священнослужителі УГКЦ разом із активними мирянами почали організовувати різноманітні акції, благодійні концерти. А восени 2007 року провели збір пожертв через поширення так званих «цеголок». Придбавши таку цеглинку номіналом 10, 50, 100, 500 та 1000 грн, жертводавець вносив свій посильний вклад у спільну велику справу. Такі «цеголки» греко-католики могли придбати не тільки в Україні, а й у Польщі, Німеччині, США, Канаді, Аргентині та інших державах світу, де живуть українські греко-католики. 

За матеріалами: РІСУ  / Департамент інформації УГКЦ

Джерело:   КРЕДО 

17.08.2013р. Б. / В УГКЦ сподіваються, що освячення Патріаршого собору у Києві пройде мирно і без пікетів

 

В УГКЦ не бояться протесту з боку представників політичного православ’я чи вітренківців під час освячення Патріаршого собору у Києві.

Про це у коментарі РІСУ повідомив священик Олег Панчиняк, працівник Департаменту інформації УГКЦ.

«Ми не маємо чого боятися, бо з нами Бог, правда», - сказав він.

Священнослужитель зазначив, що їм наразі не відомо про організацію протестної акції під час посвяти собору, проте зауважив, що у столиці є чимало людей, які з вузькоконфесійних чи то політичних міркувань виступають проти перебування УГКЦ в столиці Україні.

«Я наразі не чув, що готуються якісь акції проти нашого святкування. У нашій країні є чимало людей, які є, відверто кажучи, недругами нашої Церкви. Тому все можливо», - повідомив о. Олег Панчиняк.

Проти зведення у Києві Патріаршого собору УГКЦ, як відомо, не раз виступали православні фундаменталісти. Спершу вони провели свої пікети одразу після посвячення наріжного каменю, а згодом після перенесення до Києва осідку Глави УГКЦ. У листопаді 2005 року невідомі зловмисники навіть спалили капличку, яку греко-католики звели біля будови Патріаршого Собору Воскресіння Христового.

Окрім православних фундаменталістів, участь і протестних антикатолицьких заходах брали також і політичні партії та громадські організації. Зокрема, «Братство», «Держава», Прогресивно-соціалістична партія Наталії Вітренко. А деякі акції протесту знайшли підтримку і благословення з боку єрархії УПЦ (МП). Намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павло (Лебідь), наприклад, благословив хресний хід вулицями Києва та пікетування Апостольської Нунціатури 19 серпня 2005 року на знак протесту проти переїзду до столиці греко-католицького церковного керівництва.

Нині, за словами священика, в УГКЦ не готується до можливих протестів з боку опонентів під час святкування. Греко-католики сподіваються, що свято пройде мирно.

«Ні, до цього ми не готуємося. Буде святкування, ворота нашої церкви відчинені для всіх, і ми будемо безбоязно прославляти Христа», - сказав він.

«Греко-католицький собор є собором всього нашого народу. Ми його будували, щоб тут звучали молитви всіх найкращих представників нашої Церкви», - додав о. Олег Панчиняк.

Джерело:   РІСУ

14.08.2013р. Б. / У Патріаршому соборі дітям показували мультфільм

У вівторок, 13 серпня, у Патріаршому cоборі зібралося близько 35 дітей, які взяли участь у Молебні до рівноапостольного князя Володимира та переглянули мультфільм про історію УГКЦ «Духовне намисто».

 

Захід відбувся в рамках підготовки до посвячення Патріаршого собору Воскресіння Христового. 

За словами о. Михайла Гарвата, голови Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, тут зібралися діти з київських парафій УГКЦ, однак сам захід проводиться для передачі благословення всім дітям України. «Діти також повинні бути залученими до величного свята посвячення Собору, тому їх зацікавлюють у доступній для них формі – мультфільмами», – каже священик. Із його слів, мультфільм про сім Таїнств було виготовлено в контексті підготовки до 1025-річчя Хрещення Русі та проголошення 2012 року Роком Святих Таїнств.

Серед учасників – діти різного віку. Арсен Зенюк із Києва каже, що християнські мультфільми заохочують більше думати про Бога. «Для мене особливо цікаво було дізнатися, що колись Греко-Католицьку Церкву переслідували, – ділиться враженнями про мультфільм. – Росія змушувала віруючих бути православними, а Польща схиляла до католицизму, але Греко-Католицька Церква залишалася українською і об’єднувала в собі дві розділені Церкви». 

Під час презентації фільму діти взяли участь у релігійних забавах та відпочили на трапезі-перекусці. 

Нагадаємо, що мультиплікаційний фільм «Духовне намисто» було виготовлено Катехитичною комісією УГКЦ спільно із студією «Арт-дизайн» за сприянням Олега Подвірного. 

Окрім цього, є ще фільми про Крилос та Страдч. На майбутнє планується створити фільм про святі відпустові місця – Унів, Зарваницю та Гошів, а також про Блаженних новомучеників, підкреслив о. Михайло Гарват. «Уже доволі часу пройшло відколи вони проголошенні блаженними, але діти і навіть дорослі не завжди можуть перелічити їх, назвати, хто вони є, – каже отець. -  Це наші попередники, які буквально в ХХ столітті віддали своє життя за віру та Церкву, за Україну».

 
За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

Джерело:   КРЕДО 

13.08.2013р. Б. / Міфи і правда про іспанську інквізицію

Документальний фільм BBC спростовує чорні міфи про іспанську інквізицію.

 

Іспанська інквізиція зараз, навіть серед католиків, сприймається так, ніби їй належать найстрашніші злочини церковної історії. Документальний фільм британського телебачення BBC, який вийшов кілька років тому, встановив історичні факти, розвінчав перебільшення і брехню, широко поширений сьогодні як «чорна легенда». 

Блогер Джон Соренсен зібрав основні моменти 45-хвилинного документального фільму :

- «Чорна легенда» почалася в 16 столітті, як антиіспанська пропаганда. Вона завдячувала своїм успіхом одночасній появі друкованої преси. Інквізиція була головною темою легенди. 

- Інквізитори не були фанатичними священиками, як їх часто зображують. Насправді, багато з них взагалі не були священиками, а юристами, які пройшли навчання в іспанських юридичних школах. 

- В іспанській інквізиції тортури використовувалися рідко. Суди інших європейських країн застосовували тортури частіше, ніж іспанська інквізиція. 

- Документи спростовують історію про жорстокі тортури і жахливі умови в'язниці. Інквізиція мала найкращу в'язницю в Іспанії. 

- Ув'язнені світської правової системи спеціально викрикували богохульства, щоб бути переданими до в'язниці інквізиції, і, таким чином, щоб уникнути зловживань у світських в'язницях. 

- Переслідування відьом було явищем, яке тоді охоплювало всю Європу. Світські суди в цьому питанні не виявляли милості. Багато обвинувачених закінчили життя на багатті. Інквізиція, однак, не звинувачувала в чаклунстві. Ніхто не міг бути засуджений або спалений інквізицією за чаклунство. 

- У сільській місцевості, інквізиція практично була безсила. 

- Протягом 16-го століття іспанською інквізицією було страчено близько 50 осіб. Натомість «Чорна легенда» стверджує, ніби були сотні тисяч страт. 

- У всій Європі  інквізицією були страчені, протягом 350 років свого існування, від 3 000 до 5 000 осіб. Максимум чотирнадцять осіб на рік по всьому континенту.

