Проповідуючи
під час Святої Меси в Таллінні, яка стала завершальною подією XXV
Апостольської подорожі, Папа Франциск звернув увагу на те, що Господь
хоче, щоб ми були вибраним, священицьким і святим народом.
Бути обраними не означає бути ексклюзивними чи виокремленими, але не
зважаючи на те, що становимо невелику меншість, ставати закваскою для
всього суспільства. Такими думками Папа Франциск поділився з естонськими
католиками, проповідуючи під час Святої Меси, яку він 25 вересня 2018
р. відслужив на площі Свободи в Таллінні.
Бог хоче нас вільними
У контексті читання з Книги Виходу, в якому розповідалося про прихід
єврейського народу, звільненого з єгипетського рабства, до гори Синай,
Святіший Отець зауважив, що воно нагадує також і про змагання за свободу
естонського народу та всіх Балтійських країн. «Вам відома боротьба за
свободу, ви можете ототожнитися з цим народом. Отож, буде корисно
послухати те, що Бог каже Мойсеєві, аби зрозуміти те, що Він говорить
нам, як народові», – зазначив проповідник, додаючи:
«Народ, що приходить до Синаю – це народ, який вже бачив любов свого
Бога, виявлену в чудах і знаках, це народ, який вирішує укласти союз
любові, бо Бог перший полюбив його та виявив йому цю любов. Він не
примушений, Бог хоче, щоби він залишався вільним».
Отож, назвати себе християнином означає прийняти певний стиль життя
без тиску та «обміну», мовляв, роблю щось тільки тоді, коли щось зробить
Бог. Божа пропозиція «нічого не відбирає», а, навпаки, «веде до
повноти, посилює всі прагнення людини». Однак, деякі вважають себе
вільними, коли живуть без Бога, не помічаючи, що «подорожують цим життям
як сироти, без домівки, до якої можна повернутися».
Слухати й шукати
За словами Глави Католицької Церкви, ми повинні «слухати й шукати» як
той народ, що вийшов з Єгипту. Дехто думає, що сила народу вимірюється
іншими показниками. Хтось підносить голос, почуваючись завдяки цьому
безпечніше, дехто до крику додає погрозу зброєю, розгортанням військ.
«Такий здається “сильнішим”. Але це не є шуканням Божої волі, а
нагромаджуванням з метою нав’язувати себе іншим на основі володіння.
Таке наставлення приховує в собі відкинення етики, а разом з нею – Бога.
Бо етика вводить нас у взаємини з Богом, Який очікує від нас вільної
відповіді, зобов’язуючої щодо ближніх і довкілля, відповіді, яка
виходить за межі категорій ринку. Ви не для того здобули свою свободу,
щоб опинитися в рабстві споживацтва, індивідуалізму чи прагнення влади й
панування», – сказав він.
Богові відомі наші прагнення
Святіший Отець зазначив, що Бог знає наші потреби, які ми приховуємо
за прагненням володіти, чи наші страхи, які стараємося долати
пануванням. Ісус пропонує тамувати цю спрагу серця «в зустрічі з Ним».
Лише Він може втамувати її, а віра полягає в тому, щоби усвідомити, «що
Він – живий і любить нас» та «Своєю могутністю та безмежною
креативністю» може навіть зло перемінити в добро.
«Ізраїльський народ у пустелі піддасться спокусі шукати інших богів,
поклонятися золотому тельцеві, покладатися на власні сили. Але Бог
завжди знову приваблював його, і люд пригадував те, що чув і бачив на
тій горі. Подібно до того народу, також і ми знаємо, що є “вибраним,
священицьким і святим” народом», – сказав Папа, зупинившись далі на
кожній з цих ознак.
Вибрані
«Вибрані не означає ні виняткові, ні сектанти. Ми – маленька частка,
що повинна заквасити все тісто, яка не ховається і не відокремлюється,
яка не вважає себе кращими чи чистішими», – зазначив Святіший Отець,
навівши приклад орлиці, яка виносить орлят до недоступних місць і
захищає їх, доки вони не почнуть самі давати собі раду, але для цього, у
відповідний час, спонукає їх залишити це спокійне місце. «Так Бог
поводиться зі Своїм вибраним людом, хоче, аби він виходив назовні, був
відважним у польоті і покладався лише на Його захист», – додав
проповідник, наголошуючи на необхідності «подолати страх» виходити із
«броньованих місць», аби ділитися вірою.
Священики
«Виходити як священики: ми ними є з Хрищення. Виходити, щоб
заохочувати до стосунків з Богом, полегшувати їх, сприяти зустрічі
любові з Тим, Який взиває: “Прийдіть до мене”», – наголосив Папа,
додаючи, що ми повинні зростати в здатності проявляти близькість,
зворушуватися, зупинятися біля ближнього «щоразу, коли це потрібно».
Святі
Врешті, свідчити про те, що ми є «святим людом». Можемо піддатися
спокусі думати, що святість призначена лише для декого, в той час як
«всі ми покликані бути святими», живучи любов’ю й даючи свідчення, кожен
серед власних щоденних занять.
«Але подібно до того, як у пустині вода не була особистим, але
спільнотним благом, як також манну неможливо було нагромаджувати, бо
вона псувалася, так і святість, якщо нею жити, поширюється,
розливається, робить плідним все те, що є поруч з нею», – зазначив
Святіший Отець, наголошуючи, що «сьогодні обираємо бути святими,
зціляючи узбіччя та периферії нашого суспільства, де наші брати та
сестри страждають через виключення», не чекаючи на те, що їм
допомагатиме той, хто йде за нами, чи інституції, але простягаючи власну
руку. «Це означає бути християнами, означає святість, прожиту день за
днем», – підсумував він.
Прощання з Естонією
Наприкінці Святої Меси Глава Католицької Церкви звернувся до
присутніх з прощальним словом. «Дорогі брати й сестри, перед тим, як
уділити кінцеве благословення та завершити цю Апостольську подорож до
Литви, Латвії та Естонії, хочу подякувати вас усім, починаючи від
Апостольського Адміністратора Естонії. Дякую за вашу гостинність, що
свідчить про велике серце цього малого стада!»
Папа ще раз склав подяку Президентові та владі, скерувавши окрему
думку до християн всіх конфесій, особливо згадавши лютеран, які Латвії
та Естонії приймали екуменічні зустрічі. «Нехай же Господь і надалі
провадить нас дорогою сопричастя», – побажав він.
З площі Свободи Святіший Отець від’їхав до аеропорту, де відбулася церемонія прощання за участю Прем’єр-міністра Естонії.
Джерело: НОВИНИ ВАТИКАНУ
Немає коментарів:
Дописати коментар