Цього
тижня Україна і добра частина західного світу широко обговорюють заяву
донбаських терористів про створення чергового фейку – Малоросії. Багато
хто з коментаторів пробує вловити у цьому сигнали змін у політиці РФ на
Донбасі, частина ж бачить у цьому шизофренічні вибрики проводу
терористичних організацій. Шукати внутрішню логіку, як відомо, можна в
усьому, зокрема і в мареннях. Проте, насправді, марення залишаються
мареннями, які б об’єктивні причини не стояли в їхній основі, а
реальність залишається реальністю.
Українське суспільство гостро реагує на марення донбаських
терористів, сміхом реагує на марення Кремля, злобою – на марення
західних політиків-пацифістів. Однак, воно не хоче зауважувати своїх
власних марень та марень західної цивілізації.
А таких марень у Заходу маса: це і гендерна «теорія» (ніколи ніким не доведена, псевдонаукова гіпотеза), це і безмежна секуляризація
(шизофренічне намагання шизнутих /поділених в собі/ суспільств
цілковито відділити організовану релігію від організованого державного
організму), це і так звана правозахисна діяльність (а насправді - заперечення свободи слова, свободи віросповідання і права на самооборону), це і політична коректність (спроба відкинути всяку різницю між людьми, ідеологіями і релігіями), це і «право» на аборт та евтаназію
(в реальності право на вбивство чи самогубство) і тому подібні речі. І
все це українським суспільством сприймається, як не знати яке надбання
західної цивілізації при одночасній соціальній нечутливості, неймовірній
корупції, майже повній відсутності поваги до життя та достоїнства
кожної людини, при відсутності пошанування права на приватну власність,
при відсутності поваги до переконань інших, при відсутності дотримання
законів, властиво усього того, що й зробило захід цивілізацією.
Тобто, українське суспільство шизофренічно декларує прихильність
тільки до тих, задекларованих сучасним Заходом речей, які і на самому
Заході не сприймаються суспільним загалом як цінності, але майже
повністю не дотримується тих цінностей, які Захід роблять Заходом.
Проте, український загал цього не зауважує.
Сторонньому спостерігачеві виглядає на те, що в Україні будується
якийсь шизофренічний симулякр західної цивілізації, який одночасно
задовольняє і владу, і народ.
І це – діагноз.
Як це лікувати?
Для цього потрібно дати відповідь на питання: що Захід зробило
Заходом? І відповідь на нього лежить на поверхні: кожну цивілізацію
формує релігія, яку вона сповідує. Попри те, що Захід на даному етапі
свого розвитку намагається відректись від своєї релігії, заперечивши тим
самим своє власне коріння, Захід, як такий сформований саме
юдео-християнським розумінням людини, людського індивідууму, як
унікального, безцінного Божого творіння. Тому, й рецепт для оздоровлення
українського суспільства доволі простий – євангелізація. Але це
завдання, поки що, українське християнство успішно провалює, підміняючи
євангелізацію сакраменталізацією та розбудовою структур. Чи знайдуться
реальні лікарі? Ліки й у цьому випадку прості: якщо ти не можеш сам бути
таким лікарем, якщо не маєш можливості підтримати тих нечисельних
лікарів, які намагаються наше суспільство врятувати – молись. Ісус дав
цей рецепт і самим лікарям, і тим, хто хоче їм допомоги: «Просіть, отже,
Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива» (Мт. 9,38).
о. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар