«Часто
люди не приходять до Церкви, бо не бачать там полум’я, не бачать
спільноти, яка горить любов’ю, яка світиться», – підкреслив о. Войцех
Жмудзінський, ТІ, на тренінгах для священиків та молоді.
19-21 червня єзуїт о. Войцех Жмудзінський, директор Центру виховання
та навчання лідерів «Аррупе» (Варшава), провів серію тренінгів у
Тернополі, Івано-Франківську та Стрию. Серед ключових питань, які були
розкриті на тренінгах, - мова у душпастирстві, впровадження змін,
динаміка розвитку спільноти та євангелізація в сучасних умовах.
У роботі з членами спільноти та з особами з-поза неї (воцерковленими та невоцерковленими) він виділив такі головні складові:
1. Зміна мови. Дієвий спосіб наближення особи до Бога – це
висловлюватися про віру прикладами, але не запозиченими із книг, а із
власного життя чи життя знайомих. Часто люди намагаються висловити те, у
що вірять, богословськими формулюваннями, але ці «церковні формули» не
будуть зрозумілими ані для членів спільноти, ані для далеких від Церкви
осіб.
2. Витягнута рука. «Царство Боже є на відстані витягнутої руки,
– зазначив тренер. – Нам потрібно мати відвагу витягнути руку іншій
особі, щоб та відчула Божу любов. Це та мова, яка торкається усіх,
особливо молодих».
3. Постановка складних запитань. У розмові з невіруючою особою
чи людиною, яка бунтує проти Церкви, найчастіше намагаємося щось
довести, шукаємо контраргументи. Однак для них, як і для воцерковлених,
дієвим способом, що наближає до Бога, є постановка складних запитань.
У Тернополі о. Войцех запитав молоду особу, чи вона буде щасливою в
небі, якщо людина, яку вона дуже любить, перебуватиме в пеклі. Дівчина
завагалась, однак відповіла «ні». «Знаємо, що в небі не можна бути
нещасливим. Однак це питання було до серця, а не до розуму. Ставлячи
запитання, ми не зобов’язані знати відповідь. Достатньо, що воно
зворушує серце. Ісус теж відповідав запитаннями на запитання», –
підкреслив тренер. Він наголосив, що слова не завжди достатні для наших
духовних потреб. Тому на важкі питання потрібно відповідати життям.
4. Цінності. Християни навіть у трагічних ситуаціях повинні бачити сенс, позитив.
5. Долання стереотипів. Одним із прикладів, які наводив тренер,
є стереотип про навернення та зміни у нашому житті. «Змінювати потрібно
не лише те, що погане. Добре теж потрібно змінювати, бо є щось краще», –
зазначив о. Войцех.
Зміни, на його думку, не можуть бути косметичними, а лише
радикальними. Стосуються вони передусім мислення, а не дій: вчинок можна
більше не повторювати, якщо хтось скаже, що він недобрий, але важче
погодитись із неправильністю своїх поглядів. «Дорогою до святості
кожного грішника є зміна наших думок і вправляння, щоб наші дії
відповідали нашим думкам, прагненням», – підкреслив гість.
«Ми – священики, лідери, відповідальні не лише за себе. Від нас
вимагається не лише змінювати власне життя, але й допомагати нашій
спільноті у розвитку до християнської досконалості. Тоді спільнота буде
притягувати інших ззовні тим, чим вона є. Достатньо, щоб вона була
помітною», – наголосив о. Войцех Жмудзінський.
Організатори тренінгів: Комісія у справах молоді УГКЦ та Комісія у
справах молоді Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, Комісія у справах
молоді Івано-Франківської архиєпархії, Комісія у справах молоді
Стрийської єпархії.
Марія Кохановська, Комісія у справах молоді УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар