20 грудня 2012 року у Дорі-Яремчі відбулися заупокійні Богослуження та
урочиста Академія, приурочена 80-річчю з дня народження св. пам’яті о.
митр. Михаїла Косила.Розпочалося відзначення Святою Літургією у парафіяльній церкві св. Михаїла с. Дора та панахидою на могилі, в якій спочиває цей героїчний священик катакомбної УГКЦ. А в Народному Домі Яремча в післяобідній час відбувся пропам’ятний вечір.
Незважаючи на сувору зимову погоду, на Академію прибуло чимало яремчанців, чи не усі священики, виховані о. Косилом, та поважні гості – Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин та Єпарх Коломийсько-Чернівецький Кир Миколай Сімкайло.
Впродовж півтори години присутні, затамувавши подих, немовби гортали сторінки біографії свого славного земляка і духовного батька отця Михаїла, слухали вірші і пісні, написані ним, переглянули документальний фільм про його життя і підпільну священичу діяльність, створений спеціально до пам’ятної дати.
Народився о. Михаїл Косило 20.12.1932 р. в Дорі коло Яремча в родині Василя і Катерини з роду Спасюк, які були побожними християнами і свідомими українцями. У релігійному і національному дусі виховували і свого сина, якому змалку прищеплювали любов до Бога, рідної мови і культури. Щоденні молитви, Служба Божа, Сповідь і Св. Причастя стали для нього відтоді і на все життя насущною потребою. Визначальний вплив на його життя і духовне покликання мав студитський монастир св. Пророка Іллі в Дорі. Прислуговуючи змалку в монастирській церкві, Михась не лише здобув глибокі практичні знання церковного молитовного правила, літургійних практик і піснеспівів, але й пройнявся духом священичого аскетизму. Воєнне лихоліття та реалії войовничого атеїзму лише посилили його прагнення всеціло посвятитись служінню Христові та Його Католицькій Церкві. А остаточно стати священиком він вирішив після знайомства з о. ісповідником Антонієм Казновським, який прибув у Дору наприкінці 1940-х років. Під його духовним проводом Михаїл пройшов вишкіл та склав іспити за програмою Львівської Богословської Академії, а 13 червня 1958 р. отримує священичі свячення з рук Єпископа-Мученика Миколая Чарнецького. Через декілька днів за активну підпільну діяльність та спробу зареєструвати у Дорі греко-католицьку громаду о. Косило разом з о. Казновським, згідно із судовим вироком „за незаконну релігійну та антирадянську діяльність”, отримують тривалі терміни ув’язнення у тюрмі м. Жданова (тепер – Маріуполь). Там о. Антоній помирає на руках о. Михаїла...
Невдовзі після звільнення о. М. Косило отримує другий термін в таборах посиленого режиму Омської обл.
На початку 1970-х років Блаж. Мученик, Єпископ Станиславівський Іван Слезюк призначає о. Косила ректором підпільної духовної семінарії. Під його духовним проводом священичу формацію здобули понад 20 священиків: Найстарший з них – Митрополит Тернопільсько-Зборівський Кир Василь Семенюк, наймолодший – нинішній Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.
З легалізацією УГКЦ о. Михаїл Косило отримує духовне призначення на Буковину. Будучи деканом Чернівецьким, він засновує кільканадцять парафій, домагається повернення в лоно УГКЦ Собору Успення Богородиці в Чернівцях, ремонтує і розпочинає Богослужіння у цій історичній святині. За визначні заслуги перед Церквою глава УГКЦ Мирослав Іван Кардинал Любачівський нагороджує о. Михаїла золотим нагрудним хрестом з прикрасами та митрою, а Єпископ-Ординарій Івано-Франківський, Ісповідник віри Владика Софрон Дмитерко призначає його Генеральним Вікарієм Буковини.
Наприкінці Ювілейного 2000-го Року Різдва Христового, сповнений фізичних і духовних сил, отець-ісповідник Михаїл Косило на 68 році життя і 43 році священства раптово відійшов по вічну нагороду до Бога...
У своєму вітальному листі на адресу учасників ювілейного відзначення пам’яті о. М. Косила його учень, Глава Церкви Блаж. Святослав Шевчук особливо відзначив неоціненний подвиг мучеництва УГКЦ у ХХ ст. Глава Церкви, зокрема, наголосив:
„У наш час, коли нерідко в певних колах простежується розмивання католицької ідентичності нашої Церкви-мучениці, коли наше духовенство не завжди вміє правильно узгодити високі сподівання народу і суспільства щодо них із відповідним внутрішнім особистим духовним, моральним життям та активним пастирським служінням, плекання пам’яті про геройські приклади віри та жертви душпастирів переслідуваної Церкви є особливо цінним. Ось чому вивчення та популяризація феномену душпастирства є особливо важливими для нас сьогодні, а спомин про героїв підпільної Церкви – життєдайним (...).
Отець Михаїл у найтяжчий період історії нашої Церкви був її люблячим і вірним сином. Як відданий Христовий священик, він був чуйним вихователем, мудрим учителем, таїнственним хранителем душ сотень тисяч наших вірних серед найрізноманітніших обставин, через які вів його наш Господь Спаситель дорогами Доброго Пастиря.
Особлива шана та пам’ять йому належить за те, що своїм життям він зумів
зворушити серця багатьох юнаків, привести їх до пізнання Бога, відчути у
собі голос покликання до священства і посвятитися на служіння Христові в
цілопальній жертві неодруженого стану. Для багатьох із нас серед
тодішніх надзвичайних обставин особа отця Михаїла Косила була єдиним
шляхом підготовки до священства та дверима до Божого престолу (...).
Роздумуючи над тим духовним спадком, який залишив нам, його учням і духовним синам, наш батько і учитель, згадую слова ап. Павла: „Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже; і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру” (Євр. 13,7)”.
о. Ігор ПЕЛЕХАТИЙ
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар