«Бути
поруч» - дуже відповідально, тому що ми цим декларуємо свою позицію, за
якою ми готові спілкуватися з усіма. Ми не обираємо тих, поруч кого ми
можемо бути. В армії ми стараємося бути поруч всіх військових – віруючих
і атеїстів, і тих, що заплуталися в своїй вірі.
Розповів о. Степан Сус, настоятель Гарнізонного храму Петра і Павла у Львові.
«За всі ці роки я зустрічав багато військових, які мали своє
відношення до Церкви, - продовжив він далі. – Насамперед, ми
зустрічаємося із агресією до нас. Бо побутує думка, що якщо прийшов
священик, то він одразу буде навертати, заставляти молитися». Саме
служіння присутністю деколи є більшим за розмову. Зрештою, Папа Франциск
сам казав, інколи, аби когось навернути потрібно менше говорити слів, а
більше робити.
«По вчинках, люди, які нас не сприймають, починають нас розуміти. Це
те що навертає людей і означає «бути поруч». Коли військові бачать, що
ти є з ними що ти з ним йдеш 73 км, стрибаєш із парашута, сидиш в
окопах, проходиш різні вишколи, просто є з ними, живеш їхнім життям,
тоді вони розуміють, що ти є поруч не просто так. Коли в них виникає
гостра потреба, то навіть атеїсти приходять до священика, бо бачать, що
поруч із ними, крім нього, можливо, нікого немає», - підкреслив о.
Степан.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар