Святого священномученика Фоки, єпископа Синопійського
Тропар, гл. 4: I обичаїв апостолів причасником і їх
намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до
видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри постраждав
Ти аж до крови, священномучениче Фоко, моли Христа Бога, щоб спаслися
душі наші.
Кондак, глас 6: Як святитель приносячи, отче, жертви,
вкінці себе приніс єси як жертву живу, свідчивши за законом про Христа
Бога, Ангелами утверджуваний, і смерть вибираючи, ти є з тими, які
оспівують тебе: прийди, Фоко, з нами, і ніхто на нас.
Святий Фока був родом з міста Синопи в Понті. Батьки його
називалися Памфил і Марія. Змолоду посвятившись служінню Богові, Фока
осягнув велику святість і був поставлений єпископом свого рідного міста.
На березі моря мав він невеличкий дім з городцем, де вирощував ярину і
пригощав нею всіх перехожих, бо гостинність його була неабияка. Бог
благословив його труди, і він навернув багато поган до Христової віри не
лишень у Синопі, але також в Амасії і в Амисі, а свою науку стверджував
численними чудесними оздоровленнями.
За правління імператора
Адріяна, безбожного поганина, староста того краю Африкан наказав
поставити владику Фоку перед судом. Після тяжких мук, а тіло святого
шматували гаками, палили на розжареній залізній решітці і врешті-решт
кинули в негашене вапно, святий Фока передав Богу свою душу. Тіло
мученика було знайдене у вапні ціле і неушкоджене. Постраждав святий
Фока 117 р. Згодом, близько 403 р., його мощі було перенесено до
Царгорода, де святий Йоан Золотоустий вшанував їх двома похвальними
проповідями. Пам’ять перенесення мощей Христова Церква вшановує 22
липня. Частину мощей перенесено було до Риму, у церкву святого Фоки.
Корабельники і мореплавці Чорного й Адріятичного морів звертаються ро
допомогу до священномученика Фоки як покровителя всіх “плаваючих і на
морі сущих”.
Святого пророка Йони
Святий
пророк Йона, син Амітая, народився в Гат-га-Хефері. Він пророкував у
час правління ізраїльського царя Єровоама, близько 796 р. до Р. Хр.
Історія його покликання описана в книзі Йони, яка налічує чотири глави.
Господь Бог наказав йому іти до міста Ніневії і там сповістити поганам
про Божий гнів і Його кари, які нависли над безбожниками. Але Йона
злякався, що погани вб’ють його, і пішов до Яффи, де сів на корабель, що
плив до Таршіш (Іспанія). Під час плавання здійнялася страшна буря,
так, що для корабля не було спасіння. Мореплавці почали говорити між
собою, що серед них, мабуть, є злочинець, на якого впав гнів богів (були
вони погани), тож кинули жереб, а той випав на Йону як винуватця бурі.
Вони стали питати його, хто він і звідки, а пророк відповів їм так: “Я –
єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю” (Йона 1, 9).
Він не приховував, що це Бог карає його за не-послух, і попросив кинути
його в море, і вони тоді спасуться. “Взяли вони Йону та й кинули в море,
і море перестало бушувати. Люди вельми налякались Господа й принесли
Господеві жертву та обреклись обітом” (Йона 1, 15-16).
Господь
велів великій рибі, китові, проковтнути Йону. Три дні і три ночі
перебував пророк у нутрі кита і, лежачи хрестообразно, молився до Бога
такими словами: “У моїй скруті до Господа візвав я, й Він відповів мені.
З нутра шеолу закричав я, і Ти почув мій голос. Ти кинув мене у
безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі Твої буруни й Твої хвилі
пройшли надо мною. Я мовив: Відкинутий я з-перед очей у Тебе! А все ж
таки я знову глядітиму на святий храм Твій. Води мене обняли аж по
горло, безодня мене оточила, водорість голову мені повила. Аж до стіп
гір спустивсь я; земля засувами повік мене замкнула, але Ти вивів моє
життя з ями, о Господи, мій Боже. Коли моя душа в мені умлівала, про
Господа згадав я, і моя молитва долинула до Тебе, до храму до святого
Твого. Тії, що пустих марнощів пильнують, кидають власну ласку. Я ж
голосом подяки принесу Тобі жертву. Чим я обрікся, те я виконаю. Від
Господа спасіння” (Йона 2, 3-10).
Через три дні кит, за наказом
Божим, викинув Йону на сушу. Тоді пророк пішов до Ніневії. Було це місто
дуже велике, ледве за три дні його можна було обійти. І тут Йона став
пророкувати, що через сорок днів Ніневію буде зруйновано, якщо його
мешканці не покаються у своїх гріхах. Мешканці міста повірили пророкові і
стали каятися, цар і всі міщани роздерли свої одежі, посипали голови
попелом, надягнули на себе мішки в знак покути; три дні ні люди, ні
скотина не їли і не пили нічого, сподіваючись на Боже милосердя і
кажучи: “Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне
від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?” (Йона 3, 9). І
Господь, побачивши їх розкаяння, простив і відклав свою кару.
Пророк
Йона, коли побачив, що Бог не покарав місто, дуже злякався, щоб його не
вбили як лжепророка. Він вийшов за місто і сів там зажурений. За волею
Божою, виросла над ним велика й тіниста тиква, та як за одну ніч
виросла, так наступної ночі вона всохла. І пророк, вмліваючи від
пекучого сонця, став нарікати й бажати собі смерти. Тоді Господь сказав
йому, що якщо він, пророк, тужить за тиквою, якої не садив і не
підливав, то як Господь Бог може не пожаліти міста Ніневії, де живе
стільки народу, що щиро кається.
У 2 книзі Царів (14, 25) є
згадка, що святий пророк Йона пророкував за часів Єровоама. Коли фарисеї
домагалися від Христа Спасителя чуда, то Він відповів: “Лукаве поріддя і
перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак
пророка Йони. Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син
Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. Люди ніневійські стануть на
суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а
тут є – більше, ніж Йона!” (Мт. 12, 39-41). Триденний побут Йони в
нутрі кита був прообразом Воскресення. Пророк Йона помер – як здається –
природною смертю. Слід ще додати, що мешканці Ніневії повернулися до
свого грішного життя, й 612 р. до Р. Хр. Ніневія була цілком зруйнована
Киаксаром, мідійським царем.
Преподобного Йони пресвітера
Святий Йона був батьком святого Теодора (пам’ять його – 27
грудня) і Теофана (пам’ять його – 11 жовтня). Преподобний Йона жив
близько 807 р. У старшому віці він вступив до монастиря святого Сави і
тут дивував усіх своїми чеснотами, духом молитви і постами. Він був
висвячений на священика. Бог наділив його силою оздоровляти хворих.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар