27.01.2015р. Б. / ХАЙ СОНЦЕ НЕ ЗАХОДИТЬ НАД ВАШИМ ГНІВОМ

Події в Україні якось неймовірно нагадують події річної давності. Минулого року саме в часі Йордану українці зіткнулися з виявом державного тероризму режиму Януковича, який, мов маріонеток за ниточки, сіпав зловісний полковник КГБ з Кремля. І цього року відразу після Йордану московитські терористи розпочали акції масового терору. Невеличкі відмінності – московитська агресія проти України стала військовою і відвертою, а географія подій значно змістилася на Схід.

Перед московитською агресією, перед московитським тероризмом, знущанням московитів над пораненими та полоненими українськими вояками, перед розстрілами мирного населення та полонених, як рівно ж і перед лицемірством влади, яка ніяк не може назвати речі своїми іменами, розпочати реальні реформи, реальну боротьбу з корупцією та почати встановлювати елементарну справедливість, легко впасти у гнів, відчай, розпуку, безнадію.

З  людського погляду – це цілком природна реакція нашої психіки. Це слабість нашої первородним гріхом зраненої людської природи. Знаючи про цю слабість і, очевидно, сам маючи доволі гострий темперамент, св. Павло нам каже: «Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом» (Еф. 4, 26). Емоції не є гріхом.

Не є гріхом, коли у нашому серці з’являється гнів, відчай, розпука, безнадія. Гріхом усе це стає тоді, коли ми своєю волею даємо цьому простір у собі, коли починаємо зерна гніву, відчаю, розпуки, безнадії поливати і леліяти у собі, отримуючи урожай ненависті, непрощення, огірчeння.

Християни покликанні до викорінення таких речей з власного життя. Окрім цього, піддавшись негативним емоціям, ми руйнуємо себе, своє здоров’я, свої стосунки з іншими… Саме ворог людських душ намагається зараз посіяти свої отруйні зерна, щоб паралізувати нас – паралізувати у можливості надавати спротив агресору. Тільки наближення до Бога через молитву, піст, читання Святого Письма, приступання до Таїнств може нас вивести з цього стану, не дати ненависті, непрощенню, огірченню запанувати у наших серцях.

У теперішній непростий для нас усіх час ми покликані реально поставити молитву у фундамент і початок усякої своєї діяльності – волонтерської, щоденної, оборонної, допомоги пораненим і біженцям, допомоги родинам українських вояків, особливо тим, чиї близькі віддали своє життя за нашу свободу, за можливість вільно славити Творця. Тільки так, зберігши силу духа, зберігши близькість з Богом, ми зможемо дійсно отримати з Божих рук перемогу, яка нам так потрібна.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя