У час Страстей Ісуса зрадили двоє апостолів, Його учнів – Юда і Петро. І лише перед іменем одного з них нині є титул «святий».
Чому Юда зрадив Христа? Це не був спонтанний вибір, він мав глибші
передумови. Юда обманював бідних, висміював подаровану Марією запашну
олію; він звертався до єврейської влади, намагаючись набити ціну своїй
зраді. І тільки після цього так сталося, що «ввійшов до нього сатана»
(Йн. 13,27).
Усе це відбулося за ініціативою Юди, так він закладав основи для
зради – задовго до неї. Коли Христос указав на цю зраду через кусень
хліба, Юда спитав: «Напевно, це не я?» – й отримав відповідь: «Ти
сказав». Юда сам зробив цей вибір; він довго працював над цим вибором.
Так сказав Юда, а не Ісус.
А як щодо іншої зради, як щодо Петра? Він згрішив, тричі виявивши
слабкість і боязливість. Його благі наміри, висловлені на Тайній Вечері,
нівелювало потрійне зречення. Як і Юда, він став зрадником. Але, на
відміну від Юди, Петро не закладав підвалин для невірності; це був лише
первородний гріх і людська слабкість. Петро згрішив за власною
ініціативою, але ця дія була спонтанна й незапланована.
Схоже, зрада Христа – це не поодинокий випадок: «Всі бо згрішили і
позбавлені слави Божої» (Рим. 3,23). Але деякі люди каються й
повертаються до духовного життя, а інші залишаються в темряві смерті.
Відмінність між Петром та Юдою – це різниця в їхніх серцях, схильних
робити добро чи зло; цю схильність апостоли довго плекали своїми
вчинками.
Коли ми грішимо, то який наш фундамент – гріх чи покаяння? Сьогодні, у
Велику Середу, розпочинається те, що завершиться стражданнями Великої
П’ятниці й величчю Великодня. Ми знаємо, що будуть героїзм і трагедія,
страх і покута, що десь там, у найпотаємніших куточках людської душі,
закладатимуться фундаменти майбутнього життя. Це драма, в якій ми не
глядачі, а учасники. Ось тепер і запитай себе: ти наслідуєш Юду чи
Петра? Який фундамент ти закладеш у своєму серці?
Бр. Гіацинт Грубб ОР, «Dominicana»
Джерело: КМЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар