Якщо
хтось готовий йти на компроміс із власним сумлінням, навіть коли
йдеться про святе – наше християнство, нашу віру в Бога, якщо хтось вміє
торгувати навіть славою Божою, будьте певні, він торгуватиме будь-якою
іншою ідеєю.
Про це говорив Патріарх Української Греко-Католицької Церкви
Блаженніший Святослав у храмі в Каневі на Чернечій горі (Тарасовій горі)
під час Панахиди у день відходу у вічність українського пророка Тараса
Григоровича Шевченка.
Уже традиційно в УГКЦ цього дня, 10 березня, вірні та духовенство здійснюють прощу на Чернечу гору до могили Тараса Шевченка.
«Дякую усім вам, які прийшли у цю прощу за покликом нашого Спасителя…
Бо щось, радше хтось, вас покликав. Цілком не праведників, а грішників,
щоб дарувати нам переображення, зцілення, зокрема в час Великого посту.
Бо час Великого посту – це є момент, хвилина цього року, коли Христос
відкриває нам дар свого зцілення, хоче нас лікувати, рятувати, –
рятувати нашу душу, лікувати наше тіло, робити нас кращими», – сказав
Блаженніший Святослав.
Патріарх відзначив, що кожного року ми тут чуємо особливе Боже
Слово, звернене до нас через слово нашого Тараса. «Десятого березня він
відійшов у вічність, але його слово продовжує до нас говорити. Тому що
Боже Слово завжди втілене в якусь конкретну історію. Воно втілене в
історію певного народу, певної культури. Боже Слово у творчості Тараса
стає українським словом, яке не тільки створило стандарт української
мови, але й сьогодні творить стандарт будівництва нової незалежної
держави», – вважає Глава УГКЦ.
Блаженніший Святослав запросив послухати слово Тараса, яке висловлює
його жаль. Слово «жаль», розповів духовний лідер греко-католиків, кілька
разів повторюється в тому вірші. Цей вірш Шевченко написав на засланні,
він датований 1848 роком. Цю поезію часто оминають ті, хто читає
Кобзар. Вірш має дивну назву з двох літер «П.С.». Ці літери означають
ім'я і прізвище конкретної особи, певного заможного нащадка древнього
українського гетьманського роду, який в той час володів майном на
Чернігівщині.
Шевченко говорить нам саме про те, що ми сьогодні чули в Євангелії.
Поет наче симпатизує грішникам, бо коли вони усвідомлюють свою
грішність, то мають шанс виправитися і піти за Христом, стати справжніми
християнами і українцями.
Цей вірш має такі слова:
«Не жаль на злого, коло його
І слава сторожем стоїть.
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.
...Щирий пан,
Потомок гетьмана дурного
І презавзятий патріот;
Так й християн ще до того.
У Київ їздить всякий год,
У свиті ходить меж панами,
І п'є горілку з мужиками.
І вольнодумствує в шинку.
Отут він ввесь, хоч надрукуй.
...Люде, люде!
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте. Не жаль на його,
На п'яного Петра кривого.
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей!».
«Гадаю, – наголосив Глава УГКЦ, – Шевченко тут описав усі суспільні
гріхи. Що йому найбільше боліло? У чому той жаль? Жаль за подвійні
стандарти, подвійну мораль. Давайте сьогодні, слухаючи тут голос Божий,
який через творчість нашого Кобзаря стає голосом України, попросимо у
Господа Бога оздоровлення. Зокрема в ті часи, в які нам так важливо мати
чутливе сумління, аби вкотре в історії колись нам не стало жаль. Жаль
за вкотре втрачений шанс».
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар