П’ятдесят
років тому у базиліці Святого апостола Петра проходив історичний ІІ
Ватиканський Собор, очолюваний нині блаженним Папою Іваном ХХІІІ. Саме
тоді до соборових отців, у зворушливий спосіб «із-за залізної завіси»,
промовила Українська Греко-Католицька Церква, яку називали тоді
«мовчазною».
Вона «заговорила» на весь світ, коли на Вселенський Собор прибув
звільнений з радянських концтаборів Патріарх Йосиф (Сліпий). Церква, яку
багато вважали «згаслою», «засвітила» славою своїх мучеників за єдність
Христової Церкви, коли 50 років тому до собору Святого апостола Петра в
Римі урочисто перенесли святі мощі священномученика Йосафата Кунцевича,
архиєпископа Полоцького.
Про це сказав Блаженніший Святослав
(Шевчук), Глава УГКЦ, 25 листопада 2013 року, в свято Святого
священномученика Йосафата (Кунцевича), Архиєпископа Полоцького УГКЦ, в
базиліці Святого апостола Петра у Римі.
Додамо, що урочисту
Архиєрейську Літургію на головному престолі ватиканської базиліки з
нагоди 50-річчя перенесення мощів святого Йосафата до цієї святині, із
особливого дозволу Папи Римського Франциска, очолив Глава УГКЦ. З ним
співслужили: кардинал Леонардо Сандрі, префект Конґреґації для Східних
Церков, владики Синоду Єпископів УГКЦ, владика Мілан (Шашік), Єпарх
Мукачівський ГКЦ, представники інших Церков свого права та Апостольської
Столиці, а також близько 200 священнослужителів, серед яких ченці
Василіанського чину святого Йосафата на чолі з протоархимандритом о.
Ґенезієм Віомаром, ЧСВВ.
Крім цього, як зауважив у своєму
проповідницькому слові Верховний Архиєпископ УГКЦ, цього року минає 390
років із дня мученицької смерті святого Йосафата. За словами
проповідника, значення постаті священномученика Йосафата для
слов’янських народів і всієї Вселенської Церкви окреслив сам Папа Пій ХІ
в енцикліці «Ecclesiam Dei» 90 років тому, 12 листопада 1923 року, з
нагоди 300-річного ювілею його мучеництва: «Саме його справедливо
визнаємо прославою східних слов’ян і їхньою підпорою, бо, мабуть, ніхто
інший не прославив їхнього імені такою мірою, як він, і ніхто більше не
допоміг їм на дорозі до спасіння, як саме цей їхній пастир і апостол,
передусім, через те, що свою кров пролив за єдність Церкви Святої».
На
переконання Блаженнішого Святослава, святий Йосафат є мучеником за
єдність Христової Церкви, бо він своєю кров’ю «запечатав єдність
Київської Церкви з наступником апостола Петра – видимим знаком і
непорушною опорою цієї єдності». «Тому цілком очевидним нам видається
сьогодні те, що в очах отців ІІ Ватиканського Собору цей наш святий був
знаком часу, – знаком того, що настала пора переосмислити роль і місію
Східних Католицьких Церков для віднаходження цієї єдності, за яку він
віддав своє життя. Саме звідси, з гробу святого апостола Петра, під дією
Святого Духа розпочався всецерковний рух за єдність християн у
сучасному світі, – рух, який ми сьогодні називаємо «екуменічним»», -
пояснив він.
Варто зазначити, цього дня, перед мощами цього
святого, при гробі святого апостола Петра, УГКЦ у присутності
представника Святішого Отця, Синоду Єпископів УГКЦ, духовенства і
монашества, численних паломників, урочисто завершує Рік віри.
«Переживаючи цей даний Богом і Церквою Рік, ми старалися зміцнити нашу
віру в Бога серед усіх викликів сучасного секуляризованого світу, ще раз
засвідчити, що вона є дорогоцінним скарбом, який ми отримали від наших
попередників – батьків і вчителів віри, та маємо обов’язок передати її у
всій повноті наступним поколінням», - додав Глава Церкви.
Наприкінці Блаженніший Святослав привітав усіх, хто прибув в паломництво
до Вічного міста, а, особливо, паломників із волинської землі, із
Володимира-Волинського - міста, в якому народився Йосафат, а також
паломників із Білорусі - землі, яку цей священномученик освятив своєю
кров’ю.
«Нехай Пречиста Діва Марія, прославлена в Жировицькій
іконі, яку так любив Йосафат і яка століттями вшановується тут, у Римі,
неустанно молиться разом із ним за нашу Церкву перед престолом
Всевишнього», - побажав наостанок Глава УГКЦ.
Кожен учасник
Богослужіння отримав на згадку пам’ятні образки з гравюрою святого
Йосафата із його першого життєпису з 1625 року, репродукцією хреста з
катедрального собору у Володимирі-Волинському, перед яким молився Іван
Кунцевич, майбутній святий, та фото мощів святого під престолом святого
Василія у базиліці Святого Петра.
Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.
Джерело: КІРІОС
Немає коментарів:
Дописати коментар