24.01.2012р. Б. / США: Політкоректна молитва

«Публічна молитва дозволена лише тоді, коли у ній не вимовляється імені Ісуса», - вирішив один з американських судів.

 

П’ять років тому дві мешканки Північної Кароліни звинуватили місцеву владу у релігійній дискримінації. 

Жінкам не подобалося, що засідання міської ради завжди починалося з молитви, яку вели християни. 

Суд вирішив, що молитви до Ісуса, яких є більшість, свідчать про «фаворитизування християн». Отже, імені Ісуса, вважає суд, краще не згадувати. 

За матеріалами: wiara.pl 
Джерело:   КРЕДО

Як говорить мудра, українська приказка: "Кого Господь карає, в того відбирає розум" 

Саме це Він вчинив з американськими суддями, які добровільно дали  згоду волі і прийняли "рішення" сатани.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід. 

23.11.2011р. Б. / УГКЦ закликала владу виконати обов’язок перед чорнобильцями та афганцями

'

Українська Греко-Католицька Церква закликає Президента Віктора Януковича та уряд України виконати обов’язок держави перед ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС та учасниками бойових дій в Афганістані. Про це заявив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ владика Богдан (Дзюрах) в інтерв’ю кореспондентові УНІАНу.

 

Він наголосив, що Церква з «великою стурбованістю і болем стежить» за голодуванням чорнобильців і протестами інших незахищених соціальних груп. За словами Секретаря Синоду УГКЦ, в обставинах, коли держава повинна дбати про категорії людей, котрі постраждали внаслідок чиїхось хибних політичних рішень, як-от війна в Афганістані, вона змушує їх виходити на вулиці. 

Очевидно, вважає він, Українська держава не може взяти на себе відповідальності за рішення комуністичних ідеологів Радянського Союзу, які посилали юнаків в афганське пекло, але її обов’язком є зробити все, щоб допомогти своїм громадянам «залікувати рани минулого та почуватися соціально захищеними». 

Так само, на думку владики Богдана, позбавленими належної опіки та захисту є ліквідатори аварії на ЧАЕС, які ризикували своїм здоров’ям і життям, щоб відвернути набагато масштабнішу катастрофу, що могла трапитися, якби пожежу на четвертому енергоблоці станції не вдалося вчасно загасити. 

«І ось тепер ці люди, в яких підірване здоров’я, змушені боротися за свої права, котрі їм за законом належать, з власною державою. Така ситуація показує, наскільки далеко ми знаходимося не тільки від поняття соціальної, але навіть просто цивілізованої держави, в якій поважають основоположні права людини та не допускають приниження гідності слабких», – вважає він. 

«Те, що називають пільгами, на мою думку, не є пільгами. Це – борг держави перед тими людьми, які були готові віддати своє життя задля порятунку нашої батьківщини, чи навіть великої частини європейського континенту», – сказав Владика Богдан. 

Він запевнив, що Церква молиться за цих людей. «Нам на серці лежить їхня доля і ми апелюємо до всіх відповідальних інстанцій: органів державної влади, Пенсійного фонду, аби вони віддали належне тим людям і забезпечили гідне ставлення до них, необхідне лікування і виплати пенсій у відповідному розмірі», – зауважив Секретар Синоду УГКЦ.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

28.10.2011р. Б. / Сатаністи обмалювали храм у Харкові

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

Акт вандалізму стався в ніч з 23 на 24 жовтня у Харкові. Настоятель греко-католицької громади о. Микола Семенович зранку побачив каплицю обмальованою червоною і чорною фарбою. На ній були зображені сатанинські символи і написи. За словами священика, це сталося не очікувано, ніяких погроз до того він не отримував. 

 

Проте це не перша проблема, яка за останній час спіткала громаду. Нещодавно її було пограбовано – викрадено прилади електрощитової (мідні дроти, ізолятори), 4 секції металевої огорожі та розбито електролічильник. Громада опинилася без електропостачання.

Як розповів о. Микола Семенович, у 1997 році громада звернулася з проханням до місцевої влади виділити їй земельну ділянку під будівництво храму. 1999 року міська влада надала, проте вже 2001 р. це рішення намагався скасувати тодішній голова Харківської ОДА Є.Кушнарьов. Завдяки активності громадськості та ЗМІ громаді вдалось захистити свої права. 2003 р. вона отримала дозвіл освоювати ділянку. Проте їй так і не вдалося пройти чиновницьку тяганину з дозволами. За словами священика, перед початком будівництва необхідно отримати майже 100 дозволів. 

Через це два роки тому було зведено тимчасову каплицю для здійснення богослужінь. Саме її обмалювали вандали-сатаністи. 

За матеріалами: РІСУ

Джерело:  КРЕДО 

11.10.2011р. Б. / Греко-католиків Донецька виставили на вулицю

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

 

Греко-католицька парафія Святого Апостола Андрія Первозваного, що у Донецьку, залишилась без церкви. 3 жовтня вірянам відмовили в оренді церкви на території колишнього Державного університету, яку вони орендувади понад 4 роки. 

 

З лютого 2007 року парафія Святого Апостола Андрія орендувала церковне приміщення у Лабораторії релігієзнавчих досліджень і міжконфесійних відносин ДУІіШІ – Козацькому Храмі Різдва Христового. Існування цієї церкви на Сході України було унікальним проектом – на зразок Храму Гробу Господнього у Єрусалимі, в ній мирно співіснували три християнські спільноти, являючи цим втілення заклику Христа до єдності. 

За ці роки у церкві сформувалася міцна громада, щоденно звершувалася Свята Літургія, було уділено кілька десятків хрещень, багато пар взяло шлюб, сотні людей відчули любов і ласку Божу. 

Розпорядженням Кабінету Міністрів у квітні 2011 року Державній університет інформатики і штучного інтелекту було реорганізовано шляхом приєднання до Донецького національного технічного університету. А у вересні 2011 року приміщення церкви було опломбовано. Десятки парафіян залишилися без церковного приміщення, без можливості регулярно приймати участь у богослужінні та в таїнствах Церкви. 

Громада звернулася з листом до ректора ДонНТУ з проханням подовжити оренду церкви для парафії та дати можливість продовжувати відправи у Козацькій Церкві. Але керівництво вишу відмовило, мотивуючи тим, що законодавством України діяльність релігійних організацій у вишах не дозволена. Також парафії відмовили в інших формах співпраці, у можливості вирішити це питання на більш високому рівні, або, навіть, викупити приміщення, адже воно має сакральне значення і було освячено літургічним чином. 

Дивує пояснення керівництва вишу, адже попереднє керівництво ліквідованого Державного університету не бачило проблем у тому, щоб парафія орендувала церкву, а за останні роки законодавство України у цій сфері не потерпіло ніяких змін. 

У той же час, у студентському містечку ДонНТУ у самому центрі міста у серпні цього року було освячено новопобудовану церкву в юрисдикції УПЦ і головою парафіяльної ради цієї громади було обрано першого проректора ДонНТУ. 

У зв’язку з цим є побоювання, що після тотальної «зачистки» Козацької церкви Різдва Христового від релігійних громад, які її орендували, через деякий час у ній отримає постійну прописку парафія Московського Патріархату. 

За матеріалами: ugcc.dn.ua

Джерело: КРЕДО  

  Ієрархії та мирянам ПЦвУ (регіональній філії РПЦ в Україні) потрібно було б порадити, щоб вони вже сьогодні, наперед, звикали до думки щодо повернення чужої власності, яка їм ніколи не належала і яку потрібно, заради любові Господа нашого Ісуса Христа, повернути. І рано чи пізно, їм таки доведеться повертати всі ті, загарбані свого часу в українців церкви, собори та ЛАВРИ...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

26.09.2011р. Б. / Архиєпископ Міхалік: християни залучені до боротьби з сатаною

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

Архєпископ Юзеф Міхалік.
Фото: Jakub Szymczuk

За словами глави Конференції Єпископату Польщі, Перемишльського митрополита, архєпископа Юзефа Міхаліка, християни «включені у велику справу боротьби за Царство Боже», в боротьбу «із сатаною, із силами темряви, з могутністю зла».

 

«Ми, християни, ти і я, кожен з нас, включений у велику справу боротьби за Царство Боже на землі, у своєму серці, у серці свого сусіда, всюди. Ми включені в цю боротьбу з сатаною, із силами темряви, з могутністю зла», – заявив ієрарх у своїй суботній гомілії в м. Кросно. 

«Не випадково, що відбувається боротьба з хрестом, боротьба зі святими символами, що сатанізм пропагується, що зневажається Святе Письмо та святі символи, і що заохочується, оплачується за наші гроші, фінансується людей, щоб провокували», – зауважив ієрарх. Однак, він зазначив, що з огляду на ці явища «народ прокидається». «Кількість протестних акцій проти просування сатанізму, проти розвитку цих різних зловживань неочікувана», – підкреслив він. 

Архиєпископ зазначив – «Це важливий момент, ми собі усвідомили, що ми залучені до боротьби з силами темряви і що ми будемо нести відповідальність за те, чи в наших серцях пануватиме Царство Боже, чи буде панувати царство сатани». 

«Слід, щоб ми були співпрацівниками доброї справи, Христа, щоб ми стали поруч із Ним. Щоб ми зрозуміли, чим є віра, а віра – це прагнення віддавати першість Ісусові, Євангелії, надприродним цінностям – істині, що має перемогти, добру, яке треба вибирати. Сила Церкви – це ти, кожен із нас», – сказав архиєпископ Перемишля. 

В суботу в Кросні відбувся молобень Троянд Живого Розарія Перемишльської архидієцезії. В літургії брало участь понад 5 тис вірян. 

За матеріалами: gosc.pl

Джерело:            КРЕДО

22.09.2011р. Б. / Боротьба за храм: між спасінням і прокляттям

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

 

З цього моменту противники повернення храму «вибирають між спасінням і прокляттям». Про це написав у своєму відкритому листі до голови міськради настоятель католицької парафії у Севастополі о. Юрій Зімінський. 

 

Як відомо, на останній сесії міська рада схвалила проект рішення депутата від КПУ Артема Мальцева, яким відмовила місцевим римо-католикам у поверненні їм храму. 

Виступ депутата А. Мальцева, який передував голосуванню з цього питання, багатьох присутніх здивував своїм невіглаством і агресивністю. Наведемо один приклад: під час Великої Вітчизняної війни бомбили Севастополь не фашисти, а фашисти-католики. 

Внаслідок цього, ряд севастопольців, членів католицької громади звернулися до Служби безпеки України в Севастополі з скаргами на депутата А. Мальцева, звинувативши його в розпалюванні релігійної ворожнечі. 

У той же час настоятель католицької парафії о. Юрій Зімінський, висловив свою точку зору у відкритому листі голові міської Ради Севастополя Юрію Дойнікову: 

«Стаття депутата міськради Мальцева (від КПУ) в «Славі Севастополя» від 31 серпня ц.р., як також і висловлювання інших депутатів, свідчать про глибокі особистісні і соціальні недоліки нашого суспільства і про відверто дискримінаційне ставлення до католиків Севастополя. До держави Ватикан севастопольські католики не мають ніякого відношення, а твердження про його нібито багатства, свідчать навіть не про ханжество, а про елементарне невігластво. 

Тому, перепрошую, але, я змушений повідомити Вам, Юрію Васильовичу, наступне - я, грішний раб Божий, священик Вселенської Церкви Христової, під час недільної Святої Літургії перед вірними піднявши ліву руку і владою, даною мені Церквою, оголосив наступне - «З цього моменту, всі противники і злостивці в питанні повернення храму св. Климента в місті Севастополі віруючим християнам-католикам для прославлення Всемогутнього Бога, в Трійці Пресвятій Єдиного і на спасіння багатьох, вибирають між радістю і горем, здоров'ям і хворобами, спасінням і прокляттям. Нехай врятує і збереже всіх людей доброї волі, відповідальних за це питання, сила імені Христа Господа, міць його Спасительної Крові і могутність Хреста Голгофського». Ніякі ряси і митри не в змозі протистояти цій Істині бо все інше від лукавого!». 

За матеріалами: Гражданская оборона

Джерело:           КРЕДО 

19.09.2011р. Б. / Святого Климента на місці його мучеництва, як і раніше, переслідують

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

 

Католики Севастополя обурюються лицемірством місцевої православної ієрархії і офіційної влади. 15 вересня в Херсонесі завершилася міжнародна конференція з церковної археології «Херсонес - місто святого Климента». На заході лунало багато промов про єдність, і про той фундамент, яким є постать Папи Климента для пошуків цієї єдності. Але декларування цих прагнень не завадило організатором конференції демонстративно ігнорувати місцеву католицьку громаду, яка також носить ім’я св. Климента. 

 

Останнім офіційним заходом конференції була хресна хода та освячення хреста на честь святого Климента Римського на острівці Св. Климента в Козачій бухті. У конференції брали участь митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, міський голова Севастополя В. Яцуба та запрошені здалеку вчені археологи. 

А от чомусь представників Католицької Церкви в Севастополі організатори не зуміли знайти, щоб запросити. Хоча їм добре відомо що і громада, і 100-літній храм, який досі оскверняється, носять ім'я св. Климента. 

Чому не була запрошена місцева католицька громада святого Климента здогадатися не складно. У день відкриття конференції, коли виголошувалися урочисті промови про пошук джерел об'єднання з Європою, в міській раді на сесії творилося беззаконня - католицькій громаді винесли вердикт - храм повертати не збираються, і він підлягає подальшому оскверненню - перебудові в кінотеатр. Мотивувалось це тим, що Севастополь - православне місто, і католикам там не місце. 

І це саме тоді, коли влаштовуються урочистості з приводу 1910-ліття з дня смерті святого Климента, в 1150-річну річницю отримання його мощей. Як за радянських часів - говоримо тільки про те, що подобається, а от річницю 100-річчя освячення храму св. Климента в Севастополі - пропустимо, як і існування католицької громади св. Климента, в якої навіть знаходиться частина мощей святого Климента. 

Звичайно ж про таку відкриту дискримінацію не повідомили учасників конференції. І коли католичка - відомий професор археології Ельжбета Ястрембовська дізналася про цей факт, вона була шокована. Своє обурення вона висловила директору Херсонеса, колишньому меру Севастополя Леоніду Жунько. 

Про церемоніїю освячення хреста варто сказати окремо. Святий Папа Климент - покровитель Одесько-Сімферопольської дієцезії і севастопольської католицької парафії. Саме до нього місцеві віряни моляться про заступництво і припинення осквернення святинь в Севастополі. Тому на освяченні хреста на честь св. Климента прийшов і настоятель Севастопольської парафії о. Юрій Зімінський і вікарій о. Ян Білецький з групою парафіян.

Коли на острів прийшла хресна хода з Херсонесу, яку очолював священик з московської парафії Св. Климента о. Леонід Калінін, він підійшов до католицьких священиків та по-братньому з ними обійнявся. Адже і хрест він віз встановити як символ єдності християн.

А ось митрополит Лазар повів себе інакше. Благословивши свою паству, він не тільки не привітав католицьких священиків, він навіть не подивився у їхній бік. Оскільки католики стояли дуже близько до спорудженого амвону, їх відтіснив ряд протоієреїв і кілька широких спин, яких, незважаючи на «парадний» одяг, поставили ближче - щоб католики в кадр не потрапили. Проте боятися не було чого - тут знімало тільки православне телебачення, тому в кадрі «зайвих» не було.

Відразу після вручення подарунків митрополиту до нього підійшов представник католицької громади, і, скориставшись нагодою, вручив йому Відкритий лист з проханням розглянути дискримінацію громади на засіданні міжконфесійної ради Криму «Мир - дар Божий», головою якої є митрополит Лазар. Він також попросив допомогти у відновленні справедливості з приводу храму св. Климента в Севастополі.

Варто сказати, що католицькій громаді часто закидають, що вона малочисельна - всього 300-400 людей. Проте, на таку важливу подію, як встановлення пам'ятного хреста Св. Клименту, на хресну ходу зібралося лише близько 100 чоловік. Якщо додати учасників конференції та роту моряків, половина з яких несли хоругви, то в цілому було трохи більше 200 осіб. Де ж ті 80% православних Севастополя, в якому мешкає 380 000 людей? 

У Севастополі мощі святого Климента знаходяться в і у православних і у католиків. Віряни обох конфесій до нього підносять молитви. Але, як переконані католики, поки не буде намагання любити ближніх, а особливо братів у Христі в серцях, всі молебні та обряди будуть просто струсом повітря. 

За матеріалами: Католический Крым

Джерело: КРЕДО

Не випадково сатану називають "мавпою" Бога, бо він, обманюючи нас людей, все мавпує зі Всевишнього і навіть, намагається "косити" під ангела світла, підмінючи правду - брехнею, а любов - ненавистю і лицемірством...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід. 

18.09.2011р. Б. / Святого Климента на місці його мучеництва продовжують переслідувати

 

15 вересня завершилася в Херсонесі міжнародна конференція з  церковної археології «Херсонес  місто святого  Климента».

Останнім офіційним   заходом  конференції  була Хресна хода і освячення  хреста святого Климента Римського на острівці Св. Климента в Козачій бухті. Вартує сказати, що на конференції виголошувалося багато промов про єдність, і про той фундамент, яким є фігура папи Климента для пошуків цієї єдності. Виголошували ці промови і митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, і глава міста Севастополя В. Яцуба і запрошені  вчені археологи.

А ось чомусь представників Католицької церкви в Севастополі організатори не зуміли знайти, щоб запросити. Хоча їм добре відомо що і спільнота, і 100-річний храм, який до цих пір оскверняється в місті носять ім'я священномученика Климента.

Чому взагалі   не була запрошена місцева католицька громада святого Климента здогадатися не складно. В день відкриття конференції, коли виголошувалися урочисті промови про пошук джерел об'єднання з Європою, в міській раді на сесії творилося беззаконня - католицькій спільноті винесли вердикт - храм повертати не збираються, і він підлягає подальшому оскверненню - перебудові в дитячий кінотеатр, посилаючись на те, що Севастополь - православне місто і католикам тут не місце.

І це саме тоді, коли влаштовуються торжества з приводу 1910 ліття кончини святого Климента, в 1150-річну річницю отримання його мощів.

По-радянськи - говоримо лише про те, що подобається, а ось річницю 100-ліття освячення храму св. Климента в Севастополі - пропустимо, як і існування католицької спільноти св. Климента, в якій навіть знаходяться  мощі святого Климента.

Звичайно ж про таку відкриту дискримінацію не повідомили учасників конференції. І коли католичка - відомий професор археології Ельжбета Ястрембовська дізналася про цей факт, вона була обурена до глибини душі і звернулася з питанням до директора Херсонеса, колишнього мера Севастополя  Леоніда Жунько. Чому на конференції говориться одне, а за її стінами відбувається протилежне!? 

Про церемонію освячення варто сказати окремо. Святий Папа Климент - заступник Одесько-Симферопольської єпархії і нашої парохії. Саме до нього возносимо ми молитви про заступництво і припинення осквернення святинь в Севастополі.  Тому  на освячення хреста прийшли і настоятель Севастопольської парохії о.Юрій Зімінський і вікарій о.Ян Белецький  з групою вірних.

Коли на острів прийшла Хресна хода з Херсонеса, яку очолював священик з Московського приходу Св. Климента о.Леонід Калінін, він підійшов до католицьких священиків і по братський з ними обнявся. Адже і хрест він віз встановити як символ єдності християн.

А ось митрополит Лазар повівся по-іншому. Благословивши свою паству, він не лише не привітав католицьких священиків, він навіть не подивився в їхню сторону. Оскільки вони стояли надто близько до спорудженого амвона, їх відтіснив ряд протоієреїв  і пара широких спин, яких, не дивлячись на "парадний" одяг поставили ближче - щоб не дай Бог католики в кадр не попали. Але боятися нічого - тут знімало лише православне телебачення, тому в кадрі "зайвих" не було.

Відразу після вручення подарунків митрополитові до нього підійшов представник католицької спільноти, скориставшись випадком, і вручив Відкритий лист з проханням розглянути дискримінацію спільноти на засіданні міжконфесійної ради Криму "Мир - дар Божий", головою якої є митрополит Лазар. І попросив допомогти у відновленні справедливості з приводу храму св. Климента в Севастополі. "Побудувати новий?" перепитав митрополит   Лазар, (хоча ще 15 років тому він вже  був прекрасно обізнаний про цю проблему, і до цих пір благочинний  Севастополя Сергій Халюта сумнівається, чи варто припинити осквернювати храм? і деякі священики навіть   відкрито забороняють ставити пастві свої підписи за повернення храму. А депутати воюють проти нас посилаючись на своє "православ'я") "Ні, відновлення 100-річного храму", - підкреслив пан Віктор Беляк.

Варто сказати, що католицькій спільноті часто пред'являють претензії, що вона нечисленна - всього 300-400 чоловік. Дивно, що на таку знакову подію, як встановлення пам'ятного хреста Св. Клименту на Хресній ході зібралося близько 100 чоловік. Якщо додати учасників конференції і роту моряків, половина яких несли корогви, то в цілому було трохи більше 200 чоловік. Де ж, ви, 80 % православних 380 000 міст  Севастополя?

Стосовно ж нас - то головне, що ми вшанували честь Св. Папи Римського Климента, прийняли участь в урочистому молебні, хоч і як незвані гості, і вручили лист главі православних християн Криму з проханням вгамувати своїх прихожан, які розперезалися в ксенофобії, або ж оголосити про те, що  севастопольські депутати  ними не є. До того ж розглянути на відкритому засіданні Міжконфесійної ради Криму факти дискримінації і прояви релігійної нетерпимості в Севастополі і винести належний вердикт.

В нашому місті мощі святого Климента знаходяться і у православних і в католиків. Всі ми возносимо до нього молитви. Але  доки не буде прагнення любити ближніх, а особливо братів в Христі в серцях, всі молебні і обряди  будуть просто струсом повітря.

Ірина Шухтуєва

Джерела: www.crimeacatholic.info

               

                Мандрівники Христа Царя

13.09.2011р. Б. / Дещо про євангелізаційну місію УГКЦ

Відразу після Патріяршого собору у Бразилії відбувся і Синод єпископів УГКЦ. Виступаючи на цьому Синоді, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук чітко окреслив своє бачення місії Церкви – проповідь слова Божого і надання якісної душпастирської опіки вірним. Без сумніву, така місія випливає з самої природи Церкви, з Її Божественного початку. Ця місія фактично становить і сам смисл існування Церкви як Божественного Інструменту продовження Христової спасенної місії у цьому світі. І чи не найбільшою перепоною у вершенні Церквою цієї місії є не зовнішня атака, тиск чи переслідування, а самовдоволене, замкнуте в собі існування. А саме до такого існування пробує Церкву схилити, а як ні – то примусити, цей світ.

Церква щоразу частіше наштовхується на спроби загнати Її до захристії, намагання закрити Їй рота, примусити мовчати про насущні проблеми нашого сьогодення. Адже голос Церкви не завжди приємно чути не тільки можновладцям, але й простим людям. Що більше – Церкву прагнуть проголосити суто людською інституцією, «відібрати» у Неї Її Божественне походження, щоб звести на рівень людського товариства, рівнозначного і рівноправного з іншими людськими інституціями. Навіть штучно створений менталітет, що Церква – це одна з форм вираження людської потреби у релігійності. І все це подається під нудким соусом толерантності та взаєморозуміння.

Коротко кажучи: світ прагне, щоб Церква мовчала.

Але якщо Церква мовчатиме, то таким чином перестане вершити своє послання, свою місію євангелізації світу. Церква покликана бути голосом сумління людського суспільства, бути голосом, який відважно, але в любові, вказуватиме на ті речі, які є руйнівними для людини як особистості.

Це своє послання Церква може вершити лише тоді, коли Вона не забуває про свою місію проповідування Радісної Новини, про євангелізацію і надання якісної опіки уже проєвангелізованим. У цьому і полягає Її завдання у туземному житті. І це наголошення Блаженнішого Святослава Шевчука мусить у кожному з нас збудити потребу задуматися над своїм місцем у Церкві, над своїм місцем у Царстві Божому, яке вже є тут між нами, але ще не в повноті. Голос Блаженнішого є голосом усієї УГКЦ, зверненим до усіх, хто належить до цієї Помісної Церкви.

Цього тижня і Вселенська Церква голосом Глави Папської Ради у справах мирян – кардинала Станіслава Рилка – вкотре наголосила на потребі включення мирян у справу євангелізації світу. «Участь мирян у євангелізації вже змінила життя Церкви і завжди є великим знаком надії. Однак слід заново відкрити для себе, чим насправді є євангелізація», – про це зазначив кардинал Станіслав Рилко у статті-розважанні над змістом місії та євангелізації у Церкві. Без активної участі мирян, справа євангелізації приречена на неуспіх. І наша Церква має тут над чим призадуматися і зробити відповідні висновки. Адже в УГКЦ участь мирян у євангелізації мінімальна.

Щоправда, не слід при цьому забувати і про клир. Часто можна чути справедливі і несправедливі нарікання на наш клир. Але мало хто задумується, що в реальності наші священики практично позбавленні душпастирської опіки і в реальному житті просто не в змозі надати іншим якісної душпастирської опіки, оскільки часто-густо плентаються дорогою туземного життя, як вівці без пастиря. Перебуваючи нерідко між молотом і ковадлом – між вимогами Церкви і тиском мирян – вони не в стані витримати того титанічного перенапруження, якого від них вимагає така ненормальна ситуація. Наші священики не менш, ніж миряни, потребують якісної душпастирської опіки і підтримки не лише з боку єпископату, але й з боку активної частини мирян. Адже на практиці активність наших мирян часто зводиться до спроб управляти Церквою, а не намагань допомогти Їй виконувати свою євангелізаційну місію. І це є одним з наслідків совєтської системи взаємовідносин, яку толерувало пануюче московське православ’я. Не слід забувати, що однією з причин передунійного упадку Київської митрополії було власне засилля церковних братств, які пробували управляти Церквою. Тому необхідно реально докладати усіх зусиль, щоб встановити нормальні, євангельські, католицькі взаємовідносини між клиром і мирянством. Бо лише за умови існування таких взаємовідносин євангелізаційна місія Церкви може бути ефективною, а не декларативною.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:

Мандрівники Христа Царя

06.09.2011р. Б. / Для режиму Януковича Церква – це бізнес

Для режиму Януковича Церква – це бізнес

Минулого тижня в Бразилії відбулася V сесія Патріяршого собору УГКЦ, яка направду підняла одне з нагальних питань нашої Церкви – питання монашества. Адже з часу великих христологічних контроверсій монашество завжди було і головним оборонцем Церкви, і Її постійним болем. Роль монашества у Церкві важко переоцінити. Тому питання монашества для будь-якої Помісної Церкви є надзвичайно важливим – адже це люди, які у повноті посвятили своє життя Богові, вони покликані бути євангельським знаком цьому світові в особливий спосіб. І тому питання ефективності монашества є надзвичайно важливим у загальній стратегії євангелізації світу.

Не менш важливим чинником у боротьбі за поширення Царства Христового і його укріплення в людських душах є католицька просвіта і тому минулотижневе відкриття першої католицької школи в Тернополі є хоча малим у рамках цілої України, але важливим кроком. Адже саме католицький та український характер наших приватних шкіл у Галичині у часі польської окупації 1921–1939 років був одним з визначальних чинників у формуванні покоління, котре зберегло Церкву в часах підпілля під московською займанщиною. Тому такі кроки, хоча й невеликі, є грандіозним середником у формуванні нового суспільства на наших просторах. Адже рівень освіти, що його пропонують державні школи, які стали інструментом дебілізації нашого народу, фактично дорівнює нулю. Якби вчителі на свій страх і ризик не відхилялися від затверджених Міністерством програм освіти, наші діти завершували би школу повними дурнями. А про антихристиянський і антикатолицький характер «української» «освіти» годі й говорити. І перша ластівка з Тернополя є добрим знаком, що скала брехні та омани в освіті таки дає перші тріщини.

У світі цей тиждень ознаменувався несподіваним рішенням Уряду Туреччини про повернення майна конфіскованого  турецькою владою 1936 року в християнських та юдейських релігійних спільнот. Таке рішення Уряду мусульманської країни є дійсно світлим променем надії на тлі постійних новин про переслідування християн на мусульманських теренах.

Але в Україні справи християнських конфесій дещо гірші, аніж в зачорноморській Туреччині. Теперішній режим не тільки не збирається повертати награбоване у християнських, мусульманських, юдейських  конфесій майно, він ще й нахабно запускає свої брудні руки до кишень вірних. В умовах економічної кризи в нашій державі, яка впевнено поглиблюється, Уряд України пішов на те, щоб з Церков, які були пограбованими, викачувати гроші. Але Церкви живуть коштом милостині, яку дають прості вірні. І важко уявити собі, що у вимираючих селах зубожілі селяни змушені будуть останніми копійками затикати пельку ненаситного державного Левіятана, щоб не закривали церков, як за часів комуністичного терору. Режим тепер розв’язав війну проти християнства уже й економічними засобами. Здичавілий режим Януковича прирівняв Церкви до бізнесу. В  принципі сподіватися чогось інакшого від теперішньої системи і не можна було. Вона поводиться за своєю ненажерливою логікою, поїдаючи саму себе. Очікувати від вчорашніх рекетирів, злочинців, комсомольських вожаків інакшого направду не варто. Для них Церква – це інструмент влади і бізнесу, а не моральний авторитет, не установа, яка своєю діяльністю чи бездіяльністю формує моральний клімат у суспільстві. Люди без моралі не здатні зрозуміти, що своїм вчинком плюють у душу пересічного українського християнина і примушують його сприймати цей режим, як банду, яка посягає на найсвятіше.

Але у час загальної інформатизації світу нахабне порушення прав католиків в Україні не залишилось поза увагою іноземних ЗМІ. Ситуацією католиків на Півдні України уже зацікавилися польські ЗМІ та посольство США. Режиму Януковича уже завдано чергового серйозного іміджевого удару на Заході. Виглядає на те, що теперішній владі конче кортить приміряти на себе лаври не тільки переслідувачів за політичні переконання, а ще й гонителів християнства.

Та не варто забувати, що Церква Христова, збудована на твердому камені – Апостолові Петрові, пережила ще не таке. Переживе Вона і теперішніх тиранів. Шкода тільки, що відсутність розуму в теперішньої влади і її прислуги перетворює їх на зажерливу зграю, яка сама себе пожирає. Най Бог не вжахнеться їх, коли вони стануть перед Ним.

 о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:

http://catholicnews.org.ua/dlya-rezhimu-yanukovicha-tserkva-%E2%80%93-tse-biznes#point

30.08.2011р. Б. / Режим Януковича зібрався на війну з УГКЦ? Або Marlbrough s'en va-t-en guerre

Режим Януковича зібрався на війну з УГКЦ? Або Marlbrough s'en va-t-en guerre

 

Тиждень 20-річниці незалежності України видався настільки ж суперечливим, як і сама історія нашої незалежності. І обнадійливий, і майже трагічний.

На самому початку тижня Католицька Церква голосом Блаженнішого Святослава Шевчука спробувала спам’ятати теперішній режим: «Жодна держава не може існувати, розвиватися і забезпечувати права своїм громадянам, якщо не посідає неупередженого та справедливого судочинства». Так таки-так, а що з совєтським судочинством? «Найгуманнішим» у світі, як назвав його герой однієї з совєтських кінокомедій. Країна, що охоплювала 1/6 суходолу все ж таки існувала. Власне, що існувала. Небіжчик СССР є відповіддю на так поставлене запитання.

За 20 років своєї незалежності Україна так і не спромоглася навіть наблизитися до ідеалу правової держави зі справедливим судочинством:  як не суддя-колядник, то Печерне правосуддя…

Але не тільки в правосудді річ. Режим чим далі, тим глибше і активніше прагне поглибити розкол в українському суспільстві. Що більше, навіть святкування 20-ліття відновлення української державності нинішній режим зумів перетворити на чергове маски-шоу зі сльозогінним газом,  «космонавтами»-беркутятами і продовжив цю ганьбу арештами по всій Україні, судовими справами і ще хтозна чим – таке враження, що в Україні розпочалася мало не громадянська війна… Війна влади проти українського народу? На жаль, дуже воно починає нагадувати слова невеселої галицької колядки: «Сумний святий вечір в сорок шостім році…». Моторошно якось, моторошно і лячно… І запитань більше, аніж відповідей…

Але серед цього політичного хаосу мало хто помітив, я би відважився сказати, історичну зустріч двох єрархів: Блаженнішого Святослава і Блаженнішого Володимира. Цікаво, але здається, що до тепер ще не було зустрічі між Предстоятелями УГКЦ і УПЦ МП. Ця зустріч, пропри все, все ж таки обнадійлива. Обнадійливими і повними змісту є й подарунки, якими обмінялися єрархи:  копія Реймського Євангелія Анни Ярославни, панагії і Євангеліє українською.

Реймське Євангеліє – кирилично-глаголичний рукопис, принесений до Франції дочкою руського базилевса Ярослава Мудрого, Анною Ярославною, королевою, а згодом і регенткою цієї країни при своєму синові малолітньому королеві Филипові І. Значення цього рукопису надзвичайно велике. Погляньмо, принаймні на письмена, якими він написаний: глаголицею і кирилицею.

Глаголицю використовують по сьогоднішній день хорвати римо-католики – єдина нація Римського обряду, яка ще задовго до ІІ Ватиканського собору мала привілей у Богослужіннях користуватися власною, щоправда архаїчною мовою і власним нелатинським письмом. Глаголиця є символом поєднання римського християнства зі слов’янством. Символ слов’янської культури включеної до західного християнського цивілізаційного кола. Кирилиця – спадок слов’ян східного обряду. І саме Євангеліє, на якому присягали французькі королі в обряді коронування, писане обома слов’янськими письменами, є наче символом тієї праєдності, якою втішалася Церква до трагічного Великого Розколу 1054 року. Це Євангеліє – наша спадщина, спадщина неподіленої Церкви Христової, символ єдності Русі та Риму. І дар, що його приніс Блаженніший Святослав Блаженнішому Володимиру, є немовби закликом до відновлення християнської єдності під владою ключів св. Петра на теренах України, заклик відділеним християнам вернутися до правдивої святоволодимирської спадщини.

Не менш знаковим є і дар Блаженнішого Володимира Блаженнішому Святославу – панагії та Євангеліє українською. Древній звичай Східних Церков – обмін панагіями між єрархами. І цим актом Блаженніший Володимир, всупереч московським радикалам, в особі Блаженнішого Святослава склав визнання цілій УГКЦ, а тим самим цілій Католицькій Церкві. Євангеліє ж українською стало неначе символом того, що УПЦ МП, принаймні її предстоятель, все-таки хоче залишатися українською Церквою.

Направду, попри все , попри те, що кілька днів після цього неначе обухом по голові вдарила новина, що УПЦ МП від нинішнього режиму отримала своєрідну монополію опіки над ув’язненими, зустріч Предстоятелів УГКЦ та УПЦ МП в переддень Дня Незалежності залишилась обнадійливим актом. Повертаючись до «монополії». Якось на фоні існування в Україні реалії політичних ув’язнених така новина звучить, як наруга над совістю тих, хто потерпає за свої політичні переконання. Адже виникає серйозний сумнів, що люди, яким не байдужа доля України підуть сповідатися до священиків церкви, яка з часів московського царя Петра І тримається практики, що священик зобов’язаний доносити владі про «нетакі» переконання пастви, нехтуючи навіть таємницею Сповіді.

Але, як каже стрілецька пісня: «…війна –війною, гайта-вйо, вісьта-вйо». А виглядає на те, що нинішній режим таки зібрався проголосити УГКЦ війну. І то війну правдиву, таку війну, що всі дотеперішні заборони провадити процесії, розгони католицьких концертів, відмови надавати землю під будівництво храмів виглядатимуть дитячими іграшками.

Першою ластівкою такого сценарію подій є скандальна «експертна» оцінка, рука не повертається надрукувати це, Національною Академією наук України, статуту догналівського збіговиська під вихідним номером №121/1705-3 від 11.08.2011р. НАНУ визнає законною можливу реєстрацію догналівців, як релігійної організації, віросповідну приналежність якої кваліфікує… як католицьку, тут же цитуючи, що догналівці нікому не підпорядковуються. Супер! Щоб поважна наукова установа заплямувала свою репутацію в такий спосіб… Дійсно, слів неможливо знайти, щоб описати таке явище…

Адже пересічному громадянину України відомо, що католики, які б не були, визнають видимим Главою Христової Церкви єпископа Риму – Папу Римського. Але українські академіки, виглядає на те, що навіть не чули про це. І тому не мають жодних заперечень проти того, що хтось твердить, що він – гімалайський верблюд, хоча таких в природі не існує. Цікаво, якби хтось назвав цих шановних мужів науки їжаками, чи погодились вони б і тоді з таким твердженням?

Щоб пляма була сильнішою НАНУ навіть не здогадалася проконсультуватися у власних релігієзнавців, а просто дала «добро»  на реєстрацію деструктивної секти. Секти, яка не перестає обріхувати і проклинати всіх і вся. Секти, яка влаштувала побоїще в Чорткові і у Львові.  Секти, яка практикує казна-які бузувірські обряди, в результаті яких люди потрапляють на межу життя і смерті. Цілком розумію, що можна навіть не знати про існування «РІСУ», «Католицького Оглядача», «Milites Christi Imperatoris», які інформують про такі речі. Це – нормально. Адже ці сайти є вузькоспеціалізованими. Можна не знати про події в Чорткові, можна взагалі бути повністю непоінформованим у цих питаннях. Це – не злочин. Але злочином проти власного народу, проти науки, проти здорового глузду, проти власного авторитету є злочинне недбальство у проведені такої експертизи. Невже гордість за власне «всезнайство» більша від потреби порадитись з власними спеціалістами?

Цілком вірогідно, що пан Віце-президент НАНУ В.М. Гаєць є прекрасним спеціалістом у галузі економіки, що член-кореспондент НАПрНУ пан В.П. Нагребельний є прекрасним спеціалістом в галузі права, але це не позбавляє їх необхідності консультуватися з релігієзнавцями у такій делікатній темі, як реєстрація нової релігійної організації. Можливо, дійсно усе би можна було списати на недолугість мужів науки, чий світогляд сформований більшовицьким «науковим» атеїзмом. Якби не одне серйозне «але». Не слід забувати, що в епоху, коли панове науковці розпочали свою наукову діяльність, існувала комуністична система епохи брежнівізму. У цій системі усяка наука була повністю залежна від політичної кон’юнктури. Постулати науки у той час на розлогих просторах імперії зла – СССР мінялися у відповідності з вподобаннями комуністичних вождів. Ця ж звичка – міняти власні наукові висновки відповідно до політичних обставин - залишились у багатьох. Як це не прикро, але це характерно і українським академікам, принаймні частині з них. 

Уже не є якоюсь таємницею чи непевним фактом, що догналівська секта має своїх прибічників у вищих ешелонах українського політичного бомонду. Прикладом є хоча б народний депутат від Християнсько -Демократичного Союзу пані Оксана Білозір, яка ніколи не приховувала своєї заангажованості на користь цієї бузувірської секти. Також, як твердять джерела, вище політичне керівництво теперішнього режиму прийняло рішення про реєстрацію догналівської секти. Отож, шановні мужі науки, пильно тримаючи носа за подувами політичних вітрів, щоб хоч якось легалізувати подібне рішення, на запит Львівської облдержадміністрації видали «соломонівське» «експертне» рішення.

Як виглядає – режим зібрався на серйозну війну проти українців греко-католиків.

Так, саме на війну. Адже реєстрація секти, яка не приховує свого войовничого характеру, призведе до міжконфесійного протистояння. Секти, яка вже показала себе, як агресивний захисник «єдиновірної» і «єдиноправильної» Москви і агресивний противник споконвічного оборонця українства – УГКЦ. Секти, яка уже не раз засвідчила свою відданість кремлівським можновладцям та теперішньому режиму. Секти, яка не перестає у найпідліший спосіб обливати католиків брудом, а яка 100% домагатиметься католицьких храмів, як це було в Чорткові, як це було з костелом св. Петра і Павла у Львові, як це є з викраденням каплиці оо. Редемптористів у Львові. Секти, яка дестабілізує так ненависну теперішньому режиму Галичину. Секти, яка маніпулюючи свідомістю свої жертв, перетворює їх на агресивних, відданих своєму гуру зомбі. Секти, яка попри власну патологічну ненависть до католицтва, особливо ж українського католицтва, все- таки для заманювання наївних називає себе католицькою. Реєстрація такої почвари не може не означати фактичне оголошення війни греко-католикам з боку нинішнього режиму.

Однак, враховуючи недолугу поведінку сьогоднішніх можновладців, можна прогнозувати, що вони просто не складають собі рахунку з цілої справи. УГКЦ вистояла під ударами сталінського репресивного апарату і в кінцевому результаті стала однією з вирішальних причин падіння комуністичного монстра. А теперішній режим навіть не може претендувати на роль блідої тіні комуністичної системи. Він просто є фарсом, історичним непорозумінням. І тому війна режиму Януковича з УГКЦ стане його кінцем. Якщо так безславно провалилася спроба донецьких рейдерського захоплення влади у УПЦ МП, яка майже повністю залежить від режиму, то що як не падіння цього режиму потягне за собою спроба війни з УГКЦ?

Отож бо й воно, шановне панство, Мальбрук в похід зібрався. Ну що ж…

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:

http://catholicnews.org.ua/rezhim-yanukovicha-zibravsya-na-viinu-z-ugkts-abo-marlbrough#point

26.08.2011р. Б. / В Одесі міліціонер у цивільному перервав виступ греко-католицького священика

Напередодні Дня незалежності, 23 серпня, в Одесі, було перервано концертний виступ греко-католицького священика і співака о. Вітольда Левицького та гурту християнської пісні «Quo Vadis». Виступ виконавців з Івано-Франківська та Буська відбувався в рамках святкування Дня прапора, організованого громадськими організаціями Одеси. Програма заходу попередньо була затверджена міським відділом культури.

Отець Вітольд та гурт «Quo Vadis» перебувають у південних областях України як учасники «Школи євангелізації», організованої Патріаршою Комісією з питань Євангелізації УГКЦ. Як повідомила голова Комісії з питань Євангелізації Львівської архиєпархії Віра Ценглевич, одразу ж після початку виступу о. Вітольда Левицького до організаторів концерту підійшов чоловік у цивільному. Представившись «полковником МВС», він, у грубій формі, почав вимагати «убрать» священика зі сцени. Дізнавшись, що учасник представляє Українську Греко-Католицьку Церкву, «полковник» назвав його виступ «агітацією» і наказав негайно все припинити.

Після розмови з представниками Комісії з питань Євангелізації УГКЦ «міліціонер» погодився на продовження програми, з умовою, що учасники «не будуть проповідувати». Отець Вітольд завершив свій виступ піснею «Згоріла Церквиця» і на сцену вийшов гурт «Quo Vadis». Перша музична композиція завершилася прочитанням вірша «Гімн любові», на основі відомого уривку зі Святого Письма (1 Кор.13:4-8). Поезія викликала чергову хвилю обурення у «полковника» і різку вимогу «убрать это всё».

На прохання організаторів концерту, а також задля безпеки учасників школи євангелізації, представники Комісії з питань Євангелізації УГКЦ прийняли рішення перервати концертний виступ. Організатори вибачилися перед виконавцями, пояснивши, що в разі конфлікту з міліцією, не зможуть отримати дозволу від Одеської міської влади на проведення наступних акцій та заходів.

Католики відчувають постійні утиски в Одесі. Нагадаємо, влада Одеси не дала дозволу на Хресну ходу для учасників Дня молоді, яка планувалася 21 серпня.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ

Джерело:

КРЕДО

"...«Гімн любові», на основі відомого уривку зі Святого Письма (1 Кор.13:4-8). Поезія викликала чергову хвилю обурення у «полковника» і різку вимогу «убрать это всё»..."

Найпершою і найбільшою помилкою "націонал-димократів" на початку дев'яностих років було, не зробивши люстрації у всіх владних структурах Держави, поміняти кольори, відзнаки та однострої для "нащадків Ф.Дзержинського". Ви би знали скільки там, у їхніх головах та серцях, ненависті до правдивого християнства та до українців. Якби їхній президент нині не грався у димократію, то вони б вже давно нас живцем закопали у землю...

Повірте, я мав нагоду неодноразово перевірити це твердження на практиці і, запевняю вас в тому, що ці садисти, людці в українських одностроях міліціянтів, люто ненавидять все українське, побожне, правдиве, чесне, справедливе, милосердне...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

10.08.2011р. Б. / Хакери пообіцяли знищити Facebook 5 листопада

Хакери з групи Anonymous пообіцяли здійснити атаку на соціальну мережу Facebook і знищити її 5 листопада 2011 року. Вони звинувачують соцмережу в тому, що вона продає інформацію урядовим структурам і надає приватні дані користувачів службам безпеки.

«Таким чином вони можуть шпигувати за людьми з усього світу», - йдеться у заяві Anonymous. Хакери заявляють, що вибір конфіденційних налаштувань на Facebook є не більше, ніж ілюзією, і навіть якщо ви видалите свій акаунт, усі дані можуть бути відновлені. «Facebook знає про вас більше, ніж ваша родина», - впевнені вони.

У відеозверненні, оприлюдненому в інтернеті, хакери запропонували своїм прихильникам з усього світу об'єднатися проти Facebook.

У зверненні також зазначено, що якщо ви є у мережі Facebook, то ви не захищені від жодного уряду світу. «Одного дня ви зрозумієте, що те, що робимо ми, є правильним. Готуйтеся до дня, який увійде в історію. 5 листопада 2011 року», - заявили Anonymous.

Цікаво, що відеоролик уже зібрав безліч коментарів користувачів, які підтримують хакерів висловами на кшталт «Fuck facebook» і «Facebook – це гівно». Один з коментаторів запитує, чи не можуть хакери це ж саме повторити із соцмережою «ВКонтакте», яка є «російською версією Facebook».

Нагадаємо, у грудні минулого року група хакерів, відома як Anonymous, зламала низку сайтів у рамках кампанії на підтримку Джуліана Ассанжа, засновника скандального сайту WikiLeaks.

Так, активісти Anonymous паралізували роботу сайту шведської прокуратури, яка ініціювала переслідування Ассанжа, сервісу PayPal, фінансового сервісу швейцарської поштової служби Postfinance, банку Swiss Post Office Bank, зламали системи Visa і Mastercard.

За матеріалами: ТСН

Джерело:

КРЕДО

"...У відеозверненні, оприлюдненому в інтернеті, хакери запропонували своїм прихильникам з усього світу об'єднатися проти Facebook..."

Особисто я, не лише схвалюю рішення хакерів про знищення "Масонської мордокнижки", але й молитимуся, щоб Господь наш, Ісус Христос і Пресвята Богородиця, надали їм мудрості і наснаги втілити свій задум до кінця, та часом не спинитись на пів-дороги.

Не знаю чи комусь з вас, мої брати й сестри, у Христі Ісусі, бодай раз пощастило видалити свій аккаунт чи ні. Зі свого боку я, через їх драконівську цензуру та ледь не примусове нав'язування своїх сервісів, багато разів намагався це зробити, але не зміг?!

Саме тому я з нетерпінням чекатиму дати 5 листопада та на виконання хакерами своїх обітниць.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

Євген ДУДАР

ДО КОГО І ЗА КОГО ДОЗВОЛЕНО МОЛИТИСЯ УКРАЇНЦЕВІ...

Ми, українці, дуже шануємо народну мудрість. Часто й домудровуємо: "Богові - Богове, кесареві - кесареве, сусідові - наше, гостеві - усе, собі... - та якось воно буде..."

І "якось" є.

Сусід господарює у нашій каті. Гості - хаміють і плюють нам у вічі. Ми витираємося і... шукаємо пояснення у Біблії: "Якщо тебе вдарили по одній щоці, підстав другу...". Та й шкодуємо, що у людини лише дві щоки... Це ж скільки задоволення можна було б доставити і зайшлим, і осілим...

А зайшлі і осілі набирають апетиту. Поїдають не лише наше, а й нас самих...

Розумні й врівноважені гуцули кажуть: "Покажи мені свою отару, і я скажу тобі, який ти пастух".

Одного "агнця" з великого стада "патріарха всія Росії" я зустрів у Печорській лаврі. Київській. Українській. Дуже молодий. Дуже симпатичний. І я дуже втішився: як добре, що на Господню стезю ступає молодь.

І захотілося мені щось приємне зробити цій "Божій людині".

- Слава Ісусу Христу! - кажу. - Так мило на вас дивитися... Його, щойно лагідні очі, запалали вогнем ненависті. Він інтенсивно клав на себе хресне знамення і слав на мене прокляття:

- Ізгинь, сатана! Ізгинь, сатана!

Я лапнув себе рукою за голову - рогів нема. За те місце, де мав би бути хвіст, - нема... "У чому ж справа?" - думаю.

Якась жіночка дивиться на мене поганьбленого й розгубленого:

- Це він тому, що ви українською мовою...

- Так я ж в Україні... У її серці - в столиці. На своїй землі... - чогось пояснюю сам собі. Бо ні "агнця", ні жінки поруч вже не було.

Дивлюся на святі хрести. Не можу втямити: як у тій Господній обителі, де має витати дух добра й злагоди, з'явився отой чорносутанний і чорнодуший шовіністичний сказ? Та розрадив себе народною мудрістю: "У кожному стаді є паршива вівця..." За Господньою порадою пробачив цій "вівці" її пархи - може воно хворе на голову чи на совість...

Але незадовго після цього випадку почув роздуми "пастуха" православної пастви "всія Росії" Алексія II... І все прояснилося. Виявляється, я живу не у своїй незалежній державі, ймення якій Україна, а "... на территории русской православной церкви". Яка разом з президентом Путіним "пытается сохранить вертикаль власти". Бо "...не может на территории русской православной церкви возникнуть 15 независимых автокефальных церквей...".

Бачте, разом з президентом Путіним, "вертикаль власти"... І головне - "сохранить!" Не дати тій "вертикали" похитнутися... Ні вліво, ні вправо.... Те, що імперія розпалася, - ще нічого не означає. Головне - втримати релігійну імперію. З її "вертикалью власти"... Всі, хто відхиляється від "вертикали" - "раскольники". І їм оголошується анафема. Тобто прокляття... На мене, бачте, також посипалися прокляття отого приблудного московитського барана лише за те, що заговорив до нього не на "вертикальном языке"...

Вихований у релігійній сім'ї, не можу уявити, як церква чи її служителі можуть проклинати? Коли я перший раз пішов до сповіді, то священик питав: "Чи не проклинав ти когось, хлопчику? Бо це найстрашніший гріх...".

І з того часу я міцно втямив, що проклинати не можна. Бо прокльони шлють лише погані люди, сатанинці й упирі. Церква, будь-яка (крім сатанинської), призвана прокляття знімати і від них оберігати, церква, яка кляне?.. Хіба вона служить Богові? Добру? Злагоді? Вона служить... "вертикали власти...".

Коли з'явився фільм Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу", російські шовіністичні

гавкуни та й "наші" притолочені "академіки" зняли лемент. Мовляв, за кого молитесь? За зрадника?.. А міністр культури Росії пан Швидкой, виходець з української "территории русской православной церкви", швиденько поспішив заявити, що цей фільм показувати в Росії "не желательно"... Та й, виявляється, у багатьох храмах московського патріархату й досі проклинають Мазепу... Не клянуть "Ірода" - Петра І, що наказав вирізати батуринців.

Не клянуть тих головорізів, що розбивали батуринських дітей головами об колоди. Не клянуть царицю-повію Катерину II, яка зруйнувала Січ і остаточно додушила Україну. Навіть Леніна й Сталіна не клянуть. Які вже й самі храми поруйнували... Мазепу клянуть. Того, що храми споруджував.,.

Звісно, як гласить народна мудрість: "Бог - не дитина і не послухає дурного галатина..." Навіть у священницькій рясі... Але сам факт, що церква проклинає - не робить цій церкві честі... Бо тільки Всевишньому дано право визначати, хто грішний, а хто праведний...

Преподобні прислужники московської "вертикали"! Розумію, що "центральную власть" ви зобов'язані підтримувати. "Вертикаль" є "вертикаль". Але давайте помізкуємо: кого "зрадив" гетьман Мазепа? Україну, якою тоді правив? Ні. Народ український, що прагнув визволитися? Ні. "Зрадив" загарбника України - російського царя. Пішов проти нього як проти поневолювача й деспота.

Дивує, чого це у церкви, яка "відділена від держави", болять так справи самодержавні? Хоч її "душпастирі" категорично твердять, що російське православ'я не має жодного стосунку до російської імперії. Ні петровської, ні путінської...

Скажіть, а який стосунок має до "святих справ" шарлатан і розпусник Гришка Распутін? Якого "центральная власть" вашої церкви намагається возвести у святі? Чим святим відзначився Іван Грозний, якого теж хочуть канонізувати? Тим. що убив рідного сина? Чи тим, що по "завойованих територіях", убиваючи батьків, "сволокал мальчиков", а потім, говорячи путінською термінологією, у "спецподразделениях" виховував з них "сволочь" - тобто яничарів?

Сучасний російський історик Геннадій Лісічкін стверджує: "...Православная церковь, окончательно превратившаяся после Петра І в своеобразный департамент государственного аппарата, целиком сросшаяся с самодержавием, а не с народом, вернее, вставшая на сторону его угнетателей, тоже не безгрешна..."

Ну, гріхи нехай визначає Господь. А ми звернемося до фактів. Влітку 1983 року я приїхав у рідне село на Тернопільщину. Зустрів голову сільради. Він бідкається: "Маю клопіт. Поступила вказівка зробити "ревізію" на цвинтарі. На хрестах, де Ісус розіп'ятий трьома цвяхами, тобто ступня на ступні, наказано повідбивати ноги... Бо це розп'яття католицьке, уніатське. І переробити на православне - ноги паралельно. Кожна прибита окремо... - потім з іронією додав: - Видно, що Москва розжилася на зайві цвяхи...".

Слава Богу, голові, як владі сільській, вистачило розуму й совісті. До вандалізму не вдався. І "вічний спокій" зостався у спокої.

Але отаким чином тодішні найвищі московські "батюшки" разом з компартійними "паханами" і "советской властью" розширювали "территорию русской православной церкви".

А сучасні найвищі московські "батюшки" вже б'ють тривогу, що "на территорию русской православной церкви наступает католицизм..."

Можна наводити чимало фактів, як на "территорию" Західної України наступало "русское православие". Священиків католиків та греко-католиків садили в тюрми, кидали в концтабори, вивозили до Сибіру, їх парафії займали "православні", яким люди боялися сповідатися. Бо сьогодні підеш до сповіді, а завтра - до тюрми...

Але Україна - "территория", яка так потрібна Росії, це не лише західні області. Тож не дивно, що світська й "духовна" Москва будь-яким чином намагається втримати "вертикаль власти". Починаючи з того, що служителі "української" церкви московського патріархату зомбують парафіян баєчками про "екуманістичні території", і закінчуючи бандитськими нападами чорносутанних "святенників" на служителів інших конфесій. Як це було на Конотопщині під час посвячення-знака, де має бути каплиця в пам'ять перемоги лід Конотопом..

Вірю щиро, що не всі українські священики московського патріархату за надані їм парафії, а ще може й ті гроші, які російська дума виділяє щоквартально на проросійську роботу "на территории бывшего Союза", готові віддати сусідові українські землі та українські душі. Як і не всі російські священики тих земель потребують. Є патріоти серед своїх, і є порядні серед чужих.

Але... На Різдво Христове слухав по радіо розмову настоятеля одного з російських храмів отця Сергія Правдолюбова. Розумний, толерантний, врівноважений. Здавалося, навіть щирий і справедливий. "Здавалося", бо коли питання торкнулося сув'язі церкви і влади та благословіння російських воїнів на "зачистки" в Чечні, він дещо злукавив. Проте і його можна зрозуміти. Над ним також "вертикаль власти". Та коли питання торкнулося міжконфесійних стосунків, то й він не втримався від спокуси кинути камінчик у город католиків. Мовляв, надто активізуються у Західній Україні... Ну тут вже воістину справедливо твердив В. Винниченко, що російський демократ закінчується там, де починається українське питання...

Нещодавно російська судова влада визнала полковника Буданова, що зґвалтував і задушив чеченську дівчину, психічно хворим. А ще задовго до цього показували по телевізору, як російські священики благословляли російське воїнство на війну в Чечні. Думаю, чи відчувають провину й на собі ті, що хресним знаменням благословили руки ката? А чи, може, дякують йому, що відстоював "территорию русской православной церкви...".

Свого ж, зазомбованого українського агнця, хочу спитати: чи розумів він, які "пастухи" його пасуть і куди його можуть загнати?

Молитва - дійство інтимне. Розмова людської душі з Богом. З Творцем цієї душі, Творцем самої людини. Людина має звертатися до свого Творця як дитина до вітця свого. Мовою тією, що дав їй отець. Зі щирістю і чесністю тією, яку виховали у ній змалечку.

І тут посередництво, надто чужомовне й абсолютно чужорідне, що сповідує чужинецькі "вертикали власти", шкодить щирому спілкуванню людини з Богом і самій людині...

Та повернімося до "величі" "Петра великого". Якого "зрадив" український гетьман Мазепа. Чого йому ніяк не може простити московська церква.

Геніальний російський письменник Лев Толстой, якого ніяк не можна запідозрити в українському націоналізмі чи у мазепинстві, дав Петрові I вичерпну характеристику: "С Петра Iначинаются особенно поразительные й особенно близкие и понятные нам ужасы русской истории, Беснующийся, пьяный, сгнивший от сифилиса зверь ? столетия губит людей, казнит, жжет, закапывает живих в землю, заточает жену, распутничает, ездит с подобием хреста из чубуков в виде детородных членов и подобиями Евангелий - ящиком с водкой коронует блядь свою и своего любовника, разоряет Россию и казнит сина... и не только не поминают его злодейств, но до сих пор не перестают восхваления доблестей зтого чудовища, и нет конца всякого рода памятников ему". (ПСС. М., 1936, т. 26. С. 568).

Якщо ви "великі преподобники" проклинаєте лицаря, що мав честь і гідність відступитися від цього чудовиська, намагався визволити з його неволі свій народ, то за кого ви молитеся? І кому служите?

Російська імперія у формі Радянського Союзу потерпіла крах. Але зосталася Імперська церква. І тільки дурна "вертикальная власть", яка хоче зліпити імперію нового типу, може відмовитися від такої "п'ятої колони" на "территории" інших незалежних держав. Які будь-що треба узалежнити. Це вигоди політичні. А є ж іще економічні. На "территории" України більше приходів "русской православной церкви", ніж у самій Росії. Вони і підгодовують свою "центральную власть". Отже і вершителів новоімперської центральної влади, і церковної - можна зрозуміти... Не можна зрозуміти лише отого нашого хохла-годувальника... Його тупої щедрості й вічної безпринципності. Бо чому нашим батюшкам, які так підгодовують оту "вертикальную власть" коштами української пастви, не віддати б ці кошти на створення дитячих притулків? І погодувати безпритульних дітей, зогріти їх, повернути до світла?.. Чи, може, вони, як і ті "повоєнні", що в Галичині служили "органам власти", також служать вірою і правдою чужій державі?.. Її інтересам? І задовольняють її імперські апетити?.. Тим самим плюючи у вічі своєму народові, витоптуючи його національні і духовні святині...

Почаївська лавра. Тернопілля. Край, де імперія витолочила фізично чи не найбільше свідомого українського люду. Московська церква і тут дотолочуе українські душі. Не кажу вже про те, що все тут зросійщене. Намагаються зрусифікувати й тих, хто відвідує цю святиню землі української.

Кажу екскурсоводові:

- Вибачте, ми приїхали з Києва, а не Пензи, чи Вятки. Прошу спілкуватися з нами та вести екскурсію українською мовою...

І цей жовторотий попик нагло, цинічно:

- А я не знаю украінского язика...

І кажуть мені на те почаївці з тривогою і болем, що Лавру вже ніби Москва збирається приватизувати...

І я думаю, хіба вона давно не приватизована Москвою? Ще тоді, коли нас "визволили". Хіба ця святиня землі української, яка віками була бастіоном українського духу, оберігала його від спольщення, сьогодні не допомагав тому пухові зросійщуватися?..

"Территория русской православной церкви..." Завтра ця церква й "Отче наш" приватизує. І координати неба. І буде по "вертикали власти" розподіляти, кому, як, скільки і за скільки молитися...

Кажуть, що в Росії побутує найдрібніша одиниця виміру демократи - "Один пукін". У дипломатичній копах України - "один черномирдик" - означає найдрібнішу одиницю виміру дипломатичної етики.

Говорять, що, в колах російського православ'я е також свої, найдрібніші одиниці виміру. Не знаю, чи вони побутують пише в Москві, чи й у нас, в Україні. Тобто "на территории русской православной церкви...". Та з приводу "территории" розкажу притчу.

Прийшли до бога троє чоловіків:

- Господи! Дай нам землі, щоб господарювати, дітей годувати!

- Добре, - каже Господь. - Кожен візьміть стільки, скільки кому треба. Відміряйте кроками. Хоч гектар, хоч два, а хоч і десять...

Один відміряв шмат нивки, лісочок, ставочок і каже:

- Дякую тобі. Боже! Досить із мене... Другий каже:

- Вибач мені, Господи, що я взяв трішки більше. Але у мене - більше дітей...

А третій... Йде і йде. Побачив, що сонце клониться до заходу, перейшов на біг. Думав: "Іще б шмат встигнути відміряти..." Та виснажився, упав, але викинув уперед руки А сказав останні слова: "І це, Боже, моя територія..."

Дриґнув ногами і... околів...

Господь ускресив його і питає:

- Чи вже, тобі, чоловіче, досить цього?

- Трішки, Господоньку, перепочину і побіжу далі...

Кажуть, бігає досі... Ніде не може зупинитися. Бо земля, на яку ступав, горить під його ногами...

Скачати в PDF

Джерело:
ЕХ-UA

22.05.2011р. Б. / Янукович підписав скандальний закон про червоні прапори

20 травня президент Віктор Янукович підписав закон про порядок офіційного використання копій прапора Побєди. Віднині червоний прапор може підніматися на флагштоках поряд з державним прапором України.

"Президент підписавши 20 травня 2011 закон України "Про внесення змін до закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" про порядок офіційного використання копій прапора Побєди", - повідомляє прес-служба глави української держави.

"За результатами правової експертизи вищезгаданого закону Кабінет міністрів України і Міністерство юстиції України висловилися за його підписання", - підкреслюється в повідомленні.

Як повідомлялося, парламент 21 квітня ухвалив закон про використання копії прапора Побєди під час святкування 9 травня.

5 травня голова ВР Володимир Литвин підписав документ і направив його на підпис президенту. Після цього стало відомо, що закон був направлений на експертизу до Міністерства юстиції.

Законом встановлюється порядок офіційного використання прапора Побєди. Прапор Побєди трактується в документі як "символ перемоги радянського народу, його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни".

Відповідно до закону, зовнішній вигляд копій прапора Побєди має відповідати виду штурмового прапора 150-й ордена Кутузова другого ступеня Ідріцької стрілецької дивізії.

Закон також встановлює порядок використання прапора Побєди біля Вічного вогню, могил невідомого солдата і невідомого матроса, а також під час урочистих заходів, присвячених Дню Побєди.

Нагадаємо, ухвалення Радою закону стало причиною заворушень 9 травня у Львові, де через публічне розгортання червоного прапора з нагоди Дня Перемоги виникли масові зіткнення.

Читайте також:

У ПР впевнені, що червоний прапор - не символ СРСР
Тягнибок: по Львову з червоними прапорами ніхто ніколи не ходив
На Хрещатику червоний прапор несли попереду державного
Червоні прапори обійдуться Україні в 30 мільйонів

Джерело:

ТСН

"Президент підписавши 20 травня 2011 закон України "Про внесення змін до закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"

Це ж треба до такого плінтуса опустити себе й всю українську націю, яка чи не найбільше постраждала у роки ІІ-ї Світової Війни від ДВОХ ІМПЕРІЙ ЗЛА, вигадати та запровадити в життя такий святотатський ЗАКОН. Вони, ці ідіоти від влади, назвали ДЕНЬ ЗМІНИ ОКУПАЦІЇ - ДНЬОМ ПОБЄДИ!?

Ну, переконайте мене хто-небудь, що "наш" президент Віктор Янукович не хворий на всю душу й голову ІДІОТ (читай переклад з грецької) чи САТАНІСТ. Бо чи міг би християнин при здоровому розумі піти свідомо й добровільно на цей, жахливий своїми наслідками для всіх українців, нахабний злочин? Чи міг би він плювати в обличчя Тому, Хто за нього страждав, помер і воскрес? Чи міг би він свідомо чинити зло і беззаконня? Чи міг би він, той православний християнин, своїм життям служити сатані, батькові усієї брехні?

Янукович і К (ПР) роблять все, щоб потрапити до пекла і щоб нащадки їх прокляли, бо перекрувши правду - на брехню, вони зневажили не лише нас, живих українців, але й тих, хто протягом століть боровся проти всіх ворогів за незалежність України.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.