Милосердя
може зцілити рани та перемінити історію. На цьому наголосив Папа
Франциск під час загальної аудієнції у середу, 24 лютого 2016 р.,
присвятивши своє повчання роздумам над взаєминами між милосердям та
владою у світлі старозавітної розповіді про царя Ахава, який підступом
здобув власність свого сусіда, але спонукуваний пророком Іллею,
розкаявся.
«Продовжуємо, – сказав він, – катехизи про милосердя у Святому
Письмі. В різних місцях говориться про могутніх, про царів, про людей,
які займали високі посади, також і про їхню зарозумілість та
зловживання. Багатство й влада – це речі, які можуть бути добрими й
корисними для спільного добра, якщо у любові та справедливості віддані
на служіння бідним та всім людям. Але коли, як це надто часто
трапляється, їх сприймають як привілей, у дусі егоїзму та свавілля, вони
перетворюються в засоби зіпсуття та смерті».
У першій Книзі Царів читаємо про царя Ахава, який хотів купити
виноградник свого сусіда Навота, що прилягав до території царського
палацу. Пропозиція, на перший погляд, є законною та великодушною, але в
тих часах в Ізраїльському народі земельна власність вважалась чимось
невід’ємним і священним. У світлі цього слід розглядати негативну
відповідь Навота: «Борони мене, Господи, щоб я відступив тобі спадщину
моїх батьків!».
Цар образився та засмутився, оскільки йому не вдалося задовольнити
своє бажання заволодіти цією землею. Побачивши ж його пригнічення,
цариця Єазавель, що була язичницею, сказала: «Отакий з тебе цар над
Ізраїлем! Устань, їж і не журися; я дам тобі виноградник Навота». «Вона
наголошує на престижі та владі царя, які, згідно з її способом бачення,
підважені відмовою Навота. Владі, яку вона, натомість, вважає
абсолютною, і для якої будь-яке бажання могутнього царя стає наказом», –
зауважив Папа, заохотивши слухачів під час Великого Посту прочитати
твір святого Амброзія про ці події, який називається «Навот».
Святіший Отець пригадав, що й Ісус казав: «Ви знаєте, що князі
народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між
вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І
хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба». «Якщо
втрачається вимір служіння, то влада перетворюється в нахабство і стає
пануванням та свавіллям», – сказав Наступник святого Петра, розповівши
далі, як Єазавель підробила царські листи до старійшин, звинувативши
Навота у богохульстві та зневазі царя, спонукавши фальшивих свідків
прилюдно його оскаржити. За це його каменовано і цар, здається, вже міг
заволодіти виноградником.
«І це не є історією далеких часів. Таке трапляється й сьогодні, коли
могутні задля того, щоб здобути більше грошей, визискують бідних,
визискують людей. Це історія про торгівлю людьми, про рабську працю, про
бідолах, які працюють нелегально і за мінімальну оплату, збагачуючи
могутніх. Це історія про корумпованих політиків, які бажають щоразу
більше й більше», – підкреслив Папа, додаючи: «Ось до чого призводить
здійснення влади без пошани до життя, без справедливості, без милосердя.
Ось до чого призводить прагнення влади: перетворюється у жадібність,
яка хоче все загарбати».
Але Бог, як зауважив далі Святіший Отець, є «більшим від підступності
та брудних людських ігрищ». У Своєму милосерді Він посилає пророка
Іллю, щоб опам’ятати Ахава та допомогти йому навернутися, «стукає до
серця царя». «Поставлений перед обличчям свого гріха» Ахав впокорився та
просив прощення. «Чи ж не було би прекрасним, якби визискувачі наших
днів вчинили те саме», – сказав Наступник святого Петра, вказавши на те,
що Господь прийняв покаяння царя, але невинно пролита кров «матиме
наслідки», адже «скоєне зло залишає свої болючі сліди».
«Милосердя може зцілити рани та перемінити історію. Відкрий серце на
милосердя! Боже милосердя сильніше від людського гріха. Воно сильніше,
на що вказує приклад Ахава! Ми пізнаємо його силу, пригадуючи про прихід
Невинного Божого Сина, Який став людиною, щоб знищити зло Своїм
прощенням. Ісус Христос – справжній цар, але Його влада цілком відмінна.
Його троном є хрест. Він не є царем, що убиває, але навпаки, дає життя.
Його вихід назустріч усім, особливо, найслабшим, долає самотність і
приреченість до смерті, до якої веде гріх. Своєю близькістю та
лагідністю Ісус Христос вводить грішників у простір благодаті та
прощення. Таким є Боже милосердя», – підсумував Папа.
Немає коментарів:
Дописати коментар