Один з люблених львів’янами священик, отець, що ламає
стереотипи і притягує своєю вірою і відданістю справі. А ще тримає свої
двері відчиненими, щоб допомагати тим хто цього потребує.
Надзвичайно активний та відкритий львівський священик, настоятель
Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла, голова Центру
військового капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ отець Степан Сус.
З 2001 року отець Степан Сус займається військовим капеланством, а з
початку війни в України опікується і військовослужбовцями, що
перебувають на сході України. Священик розповів про те, як починав
капеланське служіння військовслужбовцям, про важливість капелана у
війську, свої найбільші досягнення і мрії на майбутнє.
“Я відчув, що я потрібен в цьому військовому середовищі десь 15 років
назад, коли я почав працювати в Національній академії сухопутних військ
ім. гетьмана Сагайдачного з курсантами. Спочатку я не розумів взагалі,
що я там як священик можу робити. Але пізніше як почав ходити на різні
бесіди, богослужіння, багато різних заходів, екскурсії, паломнитва. Я
побачив, що я все-таки працюю з великої аудиторією військовослужбовців,
які мають зіпсуте уявлення про Церкву священика… Я відчув, що я можу
собі дати раду якийсь певний час. Я не сподівався, що я довго буду
капеланом і буду до того часу, коли слово “капелан” буде дуже популярним
і відомим”.
“Капелан – це той, хто інколи навіть мусить витирати сльози таким
кремезним, сильним, мужнім, відважним чоловікам, які стають героями
України, але в них теж є моменти, які їх болять. У тих героїв України є
ситуації, коли їм важко, коли їм важко сприйняти, зрозуміти, пережити. І
ти як священик повинен допомагати людям правильно переживати життя і
різні життєві ситуації”.
“Для мене таким вчинком, досягненням життя є те, що і вдалося
відкрити Гарнізонний храм у Львов, Костел єзуїтів. Я би сказав, що моїм
досягненням є те, що я не розчарувався, що це неможливо… Мені казали, що
це нераеально, що потрібно 16 років, щоби вивезти ті три мільйони книг.
Я собі просто тоді зупинвся і кажу “Боже, якщо Ти казав, що можна гори
переносити з однієї точки в іншу, якщо Ти казав, що по вірі вашій буе
Вам дано, то я в цьому абсурді кажу, що я вірю, що ті книжки можна
перенести”.
“Бажання моє – завершити реставрацію храму свв.апп. Петра і Павла. Я
хотів би побачити ще за свого життя, я думаю, що багато людей хотіли б
побачити, як виглядають розписи, які є дуже цінні”.
Немає коментарів:
Дописати коментар