«Між
подорожами для задоволення і вимушеними подорожами, де люди змушені
їздити у пошуках краю, в якому вони змогли б прогодувати себе та свої
сім’ї є велика різниця».
Так писав Зигмунт Бауман у своїй книзі під красномовною назвою «Суспільство в облозі».
Гірка правда відображується в численних заходах щодо Всесвітнього дня
біженців, які організовуються Організацією Об'єднаних Націй 20 червня
кожного року з метою пригадування Конвенції (від 1951 року), в якій
містяться основні принципи щодо захисту біженців та прав людей,
вимушених перебувати у постійній небезпеці, шукаючи собі кращого
пристановища та часто рятуючись від військових дій у своїй країні.
Правила ці мають безперечно важливе значення і високий ідеал, та на
жаль у значній мірі є обмеженими для великих мас переселенців.
Біженці – це є борці за життя у наш час. Народи, які колись
відкривали свої двері для інших, в даний час їх закривають. І це явище
здається не можливо зупинити. Для прикладу: в Італії, тільки за перші
три місяці 2014 року, було зареєстровано 10 тисяч прибулих людей, у 2013
році така чисельність складала лише дев'ятсот осіб. Враховуючи таку
проблему, як з економічної точки зору, так і культурної, можемо сказати,
що набуті багатства у сучасному світі не є правомірно розподілені.
Адже, є маси людей, котрі не мають доступу до користування цими
багатствами, перебувають за межею бідності, а також обмежені у
споживанні матеріальних благ в силу обставини постійної еміграції.
Проте, існує також і багато людей, котрі займають важливе місце у
суспільстві завдяки своїм творчим здібностям. Вони користуються
відмінною репутацією і обіймають високі посади, інколи такі, що цілком
можуть мати вплив на політику не лише певного регіону, але і низки
країн. Вони є членами суспільства, а отже, перебувають у різноманітних
суспільних відносинах. Завдяки своїй пристойній роботі, вони можуть
цілком сміло стверджувати, що вони та їхні сім’ї є цілковито
забезпеченими. Але чомусь дуже часто для них відношення до мігрантів
обмежене лише певними реформами чи законами, а не втілюються практичними
кроками милосердя. Їхня діяльність щодо цієї категорії людей
обмежується лише політикою, яка не завжди реалізується успішно, а
здебільшого звернена до промовистих обіцянок. Така ситуація лише
нагнітає певну недовіру, а навіть і ворожість.
Якщо немає ніяких сумнівів, що питання про прийняття біженців мають
бути вирішені в повній гармонії між усіма країнами, які становлять
об’єднану сім’ю, то цілком неприйнятним є те, що ми кожного року
повертаємося до цього питання, зокрема у Європі. Виходить, що проблема
існує і не вирішується, навіть більше того, ми чуємо, як з року в рік
частішають випадки торгівлі людьми. Таким чином закони, що ухвалюють для
захисту біженців, лише сприяють роботі торговців людьми; таку ситуацію
потрібно розглядати як надзвичайний стан. Загострення проблеми, її
постійна актуальність, також демонструє певну нездатність у
структуруванні надійної системи опіки та захисту емігрантів. Можливо, що
настав саме час для серйозних змін у цій площині.
Папа Римський Франциск кілька днів тому закликав людей йти цим
шляхом: «Мільйони сімей біженців з багатьох країн і різних віросповідань
– підкреслив Понтифік – живуть у своїх життєвих історіях, переповнені
драмами і глибокими ранами, які навряд чи можуть бути легко вилікувані.
Тож будьмо їхніми ближніми, розділяймо їхні страхи і проблеми, долаймо
разом із ними їхню невпевненість у майбутньому і тим самим ми полегшимо
їхні страждання, «знаючи», що Ісус також був біженцем і був змушений
тікати в Єгипет, щоб врятувати своє життя зі святим Йосифом і Дівою
Марією».
Як і дві тисячі років тому, так і тепер продовжують існувати біженці,
чисельність яких все більшає і більшає. Тож можемо зізнатись щиро, що
щось йде не так у цьому світі, потрібно як найшвидше реагувати на цю
проблему, шукати ефективні вирішення цієї трагедії, яка заторкує тисячі
людей кожного дня. Ситуація в Україні є наглядним прикладом, коли
наслідком збройних протистоянь, наслідком гріха зростає кількість тих,
які у боротьбі за життя долають кілометри, залишають свої домівки.
Наражаються на небезпеку посягання на гідність людської особи, на права і
свободи громадян. Важливо не забувати про те, що саме ці біженці
розділюють участь Ісуса Христа, змушеного тікати у Єгипет.
Немає коментарів:
Дописати коментар