 
За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО 

13.08.2013р. Б. / Католицька лікарня в Ірландії відмовляється підкорятися закону про аборти

Католицька лікарня в Ірландії не має наміру підкорятися новим законАм про аборти. Кевін Доран, католицький священик і керівник клінік Mater Misericordiae University Hospital в Дубліні, заявив, що його установа не надає послуг з переривання вагітності.

 

Нагадаємо, новим законом уряд забороняє релігійним установам мати власну моральну позицію. Таким чином, закон «стосується не тільки абортів як таких», підкреслив о.Кевін Доран. З кінця липня в Ірландії законодавчо дозволені аборти, якщо продовження вагітності ставить під загрозу життя жінки. 

За матеріалами: katolik.ru 

Джерело:   КРЕДО 

12.08.2013р. Б. / Черговий етап святкування хрещення Русі

Як уже повідомлялося, 15 червня 2013 р. у Ватикані оприлюднено інформацію, що Папа Франциск призначив кардинала Андрюса Юзаса Бачкіса, вислуженого архиєпископа Вільнюса, своїм спеціальним легатом для участі у святкуваннях 1025-річчя хрещення Русі-України, що відбудеться в Києві 17-18 серпня 2013 р.

 

У ці дні святкування організовує УГКЦ. З цієї нагоди у Києві відбуватимуться засідання Синоду Єпископів УГКЦ, проща, у якій візьмуть участь вірні з України та діаспори, а також буде освячено у Києві патріарший собор Воскресіння Господнього. 

У суботу, 10 серпня, оприлюднено номінаційний лист Святішого Отця до кардинала Бачкіса і названо склад делегації, що супроводжуватиме його під час цієї місії. До неї увійшли о. Ігор Шабан, відповідальний в УГКЦ за екуменічні стосунки, та о. Юстин Бойко, СУ. 

У своєму листі Вселенський Архиєрей відзначає, що Церква в Україні урочисто святкує 1025-річчя, відколи народ Київської Русі, завдяки великій ревності святого Володимира, Київського князя, прийняли Таїнство Хрищення в ріці Дніпрі. І відтоді на цих землях розквітли щедрі плоди звіщення Євангелія. За словами Святішого Отця, цей ювілей «улюбленого українського народу» заслуговує на його особливу увагу та молитви, а тому він, відповідаючи на прохання Блаженнішого Святослава Шевчука, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, постановив призначити достойного мужа, який би передав учасникам святкувань його вітання. Зрештою, зазначає Папа, це свято є причиною радості не лише пастирів та вірних УГКЦ, але також братнього латинського та інших обрядів, адже все це чинить один і той самий Святий Дух, який розподіляє щедрі дари і творить чудеса.

 
За матеріалами: Радіо Ватикану 

Джерело:   КРЕДО 

10.08.2013р. Б. / Україна в небезпеці

Україна – в небезпеці. Цим тривожним станом просякнуті всі 22 роки існування незалежної України. Під цим щитом однаково комфортно орудують і націонал-патріоти у вишиванках, і совки в куфайках, й українофоби, і русофоби.

Та навіть звичайні індиферентні люди відсторонюються від "державотворчості" з цієї ж причини: хоч би що ти робив – Україна все одно є і буде в небезпеці. Над Україною витає перманентний стан хиткості й загрози. І він не зникне, допоки існуватиме Україна в сучасних контурах.

Антидержава

Діагноз «Україна в небезпеці» характеризує Україну як щось неорганічне, проблемне і внутрішньо-конфліктне. І це правда: навіть найбільш райдужні оптимісти неозброєним оком бачать ті велетенські детонатори, закладені в саму конструкцію України (починаючи від антагоністичних територій і закінчуючи бутафорними інституціями держави). Держави України (в цивілізованому розумінні) немає – є такий-перетакий істеблішмент, на обслуговування якого заточені всі державні та правові системи. Більше нічого. Українська держава – це набір репресивного інструментарію в руках обмеженого кола можновладців, які винятково завдяки державним важелям стрімко стають найбагатшими людьми Європи. Хто взяв владу – той і є державою.

Це – Україна. Типова анти-держава, спрямована проти людини. Вона існує тільки тому, що насильно централізована. І тільки тому, що суспільство боїться визнати себе безпорадним. Україна – це державна форма без державників. Це декоративне утворення, яке для заспокоєння україноцентричної частини суспільства прикрилося тризубом, синьо-жовтим стягом і гімном «Ще не вмерла Україна», а для байдужої частини – культивуванням відчуття тимчасовості. Насправді Українська держава не влаштовує (навіть дратує) і перших, і других – от тільки обом слабό сказати це вголос. Повстати проти цього фантома (чи пробувати наповнити його справжнім змістом) означає підняти руку на святеє-святих. Держава-паразит існує (і щороку кріпне) лише тому, що патріоти купилися на тризуб, а всі решта плювали на нього.

Існування анти-держави освячене страхом і лінню. Страхом демонтувати красиву вивіску і лінню братися за справжню державотворчість. Так, Україна – молода держава, але чому в ній уже давно ніхто нічого не будує? Чому все українське в Україні або громогласно профанується шароварщиною, або мовчки терпиться. На це «чому» є проста відповідь: Українська держава – це симулякр. Си-му-лякр.

Україна є і її немає

Цитуючи засновника постмодернізму Жана Бодріяра, симулякр – це дійсність, яка приховує той факт, що її немає. Україна, оздоблена в державні шати, насправді приховує той факт, що її немає. Скажу по-іншому: Україна існує не по всій Україні, тобто є шматки України, в якій або цілком, або здебільшого немає України (побутово, мовно, культурно, медіа-інформаційно). Що довше не-Україна перебуває в Україні, то швидше Україна втрачає свої позиції навіть там, де вона переважно присутня. У такий спосіб чужорідне тіло заражає собою решту організму, видозмінюючи його. Все зайшло надто далеко. Україна – в небезпеці.

І знову це виводить нас на дефініцію: «симулякр – це зображення без оригіналу». Україна повністю підпадає під це визначення. Вона не має ні досвіду, ні «репетиції» існування в сучасних територіальних кордонах (УРСР я не вважаю державним утворенням) – а значить, вона є зображенням без оригіналу. Контури України від Сяну до Дону немає з чим звірити. Та й не потрібно, адже надто явною стане штучність України в нинішніх кордонах. Українці не можуть освоїти та заповнити своєю ідеєю надані їм простори, а значить, Україна в небезпеці. Коли я чую екзотичні заклики «А  Кубань то наша!», то завжди кажу: «Вам би з законною Україною дати раду»...

Допоки Україна насильно унітарна – вона завжди буде в небезпеці. І не тому, що Схід і Захід несумісні – а тому що Схід і Захід ніколи не зможуть (та й не повинні) перекреслити своє походження. А воно різне, хоч стріляй. Батьків не вибирають. Імперій також. І минуле не піддається ревізії. Тому Україна в нинішніх кордонах симулює державу. Загальнодержавна мова, єдиний геополітичний вектор, єдина для всіх історична правда, єдина конфесія тощо, завжди буде симулякром на папері. Бажання патріотів уніфікувати Україну – це та сама симуляція, яка на виході завжди отримає нуль. Симулякр базується якраз на тому, що нібито підтакує всім: україноцентрична частина втішена формальним існуванням України, а байдужа частина втішена тим самим.

