Особливо
в останні роки незалежності, українці все частіше переодягаються у
вишиванки, державний гімн звучить гучніше і все більше наших
співвітчизників публічно заявляють, що пишаються з того, що є
громадянами України. Чи є це ознаками патріотизму? Мабуть, так. Однак,
серед розмаїття вишитих барв та голослівних фраз завжди є небезпека
«замаскуватися під патріота».
Маю на увазі те, що патріотизм вимагає куди більшого, ніж публічна демонстрація державних та національних символів.
Тут важливо уточнити, що патріотизм передбачає в першу чергу вольову
любов і бажання правдивого добра для свого народу. Кожна порядна,
розумна і поважаюча себе людина хоче бачити свою країну процвітаючою,
захищеною, міцною і безпечною. Саме тому первинним в патріотизмі є любов
до великої спільноти , яка об’єднує менші спільноти. Це аж ніяк не є
любов до політичної системи, парламентської більшості, любов до особи
президента. Найперше – це любов до людей-співгромадян, адже люди можуть
працювати для блага народу, навіть окремо від політичних обставин.
Наприклад, українці зберігали свою власну ідентичність і патріотизм
впродовж довгих періодів, незважаючи на відсутність політичної
незалежності чи державного суверенітету.
Католицька Церква вчить що патріотизм є обов’язком. Папа Лев XIII
говорить: «Природній закон вказує нам віддано любити і захищати країну, в
якій ми народились і в якій ми зростали. Тому кожен добрий громадянин
не засумнівається, щоб померти за свою рідну землю.» Він також твердив,
що «патріотизм, як правдива любов, є «першорядним обов’язком, від якого в
цьому житті ніхто не може себе звільнити.» В цьому ж дусі говорив і Пій
ХІІ, наголошуючи на патріотизмі як обов’язку, адже віра не лише вчить
нас, що любов має поширюватись на кожну людину, але що ми маємо
слідувати Богом-даному порядку, даючи місце любові і повазі у наших
думках і вчинках відносно тих, що пов’язані з нами особливими зв’язками.
Папа подає приклад приналежності Ісуса до свого міста та країни,
особливо коли він молився та плакав над Єрусалимом перед його
зруйнуванням.
Святий Тома Аквінський пояснює, що патріотизм є чеснотою, яку називає
«pietas» (повага у відношенні до предків, держави, інституції), яка
також ставить кожного перед обов’язком, вдячністю та шануванням до
батьків та рідної землі, так як вони є джерелом життя та культурної і
історичної ідентичності.
Отож, бути патріотом – це любити свій народ. При чому любити віддано і
безкорисливо. Бо, напевно, не є патріотом той, хто носить вишиванку,
але дає хабар; хто знає напам’ять гімн, але гидує мовою та звичаями; хто
скандує патріотичні гасла, але глухий до потреб сусіда. Вчімось
патріотизму від Христа, який любив не словами, а гідними пошани
вчинками.
Петро Дарморіс
Немає коментарів:
Дописати коментар