Як. 2,14–26: «Віра, коли діл не має, мертва сама в собі»
Безперечно, наші діла – вияв нашої віри, але ми дуже часто
розмежовуємо своє щоденне життя і наші взаємини з Господом. Апостол у
різний спосіб пов’язує віру людини з її ділами, життям, показує
залежність одного від другого.
Щобільше, можна говорити не лише про зв’язок, а про прогресію:
коли зростає наша віра в Бога, коли поглиблюється духовне життя, то це
неминуче відображається в нашому щоденному житті.
Коли згадуємо про Марту і Марію, то Марія, яка сиділа в ногах
Христа, вдивлялася, і пізніше цей досвід Бога у своєму житті
реалізовувала. Наш досвід життя, сповнений вірою в Бога, не дозволить
нам пройти повз бідну людину, яка потребує, наша віра в Бога дає
можливість зайняти певну суспільну, а то й політичну позицію. Наша віра в
Бога дає нам певність, щоб стояти на сторожі правди. Яка наша віра, такі наші діла і таке наше життя.
***
Мр. 10,46-52: «Віра твоя спасла тебе»
До деяких виразів і слів у своєму житті ми звикаємо, сприймаємо
їх як даність, часто повторюємо ці фрази і слова у своїх стосунках.
Однак часто не усвідомлюємо глибини значення цих слів. Так і тепер перед
нами постають слова, які ми не раз чули: «Віра твоя спасла тебе».
Значить, віра людини спасає саму людину.
Ми, зі свого боку, завжди звертаємося до Бога з різними
проханнями, нагадуваннями, молитвами. Але це Євангеліє каже, що
остаточно не Бог нам дає, чи не Бог нас «спасає», а спасає нас наша
віра. Коли подивитися на наші стосунки з Творцем, то питання не в тому,
що Бог чогось не може чи щось понад Його силу, – у Нього все можливе.
Постає питання нашої довіри: наскільки ми довіряємо Господеві? А цього,
як можемо зауважити, у нашому житті дуже мало – щоб ми могли цілковито
довіряти Богові, покладатись на Нього. Але той Ісус Христос, який був
учора і сьогодні і буде навіки, цей Ісус Христос, який за вірою людей
зцілював їх, – Він і сьогодні зцілює кожного, хто з вірою приходить до
Нього.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар