Ми,
християни, увійшли в час Великого посту, який нас духовно вестиме аж
світлого празника Воскресіння Христового, який ми будемо відзначати 16
квітня. Інша назва цього періоду в літургійному році – це
Чотиридесятниця, що бере свій початок від євангельської розповіді про
сорокаденне перебування Ісуса Христа в пустині. Для всіх християн він є
часом особливих роздумів над духовним життям, часом іспиту сумління над
своїм християнським життям, часом більш інтенсивної молитви і духовних
подвигів. І чи не найкращим висловом чи, краще сказати, програмою, дороговказом для кожного християнина на піст є слова нашого Патріарха Йосифа Сліпого «Μεγαλα αιτεσθε! - Великого бажайте!».
17 лютого 2017 року минуло 125 років від дня народження Патріарха
нашої Церкви Йосифа Сліпого. Саме слово «патріарх» походить з грецької
мови «Πατριάρχης» і означає — перший серед батьків, складається з двох
слів ἀρχή — початок, перший та πατήρ —
батько. В Старому Завіті «патріархами» називали Авраама, Якова та інших
осіб, які насправді були «духовними» батьками народу і провадили його
до Господа. Цей титул використовується для Глави Церкви, зважаючи на
роль духовного Отця. І особливо наш народ любить таким словом називати
великого українця та Главу нашої Церкви в складний період минулого
століття – Йосифа Сліпого, який провадив Церкву після смерті Митрополита
Андрея Шептицького і аж до 1984 року, коли упокоївся в Бозі у вічному
місті Римі.
У своєму посланні «Великого бажайте», яке Патріарх Йосиф Сліпий
написав у 1957 році із заслання, ми бачимо Його особливу любов до
українців і вірних своєї Церкви. Сам вислів «великого бажайте»
він взяв від церковного письменника Орігена. Два елементи згаданого
послання хочу сьогодні особливо відживити у свідомості наших вірних і
запропонувати як програму на Великий піст – що робити і що змінити у
своєму житті.
- «Леліяти далекосяжні пляни, жити і працювати для них, ставити собі високу мету, виповнювати великі завдання, осягати геройські чесноти, набувати глибоку науку і високе мистецтво, стати пориваючим проповідником і досвідченим провідником, бути духовним добродієм людства, співдіяти з Божими поривами, не губити їх і не тратити сил на дрібниці і переминаючі речі, не спинюватися на марницях, поширювати і закріплювати Христову Церкву, а передусім – здобути велику святість…»
Кожен з нас є вірним своєї Церкви і громадянином цієї прекрасної
землі, яка називається Україна, в непростий історичний період якої ми
живемо. Боротьба за незалежність, війна, конфлікти і сварки на
політичному полі, інколи і на церковному, - все це є тим історичним
середовищем, в якому ми народилися і живемо. Різними ситуаціями ми
незадоволені, ми пригнічені, але ж ми – християни, ми діти Христові і
діти Марії! Чи маємо право ми втрачати надію і опускати руки,
зневірятися. Патріарх Йосиф, перебуваючи на засланні у дуже складних
обставинах і випробуваннях, в голоді і холоді, все ж-таки, через любов
до своєї Церкви і Батьківщини, нагадує нам «Великого бажайте». У всіх
тих ситуаціях, ми повинні дбати за добро Церкви і Батьківщини, за нас
цього ніхто інший не зробить. Кожен з нас є відповідальним за те, щоб
творити добро і уникати зла.
- «Одушевлятися великим, високим і мати заєдно перед очима гідну мету – само собою підносить людину; слушно говориться, що вона росте із своїми плянами. Велике не затемнює погляду маловажними речами, але поширює його. Навпаки, хто грязне в тілесних похотях, котиться вниз, що раз глибше і глибше. Такі стають остаточно ворогами Христа, «їх кінець – загибель, їх бог – черево» і слава їх в соромі, – вони думають про земське (Фил 3, 19). Тому каже Христос: «Не шукайте, що вам їсти або що пити, бо того шукають люди цього світу» (Мт 6, 29), – хто бажає великого, той глядить на речі в далекій перспективі, а тоді воно має бути великим і корисним, не на десять, сто, тисяч літ, але на цілу вічність…»
Думати і прагнути великих, гідних речей – це благородна справа.
Думати тільки про земське і тільки про своє особисте добро – це
уподібнюватися до земського, а думати про духовне – воно підносить
людину і робить її «великою». Людину, яка прагне великих речей і шукає
спільного добра, ми справедливо можемо назвати великодушною, тобто
доброю, корисною, щедрою, послужливою. Христос прагне, щоб ми такими
були і в цьому дав нам приклад.
У Євангелії ми можемо зустріти великодушних людей, тих, які своїм
життям показали, що «великого» можна і треба бажати, і що без прагнення
духовних і загальнолюдських цінностей, не може бути доброго
християнського життя. Патріарх Йосиф наводить приклад Пресвятої
Богородиці та інших святих: «Великого» бажала і Мати Божа, коли без
вагання згодилась на народження Божого Сина, щоби спасти людський рід.
«Великого» бажав і святий Йосиф, коли, довідавшись про Божі пляни від
Ангела у сні, остався тому вірним аж до смерті і посвятив тому ділу усе
своє життя: «Вона породить Сина, і назвеш ім'я Йому Ісус, бо Він спасе
людей від гріхів»… «Великого» бажали три царі, що вибрались в далеку
дорогу віддати поклін Цареві Царів. «Великого» бажав і св. Йоан
Хреститель, коли кликав: «Покайтеся, бо приблизилося Царство небесне».
«Великого» бажав в своєму житті праведний Симеон – і діждався оглядання
Христа, бо «Виділи очі мої спасіння твоє». «Великого» бажав святий
первомученик Стефан: «Я виджу небо відчинене і Сина Чоловічого, що
стоїть по правиці Бога!» І хто ж перечислить всіх тих славних святих, що
бажали «великого» в своєму житті?»
Отже, ми зрозуміли, що правдиві християни повинні палати любов’ю до
Господа Бога і до своєї рідної Батьківщини. Ця любов проявляється в
особистій турботі про Церкву і Батьківщину, про свій посильний внесок у
розвиток духовності, виховання, освіти, науки, культури. Це означає, що
той, хто правдиво любить, не може стояти осторонь всіх процесів, що
стосуються людини і які відбуваються у цей час. І якщо деякі з цих
процесів – погані чи небезпечні (просування вільного і розкутого життя
серед молоді, пропагування гендерної політики, захист права на аборт та
подібного), то християнин має виступити проти і захищати божі цінності
та гідність людини. Навіть передплата і поширення нашого християнського
часопису «Нова Зоря» належить до цих засобів, якими ми допомагаємо людям
«великого бажати» і зростати у християнській свідомості.
Зберігаючи у наших серцях заповітні слова Патріарха Йосифа «великого
бажайте», стараймося жити не лише нинішнім днем і думати не тільки про
їжу і пиття, і не лише про свою родину і свій город, але не забуваймо
про ціль нашого життя – спасіння наших душ і душ наших ближніх. Можемо
сказати, що «великого бажати» – це святий обов’язок кожного християнина і
це дороговказ для всіх, хто прагне гідно прожити життя на землі –
одне-єдине і Богом дане. «Ви - сіль землі… Ви – світло світу» (Мт
5,13-14).
(Слово Редактора, НЗ, 2.03.2017)
о. Йосафат Бойко, ВС
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар