28.11.2011р. Б. / Тижневий огляд: переслідування християн (20 - 26 листопада)

 

Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве слово, обмовляючи вас за Мене. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах (Мт. 5,11-12).

Молімося за тих, кого сьогодні переслідують за любов до Ісуса. Вони дуже потребують наших молитов!

  22 листопада повідомляється, що поліція індійського штату Джарханд затримала сімох осіб, підозрюваних у вбивстві сестри Вальси Джон. Сестру із Згромадження Сестер Милосердя Ісуса і Марії вбили у її домі 15 листопада.

Страх змусив пакистанських християн мовчати, починаючи з часу політичного вбивства Шахбаза Бхатті минулої весни,– сказав колишній католицький Архиєпископ пакистанського Лахору Лоуренс Салданха. У Пакистані панує атмосфера безкарності для будь-кого, хто вбиває віруючих у Христа.

У Швейцарії невідомі підпалили католицьку церкву в селі Ле Шаблі, використавши для розпалювання церковні книги; вандали розклали молитовники і тексти літургії та Євангелія навколо вівтаря і підпалили.

В інтерв’ю для організації «Церква у потребі» румунський греко-католицький єпископ Флорентін Крігальмену з міста Герла розповів про спроби румунських комуністів ліквідувати Румунську Католицьку Церкву східного обряду. Єпископ Крігальмену був висвячений на священика у віці 31 року, а в 37 років Іван Павло ІІ висвятив його на єпископа.

За даними 24 листопада читаємо, що минулої ночі у пакистанській провінції Пенджаб було вбито Акрама Масіха, католицького активіста і батька чотирьох дітей. Як інформує агенція AsiaNews, вбивцями є група озброєних мусульман.

Патріарх Маронітської Церкви Лівану Бешара Рай знову виступив з попередженням про те, що продовження подій "арабської весни" на Близькому Сході може призвести до появи в регіоні войовничих ісламських режимів.

35-річного католицького священика жорстоко вбили в єпархії Ешоу (Дурбан) у Південній Африці. Тіло Сензо Мбоказі (Senzo Mbokazi), пароха церкви св. Пія в селі Мелмот (Melmoth), знайшли 20 листопада парафіяни, які очікували його для участі в Літургії.

Кардинал Освальд Грасіас заявив, що ні переслідування, ні навіть смерть не може стримати Католицької Церкви від її рішучості підтримувати цінності любові, справедливості і миру.

13 листопада група невідомих чоловіків, які, ймовірно, є підрозділом силових структур, напала на членів незареєстрованої в органах влади баптистської громади, що проводила свої зібрання в околицях Ханоя. Трьом особам, які отримали серйозні поранення внаслідок нападу, місцеві лікарні відмовили у наданні медичної допомоги.

26 листопада з’явилося повідомлення про те, що щонайменше 12 людей загинули у зіткненнях, які сталися в центральній частині Нігерії. Чергова хвиля насильства щодо християн була спровокована членами ісламської секти Боко Харам. За кілька годин до атаки представник секти підтвердив, що її дії підтримує Аль-Каїда.

Католики в Шотландії особливо часто зазнають переслідувань через свою віру. Про це заявив єпископ Філіп Тарталья, голова комісії з комунікацій єпископської конференції Шотландії. «Це дуже тривожний знак»,– йдеться в заяві.

26 листопада на Філіппінах стартував триденний марш, учасники якого поминають вбитого місяць тому о. Фаусто Тенторіо, котрий був членом Папського інституту закордонних місій і понад 30 років трудився серед етнічних меншин Філіппін.

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

23.11.2011р. Б. / Щодня католиків стає на 31 тисячу більше

 

Католицька Церква зараз налічує 1 мільярд 160 мільйонів вірних. Кожен день стає на 31 тис. католиків більше, – згідно з щорічною доповіддю «Стан світової місії», яку готують протягом багатьох років євангельські протестантські християни в Південному Гамільтоні, штату Массачусетс, в США.

До двох з семи мільярдів чоловік ще не досягло проповідування Євангелія. Ще 2 мільярди 680 млн. щось чули про нього або знайомі з його змістом, але не стали християнами. У загальній кількості нехристиян в світі майже 4,7 млрд.

– Хоча Ісус Христос заснував одну Церкву, а незадовго до своєї смерті він молився, «щоб усі були одно», але зараз багато окремих християнських конфесій. На початку ХХ ст. налічували 1600, а в 2011 році – 42 000.

Окрім католиків найбільш численні харизматичні протестанти, до них щодня долучаються 37 тис. Православні Церкви налічують 271 млн. охрещених, кількість яких зростає з кожним днем на п'ять тис. Англіканська Церква налічує 87 мільйонів вірних і щодня стає чисельнішою на три тис. осіб. Щороку 409 тис. християн виїжджають в інші країни, щоб проповідувати Євангеліє.

У 2011 році християни всіх конфесій випустили 71 млн. примірників Святого Письма. А всіх Біблій є 1 млрд. 741 млн.

Християни всіх конфесій становлять 2,3 млрд., мусульман майже 1,6 млрд., 950 мільйонів індусів, понад 450 млн. буддистів, як і послідовників традиційних релігій в Китаї. Племінні релігії мають 270 млн. прихильників, сикхи 24 млн. і менше 15 мільйонів євреїв, а так звані нові релігії – 64 мільйонів осіб. Атеїстів у цілому світі 137 млн. і майже 658 млн. людей вважають себе «нерелігійними».

За матеріалами: info.wiara.pl

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

13.09.2011р. Б. / Дещо про євангелізаційну місію УГКЦ

Відразу після Патріяршого собору у Бразилії відбувся і Синод єпископів УГКЦ. Виступаючи на цьому Синоді, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук чітко окреслив своє бачення місії Церкви – проповідь слова Божого і надання якісної душпастирської опіки вірним. Без сумніву, така місія випливає з самої природи Церкви, з Її Божественного початку. Ця місія фактично становить і сам смисл існування Церкви як Божественного Інструменту продовження Христової спасенної місії у цьому світі. І чи не найбільшою перепоною у вершенні Церквою цієї місії є не зовнішня атака, тиск чи переслідування, а самовдоволене, замкнуте в собі існування. А саме до такого існування пробує Церкву схилити, а як ні – то примусити, цей світ.

Церква щоразу частіше наштовхується на спроби загнати Її до захристії, намагання закрити Їй рота, примусити мовчати про насущні проблеми нашого сьогодення. Адже голос Церкви не завжди приємно чути не тільки можновладцям, але й простим людям. Що більше – Церкву прагнуть проголосити суто людською інституцією, «відібрати» у Неї Її Божественне походження, щоб звести на рівень людського товариства, рівнозначного і рівноправного з іншими людськими інституціями. Навіть штучно створений менталітет, що Церква – це одна з форм вираження людської потреби у релігійності. І все це подається під нудким соусом толерантності та взаєморозуміння.

Коротко кажучи: світ прагне, щоб Церква мовчала.

Але якщо Церква мовчатиме, то таким чином перестане вершити своє послання, свою місію євангелізації світу. Церква покликана бути голосом сумління людського суспільства, бути голосом, який відважно, але в любові, вказуватиме на ті речі, які є руйнівними для людини як особистості.

Це своє послання Церква може вершити лише тоді, коли Вона не забуває про свою місію проповідування Радісної Новини, про євангелізацію і надання якісної опіки уже проєвангелізованим. У цьому і полягає Її завдання у туземному житті. І це наголошення Блаженнішого Святослава Шевчука мусить у кожному з нас збудити потребу задуматися над своїм місцем у Церкві, над своїм місцем у Царстві Божому, яке вже є тут між нами, але ще не в повноті. Голос Блаженнішого є голосом усієї УГКЦ, зверненим до усіх, хто належить до цієї Помісної Церкви.

Цього тижня і Вселенська Церква голосом Глави Папської Ради у справах мирян – кардинала Станіслава Рилка – вкотре наголосила на потребі включення мирян у справу євангелізації світу. «Участь мирян у євангелізації вже змінила життя Церкви і завжди є великим знаком надії. Однак слід заново відкрити для себе, чим насправді є євангелізація», – про це зазначив кардинал Станіслав Рилко у статті-розважанні над змістом місії та євангелізації у Церкві. Без активної участі мирян, справа євангелізації приречена на неуспіх. І наша Церква має тут над чим призадуматися і зробити відповідні висновки. Адже в УГКЦ участь мирян у євангелізації мінімальна.

Щоправда, не слід при цьому забувати і про клир. Часто можна чути справедливі і несправедливі нарікання на наш клир. Але мало хто задумується, що в реальності наші священики практично позбавленні душпастирської опіки і в реальному житті просто не в змозі надати іншим якісної душпастирської опіки, оскільки часто-густо плентаються дорогою туземного життя, як вівці без пастиря. Перебуваючи нерідко між молотом і ковадлом – між вимогами Церкви і тиском мирян – вони не в стані витримати того титанічного перенапруження, якого від них вимагає така ненормальна ситуація. Наші священики не менш, ніж миряни, потребують якісної душпастирської опіки і підтримки не лише з боку єпископату, але й з боку активної частини мирян. Адже на практиці активність наших мирян часто зводиться до спроб управляти Церквою, а не намагань допомогти Їй виконувати свою євангелізаційну місію. І це є одним з наслідків совєтської системи взаємовідносин, яку толерувало пануюче московське православ’я. Не слід забувати, що однією з причин передунійного упадку Київської митрополії було власне засилля церковних братств, які пробували управляти Церквою. Тому необхідно реально докладати усіх зусиль, щоб встановити нормальні, євангельські, католицькі взаємовідносини між клиром і мирянством. Бо лише за умови існування таких взаємовідносин євангелізаційна місія Церкви може бути ефективною, а не декларативною.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:

Мандрівники Христа Царя