«А ви що думаєте, Діва Марія балакала з подружками, коли Їй явився Ангел Гавриїл? Ні! Вона стояла навколішках перед Розп’яттям і молилася Розарій!» (Фрагмент класичної проповіді.)
У кожній культурі є набір упізнаваних символів, пов’язаних із нею. Розарій для католицької культури — саме один з них.
Металевий розарій, що з громом падає на підлогу каплиці у
найвідповідальніший момент. Розарій на поясах у ченців, який регулярно
причіплює їх (ченців) до стільців, дверних ручок і перил. Якщо ви не
знаєте, що б таке духовне привезти з Європи у подарунок не надто
близьким друзям, ви привозите їм красивий розарій. Ще можна зустріти
розарій, старанно накручений шанувальниками на руки статуї Матері Божої
Фатімської — певно, щоб нікуди не втекла.
Двічі на рік свої розарії витягають із кишень навіть найбільш безладні
католики. Травень і жовтень — два місяці, присвячені Діві Марії.
13 травня Церква згадує її об’явлення у Фатімі, 7 жовтня — спомин Цариці
Розарію.
Історична довідка
Свято Діви Марії Розарієвої можна було би з однаковим успіхом назвати
днем католицького військово-морського флоту. Свято встановив папа Пій V
на честь перемоги над турками при Лепанто 7 жовтня 1571 року.
Християнський галерний флот під командуванням дона Хуана Австрійського,
Маркантоніо Колонна та Агостіно Барбаріго здобув перемогу над силами
оттоманського адмірала Алі Паші.
Перемога була широко розрекламована як сучасниками, так і потомками,
увічнена у творах Тиціана, Тінторетто й Гілберта Кійта Честертона.
«Священна Ліга», до якої увійшли сили Іспанії, Папської держави,
Венеції, Генуї, герцогства Савойського і Парми, черговий раз урятувала
християнський світ, бо таки справді розгромила «військо антихриста».
Однак, на моє глибоке переконання, чудом слід вважати не так саму
перемогу, як події, що їй передували. Передісторія полягала в тому, що
папа Пій V, попри все, зумів створити коаліцію християнських держав —
справа і за звичних умов непроста, а в епоху, коли більш модним ділом
була війна з протестантами, то й майже неможлива. (Щоправда, одразу
після перемоги союзники пересварилися між собою, турки збудували новий
флот і взяли переконливий реванш, але хіба це важливо?)
Друге чудо стало очевидним тільки пізніше. Це справді чудо: свято Діви
Марії Розарієвої залишилось для віруючих саме святом Діви Марії, а не
нагадуванням про те, що християни, на жаль, можуть домовитися між собою
тільки за наявності спільного ворога або смертельної загрози.
Роздуми скептика
Одна із найбільш живучих тез церковного життя полягає в тому, що
Розарій — це дуже проста молитва, молитися нею може і повинен кожний.
Розарієм молилися всі святі й діставали від цього величезне задоволення.
Тому якщо ти не любиш Розарій, або засинаєш на першій же частині, або
роздумуєш не про Ісуса, а про те, коли це все закінчиться, — значить, із
твоїм католицьким організмом щось недобре.
Ну, можливо, з організмом щось і справді не так.
А можливо, варто критично поглянути на церковну міфологію?
Позірна простота («помолитися цією молитвою може навіть дитина!»)
закладає одночасне промовляння слів Ангельського привітання і
споглядання таємниць життя Христа. Повноцінне поєднання одного й другого
можливе хіба що з Божої благодаті (а вона, безсумнівно, сприяє всім,
хто любить Розарій). Для декого — особливо для тих, хто був вихований у
католицьких сім’ях, — Розарій, справді, є чимось гранично природним.
Але варто визнати, що декому з нас слова про «просту» молитву здадуться у
кращому разі насмішкою.
Про те, що навіть дуже святі й смиренні душі можуть приходити в
сум’яття від цієї молитви, свідчать слова св. Терези з Лізьє.
(Благочестиві сестри спершу розумно вилучили цей фрагмент рукопису з її
біографії.) «Яких труднощів я зазнавала протягом цілого мого життя,
читаючи Розарій! Соромно сказати, але читання Розарію інколи було
жахливішим за будь-які тортури».
Звичайно, саме в тих випадках, коли читати Розарій важко і не хочеться,
він може стати молитвою жертовною, зусиллям, докладеним заради блага
когось із братів. Але десь дуже недалеко звідси розташовується і
«магічний» підхід до Розарію: «прочитай десять разів Аве Марія, і
бажання збудеться».
Молитися Розарій, безсумнівно, корисно, і Церква недаремно заохочує до
цієї молитовної практики. І все-таки здається, що у фразі «давайте
молитися Розарій» головне слово — «молитися». Своєрідна церковна
глобалізація (однакові статуї Діви Марії Фатімської ви знайдете повсюди,
від Польщі до Бразилії), з одного боку, сьогодні як ніколи дає нам
пережити вселенський характер Церкви. З іншого ж боку, «глобальні» акції
(«охопимо цілий світ молитвою Розарію!») у певному сенсі затіняють
різноманітність молитовних практик і текстів, не меншою мірою глибоких і
освячених церковною традицією (наприклад, молитва «Ангел Господній»,
літанії тощо). І якщо молитися Розарій геть важко, то набагато розумніше
просто знайти іншу форму молитви, ніж не молитися взагалі.
Аби не бути голослівною, процитую завершальний уривок з Апостольського
послання папи Павла VI «Marialis cultus»: «Ця гідна форма вираження
благочестя [Розарій] не повинна пояснюватися надто однобічно або
подаватися як єдино можлива. Розарій — прекрасна молитва, але вірні
мають почуватися повністю вільними стосовно неї» (МС 55).
Анастасія Паламарчук, К-портал
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар