Пан
Анджей Країнські, громадянин Польщі, предки якого жили на Сокальщині в
селах Переспа та Забава, співпрацює з священиками Катедрального храму м.
Сокаля та єпископом Михаїлом Колтуном у сфері капеланства мисливців,
поділився своїми спогадами про те, як українці врятували їхню родину від
знищення.
Який зв’язок ваших предків з Україною?
Мій тато знав українську мову і використовував її, якщо було
потрібно. Він розповідав, що мій дідо не хотів звідти виїжджати. Дідо
любив цю землю, давав роботу багатьом людям, українцям. І найкращим
прикладом, що був дуже доброю людиною є факт, що до Польщі разом з ним
приїхали ще дві особи. Няня, яка опікувалася моїм татом, як був юнаком і
потім жила з нами до самої смерті та опікувалася внуками. Також приїхав
пан який займався кіньми в маєтку мого діда. Він приїхав до Польщі і
зайнявся розвезенням вугілля. Разом з ним і нянею ми всі свята проводили
разом.
Чому ваша родина покинула свій край та хто в цьому допоміг?
Мій дідо не хотів виїжджати, але прийшли до нього українці, які
створили місцеву поліцію і пильнували маєток, людей, щоб не було
грабежів, підпалів, вбивств і обіцяли моєму дідові, що будуть його
оберігати. Однак одного разу вночі прийшли до нього і сказали: «Пане
Країнські, більше не можемо вас оберігати, тому що йдуть росіяни і як
вони прийдуть, то не зможемо нічого зробити». Тоді місцеві допомогли
спакувати речі на вози і через річку Буг переправили всю родину на
Польську сторону. Тато про це говорив нам і переказував іншим, що нікому
з нашої родини, хто тут жив волос з голови не впав, всі врятувалися,
нікого не вивезли. Втім по війні мій тато довго не міг знайти роботу в
Польщі, тому що вони мали тут маєток, в навчальному закладі мав
проблеми… але оскільки був мисливцем, то добрі люди, теж мисливці
допомогли.
В якому році виїхала ваша родина і хто саме покинув рідні терени?
В 1939-му. Мій дідо Роман Країнські та бабця Яніна з моїм татом
Адамом. Також виїхали сестра мого батька Марія Країнська і двоє братів
Роман і Володимир Країнські. Вони всі жили в Забаві.
Приїхавши до України, що ви зробили?
Як сюди приїхав, то познайомився з дуже добрими людьми, які в усьому
нам помагають. В минулому році поставили надмогильний пам’ятник в
Переспі прадіду Вінкентію та прабабці Гелені. До речі Гелена Країнська, з
дому Шумлянських, була греко-католичкою.
Моя родина переїхала до Гданська, але ми завжди прагнули, щоб сюди
приїхати. Колись не можна було, але тепер я вже четвертий раз в Україні і
цього року привіз сюди брата та кузина. Минулого року як вернулися з
України то постановили, що якщо згодиться владика та отці, подарувати до
Сокальської катедри образ св. Губерта. І це нам вдалося.
Чого варто повчитися з вашої родинної історії?
Є люди, які згадують найгірші моменти, але є й інші, які не забувають
найкращі хвилі життя. Варто згадувати ті найкращі життєві історії
пов’язані з молодістю, з вихованням, так як мій тато виховувався серед
українців…
Немає коментарів:
Дописати коментар