В Україні відзняли перший фільм у зоні
АТО «Міна», який презентуватимуть на Каннському кінофестивалі, аби
показати світу, що насправді відбувається на Донбасі. Це фільм про
війну, яка є всередині кожної людини, про міну, на яку наступили тисячі
українців, і тому бояться позбутися стереотипів та зробити крок
назустріч змінам, що приходять у їхнє життя.
Найпотужніша міна на Донбасі – у свідомості людей
За
сценарієм фільму, молодий художник Гена вирішив втекти з рідного села
на Донбасі від непорозумінь з близькими йому людьми. Та дорогою до
автобуса на Київ Гені доводиться здолати багато перешкод. І одна з них –
він наступив на міну. Проте від себе і від людей не втечеш, і ті, від
кого він так старанно намагався втекти, знаходять Гену і тут.
«На
Донбасі багато мін. Всі поля заміновані, але найбільша і найпотужніша
міна в свідомості людей», – розповідає режисер фільму Вовка Соловей,
який вже майже 18 років живе у Лос-Анджелесі та працює у Голівуді.
«Ми
чотири рази їздили знімати у зону АТО. Коли туди приїжджаєш, то є
почуття страху, незручності. Але дуже швидко звикаєш до потрощених
будинків, до людей з автоматами і до всього, що відбувається навколо.
Шок приходить тоді, коли звідти повертаєшся і опиняєшся в зовсім іншій
реальності, де панує мирне життя, ніби війни і нема. Я дуже співчуваю
тим людям, які там», – розповідає режисер.
Як наголошують автори, фільм має стати певним дзеркалом нашого суспільства, яке дозволить людям подивитися на себе з боку.
«Ми
хотіли показати, що значно гіршим за гостру війну є внутрішня війна в
суспільстві. Це значно гірше, ніж гарячий конфлікт. Там завжди знаєш,
хто ворог, а хто товариш. Але в нашому повсякденному житті все значно
складніше. І життя в такому недоброзичливому суспільстві – це важке
випробування, і саме від цього жаху наш головний герой Гена і тікає. Він
тікає з села, в якому практично не видно руйнувань. Тікає від батька,
від мами, від односельців, від безпросвітної нудьги, яку дає йому те
суспільство, в якому він існує. І месидж полягає в тому, щоб люди
подивилися на себе, подивилися один на одного і почали змінюватися. Я
сподіваюся, що цей фільм буде певним дзеркалом наших суспільних
стосунків і, дай Боже, хтось замислиться і вирішить змінити свою
поведінку, змінити своє ставлення до оточуючи людей», - розповідає
продюсер фільму Олексій Толкачов.
Інша точка зору
Ідея
створення художньої стрічки, яка б відображала те, що відбувається на
Донбасі, з іншої точки зору, не з тої, до якої всі звикли, виникла тоді,
коли молодий 22-річний сценарист з Харкова Олексій Гавриленко показав
сценарій короткометражки режисеру.
«Ідея фільму виникла давно,
ще до початку трагічних подій на сході України. Для мене це
історія, насамперед, людини, яка намагається вийти з того суспільства,
яке його сковує і не дає йому розвиватися. У нас це художник, але це
може бути будь-хто», - розповідає сценарист.
В оригіналі ж події мали відбуватися під час Другої світової війни, проте режисер наполіг на прив’язці до сьогодення.
«У
всіх нас було велике бажання принаймні показати весь цей конфлікт
світовій спільноті, бо люди його не розуміють. Навіть ми його розуміємо
по-різному, а що вже говорити про Європу і Америку. Хотілося показати їм
все це у художній формі», - розповідає автор проекту Ольга Столяренко.
Не комерційний проект…
Як
розповів режисер стрічки, не всі актори погодилися їхати у зону АТО,
побоялися. Тому частину фільму знімали на Київщині, а на Донбасі – лише
документальні кадри.
«Зйомки такого фільму сприйняли абсолютно
нормально і військові, і цивільні, які живуть у звільнених містах – у
Слов’янську, Артемівську. Деякі ролі, які мали виконати актори, зіграли
реальні люди. Наприклад, в трейлері солдат, який перевіряє документи. Ми
спеціально готували актора на цю роль в зоні АТО, але коли
побачили українського військового, то попросили його. Дай,
Боже, йому здоров’я. Була невелика складність, коли ми думали знімати на
сході України в полях і спеціально поспішали, поки ще люди не зібрали
хліб. Але виявилося що поля справді заміновані, і ніхто там врожай
збирати не буде», - розповідає продюсер.
Окрім цього, в трейлері можна побачити, наприклад, водія автобуса, солдатів на блокпосту – вони стали частиною цієї історії.
«В
нас зібралася дуже талановита команда. Режисер, Вовка Соловей, працює в
Голівуді. Дівчина-оператор, справжній талант, родом з Білорусі. Зараз
вона навчається у Нью-Йоркській школі режисури. Головну роль зіграв
Слава Нікомаров із театру «Чорний квадрат». Дуже талановитий хлопець.
Українська частина команди наполягала на тому, щоб саме він знімався в
головній ролі, бо в нього потужний драматичний талант. Ми побачили його у
цій ролі і врешті-решт знявся саме він», – розповідає Ольга.
Як
зазначає режисер, короткометражка – це не комерційний проект. Проте це
найбільш вдалий жанр для різноманітних міжнародних кінофестивалів.
«У
мене є дуже чітка мета – вивести українське кіно на світовий рівень. В
Америці я не завжди мав змогу слідкувати за кіно в Україні, але коли
приїхав, то був приємно вражений. Незважаючи на всі труднощі, на всі
події, на відсутність достойного фінансування, воно розвивається. Є
багато талановитих акторів, режисерів», – ділиться враженнями Вовка.
«Мій особистий
досвід співпраці з ним вказує на те, що в нас і смаки співпадають і
що він сам є людиною перфекціоністом, який буде доводити справу до
найкращого варіанту. Тому є віра в те, що фільм буде яскравим і
красивим, матеріал відзнятий на надзвичайно високому рівні», - говорить
продюсер Олексій Толкачов.
На черзі Канни…
Зараз в
Лос-Анджелесі під керівництвом режисера Вовки Солов’я здійснюється
монтаж стрічки. До 30 березня фільм планують подати на відбір до
Каннського фестивалю.
Окрім Каннського фестивалю,
короткометражку покажуть на фестивалях Sundance, AFI, Berlin, Toronto,
PalmSprings, Raindance, Encounter. Багато з цих фестивалів є відбірковим
етапом для кваліфікації на премію «Оскар» у номінації художніх
короткометражних фільмів.
«Ми заручилися підтримкоюТоні Скотта –
це відомий кінорежисер з Голівуда і друг нашого режиссера», -
розповідає Ольга Столяренко.
«Чимало людей нас підтримують, на Спільнокошті ми
збираємо гроші, власні ресурси вже вклали. Ми неодмінно зробимо
презентацію в Києві, Харкові, Львові та інших містах України. Бо з
грошей, які ми збираємо, тільки певна частина піде на монтаж і значна
частина – на презентацію фільму. Ми надіємося, що умови Каннського
фестивалю дозволять нам паралельно провести презентацію в Україні», -
розповідає Олексій Толкачов.
Він також підкреслює, що, окрім фінансових складнощів, в нашій країні нема проблем для реалізації творчих людей.
«Сподіваюся,
що стрічка матиме шанс на якусь нагороду, і навіть якщо фільм буде
просто номінований, то це вже певний засіб привернути до нього увагу.
Наше головне завдання полягає в тому, щоб цей фільм побачили якомога
більше людей», - підсумував продюсер.
Фото, відео: biggggidea.com
Джерело: НОВИЙ ПОГЛЯД
Немає коментарів:
Дописати коментар