05.08.2016р. Б. / ОФІЦІЙНА ЗАЯВА Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ з приводу прес-конференції від 3 серпня 2016 року

Львів, 4 серпня 2016 року Божого
Вих. № Р-16/036

ОФІЦІЙНА ЗАЯВА
Свято-Іванівської Лаври
Студійського Уставу УГКЦ

з приводу прес-конференції від 3 серпня 2016 року

У середу, 3 серпня 2016 року, у Свято-Іванівській Лаврі Студійського Уставу УГКЦ (вул. Чернеча Гора, 1), яка діє на території Музею народної архітектури та побуту у Львові (народна назва «Шевченківський Гай») відбулася прес-конфереція на тему: «Два заповіти митрополита Андрея Шептицького для Львова: Свято-Іванівська Лавра та Музей просто неба».

Організація даного заходу була ініційована Свято-Іванівською Лаврою для того, щоб представити громадськості проміжні результати праці спільної робочої групи, яка була утворена розпорядженням п. Андрія Садового, Львівського міського голови (№ 270 від 21.06.2016 року), та відповідним декретом Високопреосвященного Владики Ігоря Возьняка (Вих. ЛВ 16/1220) від 4.07.2016 року) для того, щоб розглянути питання подальшого розвитку Музею народної архітектури та побуту у Львові і Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ, яка діє на його території, та опрацювати напрямки їхньої співпраці.

У прес-коференції взяли участь:

Єрм. Д-р Юстин Бойко, студит – настоятель Свято-Іванівської Лаври,
п. Андрій Москаленко – директор департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської ради,
п. Роман Назаровець - директор Музею народної архітектури та побуту у Львові,
п. Микола Гайда – заступник директора Інституту пам`яткоохоронних досліджень при Міністерстві культури України, Президент НКУ «ІКОМОС»,
п. Тетяна Садовська – головний юрист Свято-Іванівської Лаври.

Насамперед від імені Свято-Іванівської Лаври хочу подякувати усім учасникам прес-конференції, представникам засобів масової інформації (ЗМІ), працівникам Музею, а також численним достойним гостям, які були присутні на цьому заході.

Оскільки після проведення прес-конференції як у ЗМІ, так і серед громадськості почала поширюватися хибно інтерпретована інформація про наміри і позицію Свято-Іванівської Лаври щодо її подальшого розвитку і співпраці з Музеєм (зрештою, чого і очікувалося), змушений виступити з офіційною заявою, письмово ствердивши те, що було проголошено усно:

Історичний нарис

1) Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ була заснована окремою грамотою праведного митрополита Андрея Шептицького у 1927 році. Окрім молитви і праці, яка є основою монашого життя, митрополит граф Андрей Шептицький поручив монахам Студитам займатися вихованням сиріт, провадити ремісничі та іконописні майстерні, займатися суспільною і культурною діяльністю.

2) Для того, щоб Лавра могла належним чином сповнювати поручене їй завдання, митрополит Андрей дарує їй великі посілості, які охоплювали Личаківську дільницю Львова, частину Кривчиць і Знесіння. Окрім цього, він передає у власність Лаври і нерухоме майно. Це засвідчують відповідні архівні документи, які збереглися до наших днів.

3) Для того, щоб Лавра могла належним чином провадити своє літургійне життя, митрополит Андрей у 1930 році за порадою Михайла Драгана та Іларіона Свєнціцького переносить для потреби монахів з с. Кривки чудову трикупольну церкву св. Миколая Чудотворця з 1761 року. 7 липня 1931 року відбулося її переосвячення як церкви Святої Софії – Премудрості Божої. Вона і стала головним храмом Свято-Іванівської Лаври і першим об’єктом у неофіційному Музеї просто неба. Усіма процесами як створення Лаври, так і перенесення церкви займався рідний брат митрополита архимадрит Климентій Шептицький у співпраці з тогочасною львівською інтелігенцією.

4) Свято-Іванівська Лавра ревно виконувала доручену їй місію протягом усього часу свого існування, доки у 1946 році радянський режим закрив її, ліквідувавши Українську Греко-Католицьку Церкву.

5) У роки страшного воєнного лихоліття Свято-Іванівська Лавра стала захистом для багатьох дітей-сиріт, інтелігенції, а також єврейських дітей, серед яких знаний промоутер беатифіційного процесу митрополита Андрея Курт Левін (помер 17 червня 2014 року).

6) Після закриття Лаври на її місці на короткий період був заснований інтернат. Бажаючи зберегти це місце для майбутніх поколінь, львівська інтелігенція і науковці почали розробляти план створення на території Свято-Іванівської Лаври Музею народної архітектури та побуту у Львові. Після багатьох років клопіткої праці та оформлення документів у 1971 році Музей засновано офіційно. Під такою назвою він існує до сьогодні.

7) У 1990 році монахи Студити у співпраці з тогочасною дирекцією Музею розпочали богослужіння у церкві Премудрості Божої, а згодом, за офіційним погодженням, оселилися на території Музею у приміщенні колишньої монастирської пральні.

Сучасний стан речей

8) У своїй діяльності Свято-Іванівська Лавра керується Статутом, затвердженим відповідними державними інстанціями у 1996 році, Кодексом Канонів Східних Церков, Партикулярним правом УГКЦ, Типіконом, а також внутрішньої Угодою між Музеєм і Лаврою.

9) Свято-Іванівська Лавра за своїм канонічним статусом є митрополичою, а тому у своїй діяльності підпорядковується окрім Ігумена Свято-Успенської Унівської Лаври, митрополиту Львівському УГКЦ Високопреосвященному Владиці Ігорю Возьняку і його наступникам.

10) На сьогодні монахи Свято-Іванівської Лаври на підставі згаданої внутрішньої Угоди з Музеєм провадять літургійне життя у церкві Премудрості Божої, а також в інших сакральних спорудах Музею.

11) Окрім цього у своєму розпорядженні Свято-Іванівська Лавра має три об`єкти нерухомості, які шляхом узаконення були передані їй у власність згідно з ухвалою Львівської міської ради від 29.09.2011 року (№761).

12) Головний монастирський корпус, яким зараз володіє Лавра, розрахований на проживання 4 монахів (розмір келій 2 м х 1,80 м). Він містить також маленьку внутрішню каплицю, бібліотеку, трапезну, кухню і підвал.

13) На сьогодні Свято-Іванівська Лавра налічує 4 монахів з огляду на те, що більшу кількість помістити тут просто неможливо. Лавра займається активною катехитичною, культурною і соціальною діяльністю, зокрема щодо реабілітації та допомоги воїнам АТО. При Лаврі діє кілька церковних хорів, а також різні молодіжні та парафіяльні товариства. Для провадження своїх заходів Лавра винаймає приміщення виставкового залу Музею.

Основні позиції Свято-Іванівської Лаври

14) Свято-Іванівська Лавра вважає особливим Божим благословенням, що на колишніх її землях утворився і діє Музей народної архітектури та побуту у Львові. Саме тому свою стратегію розвитку вона бачить тільки у тісній духовній, науковій, культурній, соціальній, мистецькій співпраці з Музеєм! Іншими словами, Лавра і Музей є приреченими на взаємну співпрацю!

15) Свято-Іванівській Лаврі дуже залежить на тому, щоб Музей народної архітектури та побуту повноцінно розвивався як місце, у якому гармонійно поєднується сакрум і культура. У цьому одна з особливостей Музею, що формувалася таким чином історично. Зрештою, Музей і Лавра можуть стати для львів’ян і туристів місцем альтернативного духовного-культурного відпочинку.

16) Є фактом історичним, документально аргументованим, що місце, на якому розташований Музей народної архітектури та побуту у Львові, є тісно пов'язаний з братами Андреєм і Климентієм Шептицькими, а ідея Музею бере свої початки ще задовго до того, як він був офіційно створений. Для того, щоб це науково обґрунтувати, Свято-Іванівська Лавра 30-31 жовтня 2015 року провела наукову конференцію, після якої звернулася до Львівського міського голови з проханням присвоїти Музею народної архітектури та побуту у Львові ім`я архимадрита Климентія Шептицького, а також проголосити 7 липня 1931 року (дату освячення на новому місці церкви Премудрості Божої) датою заснування Музею просто неба.

17) Окрім цього Свято-Іванівська Лавра просить внести поправки у офіційну історію Музею, путівники і вказівники інформацію, яка б історично справедливо показувала зв'язок цього унікального місця для львів’ян і туристів зі спадщиною братів Шептицьких.

18) З огляду на те, що Музей народної архітектури та побуту у Львові розробив стратегічний план свого розвитку, який не містить навіть факту самого існування Свято-Іванівської Лаври на його території, Лавра просить виправити згадану помилку, внісши відповідні уточнення, у тому числі і до генплану Музею.

19) Для провадження своєї статутної діяльності і реалізації місії, яку поставив перед нею митрополит Андрей Шептицький, Свято-Іванівська Лавра просить надати їй у користування відповідну територію (умовно близько 3 га), яка є у сотні разів меншою від того, що вона мала у своїй власності перед війною!

20) На це Лавра має законне право, яке було порушене у той час, коли Музею народної архітектури та побуту у Львові було видано Акт на постійне користування землею, який не взяв до уваги права та інтереси Свято-Іванівської Лаври як релігійної організації, яка здійснює свою діяльність на його території і має рівні права на отримання у постійне користування земельної ділянки. Вказане є грубим порушенням встановлених законом прав Лаври! На сьогодні Лавра скерувала відповідне прохання до Львівської міської ради з проханням виправити ситуацію, яка склалася.

21) Свято-Іванівська Лавра ніколи не претендувала і не претендує на землі, які належали їй до моменту закриття радянським режимом у 1946 році. Монахи Студити добре свідомі того, що післявоєнний час надав особливого розвитку цьому місцю, завдяки чому воно збереглося. Лаврі дуже залежить на тому, щоб всі ці землі були і залишалися народним надбанням і ніколи не ставали предметом чиїхось власних бізнес інтересів. Потрібно пам’ятати, що це є земля, яка була придбана для провадження церковних і народних справ на людські пожертви!

22) Свято-Іванівська Лавра висловлює вдячність теперішньому керівництву та працівникам Музею народної архітектури та побуту у Львові за плідну співпрацю і сподівається на її продовження у майбутньому.

23) Зважаючи на досвід співпраці між Музеєм і Лаврою протягом 25 років незалежності, Свято-Іванівська Лавра виступає з ініціативою юридично оформити Договір про взаємну співпрацю на офіційному рівні, щоб незважаючи на людський фактор, обидві інституції могли впевнено діяти і співпрацювати.

24) Відносно питання про будівництво візит-центру на території Музею і відношення до цього Лаври, яке порушувалося у часі прес-конференції, хочемо висловити тільки свою думку, яка полягає у тому, що Свято-Іванівська Лавра радо вітає комплексний підхід до питання розвитку Музею, а саме: спорудження разом із візит-центром адміністративного корпусу (так, як це передбачається чинним генпланом), у якому б могли розміститися фондові приміщення сучасного типу, виставкові і конференційні зали тощо.

25) Оцінюючи величезний внесок теперішньої адміністрації та працівників Музею – справжніх ентузіастів музейної справи – у його розвиток, Свято-Іванівська Лавра водночас звертає увагу компетентних органів влади на те, що музейні об’єкти на сьогодні потребують негайної реставрації! У разі затягування процесу існує великий ризик втратити назавжди надзвичайно цінні об’єкти сакральної і культурної спадщини нашого Народу, на яких можна виховувати цілі покоління!

26) Свято-Іванівська Лавра, зі свого боку, вже на теперішньому етапі у міру своїх можливостей також спричиняється до відновлення та збереження пам`яток архітектури на території Музею. Тільки протягом одного року зусиллями Лаври було відновлено монастирську криницю (кират) та каплицю над нею, реставруються фрески монастирської каплиці у приміщенні теперішнього адміністративного будинку Музею, розпочато відновлення старого монашого цвинтаря як меморіального комплексу, облагороджено частину території монастирської алеї, підтримується і оновлюється церква Премудрості Божої тощо. Рівно ж і на майбутнє Свято-Іванівська Лавра готова мірою своїх можливостей брати участь у реставрації та відновленні сакральних і культурних об’єктів Музею.

27) Свято-Іванівська Лавра має велику надію на те, що спільна робоча група, про яку була мова на початку, разом з Львівською міською радою зроблять усі можливі кроки для того, щоб належним чином оцінити спадщину митрополита Андрея Шептицького, якою є заснована ним Лавра, надати їй перспективи розвитку та закласти довготривалі основи її співпраці з Музеєм народної архітектури та побуту у Львові.

28) Свято-Іванівська Лавра радо вітає залучення фахівців музейної справи, представників громадянського суспільства, а також депутатів різних рівнів до пошуку спільного і прозорого рішення цього питання, щоб розвиток і Музею, і Лаври та їхня взаємна співпраця приносили добрі плоди для нашого міста і Народу!

Просячи Божого благословення для княжого Львова і Українського Народу,
від імені Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ,

Єрм. Д-р Юстин Бойко, студит
Настоятель

Джерело:    Воїни Христа Царя