Святого апостола Андрея Первозванного
Тропар, глас 4: Як первозваний з апостолів і як верховного
брат* Владиці всіх, Андрею, молися,* мир вселенній дарувати* і душам
нашим велику милість.
Кондак, глас 2: Мужности богогласника, якого ім’я
святкуємо,* і верховного послідувателя Церкви,* Петрового родича
возхвалім,* бо, як давно тому, так і нині до нас закликав:* Прийдіть –
ми знайшли, кого бажали.
Святий Андрей був перший серед апостолів, який пізнав Христа
Спасителя і пішов за Ним, тому він називається “Первозванний”.
Євангелист Йоан розповідає, що коли Йоан Предтеча охрестив Христа
Спасителя, то своїм учням сказав, що Христос – Син Божий. “Другого дня
знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, який
надходив, – мовив: «Ось Агнець Божий». Почули двоє учнів, як він оте
сказав, та й пішли за Ісусом. Обернувшися Ісус і побачивши, що вони
йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж Йому: «Равві, – що в перекладі
означає: Учителю, – де перебуваєш?» Відрік він їм: «Ходіть та
подивіться». Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня
залишилися в Нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона
Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за Ним” (Йо. 1,
35-40).
“О щасливий день, – вигукує святий Августин, – той день, коли вони
перебували у Христа Спасителя! Хто бо може оповісти те, що вони тоді
чули з божественних уст Ісуса!” Андрей, сповнений віри, спішить до Петра
і каже йому: “«Ми знайшли Месію»... І привів його до Ісуса (Йо. 1,
41-42). Після цього обидва брати кидають свої сіті і дім у Капернаумі
(родом були вони з Витсаїди, в Галилеї) й ідуть за Христом Спасителем.
Апостол Андрей є свідком усіх чудес Ісуса, чує кожне Його слово, ділить з
Ним нужду та переслідування і йде слідом за Ним.
Після Зішестя Святого Духа, коли всі апостоли розійшлися
проповідувати слово Боже, тоді і св. Андрей поніс серед поган світло
правдивої науки. Святі Отці Церкви, зокрема Григорій Богослов, Григорій
Великий, Йоан Золотоустий, Єронім, погоджуються з тим, що святий Андрей
навчав у Греції, в Епирі, він просвітив Ахаю, і, згідно з переданням,
він перший голосив слово Боже у Візантії, згодом названій
Константиполем, де поставив єпископом Стахія, якого апостол Павло
називає своїм возлюбленим (див. Рим. 16, 9). Найстаріші церковні
письменники стверджують, що апостол Андрей проповідував науку Христову в
Скитії, тобто на території Руси. Літописець Нестор та інші
розповідають, на основі передання, що святий Андрей з учнями своїми йшов
вгору по Дніпру, аж до пагорбів, де згодом постав Київ. Тут святий
апостол переночував, а вранці, оглянувши оком той чудний розлогий Божий
рай, сказав до учнів: “Бачите ті гори? Знайте, що на них засіяє
благодать Божа і постане тут велике місто, і багато в ньому буде церков,
і вся земля ця просвітиться святим хрещенням”. І, поставивши тут хрест,
пішов далі.
Cвятий Андрей прийняв мученицьку смерть у Патрах, в Ахаї. На смерть
його засудив намісник Егей (Єгеат), велів прив’язати святого апостола на
скісному хресті. “А коли побачив він хрест, на котрім мав умерти, –
каже святий Вернард, – то не зблід від його виду і не змінився на лиці, а
повний радости молився: «О добрий, святий хресте, за яким я тужу вже
так довго! Спокійно і радісно приходжу я до тебе. Ти прийняв мого
Божественного Спасителя, прийми і мене, Його учня, щоб через тебе дійшов
я до Нього!» Чи є це слова чоловіка, чи радше ангела? Це слова
чоловіка, який був готовий так само страждати, як готові нині і ми, та
який Бога любив з усього серця, і любов та була сильніша за смерть! О,
якщо б ми мали таку любов, то яким солодким був би нам усякий труд, яким
легким усяке умертвлення, яким милим усяке страждання! Тому шукаймо
такої любови, а якщо її маємо, то зберігаймо її у собі і пам’ятаймо
слова Спасителя, що той, хто хоче за Ним іти і бути Його учнем, хай несе
свій хрест”. Так каже святий Вернард.
Святий апостол Андрей мучився на хресті три дні, а З0 листопада 62 р.
його душа полетіла до неба, і “Первозванний” засів на престолі
непроминаючої слави. Мощі святого апостола Андрея у 355 р. було
перенесено до Царгорода і складено разом з мощами святого євангелиста
Луки і святого Тимотея у церкві святих Апостолів. Імператор Аркадій на
честь святого Андрея побудував у Царгороді величну церкву. Коли
хрестоносці захопили Царгород, то кардинал Петро Капуанський у 1208 р.
переніс мощі святого до Італії, до міста Амальфи. У 1418 р. голову
святого Андрея перенесли до Риму, до храму святого Петра. На Київській
горі, де колись, згідно з переданням, апостол Андрей провістив майбутнє
Руси, смоленський князь Мстислав Романович у 1212 р. побудував церкву
Воздвиження Чесного Хреста. Через шість років її перебудували і
посвятили пам’яті святого Андрея.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар