31.03.2015р. Б. / Черговий етап гібридної війни проти УГКЦ?

В Україні тихенько, але, здається, впевнено розгортається гібридна війна проти УГКЦ, бо війна проти пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому, то є тільки одна зі спецоперацій цієї війни. Родзинкою добре спланованої гібридної війни є те, що її жертва не одразу усвідомлює, що проти неї розпочато агресію, і дуже часто саме гібридна війна починається з підривних акцій в середині жертви. Ба більше того, успішна гібридна війна передбачає ведення дій проти противника руками самого противника, тобто, принаймні, певних груп, групок, групочок в середині самого противника.

У світлі останніх подій виглядає на те, що діяльність сектантського угруповання Антоніна-Тонека Іллі Догнала була лише першим видимим етапом цієї гібридної війни. Але вже зараз можна говорити про доволі потужній успіх цього етапу. Діяльність догналівців осягнула усього в періоді неймовірні результати.

1. Сектантська діяльність догналівців посіяла в середовищі УГКЦ недовіру до появи будь-яких рухів, товариств, спільнот. Кожна нова спільнота, рух, організація, товариство чи просто мирянська ініціатива викликають на початках острах – чи бува вони не перетворяться на секту.
2. Псевдо pro-life діяльність догналівців: виступи проти абортів, евтаназії, гендеризму, ґей-пропаганди, запліднення інвітро, контрацепції, організація пандану руху «Чистих сердець», різні ГО з буцімто pro-lifeактивізмом, – усе це дискредитувало pro-life тему в греко-католицькому середовищі. Велика частина священників і вірних почали з недовірою ставитися до pro-life активістів.
3. Псевдо pro-life діяльність догналівців також уможливила ліволіберальним представникам створення доволі вигідної етикетки-страшилки, яку тепер вони чіпляють на кожного критика гендерної ідеології, толерантності до гріха, контрацептивних методів та технологій штучного запліднення, безмежної свободи і самого лівацтва, – «це догналівці».
4. Це саме стосується мови про окультні та магічні псевдорелігійні практики в середині народного християнства. Навіть сама спроба говорити про них чи спроба говорити про потребу християнської реінтерпритації певних поганських обрядів і символів, які залишились присутніми у народній обрядовій практиці, викликає одну єдину реакцію – «це догналівці».
5. Догналівцям вдалося і слово правовірність цілком скомпрометувати у греко-католицькому середовищі в Україні. Адже тепер це слово викликає чітку нав’язливу асоціацію саме з догналізмом.

Тобто, коротко кажучи, догналівцям вдалося вивести ліволіберальні групки в середині УГКЦ з-під критики, а саму критику ліволіберальних поглядів перетворити мало не на революційний крок. Також своєю діяльністю вони змогли досить ускладнити функціонування та розвиток католицького активізму, суттєво обмеживши вплив УГКЦ на суспільство. В реальності удар догналізму не був спрямований на реальний і значущий розкол УГКЦ, а на створення відповідної інформаційної атмосфери, яка уможливить руйнацію католицькості УГКЦ ліволібералами з середини й зробить УГКЦ вразливою на атаки «активістів» зі зовні.

Хто є ініціатором і агресором у цій гібридній війні проти УГКЦ, не берусь писати, краще дати відповідь на питання: «Кому це вигідно?» Хоча це і так цілком зрозуміло.

Хтось нехай запасається попкорном, а хтось нехай гострить меч – вибір кожного. Одне ж є цілком зрозуміло – нас чекають цікаві події.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя