Деякі
ідіоти, знеохочені секуляризацією на Заході та розпоясанням не тільки
ідеологічної політичної коректності, але і нових ідеологій, подібних до
гендеризму, хотіли б бачити у Путіні та Росії захисників традиційних
цінностей і рятівника нашої цивілізації. Це правда, що Європа
занурюється у параною. Німецький вплив породжує громіздку бюрократію,
тому усе мусить бути описано на німецьку моду в різних інструкціях,
процедурах і директивах. Параноя породжує параною.
Майстерність російської пропаганди представляє Росію як захисника
віри. Дійсно, Кремль підтримує православну церкву Московського
Патріархату, а бореться не тільки з католиками і греко-католиками, а й з
автокефальними православними. Протестантів з дня на день назвуть
агентами іноземних держав.
Церква в Росії завжди служила державі. Там ніколи не було ніякого
відділення держави від церкви, яка використовувалась для русифікації
завойованих народів. Тому відразу ж після здобуття незалежності 1918
року поляки зруйнували російську церкву, що стояла в центрі Варшави. У
часах Радянського Союзу на чолі Православної Церкви були генерали КДБ.
Вірних Богові православних священиків відправлили до концентраційних
таборів. Старообрядців переслідували, а греко-католики відправляли
літургію підпільно. З церков робили музеї, наприклад, атеїзму, але і
забирали їх на стайні, свинарники, іноді на склади. Під час революції, в
шалі девастації російські нікчеми руйнували церкви, костели, мечеті.
Більшовики і комуністи знали, що для того, щоб повністю поневолити
людину, треба позбавити її віри в Бога. Коли це не вдалося до кінця,
церквою почало керувати КДБ. Все під контролем.
Зараз російська церква служить Володимиру Путіну. Московський
Патріархат пропагує погляд месіанізму, що Росія має місію захищати
християнство в усьому світі. Багато могли б спокуситися на цю риторику.
Між тим в окупованому Криму з'явилися істинно російські порядки. Віз
не продовжили ні пароху римо-католицької парафії в Сімферополі, ні
монахиням, змушуючи їх виїхати. А вірні старалися про повернення святині
багато років. На жаль, влада автономії вже й раніше ускладнювала життя
не лише католикам, а й татарам. Багато з них мають польське коріння.
Тепер парафією Пресвятої Діви Марії піклується один священик. І це єдина
парафія у всьому Сімферополі.
ФСБ стверджує, що все законно, тому що релігійні організації не мають
правового статусу в Криму, тому вони не можуть запрошувати іноземців –
священиків і монахинь. Тому їх треба депортувати з півострова!
Релігійні громади, що діють в Криму, просять про реєстрацію. Цю
вимогу висунула окупаційна влада Криму. Більше двох тисяч релігійних
громад подали заявки на реєстрацію, отримали яку тільки 11, але жодна з
дев'яти католицьких парафій. Там також нема врегульованого статусу
католицьких священиків, не тільки західного обряду, але й східного. Так,
отже, розпочали релігійну війну, метою якої є те, щоб на півострові
могла функціонувати тільки православна церква Московського Патріархату, що сторіччями реалізовує політику Кремля.
У Криму тривають переслідування не тільки християн, а й мусульман.
Москва вже давно була готова захопити Крим. У Криму деякий час тому
з'явилися салафіти. Вони хотіли релігійно виховувати татар. Путін мав би
великий аргумент для світу – боротьба з мусульманським тероризмом. Таку
риторику вже ведуть у боротьбі проти Чечні. Крим сплив би кров’ю.
Салафіти є мусульманами, дуже небезпечною ультра-ортодоксальною сектою.
Це вони ісламізують Європу. Навіть викрадають молодих єгиптян і змушують
перейти на свою віру. Нормальні мусульмани уникають їх і попереджають
християн про їхні дії. Татари не дали втягнути себе в пастку і «вигнали»
салафітів з Криму.
Мустафа Джемілєв, харизматичний лідер татар і багаторічний в’язень, говорить
в інтерв’ю для «Gazeta Wyborczа» прямо: «Досить довго ми були в
підпорядкуванні Росії, щоб тепер забути, що це означає. Вже царська
влада в Криму від 1863 р. запам’яталася руйнуванням татарської еліти,
інтелігенції, духовенства. Це Росія, а потім Радянський Союз створив
такі умови, що багато хто з моїх співвітчизників вирішив емігрувати. Про
депортацію цілого народу в 1944 році нема чого й згадувати. Це
колективна історична пам'ять татар.
В Україні нам теж не було занадто легко. З точки зору демократії та
поваги прав людини, особливо під час правління Віктора Януковича, тут
було далеко до Заходу. Але навіть останній період в порівнянні з Путіним
у Росії був набагато цивілізованішим. Найбільшою колективною травмою
кримських татар є не бідність, але те, що якоюсь мірою ми повертаємось
до часів Радянського Союзу. Нещодавно зателефонував мені чоловік, один з
небагатьох бізнесменів з мого народу. Мало не плакав в трубку, що вже
не може витримати і змушений покинути Крим, бо просто задихається. За
23 років незалежної України татари вже звикли до свободи».
Мустафу Джемільова не впускають до Криму, де живе його родина. «Вот такая русская демократия и свобода!»
Росія, як і раніше, є тюрмою народів. Чеченський народ, який бажав
незалежності, в II чеченській війні, очолюваній Путіним, майже
вимордований або змушений емігрувати. Ті, хто хоче вижити, мусять
підпорядковуватися насадженому Кремлем Кадирову. Тепер прихильників
нового уряду Чеченської Республіки відправляють у Донбас боротися «за
матушку Россию». Путін визнає право «незалежності» інших країн, яке
проголошує там його агентура, щоб негайно просити Москву дозволу
приєднатися до Росії. Але водночас відмовляє у праві на самовизначення
народам, яким вже досить перебування в Російській імперії.
Слова Джемілєва повинні бути попередженням для всіх поляків, які захоплюються Росією і Путіном.
Йде війна, яку розпочала Росія. Час гарцювань корисних ідіотів
закінчився. Їх усіх треба сприймати як п’яту колону Кремля – ворогів
свободи, демократії та віри. Той, хто «розуміє» і підтримує Росію, є
зрадником.
Ядвіга Хмєльовска
Ядвіга Хмєльовска, незалежний активіст опозиції, член уряду регіону
Сілезько-Домбровського від «Солідарності» у 1980-81 роках, одна з
керівників підпілля солідарності, переслідувана з 13 грудня 1981 по
серпень 1990. За освітою магістр електроніки, журналіст. Колишня
журналістка TVP, а зараз публіцистка, скарбник правління Асоціації
польських журналістів, віце-президент Федерації незалежних ЗМІ та
Президент Руху національної освіти. Живе в Сілезії.
Немає коментарів:
Дописати коментар