Любов
людини має властивість поширюватися, адже коли вона панує у серці, то в
ньому завжди знайдеться місце для інших. Саме з любові до себе, своїх
рідних та близьких будується і любов до свого краю, своєї землі. Тож у
такому «ланцюжку любові» пізнається справжня автентична християнська
любов!
Про це йдеться у Посланні
Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до
вірян, монашества та священнослужителів з нагоди сторіччя відновлення
української державності. Єпископи вирішили звернутися до українців,
аби спільно роздумати над тим, яким чином взаємодіють такі цінності як
любов та патріотизм в українському середовищі.
«Любов є душею того шляхетного почуття, яке ми називаємо
патріотизмом. Справжній християнин покликаний бути патріотом — любити
Батьківщину, рідний народ, його мову і культуру тою самою жертовною
любов’ю, якою виконує Заповідь Божу любити своїх батька та матір. У
світлі Нового Завіту можемо ствердити рівно ж і те, що любов до
Батьківщини вписана в людську природу і походить із заповіді любові до
ближнього, тому природний закон спонукає нас віддано любити і захищати
державу, в якій ми народилися, зростали», — наголошують в Посланні.
Феномен поєднання любові та патріотизму українці змогли черговий раз
побачити під час Майдану, а згодом в Криму і на Сході України. Адже
чимало людей (покидаючи нерідко комфортні умови та жертвуючи своїм
часом/здоров’ям/життям), які мають свої політичні, релігійні погляди чи
етнічне походження, зрештою, йдуть за покликом Всевишнього та за голосом
власного серця...
«Ми пишаємося і дякуємо Богові за ті численні знаки, якими виявляють
наші співвітчизники свою любов до рідної землі, за їхню небайдужість, за
співчуття і солідарність, за мудрість в обставинах підступної гібридної
війни. Ідеться про тих, хто на Майдані обороняв гідність і свободу; хто
пішов на фронт і ціною власного здоров’я та життя захищав або й донині
захищає не просто територіальну цілісність країни, а й простір свободи й
духу; хто рятує біженців і підтримує переселених осіб; хто ділиться
своїми скромними статками і заощадженнями з потребуючими; урешті-решт
про кожного, хто чесно і відповідально виконує свої професійні та
громадянські обов’язки — усі вони є живим втіленням найбільшої заповіді,
яку Христос Господь залишив нам як дороговказ», — йдеться у Посланні,
говорячи про актуальність християнський цінностей.
У ньому також зазначають, що «найбільшим багатством для кожного
народу є його сини і дочки», які своїми добрими справами доказують свій
автентичний патріотизм. Більше того, вони захищають та зберігають
духовний код нації: мову, віру, волелюбність та гідність, а також
прагнення до справедливості. Крім того, єпископи УГКЦ в черговий раз
нагадують, що у хвилини випробувань потрібно не замикатися у собі, а
бути солідарними та співчутливими й до інших, якщо ми хочемо, щоб інші
це проявляли і до нас.
«Ми, українці, відчуваємо, особливо в останні роки, прихильність і
солідарність з боку багатьох країн, мільйонів людей доброї волі всього
світу, різних національностей та релігійних переконань. Вони співчувають
нам у наших випробуваннях, підтримують нас у наших потребах, захищають
перед ненавистю агресора і виявляють готовність бути з нами й надалі.
Така солідарність є великим даром, але водночас і обов’язком. Він
спонукає нас відкрити і поширити власне серце до потреб тих народів, які
сьогодні зазнають несправедливості, агресії, випробувань і
різноманітних страждань», — наголошують у Посланні Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з нагоди сторіччя
відновлення української державності.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар