Сторінки

четвер, 30 червня 2016 р.

30.06.2016р. Б. / Владика Венедикт: Людина покликана до щастя на землі та з Господом на небі

Владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, розповів ЦіЖ про дар двох ідентичностей, мультикультурне бачення світу, сучасний атеїзм та конфлікт з Богом, про пошук Україною власного шляху до Бога, Майдан, гендерну самоідентифікацію та намагання зовнішніх сил дестабілізувати ситуацію в Україні.

Єпископ – помічник УГКЦ, колишній ігумен Святоуспенської Унівської лаври та голова Літургійної комісії Патріаршої курії УГКЦ – Владика Венедикт Алексійчук наприкінці травня відвідав Австралію. Перший візит архієрея на зелений континент тривав три тижні з 20 травня по 9 червня.

Подорож єпископа відбувалася в рамках Року Божого Милосердя. Владика відвідав парафії Аделаїди, Перта, Мельбурна, Джилонга, Ардіра, Сіднея, Брісбена, Канберри. Під час свого перебування в Австралії єпарх зустрівся з парафіянами, провів триденні реколекції у Мельбурні та Сіднеї, а також єпархіяльні реколекції у Воррбкртоні, Вікторія.

Під час перебування у Мельбурні Владика Венедикт зустрівся з кореспондентом ЦіЖ та поділився своїми думками стосовно сучасного стану церкви загалом і в Україні зокрема.

Владико, розкажіть яка мета Вашого візиту до Австралії?

Австралія мене завжди вабила. Я багато подорожував по світу, люблю пізнавати та відкривати нове, мене цікавить інша точка зору.

Я приїхав на запрошення Владики Петра з пасторальною ціллю. Основною метою мого візиту є проведення реколекцій для священників. Також я зустрічаюся з парафіянами, молюся з ними, спілкуюся, ділюся думками на релігійні та суспільно-політичні теми.

Ви вже побували у Перті, Аделаїді, Мельбурні, побачили життя української громади в Австралії, чи були речі які вас вразили?

Єдине, що мене вразило це відчуття спільноти, взаємної підтримки, дружності та солідарності.

Говорячи про парафії, чи можна провести паралелі чи відрізняються парафії в Україні та в Австралії

Дійсність в Україні та в Австралії різна, адже в Україні – україномовне середовище, люди живуть в тій самій культурі, тій самій суспільній дійсності. Натомість в Австралії людина живе в суспільному та політичному оточенні іншого буття, австралійського. З іншого боку є життя парафії. Я впевнений, що в українському суспільстві легше жити, адже там усі маю ту саму ідентичність.

Моє особисте переконання, це є великий дар мати дві ідентичності, як це мають українці в Австралії, це інакший погляд на життя. Людина живе у світі суб’єктивізму, детермінованому зовнішніми чинниками, тому перебування водночас у різних культурах є великим даром. Це дає змогу подивитися на буття з різних площин. Інше суспільство немовби дзеркало для себе де ти себе краще бачиш.

З іншого боку це великий виклик щоб втримати свою ідентичність. Набагато легше розчинитися в австралійському світі, проте це спрощує буття і позбавляє дару розуміння світу, бачити його з різних перспектив. Тому я вважаю, що діаспора попри усі свої виклики має дар мультикультурного бачення світу.

В Україні церква глибоко інтегрована в суспільно-політичне життя, натомість в Австралії це дві окремі площини, чим можна пояснити таку відмінність

Австралійський світ, як і весь Західний є дуже секулярний. Сучасна людина виховується на філософії самодостатності. Сучасна людина дуже егоцентрична і не потребує когось, хто б їй визначав підходи до життя. Сучасна людина сама хоче визначати що для неї добро і що для неї зло і в такої людини неминуче буде конфлікт з Богом і Церквою. Коли ми говоримо про сучасний атеїзм, він не від того, що люди не вірять в Бога, а тому, що хочуть щоб Бога не існувало. Це дає людині змогу мати свій спосіб життя, керуватися власною ідеологією. Натомість, коли людина вірить в Бога  – це виклик, з’являються питання щодо способу життя людини, її вчинків.

Відповідно, у західному світі церкві не просто. Завдання церкви – свідчити про присутність Бога, бути сумлінням суспільства. Проте, сучасна людина не хоче щоб їй хтось свідчив, якщо вона сама знає. Тому західне суспільство не відчуває та не усвідомлює потребу в Богові.

Водночас, в західному суспільстві людина вільна, воно не зобов’язує ходити в церкву і над людиною не тяготить думка оточення чого вона не ходить до церкви.

Проте інколи в діаспорі релігійні почуття загострюються. Людина, що приїжджає спершу переживає внутрішній конфлікт з суспільством через відмінність світоглядів. У цьому конфлікті людина розуміє, що вона не є самодостатньою, що є хтось, хто готовий допомагати і це є Господь. Саме тоді людина приходить до Бога.

Чи вважаєте Ви, що Україна прямує до сикулярності в слід за Західним суспільством?

Західне суспільство є зматеріалізоване, безбожне, воно працює на старій зарядці, на акумуляторах, які зарядила і дала за 2000 років існування Церква і я вважаю, що рано чи пізно це суспільство чекають потрясіння. Коли говорити про Україну, я вважаю, що Україна має шукати свій шлях. Україна не має повторювати чийсь шлях, вона має шукати що Бог для неї приготував.

Власне зараз, на мою думку Україна дозріває до того щоб йти своїм унікальним шляхом. Останні двадцять п’ять років Україна формується як нація. Раніше було почуття меншовартості. Ми хотіли щоб хтось додав нам вартості. Частина політиків вважала, що вартості додасть західний світ, частина політиків – східний. Насправді нам ніхто нічого не дасть. Якщо ми не збудуємо собі Україну ніхто її нам не збудує.

Чи відчуваєте Ви, що в Україні вже є розуміння того, що вона має рухатися власним шляхом?

В Україні зараз є ознаки дозрівання громадянського суспільства. Першою такою ознакою є Майдан. На ньому головною рушійною силою не була певна політична сила. Ті лідери, які виходили на сцену Майдану ним не керували, їх могли у будь-який момент звідти зігнати. Майдан це ознака того, що громадянське суспільство стало зріле. Там можна було зустріти різних людей від бідного класу, середнього до бізнесменів. Це була ознака того, що суспільство дозріває.

Наступний етап це час коли на Російсько-Українську Війну (або в т.зв. "зону АТО") пішли воювати добровольці, а не ті, кого призивали.

Ще однією ознакою формування громадянського суспільства є волонтерський рух. Коли люди зрозуміли, якщо ми не зробимо, уряд за нас це не зробить.

Тому я вважаю, що Україна до цього розуміння дозріває.

Намет УГКЦ з’явився на Майдані вже в перші дні протестів. Чи було це втручанням Церкви в політику і наскільки доцільне таке втручання взагалі.

Я вважаю, що Церква має стояти осторонь від політики. Політика це певні людські підходи та розуміння світу. Кожна партія має свій погляд на світ і свою істину, і кожен погляд є обмеженим. Говорячи про часи Майдану, Церква не ставала на сторону певної політичної сили, вона була на стороні громади.

Наші священники покликані бути там, де найважче, де люди потребують допомоги.

Казали, якби не було присутності священнослужителів то невідомо що б могло статися на Майдані. Під час протесту ти можеш не контролювати свої емоції, свій стан. Це було  не просто. Завдання церкви було принести мир, порозуміння.

Я мав досвід Майдану від початку і до кінця і хочу сказати, що хоча наші священнослужителі з’явилися від самого початку, до них було достатньо холодне ставлення. Священникам не давали можливості виступати на сцені не говорячи вже про те, щоб читати молитви. Організатори боялися, що церква хоче захопити чи керувати Майданом. Проте коли Майдан пережив кілька криз, коли опинявся на грані і в багатьох з’являлося відчуття “ну що горстка нас тут зробить проти тих озброєних людей, які наступають” і коли просили монахів, монахинь молитися – Майдан змінився.

Я вважаю, що на Майдані Церква допомогла зберегти мир та порозуміння між людьми.

Чи змінилося в Україні ставлення до Греко-Католицької Церкви?

Я думаю що так. Люди жили під стереотипами радянської влади про Греко- Католицьку церкву. Радянська влада вважала, що УГКЦ співпрацювала з німцями, що це ополячені українці, що це є щось зле для українців, що Рим хоче контролювати.

За двадцять п’ять років як церква почала говорити про себе ці стереотипи змінилися. Наша церква змінила бачення про себе через свої дії. Наша церква ніколи не пхалася в політику, завжди за будь-яких обставин незважаючи хто був при владі, свідчила як має бути по-людськи, по-християнськи. Ми не заігрували з владою і ніколи не мали преференцій від влади.

Блаженніший Святослав оголосив стратегію розвитку Церкви Жива Парафія. Що вже зроблено та робиться для того щоб оживити парафію?

Було багато роздумів стосовно того як пожвавити життя церковне в наших структурах, які робити зміни. Ми прийшли до висновку, що основним є оживити життя парафії. Звичайно, це дуже непросто бо наші парафії є дуже різноманітні. Ми маємо парафії по цілому світу і першому поколінню добре – вони є україномовними. В той час як друге і третє покоління вже є носіями культури і мови країни, в якій живуть.

Стратегія полягає не в тому, що прийде хтось та оживить за нас парафію. Ми самі маємо це зробити. Кожна парафія має сама показати свою унікальність, живучість. Це може бути заснування школи для дітей, чи дитячого садка або хору, харитативна допомога для України, створення біблійних гуртків, проведення катихизації для дітей.

Кожен з нас унікальний та неповторний і коли ми разом збираємося, ми можемо ділитися цим унікальним досвідом і оживлювати парафію. Християнство це не лише власні відносини з Богом, це також і взаємопідтримка в цій дорозі до Бога.

Жива парафія – це парафія, яка діє, яка показує своїм життям що вона робить в творить в своїй парафії.

Як ви можете прокоментувати існування правовірної церкви в Україні. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що діяльність отців догналівців є політичним замовленням Російської Федерації?

Завжди твоя постава виражає яким ти є. Коли почався Майдан, угрупування отців догналівців звернулося до президента Росії та Білорусі ввести війська в Україну щоб навести порядок. Цей приклад для нас є достатньо знаковим кого вони представляють. Христос каже по плодах ваших знають чиї ви діти. Тому ми можемо бачити чий це є проект. Звичайно, певна частина людей, які належать до цього угрупування, можливо, несвідомі, що це є певні політичні сили.

Коли на початку 90-х діяло угрупування Біла Церква – це був проект КДБ, яке хотіло випробувати чи можна людей одурманити і використали.

Такі проекти створюються щоб дестабілізувати ситуацію в Україні. Відомо, що українці є дуже релігійні тому створюються структури під виглядом церкви і тим самим вводять людей в оману.

Тема гендерної самоідентифікації стає все більше актуальною в сучасному суспільстві. Яку позицію займає УГКЦ в цьому питанні?

Звичайно, ми не можемо заперечувати існування цих речей. Завдання Церкви є свідчити, бути сумлінням. Сумління не диктує, людина як хоче так і робить, проте сумління говорить як потрібно поводитися. Завдання Церкви не суперечити комусь не воювати, а свідчити до чого покликана людина. Людина покликана до буття, до щастя на Землі, а також з Господом на небі.

Людина завжди шукала сама що для неї добре. Це не є щось нове. Те, що ми називаємо тепер гендерними пошуками, Біблія знає приклад Содому і Гомори. Так є тому, що людина сама хоче сказати що для неї є щастям.

Коли людина не вірить вона може будь-що собі оправдати і це не має меж.

Це не є питання, що Церква є консервативною. Церква не може бути ні консервативною ні ліберальною. Вона має бути лише представником Бога, передати найдокладніше, що Бог об’явив.

Є певні закони і їх змінити неможливо, проте людина інколи думає, що вона може змінити закони людського життя. Звичайно, експериментувати можна, проте ці експерименти, я впевнений, можуть плачевно закінчитися. Якщо хтось не сприймає Божі закони це нормально, тільки питання куди таку людину це відношення доведе. Це приведе до краху цивілізації, до краху буття. Коли людство не будуватиме свої існування на заповідях Божих, воно неминуче буде блукати.

Ці особи, які мають власний гендерний підхід, колись на небі запитають: “Ви ж християни, чому ви нам не казали як це має бути?”. Тоді вони нас будуть звинувачувати. Відповідно, церква не забороняє, я лише свідчить як має бути.

Чому боряться за права гомосексуалістів, тому що їх совість мучить, що це не нормально.

Побажання читачам газети ЦіЖ

Моє побажання читачам газети Церква і Життя це пізнавати, не жити стереотипами. Людина часто живе в полоні стереотипів, які не дають тішитися життям. Тому дуже важливо подорожувати, багато читати.

Як казав Ісус, правда визволить Вас, я б перефразував: Знання визволить Вас.

30.06.2016р. Б. / Реакція митрополита УГКЦ на «волинську трагедію»

11 липня вшановують жертв польсько-українського конфлікту. Приводом стало те, що цього дня у 1943 році відбулась масова атака українських повстанців на польські села. Серед знищених був Порицьк – нинішня Павлівка, де й відбувається щорічне вшанування.

Масові вбивства поляків на Волині почались з приходом совєтів

Утім масові вбивства поляків на Волині розпочались ще у 1939 році під покровом радянської влади, якій було вигідно, що бандитські угруповання, так званий люмпен, грабував і вбивав заможних поляків. Тоді на Волині поляки були у меншості, десь у співвідношенні до українців – один до семи. На Волині у роки війни домінувала Автокефальна українська православна церква. Попри те, що Волинь не була теренами греко-католиків і для українських селян Волині провідник вірних Андрей Шептицький не був авторитетом, митрополит реагував на ворожнечу між поляками і українцями.

Приватне листування про волинські події

У Центральному Державному історичному архіві України у Львові збереглося кілька листів митрополита до римо-католицького архієпископа Болеслава Твардовського, датованих 1941 і 1943 роками, розповідає науковий працівник архіву, упорядник збірників документів і матеріалів про митрополита Андрея Шептицького Оксана Гайова.

«Дивовижно, що митрополита Андрея Шептицького звинувачують у вбивствах на Волині. Чи він був відповідальний за ці події, звісно, що ні. Але його боліло вбивство, як таке. Як тільки він чув, що це відбувається на Волині, він виступив в обороні покривджених. Митрополит звернувся до свого співбрата, до архієпископа Болеслава Твардовського з проханням написати пастирські листи з осудженням вбивств, які відбуваються на Волині і говорив, що ці листи помістить в українських часописах. На жаль, таких пастирських листів зі сторони польського римо-католицького  єпископату з осудженням вбивства не було», – каже Оксана Гайова.

Митрополит не міг у 1941 чи в 1943 році відвідати Волинь, не лише з огляду на війну, але й стан здоров’я. Відомо, що від 1934 року, з дозволу Апостольської столиці, він мав право відправляти службу сидячи, бо у нього були хворі ноги. Втім Слуга Божий Шептицький досконало володів інформацією і бажав віднайти правду. А тому писав до архієпископа Болеслава Твардовського ще у 1941 році, що в хаосі тодішньої хвилі наверх вийшли всі найгірші елементи.

«У статистиці вбивств, вважаю, дуже поважне місце займають грабункові вбивства… Безкарно діють в краю більшовики-партизани, агітатори, польських революційних організацій Варшави, які в своїх організаціях навіть хваляться вбивствами поляків. Правдоподібно в багатьох випадках діють особисті порахунки, найчастіше в лісничій сефрі…Є в краю банди різних дезертирів і всюди маса звироднілих одиниць-садистів, які потребують людської крові». 

Ці найгірші елементи були вигідні тодішній радянській владі, якій було вигідно позбутись заможний поляків. Митрополит Андрей пише, що не можна звинувачувати у грабунках і вбивствах лише українців. «А що сказати про шеренги забитих українців і що сказати про поляків, які виступають під фірмою volksdeutscherow і де тільки можуть нищать український елемент».

Шептицький писав про передумови трагедії на Волині

Митрополит ще у 1941 році писав про передумови, які і призвели до жахливого кровопролитного конфлікту між поляками і українцями у 1943 році. А це, зокрема, масові вбивства українців на Холмщині, в околицях Лежайська і на Волині. У листі 15 серпня 1943 року митрополит Шептицький просив польських єпископів написати пастирські листи, які б «осуджували і перестерігали перед ненавистю українського народу. В хвилях, коли в 1930 році життя і майно українців було наречене на шалену, проваджену урядом акцію, так звану пацифікацію, коли в 1939 році – кілька місяців перед війною, збройні відділи, може перебрані в мундири польських солдатів, і може тільки перебрані в мундири польських офіцерів, грабували українські села, знущалися над людьми і не одного українця замордували…».

Митрополит Шептицький просив, щоб його пастирські листи розмістила «Gazeta Lwowska» у польському перекладі.  Писав глава УГКЦ Андрей Шептицький і про акти терору польських підпільних організацій проти українців. Відтак у той час між духовними провідниками двох католицьких церков тривало листування, з якого отримуємо чимало  відповідей щодо причин і винних у кропролитті на Волині у 1943 році.

Тема реакції Церкви на Волинську трагедію істориками не є належно і глибоко вивчена і проаналізована, зауважує директор музею «Тюрма на Лонцького», історик Руслан Забілий.

«Досліджувати мають не політики, як вони це роблять у цілому щодо Волинської трагедії, а саме історики, фахівці. Мені здається, що у Польщі різним громадським організаціям, які агресивно налаштовані,  вигідний такий перебіг подій довкола «волинської трагедії», який ми зараз спостерігаємо, це просто політичні спекуляції», – наголошує історик.

70 років минає від часу трагедії на Волині, але досі українці і поляки не спроможні спокійно переосмислити цю жахливу трагедію, яка забрала життя тисячам невинних людей, полякам і українцям, які мирно жили, приятелювали, одружувались, хрестили дітей, шанували православні і католицькі свята. Коли почалось масове нищення польських сіл 11 липня,  то місцеві українці це засуджували і не розуміли, що раптом змінилось, що діється.

Донині по обидва боки кордону не можуть знайти шлях до примирення обох народів, які мешкали на спільній території. А може цим шляхом для політичних і церковних діячів мали б стати слова митрополита Андрея Шептицького, написані до польського  співбрата Болеслава Твардовського – «маю надію, що голос двох пастирів, перестерігаючи перед гріхом та з порадами вірним дотримувати Божі заповіді, християнську любов, – допоможе заспокоїти пристрасті й унормує взаємні відносини».

Галина Терещук
14.03.2013

Джерела: Радіо свобода

Воїни Христа Царя

середа, 29 червня 2016 р.

29.06.2016р. Б. / У Золочеві вшанують 75 роковини невинно замучених у замку-тюрмі (+VIDEO)

Наближаються сумні роковини, у цьому році 75-і, від часу коли від рук московських катів загинули сотні наших земляків. Після ексгумації у перші дні німецької окупації їх хоронили 6 липня 1941 року. Саме тому на початку липня вшановуємо пам’ять про них – про тих невинно замучених у Золочівському замку-тюрмі у червні 1941 року. 

У цьому році це буде 9 і 10 липня, субота і неділя. В суботу 9 липня о 9.00 зранку у палацовій капличці Благовіщення відслужиться заупокійна Божественна літургія, а в неділю, 10 липня, о 18 годині біля каплички-пам’ятника коло стін замку відслужиться панахида, а також відбудуться виступи церковних і народних хорів «Недоспівана пісня». Ті ж бо що загинули мученичою смертю на замку своїх пісень не доспівали



вівторок, 28 червня 2016 р.

28.06.2016р. Б. / Офіційна заява Блаженнішого Святослава з приводу нападу на молитовну ходу в Перемишлі

Із великим болем ми сприйняли звістку про те, що 26 червня, у Неділю всіх святих, на мирну релігійну процесійну ходу в Перемишлі (Польща) було вчинено напад з боку радикально налаштованих молодих людей.

Ця молитовна хода відбувається щороку, починаючи з 20-х років минулого століття. Її проводять для вшанування українських воїнів, які загинули в таборі для військовополонених біля Перемишля після завершення Першої світової війни і поховані на місцевому цвинтарі. Її не дозволяли проводити лише в часи комуністичного режиму.

Процесійну ходу очолював владика Євген (Попович), Архиєпископ і Митрополит Перемишльсько-Варшавський УГКЦ. У ній брали участь священики, монахи і монахині, учні місцевої української школи та кілька сотень вірних.

Ми рішуче засуджуємо такі прояви крайнього націоналізму. Така поведінка не сумісна з честю, гідністю і покликанням європейського, а тим більше християнського народу.

Такі дії руйнують спільний європейський простір, стають причинами для розпалювання ненависті й незгоди, а  тому створюють перешкоди для будування нашого спільного майбутнього.

Ми певні, що культурне, інтелектуальне середовище польського народу, як і церковні діячі теж рішуче засуджують подібні вчинки. Ми і надалі будемо разом діяти в дусі польсько-українського примирення, яке ми спільно започаткували вже багато років тому.

Висловлюємо вдячність польським правоохоронцям, які своїми професійними діями не дозволили ситуації вийти з-під контролю і процесія дійшла до своєї мети та молитва на кладовищі все ж відбулася.

Нехай у Рік Божого милосердя Господь Бог допоможе польському і українському народам поборювати всяку ненависть, допоможе нам прощати і просити прощення. А відтак, відповідно до заповіту святого Папи Івана Павла ІІ, гоїти рани нашого нелегкого історичного минулого.

+ Святослав

28.06.2016р. Б. / Франція та Німеччина хочуть перетворити ЄС на єдину наддержаву

Як повідомляє «Польське радіо» Париж і Берлін, після британського референдуму, задумали перетворити ЄС на супердержаву. «Польське радіо» покликається на документ, підписаний Міністерствами зовнішніх справ Республіки Франції та ФРН.

Якщо така держава буде створена, то європейські народи опиняться у повній залежності від найсильніших європейських гравців. Вчора, 27 червня 2016р. міністр зовнішніх справ ФНР Франк-Вальтер Штайнмаєр мав презентувати цей документ державам-членам Вишеградської четвірки (Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія).

Документ передбачає позбавлення країн-членів ЄС практично усіх атрибутів незалежності. Державам-членам забороняється мати власні збройні сили, сласні спецслужби, власну грошову одиницю, власний Кримінальний кодекс. Планується створити спільні силові служби, спільну податкову систему і п.д..

Документ також передбачає втрату державами-членами контролю над власними кордонами та позбавлення їх можливості контролю над напливом мігрантів та біженців. Також документ передбачає позбавлення членів ЄС можливості провадити власну зовнішню політику. Документ окрім цього передбачає мінімамлізацію ролі НАТО в Європі

Джерело:    Воїни Христа Царя

понеділок, 27 червня 2016 р.

27.06.2016р. Б. / Волинський священик УПЦ МП назвав прапор України ганчіркою, а полісмен...

Як повідомляє «Волинь Post» на Волині в часі жалобних заходів по вшануванню пам’яті волинян замордованих московитськими окупантами у 1941 році, священик Московського патріархату опротестував підняття в селі державного прапору України, а місцевий поліцай заставив сільського голову писати пояснюючу, чому він на жалобних заходах піднімав державний прапор України. 

Нещодавно місцева громада села Піддубці вирішила встановити пам'ятну стелу людям, яких розстріляли енкаведисти. За офіційними джерелами, на подвір’ї Монастиря бригідок розстріляли з кулеметів та мінами більше 4 тисяч молодих українських патріотів за один день. Очевидці кажуть, що тоді з подвір’я до р. Стир струмком стікала кров розстріляних людей.

Відтак відкрити постамент вирішили 23 червня цього року. Освятити пам’ятний знак приїхав митрополит Луцький і Волинський Михаїл (УПЦ КП), який вшанував пам’ять героїв та закликав присутніх помолитися за вбитих патріотів.

Однак в ході урочистостей стало зрозуміло, що настоятель церкви Московського патріархату вороже налаштований проти таких заходів, а місцеві мешканці розповідають, що прапор України він назвав ганчіркою, а інші «люди з бородами» активно фільмували все, що відбувається, та доповідали комусь телефоном: «Їх багато... зібралися тут... піднімають прапор».

Активіст та учасник РУВ Олександр Серватович був свідком усіх цих подій та дуже обурений не лише діями священнослужителя, а й місцевого "право"охоронця. 

«Очевидно, для служителів Московського патріархату у Піддубцях, жовто-блакитна символіка настільки чужа і бридка, що вони називають її ганчіркою. Цікаво, чому попи Московського патріархату не усвідомлюють навіть те, що самі діють незаконно, і мали б нести кримінальну відповідальність за таку образу нашої національної гідності. Також до абсурду дивує реакція правоохоронця, який прийняв заяву та змусив сільського голову писати пояснюючу, чому той дозволив собі підняти рідний прапор за розстріляних патріотів. 

Адже відомо, що поліцейський має на власний розсуд приймати заяви, тобто, лише в тому випадку, коли бачить у зверненні справді описаний злочин. Чому ж тоді для районних правоохоронних органів підняття Українського прапору здалося протиправним? Чому вони не звернули увагу на те, що батюшка зовсім не усвідомлює, що Україна вже давно вільна та незалежна», - заявив Олександр Серватович.

Зауважимо, що після цього інциденту кількість прихожан священика, розповіли мешканці села, помітно зменшилась.

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 26 червня 2016 р.

26.06.2016р. Б. / В УГКЦ затвердили Службу свята Блаженних новомучеників

27 червня виповниться 15 років з дня проголошення святим Папою Іваном Павлом II 28 блаженних УГКЦ. Синод Єпископів УГКЦ, який відбувся в Києві в 2013 році, доручив Патріаршій літургійній комісії укласти і подати на затвердження Службу свята Блаженних новомучеників УГКЦ.

Укладений літургійний текст був переданий на розгляд Главі УГКЦ Блаженнішому Святославу для ознайомлення та проголошення. Текст Служби свята Блаженних новомучеників УГКЦ, пам'ять яких вшановують 27 червня, владики Синоду розглянули і проголосили ad experimentum на три роки.

«УГКЦ, зазнавши переслідувань, гонінь та офіційної ліквідації і склавши найвищу жертву – життя десятків своїх владик, священиків, монашества і мирян, засвідчила перед усім світом вірність Ісусові Христові та нерозривність у сопричасті із Вселенською Церквою», – пояснює в Декреті проголошення Глава Церкви.

ДОДАТОК:

Декрет проголошення Служби свята Блаженних новомучеників УГКЦ


Вих. ВА 16/268

На славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,
 Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь
Отець і Глава
Української Греко-Католицької Церкви
СВЯТОСЛАВ
Українська Греко-Католицька Церква, зазнавши переслідувань, гонінь та офіційної ліквідації і склавши найвищу жертву - життя десятків своїх владик, священиків, монахів і монахинь та мирян, засвідчила перед усім світом вірність Ісусові Христові та нерозривність у сопричасті із Вселенською Церквою. Цього року, 27 червня, виповниться 15 років із дня проголошення святим Іваном Павлом II 28 блаженних Української Греко-Католицької Церкви. Синод Єпископів УГКЦ, що проходив у Києві 11-18 серпня 2013 року, доручив Патріаршій літургійній комісії укласти і подати на затвердження Службу свята Блаженних новомучеників УГКЦ (рішення № 19).

Укладений Патріаршою літургійною комісією літургійний текст із поясненнями був переданий Отцеві і Главі Церкви для ознайомлення та проголошення.

Тому, владою нам даною, відповідно до приписів розділу «Літургійні тексти» Інструкції щодо подання літургійних текстів, їх перевидань і перекладів (пор. Благовісник Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ 2013 року, с. 114),

затверджуємо і проголошуємо
ad experimentum терміном на три роки
пам’ять яких вшановуємо 27 червня.

Наголошуємо, що Патріарша літургійна комісія збирає всі зауваження і доповнення до затвердженого ad experimentum літургійного тексту. Опрацювавши їх, подає остаточний варіант цього тексту Отцеві і Главі УГКЦ на затвердження, для якого потрібна також згода Синоду Єпископів УГКЦ.

Цей декрет набирає чинності 19 червня 2016 року Божого.

+ СВЯТОСЛАВ

о. Миколай Сулима,
віце-канцлер Курії
Верховного Архиєпископа УГКЦ


Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого Никифора, Патріарха Царгородського,
15 червня 2016 року Божого

***

Служба свята Блаженних новомучеників УГКЦ


27 червня
СЛУЖБА СВЯТА БЛАЖЕННИХ НОВОМУЧЕНИКІВ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

 НА ВЕЛИКІЙ ВЕЧІРНІ ЗІ ВСЕНІЧНИМ

«Блажен муж», 1-й антифон.
На «Господи, візвав я» стихири на 8.

Глас 6, подібний «Всю отложивше»:

Все возложи́вши * на Бо́га упова́ння, * ви прийняли́ заповіт Небе́сного Вчи́теля,* що сказа́в: «Хай не триво́житься се́рце ва́ше!» * Тож і у вірі ра́дісно пожи́вши,* і кожноде́нним служінням ду́шіукріпи́вши, * ви по́двиг му́чеництва йісповідництва прийняли́, * перейшли́ че́рез мно́гі стражда́ння і му́ки. * Зземлі української – небе́сні громадя́ни,* ви тепе́р ся́єте там, де в Отця́ жи́тел бага́то, * і з дерзнове́нням мо́литеся* за ду́ші на́ші. Двічі.

Все Сотвори́тель * созда́в для ра́дости й любо́ви, * все творіння зверши́в не на смерть, а на Свою́ просла́ву, * але́, щоб усіх ізба́вити, ви́терпів стражда́ння Хре́сні * за́мість нале́жної Йому́ ра́дости. * Тож і ви, блаже́нні, наслідуючи Вчи́теля, * по то́му, як пізна́ли ра́дість віри * – спізна́ли і стражда́ння, *пізна́ли Отця́ – спізна́вши Лик Стражда́льця, * що і Сам пройшо́в шлях скорбо́тний, * і вам приготува́в місце* в До́мі Отчому. Двічі.

Всі подивля́ли вас * за ва́шу непохи́тну віру, святії: * руйнува́в лю́тий гони́тель Це́ркву ви́диму * – а ви у вірності Неви́димому укріпля́лися; * довко́ла вас ни́щено життя́ і гідність лю́дську* – а ви явля́ли світові смире́ння і Життя́ Незнище́нне; * у кругове́рті сме́рти й ворожне́чі * – ви і переслідувачам проповідували Істину * і за мучи́телів моли́лися, * як і Той, Хто укріпля́в вас у му́ках * і дав вам благода́ть заступа́тися* за ду́ші на́ші. Двічі.

Хочі зруйно́ваний був * о́браз ви́димої Це́ркви, * хоч бага́то душ во́рог застра́шив * – ви відчаєві не піддали́ся* і служіння не поки́нули, * що його заповів Госпо́дь дру́зям Своїм, * бо вірили, що на о́браз Його́ сме́рти і воскресіння * після но́чі – збли́сне до́світок відро́дження * і наста́не часвідбудо́ви, * коли́ інші перейму́тьплоди́ стражда́нь і мук ва́ших. * Ви бо пра́гнули Влади́чні за́повіді спо́внити* і засвідчили, що неможли́ве чи́нить той, * хто по́вен любо́ви Бо́жої. Двічі.

Слава: глас той же самогласний:

Замишля́в підсту́пно лю́тий і нелю́дський во́рог* зни́щити непідвла́дну йому́ Це́ркву че́рез ло́жне возз’єдна́ння * з Це́рквою, яку́ безче́стив і нево́лив. * Тож і по́честями, виго́дами та доча́сними доста́тками * мани́в архипа́стирів, ієре́їв та вірних, * за відмо́ву сме́ртю їм і страшни́ми ка́рами погро́жуючи. *Але́ яви́лись непохи́тними святи́телі* і до мучи́телів так промовля́ли: * «Мив пра́вді сла́вимо Бо́га і в пра́вді навча́ємо сло́во Його́ істини. * Не зра́димо Це́ркву тиранопокло́нством,* не відрече́мося Первоапо́стольної Єдности: * її ми ви́страждали * – їй і зоста́немося вірні!»

Інині: богородичний догмат:

[Уп’ятницю ввечорі – догмат черговогогласу, який віддається.]

ХтоТебе́ не ублажи́ть, Всесвята́я Діво?Хто ж не оспіва́є дівственне наро́дженнявід Те́бе? Бо Той, Хто по́за ча́сом відОтця́ возсія́в, Син Єдиноро́дний – Вінже і від Те́бе, Чи́стої, ви́йшов,несказа́нно вопло́чений. По приро́ді– Бог Він, і за́для нас ста́вши поприро́ді люди́ною, Він не на дві осо́бирозділя́ється, але́ у двох незли́тнихприро́дах пізнає́ться. Його́ моли́, Свяще́нная, Всеблаже́нная, щоб поми́лувавВін ду́ші на́ші.

Вхід. Світе тихий. Прокімен дня.

Три паремії:

Пророцтва Ісаїного читання (Ісая 43:9-14).

Премудрости Соломонової читання (Мудрість 3:1-9).

Премудрости Соломонової читання (Мудрість 5:15-23;6:1-3).

НаЛитії стихири:

Глас1:

«Не поли́шу вас си́ротами», * – сказа́в Госпо́дь пе́ред Страстя́ми дру́зям Своїм. * На вас се сло́во спо́внилося, *о му́ченики всеблаже́нні з землі української! * Пізна́вши насоло́ду церко́вну * – зазна́ли ви й гіркоти́ переслідувань; * пожи́вши у хра́мовій красі й пишно́ті * – зоста́лися нагі, осиротілі і знесла́влені. * Та не поли́шив вас Госпо́дь, о му́дрі свідки, * Муж Збо́лений, що зазна́в нару́ги; * заповів бо: «Я прийду́ до вас», * і ви ба́чили Його́ – Кого́ світ не міг ба́чити.

Бу́вши на верши́ні життя́ церко́вно-наро́дного, о святи́телі, * – в одноча́ссі опини́лися ви у темни́ці. * Ще вчо́ра ото́чені числе́нним кліром і вели́ким здви́гом лю́ду * – ни́ні ви ото́чені зневіренимиі застра́шеними в’я́знями. * Коли́сь зодя́гнені у благоліпні ри́зи * – днесь у нужде́нній оде́жі безпра́вних. * Та не поме́ркло ва́ше світло у темно́ті,* і ціннішим ви́явився скарб чесно́т Христо́вих у прини́женні. * Ніде́ неполиша́ли ви служіння * – ні в ва́шій ве́личі, ні в ва́шім умалінні. * Вірні па́стирі незла́мні, * моліться за ду́ші на́ші.

Глас2:

Як живи́й Госпо́дь, * так і ви живете́ в ша́трах Його́ наднебе́сних, * у несказа́нній з Ним бли́зькості, * у ра́дості спогляда́ння Лиця́ Його́. * Ви в повноті життя́ перебува́єте, * не пощади́вши свого́ життя́ земно́го і доча́сного, * і мо́литеся, щоб земні ва́ші співгромадя́ни* Небе́сного Світла спадкоє́мцями ста́ли.

Глас4:

Не поли́шили служіння ісповідники, * не занедба́ли ні любо́ви до бли́жнього, ні пра́вила церко́вного: * в сутери́нах і ліса́х, у відда́лених хати́нах і мали́х міськи́х поко́ях * Же́ртву Євхари́стії прино́сили. * О чу́до! не зни́щив во́рог Це́ркву, відібра́вши хра́ми; * хоч повбива́в одни́х – інші ісповідники яви́лися. * Не в сами́х бо хра́мах жива́ Це́рква * – Дух і Пра́вда всю́ди храм собі буду́ють! * Непримітна осе́ля кочега́ра чи чорноро́ба * – стає́ пишнося́йним хра́мом і на землі Не́бом;* чоловік непоказни́й і стру́джений * – ось ієре́й досто́йний і вели́чний! * Не дола́ють врата́ а́дові Це́ркву * – жнива́ стражда́нь її ще більший плід прино́сять.

Слава: глас 5:

Співа́ли** Бо́гові Ви́шньому блаже́нні му́ченики,співа́ли * і прославля́ли в тю́рмах, катівнях і на засла́ннях Ім’я́ Його́.* За коро́ткого ча́су ста́вши доскона́лими,* вони́ ви́повнили довголіття, * у пра́вді ви́тривавши по́серед лука́вства. *Благода́ть і ми́лість, і опіку Бо́жу *вимо́люють святі для края́н своїх.

Інині: богородичний:

Співа́ймо** Ма́тері Бо́га на́шого, вірні, співа́ймо* і прославля́ймо літургією щоде́нности Життя́, Не́ю зро́джене! * Плека́ймо, як Вона́, простоти́ се́рця доскона́лість,* щоб сповня́ти пе́ршу і найголовнішу за́повідь: * люби́ти Бо́га і бли́жнього без лука́вства. * Благода́ть і ми́лість, і опіка Бо́жа * прихо́дить Богоро́дицею до діте́й Си́на Її.

Настиховні стихири

Глас2, подібний «Єгда от Древа»:

Житло́ закла́в у вас з Отце́м Своїм Син Бо́жий,* у вас, що були ви́гнані, * житла́ позба́влені, в темни́ці вки́нуті. *Ув’я́знив па́стирів мучи́тель і заду́мав ста́до розігна́ти, * але взива́ли без страху́ ув’я́знені: * «Не ви́рвете коріння Це́ркви з землі на́шої, * бо коріння її – на Не́бі!»

Стих: Візва́ли пра́ведні – і Госпо́дь почу́в їх, * і од усіх скорбо́т їхніх ви́зволив їх. (Пс 33:18)

Жив учи́в доча́сності – Позачасо́вим * і в буде́нності – свя́том постійної Богопросла́ви, * не устраши́лися ви, коли́ все втра́тили, * і не спокуси́лися позірними бла́гами тира́на, * тож і взива́ли до розпина́телів: * «Не ви́рвете коріння Це́ркви з землі на́шої, * бокоріння її – на Не́бі!»

Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних, * і од усіх них ви́зволить їх Госпо́дь. (Пс33:20)

Жили́ ви в ми́рі Христо́вому, * в ми́рі, що його́ Він зали́шив Своїм у́чням, * тож і ми́ру ло́жного не прийняли́ від світу:* не зго́дилися понево́лити Це́ркву. *Тому́ взива́ли з жа́хом ва́ші розпина́телі:* «Не ви́рвемо коріння Це́ркви з землі сіє́ї, * бо вкорінені святи́телі її на Не́бі!»

Слава: глас 4:

Мно́жество му́чеників дала́ в новітній час земля́ українська, * мно́гі їх імена́ відо́мі нам, а мно́гі – тільки Бо́гові; *прославля́ємо всіх їх, відо́мих і невідо́мих, * по́через па́м’ять мало́ї грома́ди їх: * святи́телів, священному́чеників, преподо́бних і пра́ведних, * що Ду́ха не згаси́ли і Влади́ці благоугоди́ли.

Інині: богородичний:

Мно́жество блага́нь возно́симо до Богоро́диці, *мно́гі печа́лі лю́дські зна́є Діва. *Але́ пригля́ньмося до о́бразу Її, відо́мого і невідо́мого: * ми бо покли́кані ста́ти уча́сниками Бо́жої приро́ди * із усіма́ святи́ми явля́ти Бо́га світові,* як Вона́, що вмісти́ла Невмісти́мого.

На благословенні хлібів

Тропар,глас 7:

Блаже́нні му́ченики українські, * цілість Тіла Христо́вого не розірва́ли ви, * тіла́ свої відда́вши на му́ки: * ле́сті во́рога не піддали́ся і Петро́вої є́дности не зрекли́ся. * Ублажа́є вас земна́ вітчи́зна ва́ша Україна * і вся Вселе́нська Це́рква да́внім співом: * Святії му́ченики, * ви сла́вно стражда́ли і вінча́лися; * тож моліться до Го́спода, * щоб поми́лував ду́ші на́ші. Двічі.

Відтак Богородице Діво один раз.





НАУТРЕНІ

На Бог Господь тропар Блаженні мученики українські двічі.

Слава:і нині: богородичний:

Як воскресіння на́шого Скарбни́ця, * тих, що на Те́бе надіються, Всеоспівана, * із ро́ву і прова́лля прогрішень возведи́;* Ти бо ви́нних у гріху́ спасла́ єси́, *народи́вши Спасіння на́ше, * пе́ред різдво́м – Діва * і в різдві – Діва, * і по різдві да́лі су́ща Діва.

Післяпершого стихослов’я сідальний, глас1.

Подібний «Гроб Твой, Спасе»:

Як гріб Твій, Спа́се, * так і Це́ркву-стра́дницю* запеча́тав і стеріг безбо́жник. * Та яви́лися, як Ангели, * святі її ісповідники* і звісти́ли Воскресіння * у досвітній те́мряві.

Слава:і нині: богородичний:

Діву і Ма́тір Спа́сову, * Тебе́, Богоро́дицю,* зо святи́ми на́шими * завжди́ велича́ємо,* як Світли́цю Бо́жу і Пала́ту, * з усіх родів Передо́брану.

Після другого стихослов’я сідальний, глас 4.

Подібний «Удивися Йосиф»:

Здивува́вся світ уве́сь, * бо узрів чу́до неможли́ве:* яви́лася, мо́вби з небуття́, Це́рква* зі святи́телями, кліром і мно́жеством вірних, * століттями руйно́вана, але́ не зни́щена, * і в оста́ннім ча́сі уме́ртвлена. * І яви́ла прецінну окра́су* – своїх му́чеників, ісповідників і праведників, * що просія́ли у досвітній те́мряві.

Слава: і нині: богородичний:

Цвіте наш, Діво! * Звідкіля́ прийшла́ єси́ іяк ро́дові лю́дському яви́лася? * не з ца́рських пала́т – Цари́ця * і з незначно́го міста – Призна́чена. * Хтознав Тебе́, хто Твою́ та́йну міг прови́діти? * У далині від си́льних носи́ла єси́ Всеси́льного, * що че́рез Те́бе зво́лив у світі яви́тися; * і непримітно, пле́каний Тобо́ю, зростав Бли́зький, * що прийшо́в спасти́ нас, відда́лених.

Після Полієлею величання:

Велича́ємо вас, * блаже́нних му́чеників сузір’я,* що те́мряву лихоліття осява́ли * і перемо́гу Со́нця – Христа́ передвіща́ли.

Вибрані стихи псалмів:

Відає Госпо́дь путь пра́ведних, * а путь нечести́вих – заги́не. (Пс 1:6)

Сини́ лю́дські, до́ки бу́дете тяжкосе́рді, *чом лю́бите марно́ту і шука́єте лжі?(Пс 4:3)

Принесіте же́ртву пра́вди * і упова́йте на Го́спода.(Пс 4:6)

По́міч мені від Бо́га, * що спаса́є пра́вих се́рцем. (Пс 7:11)

Пра́ведні успадку́ють зе́млю * і посе́ляться повік-віку на ній. (Пс 36:29)

ІІменем Твоїм радітимуть уве́сь день, *і пра́вдою Твоєю піднімуться. (Пс 88:17)

Бо Ти – похвала́ си́ли їх, * і в благоволінні Твоє́му піднесе́ться ріг наш. (Пс 88:18)

Слава: і нині: Алилуя, алилуя, алилуя, славаТобі, Боже. Тричі.

Після Полієлею сідальний, глас 4.

Подібний«Явился єси днесь вселенній»:

Яви́в Собі Христо́с Це́ркву сла́вну, * без пля́ми чи змо́ршки: * хоч осла́блену – си́льну му́чеників по́двигами * і многоплідну ісповідників терпінням.

Слава: і нині: богородичний.

Глас 8. Подібний «Повелінноє тайно»:

Повелінням Бо́жим * скри́лася Діва в Єги́пті, *оберіга́ючи Христа́-Младе́нця * од Ірода-дітовбивці. * Провидінням Бо́жим* скри́лася Це́рква в підпіллі, *оберіга́ючи оста́нок * вірних діте́й своїх. * Утаїлася Діва з Си́ном * у краю́ чужо́му * – утаїлася Це́рква-стра́дниця* у краю́ своє́му гно́бленому. * І велича́ють Богома́тір * ісповідників діти.

Степенні празничні: 1-й антифон 4-го гласу «Од юности моєї».

Прокімен,глас 4:

Візва́ли пра́ведні – і Госпо́дь почу́в їх, * і од усіх скорбо́т їхніх ви́зволив їх. (Пс33:18)

Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних, * і од усіх них ви́зволить їх Госпо́дь. (Пс33:20)


Євангеліє від Луки, 106 зач. (21:12-19)

Стихира після 50-го псалма. Глас 6:

Був прире́чений наро́д Ізра́їлів * на страшну́ же́ртву всепа́лення, * і втра́тив стільки життів, скільки є зір на не́бі.* Але́ не убоя́лися катів діти Ново́го Ізра́їлю, * прихо́дячи Авраа́мові на по́міч: * Слуга́ Бо́жий Андре́й, і брат його́ Климе́нтій Унівський, і Емілія́н пресвітер, * і мно́жество зна́них і незна́них синів і дочо́к України. *Скрива́ли люд євре́йський – самі немо́жучи скрива́тися, * захища́ли діте́й Якова – самі безза́хисні і безборо́нні,* віддава́ли життя́ своє́ за бли́жніх,* жили́ дія́льною любо́в’ю * – пра́ведники, чиїми моли́твами * світ дони́ні трима́ється.

Канон
має, крім ірмосів, богородичних і катавасій, 28 тропарців,
коженіз яких присвячено одному з двадцяти восьми нових блаженних.
Перші літери тропарців складаються в акростих:

Блаженні Богомудрі твої, краю наш.

Глас8

ПІСНЯ1. Ірмос:

Во́ду пройшо́вши, як су́шу, і єги́петського зла уни́кнувши, Ізраїльтя́нин заклика́в: «Ізбави́телю і Бо́гові на́шому співа́ймо!»

Святителеві Миколаю (Чарнецькому):

Святителюотче Миколаю, моли Бога за нас.

Блаже́нний ка́торжник і стра́дник Микола́й до пісні ви́зволення всіх склика́є: «Ізбави́телю і Бо́гові, що че́рез ме́не діє чудеса́, співа́ймо!».

Святителеві Микиті (Будці):

Святителю отче Микито, моли Бога за нас.

Любо́в’ю па́ству огорта́в у дале́ких країнах За́ходу святи́тель Мики́та, і з дале́ких степів Схо́ду до Ізбави́теля і Бо́га після трудів і мук поли́нув.

СвятителевіГригорію (Лакоті):

Святителю отче Григорію, моли Бога за нас.

Ангелу пло́ті з погідних па́горбів надся́нських, зігрів тепло́м душі холо́дну Північ святи́тель Григо́рій – Ізбави́теля співе́ць та ісповідник.

Слава:і нині: богородичний:

Із Міріа́м-проро́чицею Ти, Голу́бко Бо́жа Маріа́м, взива́єш: «Предвічному і Мно́ю Зро́дженому – Ізбави́телю і Бо́гові на́шому співа́ймо!»

Катавасія: Одкри́ю уста́ мої – і напо́вняться Ду́хом, і сло́во ви́дихну Цари́ці Ма́тері, і явлю́ся світло торжеству́ючим, і оспіва́ю ра́дісно Її чудеса́.

ПІСНЯ3. Ірмос:

Небе́сного ко́ла Верхотво́рче Го́споди і Це́ркви Зверши́телю, Ти мене́ утверди́ в любо́ві Твоїй, Межо́ жада́нь, вірних Тверди́не, Єди́ний Чоловіколю́бче.


Преподобній Йосафаті (Гордашевській):

Преподобна мати Йосафато, моли Бога за нас.

Жада́ння світські відки́нувши і служіння бли́жньому в найбільшій потре́бі обра́вши, преподо́бна Йосафа́то, досягла́ єси́ свого́ Жада́ння – Го́спода.

Преподобномучениці Тарсикії (Мацьків):

Преподобномученице Тарсикіє, моли Бога за нас.

Еде́мським са́дом став для те́бе монасти́р, Тарси́кіє, та в супоко́ї його́ ти за люд російський вболіва́ла і, розстріляна,стрімко злетіла до Влади́ки.

Преподобномучениці Олімпії (Біді):

Преподобномученице Олімпіє, моли Бога за нас.

Нелю́дське життя́ терпели́во зно́сила Олімпія з по́сестрою своє́ю, ви́гнана гони́телем у пусти́ню Сибіру, край То́мський і Ха́рський освя́чуючи по́двигом.

Преподобномучениці Лаврентії (Герасимів):

Преподобномученице Лаврентіє, моли Бога за нас.

Найва́жче життя́, найда́льше вигна́ння, незмірне стражда́ння – все се вплело́ся найкраснішими квітка́ми  у віно́к Твого́ му́чеництва, Лавре́нтіє.

Слава: і нині: богородичний:

Сла́влять жінки́ подру́жні – Неподру́жню і бездітні – Ма́тір Боже́ственного Младе́нця; Вона́ бо і рай подру́жжя освя́чує, і цвіт діви́цтва плека́є.

Катавасія: Твоїх піснесло́вців, Богоро́дице, живе́ і цілю́ще Джерело́, що хор собо́ю утвори́ли, духо́вно утверди́, в Боже́ственній Твоїй сла́ві – вінців сла́ви сподо́би.

Сідальний, глас 5. Подібний «Собезначальноє Слово»:

Соприча́стю вірні * зі Столи́цею Петра́ і Павла́, *яви́лися світові * Слу́ги Бо́жі одноду́мні.* Мно́гих вірних просвіти́ли ви * в лю́тій те́мряві зни́щення; * днесь зціля́єте неду́ги * і предстоїте́ Го́сподеві, *блага́ючи за нас, співців * по́двигів ва́ших.

Слава: і нині: богородичний:

Собезнача́льне Сло́во * Отцю́ і Ду́хові * прийшло́ у світ Тобо́ю, * Невісто безму́жня. * Змало́го Па́ростка * зітка́вся у То́бі Творе́ць, * і зійшо́в у буття́ доча́сне* Неописа́нний буття́м і Позача́сний.* Сла́вмо Діви призво́лення * і Спа́сове умаління!


ПІСНЯ4. Ірмос:

Почу́в я, Го́споди, про та́їнство Твого́ Про́мислу, збагну́в діла́ Твої і просла́вив Твоє́ Божество́.


Святителеві Йосафату (Коциловському):

Святителю отче Йосафате, моли Бога за нас.

Ієра́рх і ста́рець із-над Ся́ну срібноле́нтого до Ки́єва відійшо́в – оста́нньою про́щею стражда́нь.

Священномученикові Северіанові (Баранику):

Священномучениче Северіане, моли Бога за нас.

Був світлом для люде́й і світлом душі вознісся у Нетлінне Світло Северіа́н-ігу́мен – із темни́ці катува́нь.

Священномученикові Йоакимові (Сеньківському):

Священномучениче Йоакиме, моли Бога за нас.

Обле́чений висо́ким богосло́в’ям, а по́тім черне́цтвом, Йоаки́ме – хре́щення мук прийня́в єси́ в котлі.

Священномученикові Віталію (Байракові):

Священномучениче Віталію, моли Бога за нас.

Горли́вий па́стирю, коли́ ни́щили тіло твоє́ побиття́м, Віта́лію, – ду́хом ти свідчив перемо́гу Незнище́нного.
Слава: і нині: богородичний:

Хто збагне́, Діво, та́їнство, як Промисли́тель зітка́вся в То́бі без сімені – і як люди́ною став Бог?

Катавасія: Возсіда́ючи у сла́ві на престо́лі Божества́, на хма́рі легкій прийшо́в Ісу́с Пребоже́ственний, носи́мий Нетлінною доло́нею, і спас тих, що взива́ють: «Сла́ва, Хри́сте, си́лі Твоїй!»

ПІСНЯ5. Ірмос:

Просвіти́ нас повеліннями Твоїми, Го́споди, і раме́ном Твоїм висо́ким Твій мир пода́й нам, Чоловіколю́бче.


Священномученикові Петрові (Вергуну):

Священномучениче Петре, моли Бога за нас.

Ося́ював ти люд па́стирською турбо́тою і ре́вністю в обо́х людиновби́вчих тираніях, Слуго́ Бо́жий Пе́тре.

Священномученикові Роману (Лискові):

Священномучениче Романе, моли Бога за нас.

Мур воздви́гли на те́бе в темни́ці, Рома́не, о́тче па́стви і ба́тьку роди́ни, але́ не стри́мали твоїх псалмів.

Священномученикові Миколаєві (Цегельському):

Священномучениче Миколаю, моли Бога за нас.

У краю́ мордо́вському заги́нув ти, подібний і іменем, і благодія́ннями до чудотво́рця з Мир Лікійських.

Слава: і нині: богородичний:

Отіни́ла Тебе́ си́ла Ви́шнього, Діво-Ма́ти, і Боже́ственний Мир пречу́дно породи́ла єси́ се́ред ворожне́чі.

Катавасія: Здивува́лось небе́сне й земне́ Боже́ственній сла́ві Твоїй: Ти бо, незна́вши подру́жжя, Діво, носи́ла єси́ в утро́бі над усім Бо́га і зроди́ла єси́ Безлітнього Си́на, всім, хто оспівує Тебе́, – ми́ру Пода́теля.
ПІСНЯ6. Ірмос:

Моли́тву проллю́ до Го́спода і Йому́ возвіщу́ печа́лі мої; бо злом душа́ моя́ перепо́внилася, і життя́ моє́ до Аду набли́зилося; і молю́ся, як Йо́на: «Од тління, Бо́же, возведи́ мене́!»


Святителеві Теодорові (Ромжі):

Святителю отче Теодоре, моли Бога за нас.

Доро́гою вірности ходи́в єси́ по стежка́х підкарпа́тських; і є́дности з Главо́ю Апо́столів не зрікся ти, і стражда́в благоже́ртвенно. Тож моли́ся, Теодо́ре, щоб спаса́вся люд Срібної Землі.


Святителеві Симеонові (Лукачу):

Святителю отче Симеоне, моли Бога за нас.

Ре́вний у вірі архипа́стирю і невто́мний Бо́жий виногра́дарю; та́йний був єси́ єпи́скопі я́вний вигна́нець і му́ченик. Страшну́ ка́торгу пережи́вши, ти і насту́пних не убоя́вся єси́ стражда́нь.


Святителеві Йоанові (Слезюкові):

Святителю отче Йоане, моли Бога за нас.

Ісповідник вірний і незла́мний, мало́ю свіче́ю служіння твого́ відганя́в ти те́мряву безбо́жництва і апо́стольського преє́мства став єси́ опо́рою, тож утіша́й, Йоа́не, засту́пництвом твоїм наро́д наш.

Слава: і нині: богородичний:

Невисловле́нно зача́ла єси́ Сло́во, і Пло́ттю зроди́вся із Те́бе Безпло́тний; ми ж злом діл і по́мислів перепо́внилися і про життя́ Осно́ву забува́ємо, і мо́лимося Тобі, Ма́ти: од тління нас Різдво́м Твоїм ізба́в.

Катавасія: Боже́ственне оце́ і всіма́ шано́ване справля́ючи свя́то, Богому́дрії, Богома́тері, прийдіте, рука́ми запле́щемо, од Не́ї зро́дженого Бо́га просла́вимо.

Кондак, глас 8. Подібний «Непереможній Владарці»:

Неперемо́жні му́ченики в вінка́х перемо́ги, ми у ва́ми врято́ваній Це́ркві благода́рні пісні вам випи́суємо на суво́ях серде́ць на́ших. А ви, чиї імена́ впи́сані в Кни́зі Бо́га Живо́го – живо́ю охороня́йте Це́ркву на́шу, щоб зва́ли ми: Ра́дуйтеся, края́ни в Небе́сному Кра́ї!

Ікос:

Незліченні святі ся́ють нам, як зо́рі, на духо́вному небозво́ді; ми ж мале́ сузір’я на́ших блаже́нних Слуг Бо́жих днесь вірно помина́ємо, з повноти́ се́рця взива́ючи:

Ра́дуйтеся, святи́телі, яки́х не пойняла́ те́мрява;

ра́дуйтеся, світи́льники в лю́тій пітьмі гоніння;

ра́дуйтеся, ви, що від гіркоти́ мук не ухили́лися;

ра́дуйтеся, бо і Ца́рства насоло́ди нас причаща́єте!

Ра́дуйтеся, зубожілі і краси́ церко́вної позба́влені;

ра́дуйтеся, збага́чені ни́ні безмірно Богозрінням;

ра́дуйтеся, ути́снені, за́слані і в темни́ці вки́нуті;

ра́дуйтеся, широто́ю Не́ба ни́ні обдаро́вані!


Ра́дуйтеся, на забуття́ й невідання прире́чені;

ра́дуйтеся, ни́ні всім відо́мі й приснопа́м’ятні;

ра́дуйтеся, та́йні ісповідники Петро́вої є́дности;

ра́дуйтеся, я́вні всім молільники і чудотво́рці!


Ра́дуйтеся, края́ни в Небе́сному Кра́ї!

ПІСНЯ7. Ірмос:

Із Юде́ї прийшо́вши, о́троки в Вавіло́ні коли́сь вірою в Тро́йцю по́лум’я пе́чі потопта́ли, співа́ючи: «Отців на́ших Бо́же, благослове́н єси́!»


Святителеві Василієві (Величковському):

Святителю отче Василію, моли Бога за нас.

Тебе́, в’я́зня ка́мери сме́ртників, Васи́лію, Всеви́шній ви́вів у життя́ – з ціло́ю Це́рквою, що співа́є: «Отців на́ших Бо́же, благослове́н єси́!»

Священномученикові Йоанові (Зятику):

Священномучениче Йоане, моли Бога за нас.

Вели́ку П’я́тницю твоїх стражда́нь, Йоа́не, помина́ємо і, ба́чачи в то́бі взіре́ць наслідування Го́спода, взива́ємо: «Отців на́ших Бо́же, благослове́н єси́!»


Священномученикові Зиновієві (Ковалику):

Священномучениче Зиновію, моли Бога за нас.

Образ ре́вности і ла́гідности, о́браз страсте́й Госпо́дніх яви́в єси́, розп’я́тий, і співа́єш ни́ні з дре́вніх му́чеників ли́ком: «Отців на́ших Бо́же, благослове́н єси́!»

Священномученикові Олексієві (Зарицькому):

Священномучениче Олексію, моли Бога за нас.

Їдучи в сибірські табори́, заповіда́в своїм блаже́нний Олексій: «Не зра́дьте віри отців на́ших, щоб у пра́вді взива́ли ви: Бо́же, благослове́н єси́!»

Слава: і нині: богородичний:

До Юде́ї прийшо́вши, мудреці зі Схо́ду подивля́ли та́йну Богоро́диці і, скла́вши дари́ Ісу́сові, промо́вили: «Младе́нцю, Яко́го узріли ми, благослове́н єси́!»

Катавасія: Не послужи́ли творінню Богому́дрі за́мість Сотвори́теля, але́, вогне́нну загро́зу му́жньо подола́вши, ра́дувалися, співа́ючи: «Преоспіваний отців Госпо́дь і Бог, благослове́н єси́!»


ПІСНЯ8. Ірмос:

Царя́ Небе́сного, Яко́го оспівують во́їнства Ангелів, оспівуйте і превозносіте по всі віки.


Святителеві Григорієві (Хомишину):

Святителю отче Григорію, моли Бога за нас.

Крице́вий ста́рець у темни́ці поме́р, заповіда́ючи: «Бо́га пра́ведного превозносіте по всі віки».

Священномученикові Андрею (Іщакові):

Священномучениче Андрею, моли Бога за нас.

Розстріляний богосло́в, пра́ведник і па́стир заклика́є: «В Тро́йці Єди́ного превозносіте по всі віки»

Священномученикові Миколаєві (Конраду):

Священномучениче Миколаю, моли Бога за нас.

Ані люде́й не поли́шив, ані му́к не убоя́вся стра́дник зі Стра́дча, Спа́са превозно́сячи по всі віки.

Мученикові Володимирові (Приймі):

Мучениче Володимире, моли Бога за нас.

Юною чи́нить Це́ркву спів, і співець-му́ченик оспівує з на́ми Свято́го і превозно́сить по всі віки.

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа,
інині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний:

Царя́ сла́ви, Яки́й з Шатра́ Небе́сного в мале́ шатро́ утро́би Діви́чої зійшо́в, хва́лимо по всі віки.

Хвалимо, благословимо, поклоняємося Господеві, оспівуючи і превозносячи Його по всі віки.

Катавасія: Отроків благочести́вих у печі Різдво́ Богоро́диці спасло́; тоді да́не в о́бразі, а ни́ні у дійсності, – вселе́нну всю підніма́є співа́ти Тобі: «Го́спода оспівуйте, діла́, і превозносіте Його́ повік-віки!»

ПІСНЯ9. Ірмос:

Попра́ву Богоро́дицею Тебе́ ісповідуємо, завдяки́ Тобі спасе́нні, Діво Чи́стая, з Безтіле́сними хо́рами Тебе́ велича́ючи.


Священномученикові Леонідові (Фьодорову):

Священномучениче Леоніде, моли Бога за нас.

Наро́де вели́кий, сла́вного мав єси́ екза́рха і Христосла́вного ма́єш му́ченика, апо́стола вселе́нської є́дности церко́вної – Леоніда.

Священномученикові Климентієві (Шептицькому):

Священномучениче Климентію, моли Бога за нас.

Архимандри́те Небося́йний Унівський, днесь твоя́ Ла́вра тебе́ ублажа́є, Климе́нтію, що смире́нно подвиза́вся і му́чеництвом увінча́вся.

Священномученикові Еміліанові (Ковчу):

Священномучениче Еміліане, моли Бога за нас.

Ше́стеро хрести́в єси́ діте́й своїх, о́тче, і бе́зліч діте́й Ізра́їля спаса́в єси́ хре́щенням; за них же і тіло відда́в єси́ на спа́лення, Еміліа́не.

Слава: і нині: богородичний:

Престо́лом Херуви́мським ста́ло Твоє́ ло́но, присту́пним став для нас Той, Хто Непристу́пний і для Безтіле́сних хо́рів, з яки́ми Тебе́ велича́ємо.

Катавасія: Всяк, на землі ро́джений, хай звору́шиться, Ду́хом просвічений; хай торжеству́є і Безпло́тних Умів єство́, вшано́вуючи свяще́нне торжество́ Богома́тері, і хай викли́кує: «Ра́дуйся, Всеблаже́нная Богоро́дице, Чи́стая Приснодіво!»

Світильний, глас 3. Подібний «Небо звіздами»:

Світи́льники Істини * у стражда́ннях відійшли́ з землі на Не́бо * і там світло мо́ляться,* щоб Христося́йним ста́ло життя́ на́ше. Тричі.

На «Хваліте» чотири стихири

Глас 8. Подібний «Що ви наречем»:

Як вас нарече́мо, святії? * Богови́дцями? – бо ви ба́чили життя́ на́че Бо́жими очи́ма, * правдолю́бцями? – бо вірність Христо́ві не проміня́ли ви на ло́жний спо́кій, * Це́ркви красо́ю? – бо й без пишно́ти хра́мів служи́ли ви прекра́сно,* Ду́ха глибино́ю? – бо одухо́вили ви на́віть ва́ші темни́ці. * Мно́гі ва́ші імена́, * а ще більші – дарува́ння; *моліть, щоб спасли́ся * співці ва́ші вірні.

Я квас просла́вимо, му́ченики? * Про́повіді і служіння вільного захисника́ми? * – бо воліли ви вме́рти, але́ не згаси́ти Ду́ха в Це́ркві. * За́мкненими па́стирями з неза́мкненими уста́ми? * – бо і му́ки, за́вдані вам, става́ли про́повіддю для мало́го ста́да. * Мно́гі ва́ші імена́,* а ще більші – дарува́ння; * моліть, щоб спасли́ся * співці ва́ші вірні.

Як вас імену́ємо, вигна́нці? * Благовісниками? – бо й найда́льші кінці Сибіру * і степи́ Казахста́ну чу́ли від вас єва́нгельське сло́во, * благода́тними? – бо ви поши́рювали ра́дість віри * се́ред лю́ду чужо́го, безра́дісного і зневіреного. * Мно́гі ва́ші імена́, * а ще більші – дарува́ння;* моліть, щоб спасли́ся * співці ва́ші вірні.

Що вам принесе́мо, ісповідники? * Чи па́м’ять? – але́ пра́гнете ви, щоб ми діла́ ва́ші чини́ли. * Чи хра́ми? – але́ ви спільно́т живи́х передусім чека́єте. * Чи навча́ння? – але́ в благода́ті Ду́ха. * Богосло́в’я? – у моли́тві Це́ркви. * Чудотво́рці і святи́телі, * пра́ведні священному́ченики,* моліть, щоб спасли́ся * співці ва́ші вірні.

Слава:глас 6:

Красу́ спо́внення за́повідей Христо́вих обра́вши, * красу́ Христосла́вного життя́ в церко́вному наро́ді укріпля́йте,* у красу́ нетління по стражда́ннях зодя́гнені, * всеблаже́нні новому́ченики українські!

Інині: богородичний:

Богоро́дице, Ти єси́ Лоза́ Істинна, * що ви́ростила нам Плід Життя́, Тебе́ блага́ємо: *моли́ся, Влади́чице, з Апо́столами і всіма́ Святи́ми, * щоб поми́лувані були́ ду́ші на́ші.

ВеликеСлавослов’я. Після Трисвятого:

Тропар,глас 7:

Блаже́нні му́ченики українські, * цілість Тіла Христо́вого не розірва́ли ви, * тіла́ свої відда́вши на му́ки: * ле́сті во́рога не піддали́ся і Петро́вої є́дности не зрекли́ся. * Ублажа́є вас земна́ вітчи́зна ва́ша Україна * і вся Вселе́нська Це́рква да́внім співом: * Святії му́ченики, * ви сла́вно стражда́ли і вінча́лися; * тож моліться до Го́спода, * щоб поми́лував ду́ші на́ші.

Слава: і нині: богородичний:

Як воскресіння на́шого Скарбни́ця, * тих, що на Те́бе надіються, Всеоспівана, * із ро́ву і прова́лля прогрішень возведи́;* Ти бо ви́нних у гріху́ спасла́ єси́, *народи́вши Спасіння на́ше, * пе́ред різдво́м – Діва * і в різдві – Діва, * і по різдві да́лі су́ща Діва.

Єктеніїі великий відпуст.





НА ЛІТУРГІЇ


(Співаємо зображальні)

Тропар,глас 7:

Блаже́нні му́ченики українські, * цілість Тіла Христо́вого не розірва́ли ви, * тіла́ свої відда́вши на му́ки: * ле́сті во́рога не піддали́ся і Петро́вої є́дности не зрекли́ся. * Ублажа́є вас земна́ вітчи́зна ва́ша Україна * і вся Вселе́нська Це́рква да́внім співом: * Святії му́ченики, * ви сла́вно стражда́ли і вінча́лися; * тож моліться до Го́спода, * щоб поми́лував ду́ші на́ші.

Слава: кондак, глас 8. Подібний «Непереможній Владарці»:

Неперемо́жні му́ченики в вінка́х перемо́ги, ми у ва́ми врято́ваній Це́ркві благода́рні пісні вам випи́суємо на суво́ях серде́ць на́ших. А ви, чиї імена́ впи́сані в Кни́зі Бо́га Живо́го – живо́ю охороня́йте Це́ркву на́шу, щоб зва́ли ми: Ра́дуйтеся, края́ни в Небе́сному Кра́ї!

Інині: богородичний:

Неперемо́жній Влада́рці на честь перемо́ги ми, врято́вані від ли́ха, благода́рні пісні випи́суємо Тобі, раби́ Твої, Богоро́дице. А Ти, що ма́єш си́лу нездола́нну, від уся́ких нас бід охорони́, щоб зва́тиТобі: Ра́дуйся, Невісто Неневісная!

Прокімен,глас 4:

Святи́м, що на землі Його́, прояви́в Госпо́дь усі бажа́ння Свої в них (Пс. 15:3).

Стих: Я ба́чив Го́спода повсякча́с пе́редо мно́ю, бо Він право́руч ме́не,
щоб я не похитну́вся (Пс. 15:8).

Апостол до Ефесян, 233 зач., 6:10-17.

Алилуя, глас 4:

Стих1: Візва́ли пра́ведні – і Госпо́дь почу́в їх, і од усіх скорбо́т їхніх ви́зволив їх. (Пс. 33:18)

Стих2: Бага́то скорбо́т у пра́ведних, і од усіх них ви́зволить їх Госпо́дь. (Пс.33:20)

Євангеліє від Матея 10:16-22 або від Луки 21:12-19.

Причасний:

Ра́дуйтеся,пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́. (Пс. 32:1). Алилуя, тричі.

ЗАВАНТАЖИТИ ТЕКСТ (pdf+ocr+covers, 16st., 0,11Mb)

Текст укладено за матеріалами:     Департаменту інформації УГКЦ