Мешканці
с. Птича, Дубенського району на Рівненщині вирішили на загальних зборах
села перевести церковну громаду під юрисдикцію Киівського Патріархату.
Це викликало шалений спротив у промосковськи налаштованого священника. З
Рівенського Єпархіального управління (МП) до села невідкладно прислали
“гумконвой” у вигляді панотців, монахів із Почаївської Лаври і, зібраних
по навколишніх селах “тітушок”. Цей десант негайно взявся штурмувати
сільську церкву. Особливо відзначалися монахи спортивної статури і з
очевидними навиками єдиноборств. Одразу видно, що братія посилено
подвизається у постах і молитві. На захист храму стали місцеві селяни,
патріоти та націоналісти з Рівненщини, долучилась міліція. Люди готові
захищати свій храм і свій вибір до останнього.
Нічний штурм храму “московським десантом” виявився невдалим. Тож
братія і братва відступили, вкравши церковну браму. Напевно, за звичкою.
Ну, на металобрухт здати ж можна. Потім поставили коло церкви торгового
намета. Чи то з метою агітації, чи ще для чогось.
Наразі ситуація в селі доволі напружена, мешканці очікують провокацій
і повторного штурму храму. Пішли чутки, що на підмогу “канонічеському
православію” виїхало ще чотири автобуси з Почаєва, напаковані тітушками і
“козачками”, котрі там відсиджуються і котрих наша доблесна СБУ там
впритул не бачить.
Така ось ситуація. Але я не про те. Є така приказка: поки грім не вдарить – хлоп не перехреститься. Оце вона в дії. Це ж потрібно було 23 роки незалежності жити з полудою на очах, утримувати і всіляко респектувати оте “канонічеське” православіє в Україні, добре знаючи, що воно є не лише п`ятою колоною Москви, а й до християнства має досить приблизне відношення, оскільки проповідує не духовні цінності, а імперське рабство. І, навіть, зараз, коли в нас війна з Росією (не варто замилювати очі отим терміном АТО), ми дозволяємо в державі діяти відверто ворожій структурі. Ми закриваємо очі на те, чим займаються московські попи в храмах і поза ними, толеруємо їхні цинічні проповіді про “славянскоє єдінство”, “канонічність МП”, єдиного пастиря (причім: мається на увазі не Цар світу, а цар московський) і єдине стадо.
Тема єдиного стада, як ніколи актуальна: на порозі рік Кози, чи
Вівці. І питання стоїть: ми що і надалі будем жертовним стадом на
заклання, чи, таки, оберемо достойних пастирів і будемо Божими овечками і
Божим народом?
Дзвінка Торохтушка
Немає коментарів:
Дописати коментар