Фатіма
вписана в контекст історії спасіння людства. У цьому переконаний Луїджі
Ґонзаґо да Фонсека, уривки з книжки якого «Чудо Фатіми: об'явлення,
культ, блага звістка» пропонуємо увазі читачів.
Фатіма – це надзвичайна благодать, подарована Церкві. Вона не могла
бути лише збігом обставин і чудесних подій, покликаних справити враження
на юрби людей і спрямувати їх до надприродного й призабутого. Утім,
щиро кажучи, Фатіма винятковим чином спричинилася й до цього, ставши, за
висловом Поля Клоделя, «вибухом надприродної сили». Уже саме це було
надзвичайно важливе, особливо в часи, коли людство захопилося
натуралістичним підходом до життя. Фатіма, однак, означає щось більше:
вона несе послання з небес, звістку про спасіння. Вона знаходить своє
місце в історії спасіння як нове спасенне втручання Бога.
Сама собою Фатіма – це ні спасіння, ані звістка, яка змінює чи
доповнює оригінальне й унікальне Одкровення, яке сповнилось у Христі й
було передане нам через пророків і апостолів. Не йдеться про якесь
особливе втручання Бога, Який у певний момент учиняє переворот в історії
Церкви всупереч логіці всієї історії спасіння. Фатіма стає продовженням
історії, вона вписана в історичний порядок: порядок харизм, які час від
часу Бог дарує Своїй Церкві. Саме тому необхідно знати послання Фатіми й
жити ним, бо воно може допомогти досягти спасіння. Спробуймо ж тепер
узагальнити, яким нам вбачається справжнє послання Фатіми.
Фатімські об'явлення – це в певному сенсі збірка доктринальних і
прикладних повчань щодо віровчення та християнської моралі, які небо
намагається повідомити людям, використовуючи земні події. Розгляньмо ж
найважливіші з них.
Джерела Фатімських об'явлень передусім є у звістках, отриманих
візіонерами, зібраних у тексти й переданих наступним поколінням. Принцип
здорового реалізму щодо цього – колись на ньому ґрунтувалася довіра до
пророчого дару – каже нам, що, звісно, це правда, що візіонер може
доповнювати інформацію, отриману від Бога, власними людськими деталями;
але так само правда й те, що саме Провидіння надсилає надзвичайні
повідомлення та діє через пророків, аби ті як належить передали його
заради певної мети. Щодо об'явлень у Фатімі є багато літературних
джерел, де проінтерпретовані повідомлення з небес: публічні та приватні
дискусії, розмови, концепції й моделі, збірники послань, звіти.
Історія Фатіми тривалий час зосереджувалася на довгому та плідному
житті головної, найстаршої візіонерки. Вона ж у своїх інтерпретаціях і
поясненнях подій почувалася полонянкою обставин. Цілковито природно, що
суб'єктивний елемент тут може бути дуже сильний і суттєво впливати на
об'єктивність об'явлень. Проте насамперед через цю особу об'явлення
завжди інтерпретувалися.
Крім того, послання Фатіми треба розглядати через призму життя двох
інших маленьких візіонерів, Гіацинти і Франциска, які досягли
надзвичайної святості в покаянні, молитвах і відданості Богородиці, до
чого надихає Фатіма. Помітне й те, що Фатіма була і є джерелом
надзвичайних благодатей для християнського народу. У цьому сенсі її
послання – це не лише навчання Церкви, а й життя.
Насамперед у Фатімських об'явленнях маємо зауважити широкий спектр
доктринального змісту. Відомий вислів Жана Ґіттона, який, пишучи про
Лурд і лурдську формулу «Я є Непорочне зачаття», показав її величезний
догматичний потенціал. «У Фатімі, однак, – зауважує він далі, – є не
тільки величезний потенціал. Тут сама доктринальна реальність постає
перед нами в живильній і значущій цілісності».
Єпископ Лейрії сформулював доктринальний сенс Фатіми так: «Об'явлення
містить такий великий доктринальний сенс, що ви можете впевнено
сказати, що не оминуто жодної основної теми нашої християнської віри.
[...] Бог як Творець і водночас Провидіння, Яке цікавиться навіть
найдрібнішими питаннями, пов'язаними з Його створіннями; створіння, які й
на найвищих щаблях ієрархії – як-от ангели – мають служити людям; уся
природа, що в чудесних знаках виступає знаряддям Божим, розкриває Його
всемогутність і мудрість; гріх, який руйнує порядок сотвореного буття та
проявляє своє ярмо в існуванні сатани й пекла; Христове відкуплення
через досвід прощення та покаяння; наша солідарність у містичному тілі
Христа й відкритість до двох сердець – Ісуса та Марії; життя Таїнствами,
насамперед Євхаристією; дитяче підпорядкування Папі й Церкві; життя у
благодаті, що виражене найінтимнішим і найжиттєдайнішим: оселенням
Святої Трійці в душі праведника; розвиток такого життя через основні
християнські чесноти – віру, надію та любов, – згадані в гідних подиву
молитвах ангела; моральні чесноти, пов'язаних з молитвою, покаянням і
милостинею; благочестиве життя, що живиться сталими формами традиційних
релігійних практик, які дуже любить Церква: Розарій, молебні до Божої
Матері Страждальної, Марії з гори Кармель, культ Святого Сімейства,
Непорочного Серця Марії; основні практики, пов'язані з винагородою й
особистим посвяченням. [...] Завдяки есхатологічній концепції
майбутнього Фатіма вміщує Церкву в контекст її історичної мандрівки
світом. [...] Чи ж можна вимагати від Фатіми більшого? Крім того, ніщо
зі згаданого не було запропоноване в об'явленнях як щось нове. Усе
представлене з простотою відповідних катехез, які найкраща катехетка,
Діва Марія, дає малим пастушкам, своїм обранцям» (Пастирське послання на
закінчення 50-річчя об'явлень).
(Далі буде)
Немає коментарів:
Дописати коментар