Віддати все

На чому зачинався український симулякр? На підміні понять. На зміні вивісок, яка створила ілюзію народження чогось нового. Мирне утворення України в серпні 1991 року є мирною передачею влади від ЦК Компартії до безпартійних комуністів. Українські патріоти-мрійники отримали пустушку з красивими атрибутами, тож велелюдні мітинги патріотів хутко розійшлися по домах, добровільно відмовившись від боротьби за свою державу.

Проголошена Українська держава – це поразка україноцентричної частини, яка згорнула боротьбу. 24 серпня 1991 року є днем припинення будь-яких потуг створити державу Україну. Це тотальна поразка. І мені смішно чути мантри про те, що Українська держава – це продукт боротьби цілих поколінь. І воїни УПА, і воїни Червоної Армії, і дисиденти-шестидесятники помирали за форму – за сам факт державності. Усі попередні покоління змістовно ніяк не окреслювали майбутню державу. Хай це прозвучить популістично, але вони точно не помирали за Межигір’я і Феофанію в синьо-жовтих тонах. І всі попередні спроби заснувати державу не мають аніякого стосунку до мирного вручення влади партноменклатурі у серпні 91-го. Сучасна держава Україна – кругла сирота, вона не має предтеч. Ми дуримо самі себе, притягуючи за вуха і Козацьку республіку, і УНР. Все це – цілковита дурня, яка не має взагалі ніякого стосунку до 24 серпня 1991 року. Єгипет теж на своїй території має предковічні піраміди – але сучасні єгиптяни не мають за що навіть хліба білого купити. На те він і є симулякр, аби дарувати ілюзію наявності чогось. Українська держава не постала з боротьби. Її просто формально перейменували з УРСР. Якби було інакше, то Україна ніколи не була б у небезпеці.

Спільна і нічия Україна

Марно думати, що психологічне переживання небезпеки може служити добрим чинником для мобілізації. Не в українському випадку. Усе це наглядно нагадує мені логіку людей, які тимчасово орендують житло. Вони ніби і вважають житло своїм – проте лише на рівні експлуатації. Відтак у голови орендарів ніколи не прийде гадка здійснити генеральне перепланування, замити вікна чи сантехніку. Тому що не моє. Україна – поняття спільне і нічиє. В Україні спостерігається народонаселення, яке начебто орендує країну, не бажаючи робити її назавжди своєю, з генеральним переплануванням та заміною вікон.

Україна як поняття – спільне і нічиє. Держава Україна зависла у стані тимчасовості. Усі розуміють: «все так не буде». Рано чи пізно буферна зона змушена буде припинити геополітичну проституцію, по черзі розвертаючись то на Захід, то на Схід. Рано чи пізно некапіталізовані ресурси вичерпаються, і недо-державні недо-системи рухнуть. Рано чи пізно глибинне відчуття анархізму та безкарності упреться в жорстку потребу мати дієві правила для свого ж блага. Рано чи пізно українська тимчасовість плавно переросте в якусь, кращу чи гіршу, тривалість. Це можна називати як завгодно: боротьбою за Україну, еволюцією чи логікою розвитку. Але зрозуміло одне: борцям за Україну не потрібна перемога. Їм потрібна перманентна боротьба як процес, заснований на тривозі. Як тільки виклики зникають (епоха Ющенка) – сіється зневіра, депресія, паніка через непотрібність боротьби. І тоді нові вороги придумують нові виклики – і знову в боротьбу. І так по колу, гопак на граблях. Боротьба за Україну, яка в небезпеці, – це теж симулякр. Щоправда, більш комфортний для імітаторів. Нічого дивного: у державі-симулякрі навіть священні речі стають симулякрами.

Це не я, це Бодріяр.

Автор: Остап Дроздов

Джерело: 

ZAXID.NET

09.08.2013р. Б. / УГКЦ запускає інтернет-телебачення

Українська Греко-Католицька Церква запускає соціально-релігійне інтернет-телебачення «Живе. ТБ». Про це 8 серпня під час прес-сніданку розповів глава УГКЦ Блаженнійший Святослав Шевчук.

 

За його словами, 9 серпня відбудеться освячення телевізійної студії» і офіційне відкриття інтернет-телебачення «Живе.ТБ». Глава УГКЦ також пояснив, що проект існуватиме на добровільні пожертви. «Ми будемо просити про допомогу всіх, хто хотів би нам у цій справі допомогти. Про інтернет-телебачення мене запитували молоді люди у цілому світі. В Україні життя нашої Церкви дуже активне, і ми не бачимо іншого способу, як донести цю інформацію. Завтра освячення відбудеться у прямому ефірі», – сказав Блаженнійший Святослав. Він подякував Богу за те, що телебачення запускається напередодні важливих для УГКЦ подій – освячення Патріаршого собору у Києві, прощі, молебна, які відбудуться у серпні. 

Творці «Живого ТБ» розраховують на аудиторію, яка користується інтернетом, в першу чергу – на молодь. На каналі можливо буде й реклама, окрім реклами пива чи горілки. 

Керуватиме телеканалом «Живе.ТБ» керівник Департаменту інформації УГКЦ протоієрей о. Ігор Яців. За його словами, інтернет-телебачення передбачатиме інтерактив і повну свободу перегляду. 

«Кожна наша розмова в студії чи інші лінійки, які ми будемо запускати, передбачатиме інтерактив. Тобто глядач зможе реагувати на те, що відбувається в студії, через дзвінки, включення по скайпу, через коментарі в соціальній мережі на сторінці нашого живого телебачення. Ми нічого не будемо нав'язувати нашим глядачам, тобто у нас не буде так званої сітки. Буде контент і прямі ефіри, прямі трансляції, також ми братимемо цікаві моменти з прямих ефірів, підмонтовуватимемо, і їх можна буде переглянути в будь-який зручний час. Ми маємо студію, професійне обладнання, професійних людей. «Живе» телебачення робить сім осіб, включно з двома операторами і журналістом. У нас є продакшн-студії, з якими ми співпрацюємо, – зокрема, «Дзвони» в Івано-Франківську і мультимедійна студія «Свічадо» в Тернополі. Тобто ми маємо такі собі готові корпункти. Крім того, у кожній єпархії у нас працюють прес-служби, вони також наші партнери», – розповів о. Ігор. 

За його словами, «Живе.ТБ» буде суспільно-релігійним телебаченням у співвідношенні 90/10. «Ми говоритимемо про людину в цілості, в першу чергу – про її духовний вимір, а також навчання, виховання, молодіжні студії. Не виключено, що у нас будуть кулінарні шоу, прогноз погод, розповіді про рибальство чи інші речі, які стосуються людини. Будуть також телемарафони. Єдине, чого у нас не буде, це розповіді про гріх. Ми не популяризуватимемо вбивство, насильство тощо. Є люди, охочі нам допомогти, серед них є і відомі українці», – сказав Ігор Яців. 

Священик також повідомив, що 9 серпня під час освячення телестудії буде перша спроба прямого ефіру. «Ми досягли домовленості з Google і Youtube, і вони нас безкоштовно транслюватимуть як медіасервер», – зазначив він. 

За матеріалами: telekritika.ua 

Джерело:   КРЕДО 

08.08.2013р. Б. / Доктор Міріам Гроссман: Сексуальне «просвітництво дітей» − глибоко антинаукове і небезпечне

Доповідь на засіданні Комісії ООН щодо статусу жінок, 2012р.

У даному повідомленні наведено переклад однієї з лекцій відомого американського лікаря Міріам Гроссман на тему "сексуальної освіти", яка була прочитана на Комісії ООН щодо статусу жінок в 2012 р.

Про автора: Міріам Гроссман (Miriam Grossman, MD): відомий американський експерт, лікар-психіатр, доктор медицини. Автор численних лекцій, виступів, статей і книг, присвячених розкриттю сутності "сексуальної освіти", нав'язуваної адептами «планування сім'ї»: Фондом народонаселення ООН (ЮНФПА), Міжнародною федерацією планування сім'ї (МФПС) та ін. Зокрема, в 2009 році Міріам Гроссман опублікувала на цю тему книгу під назвою «ЧОГО Ви навчаєте мою дитину? Лікар викриває брехню сексуальної освіти і говорить про те, як ця брехня шкодить вашій дитині». Ця книга мала особливо великий резонанс у США.

Д-р Міріам Гроссман переконливо доводить, що "секспросвітництво" за програмами МФПС і подібних організацій має на меті не «профілактику інфекцій, що передаються статевим шляхом» (ІПСШ) і «захист репродуктивного здоров'я» (як це декларується), а здійснення утопічних соціальних проектів, що припускають руйнування традиційних моральних цінностей і моральних засад суспільства.

Як підкреслює д-р Гроссман, ця "сексосвіта" глибоко антинаукова. «Секс-просвітителі» замовчують дані сучасних біологічних і медичних наук, які давно вже довели величезну небезпеку для фізичного і психічного здоров'я підлітків «сексуальної свободи», якою їх зваблюють планувальники.

За словами д-ра Гроссман, «sex education» заснована «не на тому, що можна побачити під мікроскопом, а на небезпечній, політизованій ідеології, що дає викривлене уявлення про життя». Під вивіскою «науково-обґрунтованої сексуальної освіти» дітям насаджують небезпечні й аморальні ідеї та моделі поведінки, які можуть повністю зруйнувати їхнє життя. Факти, що заважають будівництву «нового чудового світу» сексуальних революціонерів, ними просто ігноруються.

«Тисячі годин, проведені мною з моїми пацієнтами − студентами, які проживають в університетському кампусі, дозволяють мені стверджувати: коли панує сексуальна свобода, сексуальне здоров'я страждає», − пише Гроссман.

«Наших дітей закликають гратися з вогнем, і приймальні лікарів і психотерапевтів вже повні людей, які обпеклися і зовні, і зсередини», − з глибокою гіркотою констатує вона.

Крім того, як пише Міріам Гроссман у своїй книзі "Чого ви навчаєте мою дитину?" (2009), сексуальну освіту, нав'язувану адептами МФПС, слід віднести до одного з факторів, що підвищують частоту самогубств у підлітків. Підштовхуючи їх до ранніх і дошлюбних сексуальних відносин, ця "освіта" сприяє поширенню серед підлітків різного роду інфекціям, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Але зараження ІПСШ і для дорослої людини − величезний стрес, а для підлітка з його незрілою психікою це може бути нестерпним випробуванням, що може підштовхувати його до самогубства. Крім того дівчатка-підлітки і юні дівчата нерідко надзвичайно важко переживають розрив відносин, що також може стати причиною самогубств. Про це Міріам Гроссман розповідає і в своїй попередній книзі "Незахищені" ("Unprotected"), в якій вона аналізує причини поширення депресій і самогубств серед студентів американських університетів.

У той же час, провокуючи ранню сексуалізацію дітей, "секспросвітителі", як зазначає Міріам Гроссман, приховують від підлітків та молоді (або висміюють в їх очах) той єдиний спосіб, який дозволяє юнакові чи дівчині уникнути всіх цих страшних небезпек "безпечного сексу". Цей простий спосіб, який людство практикує протягом тисячоліть, полягає в збереженні дошлюбної чистоти і створенні міцної сім'ї з людиною, яка дотримується тих же принципів.

Таким чином Міріам Гроссман спростовує демагогічні заяви адептів "планування сім'ї" про нібито "необхідність" і "корисність" просування даного роду "освітніх" програм. Навпаки, вона попереджає про небезпеку подібних програм для фізичного, психічного і духовного благополуччя дітей і підлітків, у тому числі, з точки зору зростання числа підліткових самогубств.

--------------------

Міріам Гроссман, доктор медичних наук. Виступ на Комісії ООН щодо статусу жінок 2012р.

«Коли я закінчила медичний інститут, я прийняла присягу. Стоячи з піднятою правою рукою, я присягнулася запобігати хворобі при будь-якій наданій мені можливості. У своїй юній невинності я вірила, що мені належить боротися проти раку, серцевих захворювань і емоційних розладів. Але я вже не настільки наївна. Провівши двадцять п'ять років, тисячі годин з молодими людьми в біді, я виявила, що моя найскладніша боротьба − не проти небезпечних хвороб. Мені доводиться боротися проти небезпечних концепцій.

І я тут з вами сьогодні, щоб обговорити ці небезпечні ідеї, такі як:

- Діти є сексуальними з моменту свого народження.

- Вивчення сексуальних відносин вважається здоровим у будь-якому віці.

- Молодь слід заохочувати в їх спробах брати під сумнів моральні цінності, яким їх навчають дома.

- Індивідуальні права мають пріоритет над правами населення на захист від хвороб.

Ці ідеї, фактично, є основою так званої Комплексної програми сексуальної освіти, розробленої Міжнародною Федерацією планування сім'ї та Американською Радою з сексуальної інформації та освіти (SEICUS).

Існує ряд публікацій, на які я посилаюся. Одна з них називається "Healthy, Happy and Hot" («Здоровий, щасливий і палкий»). Інша − «Міжнародні керівні принципи з питань сексуальної освіти: доказово-обґрунтований підхід до освіти у сфері сексу, відносин та ВІЛ / ІПСШ», яку поширює ЮНЕСКО.

Ви можете не помітити ті небезпечні ідеї, про які я говорила хвилину тому. Ви можете їх не помітити тому, що вони написані позитивними словами. Словами, які змусить вас повірити: «Так, це звучить здорово! Це саме те послання, яке потрібно молоді моєї країни». Але якщо ви уважно вивчите матеріал (особливо матеріал, подібний до цього, адресований молоді, а не матеріал, призначений для політиків та інших дорослих), ви побачите, що ці програми не є тим, що ви думали.

Наприклад, брошура «Здоровий, щасливий і палкий» адресована ВІЛ-інфікованій молоді. У цій публікації прославляються випадкові сексуальні зв'язки з численними партнерами. Немає ніякого заохочення до сексуальної стриманості. Немає жодних закликів скоротити кількість партнерів. Зовсім навпаки.

Як лікар, який дбає про здоров'я молодих людей протягом останніх 25 років, я спостерігаю постійний потік пацієнтів, що проходять через мій кабінет, в основному, дівчат і молодих жінок. Вони страждають від прийнятих ними сексуальних рішень. І 100% їхніх страждань можна було б уникнути!

Я зустріла так багато жертв, що написала книгу про своїх пацієнтів. Книга отримала назву «Незахищені: студентський психіатр показує, як політична коректність у своїй професії ставить під загрозу кожного студента». Я почала вивчати, чого навчає сексуальна освіта, приділивши особливу увагу матеріалу з книг і веб-сайтів, рекомендованих на уроках. І я написала свою другу книгу «Чого ви навчаєте мою дитину? Лікар викриває брехню сексуальної освіти і говорить про те, як ця брехня шкодить вашій дитині».

Як лікар я ставлю перед собою одну мету − тримати людей подалі від кабінетів лікарів і терапевтів. У своєму дослідженні я виявила, що діяльність таких організацій, як Міжнародна Федерація планування сім'ї та Американська Рада з сексуальної інформації та освіти, є перешкодою на моєму шляху. Їх пріоритет − не сексуальне здоров'я. Їх головна мета − сексуальна свобода!

Ці великі й потужні організації вважають, що сексуальність простягається від колиски до могили. Вони підтримують ранній початок статевого життя, зв'язок з численними партнерами і сексуальне експериментування.

Але це саме ті моделі поведінки, які розпалюють епідемії хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ, СНІД, призводять до збільшення числа абортів і емоційних розладів.

Ті, хто практикують стиль життя, пропагований цими організаціями, бувають на прийомі у лікаря частіше, а не рідше. І так відбувається з дуже простої причини. Коли сексуальна свобода є пріоритетом, коли людей заохочують починати статеве життя в ранньому віці, щоб досліджувати і експериментувати з різними партнерами, страждає сексуальне здоров'я. І будь ласка, не забувайте, що ці програми називають повними, достовірними і науково обґрунтованими. Вони заявляють, що надають молодим людям всю інформацію, яку ті повинні знати для прийняття обґрунтованих відповідальних рішень. Дані програми мають на увазі, що володіння цією інформацією призведе до прийняття найбільш здорових рішень.

Але я вивчала веб-сайти Федерації планування сім'ї та SEICUS, а також матеріал, який вони створюють для використання на уроках і для самостійного вивчення дітям. І я тут, щоб сказати вам, що їх Комплексна програма сексуального освіти не є такою. Вона не є комплексною. Вона не є медично точною. І вона не забезпечує молодь всією необхідною інформацією.

Я знаю, що це жорсткі заяви. Але я гарантую вам, що вони базуються на обширних дослідженнях і ретельному аналізі.

Один з важливих моментів, який вам необхідно зрозуміти − це те, що сексуальна освіта є соціальним рухом. Його заклик − змінити суспільство. Так було 50 років тому, коли рух зародився. І так триває до сьогодні. Рух малює в своїй уяві світ без сексуальних заборон і обмежень. Світ, який можна назвати вільним від юдейсько-християнської моралі: кожна людина, незалежно від віку, здійснює свій власний сексуальний вибір, кожен сам вирішує, наскільки великий ризик він готовий взяти на себе. І судити заборонено. У цьому «ідеальному світі» існує повна рівність статей. Хлопчики і дівчатка, чоловіки і жінки − усім належить однакова ступінь ризику при прийнятті сексуальних рішень. Цією ідеєю пронизана вся програма про сексуальну освіту.

Але тут є проблема. Проблема в тому, що програма не заснована на реальності. Коли справа доходить до негативних наслідків сексуальної активності (а ви знаєте, що вони собою являють − інфекції, рак, безпліддя, небажана вагітність), не існує статевої рівності. Її ніколи не було. І її ніколи не буде. Саме дівчата і жінки в першу чергу страждають від наслідків раннього початку статевого життя і наявності численних партнерів. Це пов’язано з біологією, анатомією, фізіологією. Це пов'язано з будовою органів, гормонами і мозковими функціями. Це біологія, яку повинна знати кожна дівчинка. Але ці наукові дані, про які я вам розповім через кілька хвилин, опускаються програмою сексуальної освіти, тому що, на мою думку, вони ставлять під сумнів ідею про рівність статей і свободу сексуального вираження.

Отже, суть мого виступу у тому, що програми сексуальної освіти, створені Федерацією планування сім'ї та SEICUS і поширювані спеціалізованими установами ООН, не роблять те, про що заявляють.

Вони не захищають здоров'я і благополуччя молоді!

Замість цього вони сексуалізують дітей і заохочують поведінку, що ставить під загрозу їх здоров'я і благополуччя.

 Що я збираюся зробити зараз, це, по-перше, пояснити вам походження і філософію того, що називається Комплексною програмою сексуальної освіти. Потім я розповім вам про наукові дані, які свідомо не включили в цю програму. Я повідомлю вам, про що слід розповісти молоді − про що необхідно їй розповісти, але що не розповідається. І нарешті ви почуєте, що ви особисто можете зробити, щоб втілити це в життя, щоб зупинити сексуалізацію дітей та виступити на захист їхнього здоров'я і невинності.

Звідки виходить радикалізм сучасного уявлення про сексуальну освіту? Все почалося в 1960-х. За основу була взята модель людської сексуальності Альфреда Кінсі. Зараз ми знаємо, що дослідження Альфреда Кінсі, на яких він засновував свою кампанію з боротьби за соціальні реформи, були сфабриковані, а сам він був людиною з глибокими порушеннями психіки. Коротко: Кінсі був переконаний, що традиційна мораль не має значення і є руйнівною. Ця людина не зупинялася ні перед чим, коли справа стосувалася сексуальності (я маю на увазі, дійсно ні перед чим). Так, наприклад, він вважав, що педофілів неправильно розуміють і їх покарання несправедливі. Сексуальність − це не той апетит, який треба приборкувати, наполягав Кінсі. Він вчив цьому. І він жив так. Я дуже сильно сумніваюся, що за всі 62 роки свого жалюгідного життя хоча б  один день Кінсі був знайомий з тим, що ми, ті, що зібралися в цій кімнаті, вважаємо здоровою сексуальністю.

І ось що дивно − особиста сексуальна філософія цієї людини була інституціоналізована в сучасній сексуальні освіті. Сучасні програми засновані на вченні Кінсі. Це так само, якщо б хтось вийшов і сказав: «Коли мова йде про харчування, ми всі помиляємося. І у мене є всі необхідні дослідження, щоб довести це. Моє бачення краще. Їжте більше червоного м'яса, споживайте більше масла, цукру і кофеїну». Це призвело б людей у ​​захват. Вони побудували б цілу індустрію навколо цього. А потім, через роки, раптом виявилося б, що людина, чию модель здорового харчування прийняв кожен, насправді страждала високим тиском, діабетом і серцевими захворюваннями. Ось наскільки тут все перевернуто з ніг на голову.

Кінсі помер в 1956 році. І кілька років тому була заснована SEICUS, Американська Рада з сексуальної інформації та освіти. Тут я хочу зауважити, що SEICUS виставлена в якості кандидатури на отримання консультативного статусу при ООН. Рішення з цього питання, можливо, буде прийнято до червня. І ми повинні зробити все від нас залежне, щоб запобігти цьому. SEICUS − це не та організація, якій ви могли б дозволити впливати на ваших дітей у ваших країнах.

Отже, коли SEICUS була заснована ... Я хочу, щоб ви розуміли, що на початку 1960-х завдяки антибіотикам почали лікувати найпоширеніші ІПСШ, такі як сифіліс і гонорея. І всі подумали: «Чудово! Більше ніяких ІПСШ! У нас є антибіотики!» Ви можете це собі уявити? Також в 1960 році стали доступні протизаплідні пігулки. Отже, всі ці жахливі інфекції вважалися переможеними, а небажаної вагітності можна було уникнути. Є протизаплідні засоби, є антибіотики. У той час вважали, що обидві проблеми вирішені, вважалося, що проблеми зникли. Єдиною перешкодою на шляху до прийняття концепції Кінсі про сексуальність була мораль середнього класу.

Отже, SEICUS була заснована доктором Мері Кальдерон, що працювала в Міжнародній Федерації планування сім'ї. Як і Кінсі, вона вважала, що існує нагальна необхідність відійти від традиційних уявлень про сексуальність. Вона була переконана, що в сексуальній освіті занадто багато негативізму, вона занадто сильно зосереджена на хворобах та небажаній вагітності. За її словами, справжньою проблемою було те, що суспільство є пуританським і пригнічує особисті свободи. У сексуальній освіті занадто багато «не можна», стверджувала засновниця SEICUS, в той час як її підхід буде заснований на «можна».

Правильна сексуальна освіта навчатиме дітей, що з моменту свого народження вони є сексуальними істотами. І вираз їх сексуальності є безумовним, природним і здоровим. Вона написала книгу, адресовану батькам, в якій стверджується наступне: «Діти сексуальні, у них є сексуальні думки, і вони роблять сексуальні речі. Батьки повинні приймати і поважати еротичний потенціал своєї дитини (...) Професіонали, які вивчають дітей, нещодавно підтвердили наявність яскраво вираженої сексуальності у новонароджених». Все це базується на доповідях Кінсі, отриманих від педофілів, що мали справу з підлітками, дітьми і немовлятами до одного року і записували свої результати.

«Таблиця 34 − вивчення систематичного сексуального насильства над хлопчиками» з книги Альфреда Кінсі «Статева поведінка самця людини», 1948 рік, с. 180

Крім вчення про сексуальність «від колиски до могили» метою сексуальної освіти «було не нав'язувати будь-кому сексуальні стандарти, але просто зробити інформацію доступною, щоб допомогти молодим людям і дорослим приймати власні рішення».

Так, наприклад, пропозиції почекати досягнення дорослого віку, почекати до шлюбу не спрацювали б. Цього б не допустили, оскільки метою стало не нав'язувати конкретний стандарт поведінки. Важливо було зробити інформацію доступною, а потім дозволити молодим людям приймати свої власні рішення. Нічого не змінилося в сфері сексуальної освіти і на сьогоднішній день.

Метою сексуальної освіти стало «постаратися надати молоді можливість ставити під сумнів, вивчати і оцінювати своє власне ставлення і ставлення їх спільноти до суспільства, статі та сексуальності».

Можливо, це звучить красиво, але задумайтеся про це. Вони заохочують дітей піддавати сумніву те, чого їх навчають. Я не впевнена, що всі батьки погодяться з цим.

Що ж насправді має на увазі доктор Кальдерон, коли каже, що сексуальна освіта має бути відкритою і позитивною, що необхідно замінити «не можна» на «можна»? До чого приведе відмова від традиційних поглядів? Все це означає набагато більше, ніж сексуальні стосунки до шлюбу або поза шлюбом.

Сучасна сексуальна освіта націлена на знищення кордонів. Ось слова співзасновника SEICUS Лестера Кіркендаля: «Релігійні табу занадто обмежують, всю нашу систему віри необхідно переглянути ... традиційна релігія зазнала фіаско, оскільки вона оточувала людей заборонами і ставила кордони мисленню». «Необхідно розширити межі людської сексуальності». «Фізичне задоволення має таку ж ціну, як і моральна цінність».

Дійшло до того, що віце-президент SEICUS Уорделл Померой в 1980 році проголосив: «Прийшов час визнати, що інцест не повинен вважатися ні збоченням, ні симптомом психічного захворювання».

«Дитячий сексуальний досвід, такий як зв'язок з родичем або старшим чоловіком, необов'язково негативно позначається на дитині», − заявив член правління SEICUS Джон Мані в інтерв'ю журналу Time в квітні 1980 року.

Журнал Time назвав цих людей «про-інцестним лобі».

Всі ці ідеї, які я згадала:

- Що сексуальність простягається від колиски до могили;

- Що у молодих людей є сексуальні права;

- Що дорослі повинні відійти в сторону і дозволити дітям приймати свої власні рішення;

- Що мораль оточує людей заборонами, а табу повинні бути ослаблені;

всі ці ідеї сексуалізують дітей.

Я хочу звернути вашу увагу на те, що все, що ці організації пред'являють батькам і політикам, відрізняється від того, чому вони в підсумку вчать молодь.

Наприклад, ці групи заявляють, що сексуальну поведінку необхідно відстрочити, що поведінки, пов'язаної з високим ризиком, слід максимально уникати. І що в ідеалі не повинно бути сексуальних відносин до тих пір, поки молоді люди не вступили в серйозні стосунки зі взаємними зобов'язаннями. Вони кажуть це на громадських форумах, а також у матеріалах, адресованих батькам і політикам.

Зокрема, існує радіо-інтерв'ю 2007 року з головою департаменту з громадської політики SEICUS Білла Сміта, де його запитують: «Ви згодні, що найкраще, щоб діти не вступали в сексуальні відносини в середній школі? Я правий?» Він відповів: «Звичайно, абсолютно! Молодим людям краще почекати, перш ніж почати займатися сексом. У цьому немає ніяких сумнівів».

Звучить переконливо, правда? Нам всім це подобається. Але давайте подивимося на брошуру, видану SEICUS. Вона називається «Розмова про секс». Ось як вона починається: «У кожної людини є основні права. У той же час дорослі можуть говорити і робити таке, що змусить молодих людей відчути, ніби у них немає прав. Дуже важливо, щоб ви знали свої права для того, щоб ви могли постояти за себе в разі потреби». «У будь-який момент вашого життя ви можете вибирати. Чи виражати, і якщо виражати, то як, свою сексуальність». «Більшість сексуальних моделей поведінки тягнуть за собою якийсь рівень ризику. Саме ви вирішуєте, який ступінь ризику ви готові прийняти».

А ось цитата з книги, схваленої Федерацією планування сім'ї, про невпевненість при прийнятті рішення чи ставати сексуально активним: «Ніхто не може сказати вам, чи готові ви до сексу. Ви єдиний знаєте, чи впораєтеся ви з такою відповідальністю».

 Існує дуже багато таких прикладів. Не буду приводити їх всі. Але по суті ви бачите, що вони не закликають дітей почекати. Ці організації не роблять того, що вони обіцяли робити. Більше того, вони фактично знайомлять дітей з моделями поведінки і стилем життя, пов'язаними з високим ризиком, і роблять їх нормою, описуючи їх як прийнятні, здорові варіанти.

А от інформація про анальний секс, викладена на веб-сайті Федерації планування сім'ї та адресована молоді: «Деякі традиційні пари використовують анальний секс для того, щоб зберегти цноту партнерки. Для тих, кому вона подобається, анальна стимуляція може бути частиною мастурбації, статевого акту або орального сексу».

Скажіть, в цьому залі є експерти з інфекційних хвороб? Хоча насправді й не треба. Я впевнена, що ви розумієте, що те, що тут пропонується − це фекально-орально-фекальний контакт. А він є моделлю поведінки, пов'язаної з максимальним ризиком, який тільки можна собі уявити. І вже точно це не є тим, що батьки хочуть, щоб їхні діти знали. Не кажучи вже про практику.

