Недавня
заява патріарха Кіріла у стінах одіозного Міністерства закордонних
справ РФ стала черговим кроком у нагнітанні істерики московського
керівництва довкола подій в Україні. Якщо закиди на адресу УГКЦ мало кого здивували, у них хіба що збільшено нахабність брехні, то звинувачення Єпископських конференцій Польщі, Німеччини та США
стали чимось новим у політиці Московської патріархії від 1991 року.
Складається враження, що вона обирає шлях самоізоляції та ворожнечі у
стосунках з Католицькою Церквою.
Адже тепер церковна Москва має претензії не лише до уніатів, яких їй
на пару з совєтами не вдалося задушити, але й до частини католицького
єпископату Заходу. Однак це не стільки щось нове, радше, продовження
старого. Адже ще під час Майдану 2013–2014 московські емісари намагалися
переконати Захід у злочинній політичній діяльності ненависних уніатів.
Чого тільки вартувало інтерв’ю голови Відділу зовнішніх церковних
зв’язків РПЦ митрополита Волоколамського Іларіона Алфєєва. Тут
і звинувачення у співпраці з жахливими українськими розкольниками, і у
змові з держдепом США, і претензії до клиру УГКЦ та УПЦ КП щодо
підтримки Майдану.
Глава синодального відділу РПЦ з питань взаємовідносин церкви і суспільства Всєволод Чаплін назвав майданівський рух в Україні «новою ордою».
До того ж, високий функціонер Московскої патріархії відкрито закликав
РФ та Білорусію втрутитися у ситуацію в Україні. Вочевидь, така позиція
Чапліна і є реальною позицією Московської патріархії, оскільки цю заяву
високого функціонера цієї структури ніколи не спростувала Московська
патріархія.
Безпрецедентні заяви Чапліна були згодом потверджені у значно
драматичніший спосіб. У часі московської агресії в Криму у тій же ж таки
Московській патріархії висловили сподівання, що Україна не буде боронитися перед агресією!
Щобільше, сам патріарх Кіріл не двозначно назвав українські землі південними та західними російськими, а українців й московитів зачислив до єдиного народу.
У такому контексті Московська патріархія повстає як ворог
українського народу. Стараннями РПЦ та керівництва РФ московське
православ’я поступово отримує в Україні асоціативний ряд з тероризмом і
українофобією. Від самого початку московської агресії на Донбасі терористи знаходили прихисток у храмах УПЦ МП, підбадьорювання від священнослужителів цієї конфесії, які отримали свій апогей в арешті озброєного священика-терориста. Тільки у світлі усього до тепер сказаного можна погодитись з висновками українського каналу «1+1» про те, що патріарх Кіріл благословив терористичну агресію РФ проти України.
Усе це викликає не тільки обурення, але й жаль до членів цієї
конфесії, яка в Україні має немало прихильників. Жаль, тому що в
середовищі РПЦ в Україні – УПЦ МП створюють усі підстави для
світоглядної шизофренії: з одного боку – патріархія, частиною якої УПЦ
МП, усе більше вкорінюється в антиукраїнських позиціях, й саме церква
через своїх священнослужителів-терористів стає усе більш дискредитованою
в суспільстві, виразно виступаючи в ролі суспільної сили, яка
дестабілізує ситуацію в державі; а з іншого боку – переконання у потребі
канонічного статусу церкви і реальна канонічна єдність з патріархією,
яка підтримує тероризм. Такий стан братів-християн не може не викликати у
нас щирого християнського співчуття.
І не тільки співчуття, але і занепокоєння. Адже новообраний Президент
України Петро Порошенко та новообраний київський мер Віталій Кличко є
прихожанами цієї церкви, яка в українському суспільстві уже отримала
неофіційний статус посібника тероризму. Новообраним главам держави та
Києва можна дійсно щиро співчувати, оскільки через свою конфесійну
приналежність лідери держави і столиці опинилися у дуже пікантній
ситуації.Також не меншої пікантності у цілу ситуацію вносить звернення патріарха до новообраного Президента України,
в якому патріарх Кіріл безцеремонно і повністю безпідставно звинувачує
Майдан у розпалюванні ворожнечі, яка зараз на Донбасі пожинає свій
кривавий урожай. Приналежність Президента і мера столиці до церкви, яка є
у спільності з патріархією, що підтримує тероризм та звинувачує Майдан,
який фактично привів нового Президента до влади, у розпалюванні
ворожнечі, робить ситуацію неприємною для усього українського
суспільного життя.
Тим більше, що діючий в.о. Президента України Олександр Турчинов своїм розпорядженням № 930/2014-рп
доручив Міністерству юстиції та Міністерству внутрішніх справ вирішити
ситуації з організаціями, які вчинили дії, «спрямовані на ліквідацію
незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом,
порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її
безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни,
насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі,
посягання на права і свободи людини, здоров'я населення».
Звісно, що одними з перших серед релігійних організацій під дію цього
розпорядження мали б потрапити сектанти догналівці, які неодноразово
закликали РФ та Білорусію ввести війська в Україну.
Але у світлі всього вище сказаного Московська патріархія, на рівні
догналівської секти, може бути проголошеною в Україні організацією, яка
вчиняла дії, спрямовані на «порушення суверенітету і територіальної
цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної
влади, пропаганду війни, насильства».
Тому нам варто молитися за мудрість для наших державних мужів і
членів УПЦ МП, щоб ситуація з цією конфесією в Україні була вирішена у
рамках Божих і людських законів та щоб Бог дав сили і ласки членам УПЦ
МП обрати саме той шлях, який не буде противитися їхнім громадянським
обов’язкам та їхній совісті.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар