Події
в Україні якось неймовірно нагадують події річної давності. Минулого
року саме в часі Йордану українці зіткнулися з виявом державного
тероризму режиму Януковича, який, мов маріонеток за ниточки, сіпав
зловісний полковник КГБ з Кремля. І цього року відразу після Йордану
московитські терористи розпочали акції масового терору. Невеличкі
відмінності – московитська агресія проти України стала військовою і
відвертою, а географія подій значно змістилася на Схід.
Перед московитською агресією, перед московитським тероризмом,
знущанням московитів над пораненими та полоненими українськими вояками,
перед розстрілами мирного населення та полонених, як рівно ж і перед
лицемірством влади, яка ніяк не може назвати речі своїми іменами,
розпочати реальні реформи, реальну боротьбу з корупцією та почати
встановлювати елементарну справедливість, легко впасти у гнів, відчай,
розпуку, безнадію.
З людського погляду – це цілком природна реакція нашої психіки. Це
слабість нашої первородним гріхом зраненої людської природи. Знаючи про
цю слабість і, очевидно, сам маючи доволі гострий темперамент, св. Павло
нам каже: «Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим
гнівом» (Еф. 4, 26). Емоції не є гріхом.
Не є гріхом, коли у нашому серці з’являється гнів, відчай, розпука,
безнадія. Гріхом усе це стає тоді, коли ми своєю волею даємо цьому
простір у собі, коли починаємо зерна гніву, відчаю, розпуки, безнадії
поливати і леліяти у собі, отримуючи урожай ненависті, непрощення,
огірчeння.
Християни покликанні до викорінення таких речей з власного життя.
Окрім цього, піддавшись негативним емоціям, ми руйнуємо себе, своє
здоров’я, свої стосунки з іншими… Саме ворог людських душ намагається
зараз посіяти свої отруйні зерна, щоб паралізувати нас – паралізувати у
можливості надавати спротив агресору. Тільки наближення до Бога через
молитву, піст, читання Святого Письма, приступання до Таїнств може нас
вивести з цього стану, не дати ненависті, непрощенню, огірченню
запанувати у наших серцях.
У теперішній непростий для нас усіх час ми покликані реально
поставити молитву у фундамент і початок усякої своєї діяльності –
волонтерської, щоденної, оборонної, допомоги пораненим і біженцям,
допомоги родинам українських вояків, особливо тим, чиї близькі віддали
своє життя за нашу свободу, за можливість вільно славити Творця. Тільки
так, зберігши силу духа, зберігши близькість з Богом, ми зможемо дійсно
отримати з Божих рук перемогу, яка нам так потрібна.
о.Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар