Колишній патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир (Гузар)
розповів Фокусу про імперську гру Путіна, політичну роль Церкви і про
те, коли українці Донбасу стануть вільними.
Що зараз на сході країни - громадянське протистояння чи війна між Росією і Україною?
- Це російсько-українська війна. І цей конфлікт не виник вчора, його
послідовно готували років десять. Ті, хто був при владі в Україні,
певною мірою були ставлениками Росії. І те, що ми сьогодні маємо на
сході, це результат зомбування людей, яких довгі роки годували однією і
тою ж брехнею. Вони й повірили.
Повірили, погодьтеся, не лише українці. У Європі чимало
тих, хто підтримує дії Росії в Україну, хоча навряд чи
середньостатистичний німець чи італієць дивиться російські телеканали.
Виходить, їх теж запрограмували?
- Росія обробляла Західну Європу точно так само, як і людей на сході
нашої країни. Подивіться на Крим. У січні цього року я поїхав туди, щоб
відпочити біля моря. Там вже почалися антиукраїнські хвилювання. І мені
кажуть: "У нас не було в Криму проукраїнських телевізійних або
радіопрограм. Так, були програми російською, українською мовою, але всі
вони були проросійськими". Та ж історія і з Донбасом: навіть якщо
радіохвиля була українська, душа і думка її були російськими. І вони
говорили те, що потрібно було Росії. Тому київський Майдан для них був
чимось чужим і ворожим.
Але ж від свавілля влади, проти якого вийшов Майдан, напевно страждали і жителі Донбасу. Чи їм було все одно, по-вашому?
- Я говорив з дуже шанованою людиною з Донецька. Шанованою церквою,
урядом. І він мені каже: "Ви знаєте, ми багато разів голосували, але ми
ніколи не обирали". Тобто ректор університету, директор заводу, шахти і
так далі вимагав, щоб голосували так, як сказав він. І всі йому
підкорялися. Там не було свободи. Люди жили і продовжують жити в страху.
Знадобиться дуже багато часу, щоб вони навчилися бути вільними.
Що потрібно зробити, щоб у людей з'явилася ця свобода?
- Владі потрібно позбутися нечесних людей, яких там все ще дуже
багато. На їх місце слід поставити впливових і шанованих людей, які
власним прикладом демонструватимуть гідний спосіб життя, зможуть
змінювати мислення інших. У Москві поховали Валерію Новодворську.
Подумайте: якби в Росії такі люди мали можливість говорити?! Росія
напевно б змінилася. Такі люди потрібні Україні.
Кілька років тому ви сказали, що сьогодні в Україні немає
особистостей, діяльність яких можна вимірювати епохою. Можливо, людина,
про яку говоритимуть через 100 чи 300 років, вже з'явилася?
- Ще ні. Я скажу, чого нам не вистачає. У нас сила-силенна політиків.
Подумати тільки - більше 200 зареєстрованих партій! Це ж, вибачте,
ідіотизм. Політики є, а ось державних мужів немає. Не видно де Голлів,
де Гаспері, Шуманів. Їх немає. І не тільки у нас. Великих особистостей,
мислителів сьогодні не видно в усьому світі. Подивіться на Європейський
союз. Там 28 країн. Назвіть хоча б одного мудрого великого політика. Є,
скажімо, політик Меркель, але, погодьтеся, це зовсім не величина рівня
того ж Аденауера.
Церковна політкоректність
За даними липневого дослідження Центру Разумкова, 76%
людей в Україні вважають себе віруючими. Як це можна використовувати для
єднання українців?
- Необхідно проповідувати. У нас є Всеукраїнська рада церков -
організація, аналогів якої ніде в світі більше немає. Рада об'єднує 19
найбільших релігійних груп країни. Це і християни, і мусульмани, і євреї
- всі, хто вірить в Бога. Голови цих 19 церков представляють 90%
віруючих України. Ви тільки уявіть, яка це сила! На останньому засіданні
ради було заявлено, що всі хочуть єдиної України. Відмінно! А тепер,
брати, починайте проповідувати. Скажіть людям, що потрібно бути чесними,
не красти, не лінуватися, не чекати, що хтось щось за вас зробить.
Працюємо! У цьому і полягає соціальна доктрина церкви. І якщо вона
залишається собою, виховує думаючих віруючих людей, тоді вона небезпечна
для будь-якого злочинця, бандита або диктатора.
Чи повинна церква бути національно орієнтованою?
- У вас є тато і мама. І у мене є. А кого ви більше любите - своїх чи
моїх батьків? Напевно своїх. Але хіба це погано? По-моєму, ні. Любити
свою землю, свою Батьківщину - те ж саме, що любити своїх батьків. Ці
два слова мають спільний корінь. Тому Батьківщину слід любити так само,
як ти любиш свого батька і свою матір. Це і є патріотизм, про який
повинна піклуватися Церква. На жаль, у нас Церква весь цей час
перебувала під політичним патронатом влади - ще з 40-х років минулого
сторіччя, коли Сталін зрозумів, що православ'я можна використовувати як
інструмент впливу на людей.
Хіба зараз щось змінилося? Жодна з нині діючих в Україні православних церков від своєї політичної ролі не відмовляється.
- Бачите, це цілком природно. Адже вони поділилися через політику,
тому що одна група єрархів залишалася під Москвою, а друга хотіла бути
абсолютно незалежною. Але в цьому і слабкість цих церков. За останні
2000 років кожна Церква, що дозволила втягнути себе в політичні ігри,
програла.
Але тільки не в Росії, де РПЦ і держава підтримують один
одного на взаємовигідних умовах. Можливо, така співпраця необхідна й
Україні?
- Держава в рівній мірі має підтримувати всіх і не пхатися у справи
Церкви. Бачите, Кучма, Ющенко, Янукович - всі вони дійсно хотіли мати
під своїм крилом хоча б одну церкву. Точно так, як це зроблено в Росії,
де патріарх Кирило - слуга уряду, слуга Кремля. Та ж Всеукраїнська рада
церков була дітищем Кучми, який через свою людину в уряді диктував нам,
що і як ми повинні робити. Правда, ми дуже швидко збунтувалися. Тому
коли Янукович знову спробував нас приручити, нічого не вийшло - ми
просто не далися.
Україна - не Росія
Чи може нинішня політична ситуація в країні, а також
смерть предстоятеля УПЦ митрополита Володимира спровокувати ворожнечу
українців на релігійному ґрунті, яка, як видно на прикладі Донбасу, куди
страшніше будь-якої іншої ворожнечі?
- Папа Іван Павло II церковну ситуацію в Україні називав екуменічною
лабораторією. Так, у нас є безліч релігійних груп, але ми не боремося
один з одним. Я не кажу, що ми об'єднані, що ми завжди підтримуємо один
одного, але справжньої ворожнечі, незважаючи на безліч непорозумінь, у
нас немає. Є окремі люди, які ведуть себе вороже, які всіх і вся
проклинають і вважають, що тільки вони хороші. Але це дурість. І нехай
серед нас немає єдності, ніхто нікого знищити не намагається. Пам'ятаю,
були моменти на початку 1990-х років, коли відбирали храми. Але все це в
минулому.
А як же відбувається в анексованому Криму, де віруючі
однієї конфесії виганяють з храмів віруючих інших конфесій. Виходить,
релігійна ворожнеча тільки починається?
- Це політично інспіровано. Якби люди, які це роблять, були розумні,
вони б не дозволили себе використовувати. Храми спалюють невіруючі люди.
Палять ті, хто має від цього якийсь зиск.
Чому Україна і Росія не можуть домовитися про мир?
- Агресія Москви сьогодні розігрує той же сценарій, що і Гітлер
колись, який вирішив захопити Європу. Проблема криється в структурі
російської держави - це імперія. І не Путін її придумав. Сьогодні він
просто виконує роль самодержця. Але ця гра з збиранням земель корінням
сягає на 300-400 років тому, й історично для сьогоднішньої Росії вона
зрозуміла. Всі її правителі, починаючи з Петра I і закінчуючи Сталіним, а
тепер вже і Путіним, займалися тільки цим. Влада в Росії як тоді, так і
тепер йде від самодержця, а вся сутність російської імперії зводиться
до тріади "православ'я, самодержавство, народність", яку сформулював
граф Сергій Уваров.
Невже за ці чотири століття нічого не змінилося?
- Нічого. Те, що ми називаємо комунізмом, а точніше сказати -
більшовизм, було продовженням царської Русі. Замість царя з'явився
генсек, замість таємних поліцій - НКВД, КДБ і так далі. Зберіть все
разом, і ви побачите цю спадковість. Так, ви можете згадати Горбачова і
сказати, що ось він був зовсім іншим політиком! Але Горбачов не хотів
Росії з людським обличчям, як, скажімо, того хотів Олександр Дубчек в
Чехословаччині. Він намагався врятувати комунізм, коли зрозумів, що
економіка СРСР, побудована на помилковій економічній теорії, що
заперечує приватну власність, тріщить по швах. Єдиний з правителів
Росії, хто мав інше уявлення про її розвиток, - Борис Єльцин, але у
нього нічого не вийшло. Прийшов Путін. Він відновлює те, що було при
Радянському Союзі, при царській Росії.
Розмовляв Станіслав Мірошниченко
Немає коментарів:
Дописати коментар