 Стоматологам зараз радять оглядати пацієнтів на предмет раку порожнини рота. А рак порожнини рота дуже тісно пов'язаний з папіломавірусною інфекцією, яку люди отримують за наявності великої кількості партнерів для заняття оральним сексом. Але цю важливу інформацію не повідомляють нашим дітям.

Тобто по суті я кажу про те, що важлива інформація, пов'язана зі здоров'ям людини, не включається в те, що називається «Комплексною» програмою сексуальної освіти. Комплексна − означає всеосяжна, що включає в себе все, що ви хочете знати.

Але ж інформацію про те, що папіломавірусна інфекція викликає рак у вас в роті, дітям не повідомляють. Замість цього Федерація планування сім'ї розповідає їм про анальний секс і орально-анальний контакт. Ось стаття про зв'язок ВПЛ (папіломавірус людини) з раком голови і шиї, датована 2007 роком. Тобто це вже широко відомо. Чому ж це не потрапило в Комплексну програму сексуальної освіти? Здогадайтеся!

Це вже науковий факт, що для розвитку раку шийки матки необхідною умовою є наявність папіломавірусу людини. Чому ж дівчата і молоді жінки особливо сприйнятливі до ВПЛ? Все через шийку матки, вона ще не достатньо розвинена. А шийка матки є входом в матку. Сформована шийка матки − а її оболонка дуже щільна, покрита численними шарами клітин, − тому вона важко інфікується. А ось недостатньо розвинена шийка матки, шийка матки у підлітка або юної дівчини, товщиною всього в одну клітину. Ця поверхня, покрита шаром всього в одну клітину, називається «зоною перетворення». З віком вона стискається, скорочується. Але поки це не відбулося, для ВПЛ, хламідії та ІПСШ це ідеальне місце для атаки. Подумайте про анатомію жінки, дівчини: еякулят, що містить ІПСШ, потрапляє прямо туди, прямо в яблучко. І тому так багато дівчат інфіковано ВПЛ, а також іншими ІПСШ. З віком, як я вже сказала, ця зона стає меншою, а після пологів вона повністю зникає.

Люди звертаються до мене з питаннями − в якому саме віці зникає? Я не знаю, все це дуже індивідуально. Але якщо ви підете до лікаря на обстеження, ви можете запитати, якого розміру ваша «зона трансформації».

Я називаю «зону трансформації», клітини, з яких вона складається, політично некоректними клітинами. Чому? Тому що вони суперечать ідеології, яка каже, що хлопчики і дівчатка − це одне і те ж. Ця зона свідчить про те, що у дівчаток підвищена уразливість до того, що стосується ІПСШ. У репродуктивній системі хлопчиків немає подібної зони уразливості. Але у них є місце, подібне цьому, в травній системі, в анальній області, наприклад. Тканина там дуже тендітна, товщиною всього в одну клітину − як і «зона трансформації».

У своїй брошурі «Здоровий, щасливий і палкий» у Федерації планування сім'ї була можливість пояснити все це. Адже брошура адресована ВІЛ-інфікованій молоді. Так, багато з цієї молоді виявляється хлопцями. І багато хто з цих хлопців будуть брати участь в анальних зносинах. У Федерації була ідеальна можливість, щоб сказати: «Послухайте! Ця зона дуже вразлива, її легко порвати, там багато кровоносних судин. Дуже легко отримати інфекцію, особливо якщо у вас ВІЛ. Крім крові (переливання крові, наприклад), ВІЛ найчастіше передається через анальні зносини. Щонайменше, в 20-30 разів легше передати ВІЛ шляхом анальних зносин, ніж вагінальними. І у Федерації була прекрасна можливість пояснити все це молоді.

Дані про шийку матки широко відомі в медичному середовищі. Ось що повідомляє CDC (Центр по контролю за захворюваннями): «ІПСШ є серйозною загрозою здоров'ю жінок і їх фертильності. Біологічні фактори піддають жінок більшому ризику, ніж чоловіків». Одним з цих факторів є шийка матки. Є ще й інші.

Так от, ці дані про жіночу вразливість не згадуються в Комплексній програмі сексуальної освіти. А вони називають себе феміністками! Саме вони говорять, що хочуть покращувати добробут юних дівчат. Тут все перевернуто з ніг на голову.

Біологія каже: «Зачекайте! Дівчата більш уразливі, ніж юнаки!» І це правда.

 І я хочу сказати ще дещо, повернувшись до брошури «Здоровий, щасливий і палкий». ВІЛ-інфікованим молодим людям кажуть, що вони мають право на сексуальне задоволення, але при цьому у них немає обов'язку розкривати свій статус до статевих зносин ні перед своїми партнерами, ні перед суспільством в цілому. Дозвольте мені пояснити це. ВІЛ-інфікованим говорять, що вони не мусять розповідати про свій стан до тих пір, поки їм не буде зручно поділитися цим, поки не прийде слушний для них час.

Давайте задумаємося про це на хвилину. Давайте розберемося. Припустимо, молодий юнак ВІЛ-інфікований − назвемо його «А». Він вступає в зв'язок з іншим хлопцем − назвемо його «Б». Вони займаються сексом. «А» прочитав цю брошуру і не відчуває жодних зобов'язань повідомляти людям, про свій стан. «Б» не дають права прийняти інформоване рішення про вступ в статевий зв'язок. Він не підозрює про ризик. І потім «Б» виявляється позитивним на ВІЛ. Є дані, що підтверджують, що достатньо одного акту, щоб стати ВІЛ-інфікованим. Я особисто зустрічала таких людей. Так от, коли «Б» виявляється ВІЛ-інфікованим, його діагностика, його лікування відкладається. Адже він не підозрював, що зв'язок був для нього небезпечним. І тепер цей «Б», щойно  інфікований, на початковій стадії захворювання, ще до того як аналіз на ВІЛ дає позитивний результат, продовжує жити і займатися сексом з іншими людьми. Так починаються епідемії. І так зростає пандемія. А потім ми запитуємо: «Чому СНІД вийшов з-під контролю?»

Однією з цілей Комплексної програми сексуальної освіти проголошується скорочення моделей поведінки, пов'язаних з ризиком. А потім вони виходять і кажуть людям, що їм необов'язково повідомляти партнерам про свій стан ВІЛ-інфікованого? Через все це невинні люди втрачають свої життя.

А зараз давайте перейдемо до ще однієї дивовижної наукової теми, до того, що називається «біохімічною прихильністю». За останні 20 років ми дізналися (і це наукові дані), що гормони, які виробляються під час інтимної поведінки, викликають почуття прихильності і довіри. Особливо у жінок, оскільки окситоцин головним чином жіночий гормон. Я називають цей гормон, як і ті клітини, «політично некоректним», оскільки він кидає виклик твердженнями, що відмінності між чоловіками і жінками засновані на культурних традиціях та соціалізації. Він кидає виклик ідеї про те, що сексуальну поведінку легко відокремити від емоційної прихильності.

Що таке гормон? Гормон − це молекула, яка «мандрує» від одного органу до іншого і передає повідомлення. Залежно від контексту, окситоцин переносить різну інформацію по всьому тілу. Під час пологів він прямує з мозку в матку і дає їй команду скорочуватися і виштовхувати дитину. Під час годування грудьми окситоцин передає клітинам молочної залози наказ мозку виробляти молоко. Але окситоцин «подорожує» і всередині мозку з повідомленнями про емоції і поведінку. Якщо ви візьмете незайману самку щура і введете їй окситоцин, а потім помістите її в клітку з новонародженими від іншої самки щура, перша самка під впливом окситоцину буде поводитися так, ніби дитинчата − її власні. Таким чином, окситоцин передає послання «створи зв'язок, створи емоційну прихильність».

Те, що слід знати молодим людям − окситоцин виробляється під час інтимної поведінки. Сам факт зносин необов'язковий для того, щоб почати вироблення окситоцину. Думаю, мені навіть не варто говорити про те, що презервативи ніяк не впливають на поведінку даного гормону. Я не кажу, що випадкові статеві зносини створюють глибоку емоційну прихильність, таку, як ви можете спостерігати між матір'ю і дитиною. Звичайно ні, це було б безглуздо. Але в чому я переконана, це в тому, що ми можемо вчитися у своєї анатомії. Ми запрограмовані переживати не тільки задоволення під час інтимної близькості, а й емоційну несвідому реакцію стосовно  людини, з якою ми близькі.

Ще одна відмінність між чоловіком і жінкою: естроген підсилює дію окситоцину, а тестостерон знижує її. І це дивно! Коли в організмі найвищий рівень естрогену? Прямо напередодні овуляції − от коли він досягає свого піку. Ви тільки послухайте, як ми влаштовані! Це так гарно − що саме в той день місяця, коли ми можемо зачати і привести нове життя в цей світ, ми найбільш піддані емоційній  прихильності до тієї людини, з якою створюємо це нове життя.

Крім емоційної прихильності окситоцин впливає на наші судження і оцінку ризику. Він впливає на відділи мозку, пов'язані з почуттям довіри. По суті, коли молоді люди сексуально активні, окситоцин впливає на мозок дівчини, який повинен махати червоним прапором. Припустимо, що це тільки випадкові зносини, зв'язок на одну ніч з кимось, кого вона не знає по-справжньому. У звичайній ситуації мозок б подавав сигнал тривоги: «Подумай про це! Чи добре це? Чи безпечно? Що ти будеш почувати завтра вранці? Чи розумний це вчинок?» Але замість цього відділу мозку, замість мозочкової мигдалини діє окситоцин, який в якійсь мірі змушує цей голос замовкнути. І дівчина менш обережна, менш підозріла. Так, за нормальних обставин, у відносинах з «тим самим» молодим хлопцем, коли ти знаєш, що він буде поруч, що він − той, хто тобі потрібен, коли ти все це усвідомлюєш, ти хочеш, щоб це відбулося, ти не будеш думати: «Хм, він не розібрався з пранням вчора ... Ну не знаю ... Щось він набрав багато ваги ... Якось він не дуже виглядає». Ти не захочеш, щоб так було. Ти будеш хотіти зв'язати себе з ним. Таким чином, окситоцин, залежно від обставин, впливає здоровим, чудесним чином. Але молодим людям необхідно знати, що він може і піддавати ризику їх судження.

Молоді люди приходять до мене після того, як кілька разів мали секс, особливо дівчата, і запитують: «Що зі мною не так, доктор Гроссман? Я відчуваю прихильність до нього. Що зі мною не так?» Як правило, дівчина жадає побачити хоч якийсь знак, що вона теж йому подобається. Вона постійно перевіряє свою електронну пошту, вона чекає його смс − вона чекає знаку, що між ними існує зв'язок. І я кажу їм: «З тобою все гаразд». І дівчата відчувають полегшення, виявивши, що вони не зійшли з розуму. Я пояснюю їм щодо окситоцину і почуття прихильності. Єдине, що не так з цими молодими людьми − це те, що вони не знайомі з цими та іншими біохімічними даними, пов'язаними з сексуальністю. Вони навіть не підозрюють про це.

А звідки їм це знати? Всі ці «комплексні» програми з сексуальної освіти не говорять їм про це. Як же молоді люди можуть це знати?

Я хочу згадати, що існують і інші дивні дані, отримані від дослідження окситоцину. Наприклад, хворі на аутизм, у зв'язку з тим, що страждають порушенням почуття прихильності, частіше надають превагу речам аніж людям. Вони часто не вміють встановлювати зоровий контакт, вони відчувають занепокоєння, у них проблеми з почуттям довіри до людей.

Якщо таким хворим призначають окситоцин, відбуваються значні поліпшення в даних областях. Ще одне дивовижне дослідження: провели порівняльний аналіз двох груп жінок, які народили дітей на два тижні раніше терміну. У жінок з однієї групи пологи були природними (а під час природних пологів рівень окситоцину досягає неймовірно високого рівня). У жінок іншої групи були проведені заплановані пологи через кесарів розтин, ці жінки не проходили через потуги і процес пологів, у них не вироблявся окситоцин. Два тижні потому цих матусь зібрали разом і кожній провели магнітний резонанс мозку − їх мозок сканували на предмет реакції на плач власної дитини. Мозок жінок, що пережили природні пологи і зазнали впливу окситоцину, був чутливіший. Я не хочу, щоб хтось, кому  робили кесарів розтин, подумав: «О боже! У мене цього не було, у мене проблеми з почуттям прихильності стосовно моєї дитини». Навіть не думайте таким чином! Все це − лише цікаве дослідження на підтримку ідеї про те, що окситоцин пов'язаний з жіночою чутливістю стосовно прихильності.

Окситоцин включає любов і довіру. Він відключає обережність і небажання в головному мозку.

Отже, я підведу підсумок, хоча можна було сказати ще багато чого. Я хочу підкреслити, що ставки тут дуже високі. Задоволення від інтимної близькості, звичайно ж, незвичайна, природна і здорова реакція. І підліткам треба говорити про це. Але також їм треба говорити, що хоча все це незвичайно, природно і здорово, але вести себе безвідповідально і спонтанно − неприродно і нездорово. Секс − це дуже серйозне питання. Не можна приймати все як само собою зрозуміле. Одні зносини можуть змінити ваше життя назавжди. Жіноча репродуктивна система особливо чутлива і крихка.

Програми, розроблені Федерацією планування та SEICUS, поширювані по всьому світу через ООН, вкрай небезпечні. Замість того, щоб надавати матеріал такого рівня, про який ми говорили сьогодні і який підживлює прагнення до здорового ідеалу − почекати остаточного дорослішання і, бажано, вступу в шлюб − замість всіх цих ідей, дані програми говорять про сексуальні права, про права на сексуальне задоволення в будь-якому віці, про права на численних сексуальних партнерів, які не зобов'язані інформувати вас про свою ВІЛ-інфікованість. Це безумство.

Я хочу попросити кожного: вивчіть цю інформацію і починайте діяти. Я розповім вам про петиції, яку ми підписуємо www.StopSexualizingChildren.org − про петиції проти такого роду програм, спрямованих на сексуалізацію наших дітей і рекламу нездорового способу життя в ім'я сексуальних прав, в ім'я різноманітності, в ім'я сексуальної свободи. У всьому світі ми спостерігаємо катастрофічний рівень захворювань, що передаються статевим шляхом. Ми знаходимося в стані війни з помилками, але помилки перемагають. Щоб повернути все на свої місця, нам потрібна повна перебудова того, як ми знайомимо молодих людей з предметом сексуальності. Дякую вам за увагу!

За матеріалами www.pro-life.by

Джерело:   Воїни Христа Царя