1Йо. 1,8-2,6: «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає»
Як правило, ми забуваємо, що носимо зранену природу, яку
унаслідували від Адама та Єви. Ця природа нас схиляє до гріха, часто
навіть тоді, коли ми цього не бажаємо. Як казав апостол Павло, що те, що
хочу робити, не роблю, а що не хочу робити, те чиню.
Кожна людська дія завжди уражена недосконалістю. Тому ніколи не
можемо від себе сподіватися досконалих вчинків. Так само не можемо
сподіватися досконалості від інших. Бо досконалий один Господь, але ми
маємо стриміти до тієї досконалості та просити Його про поміч!
У житті кожного християнина є хвилини труднощів і падінь, але
завжди маємо йти далі. Добрий приклад маємо в житті наших праведників,
святих людей. Тому усвідомлюймо свою гріховність, обмеженість та
слабкість, але водночас не забуваймо про силу Всемогутнього Бога, у
владі якого нас підіймати і вести далі!
***
Мр. 13,31–14,2: «Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть»
За своє життя ми себе досить добре зрозуміли й пізнали, як треба
жити по-християнськи. А кажучи точніше – знаємо, яким би мав бути
християнин, яким би мало бути християнське життя. З іншого боку, бачимо,
наскільки ми й наше життя є далеко від того християнського життя,
наскільки наші ідеали відрізняються від нашої реальності. Ми вже звикли
жити в такій роздвоєності. З одного боку, знаємо, як має бути, а з
іншого – живемо, як нам живеться. А причина саме в тому, що ми не віримо
в Боже слово, не сприймаємо його серйозно, не розуміємо того, що Боже
слово свідчить про правду і про Творця. Не досить знати про Бога, не досить знати Євангеліє, не досить знати ті чи інші катехизмові частини, але дуже важливо тим жити. Ті маленькі знання, що ми здобули, треба якнайшвидше втілювати в життя.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар