Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! Слава Героям України!


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 16 липня 2016 р.

16.07.2016р. Б. / «Пане Країнські, більше не можемо вас оберігати, тому що йдуть росіяни і як вони прийдуть, то не зможемо нічого зробити»

Пан Анджей Країнські, громадянин Польщі, предки якого жили на Сокальщині в селах Переспа та Забава, співпрацює з священиками Катедрального храму м. Сокаля та єпископом Михаїлом Колтуном у сфері капеланства мисливців, поділився своїми спогадами про те, як українці врятували їхню родину від знищення.

Який зв’язок ваших предків з Україною?

Мій тато знав українську мову і використовував її, якщо було потрібно. Він розповідав, що мій дідо не хотів звідти виїжджати. Дідо любив цю землю, давав роботу багатьом людям, українцям. І найкращим прикладом, що був дуже доброю людиною є факт, що до Польщі разом з ним приїхали ще дві особи. Няня, яка опікувалася моїм татом, як був юнаком і потім жила з нами до самої смерті та опікувалася внуками. Також приїхав пан який займався кіньми в маєтку мого діда. Він приїхав до Польщі і зайнявся розвезенням вугілля. Разом з ним і нянею ми всі свята проводили разом.

Чому ваша родина покинула свій край та хто в цьому допоміг?

Мій дідо не хотів виїжджати, але прийшли до нього українці, які створили місцеву поліцію і пильнували маєток, людей, щоб не було грабежів, підпалів, вбивств і обіцяли моєму дідові, що будуть його оберігати. Однак одного разу вночі прийшли до нього і сказали: «Пане Країнські, більше не можемо вас оберігати, тому що йдуть росіяни і як вони прийдуть, то не зможемо нічого зробити». Тоді місцеві допомогли спакувати речі на вози і через річку Буг переправили всю родину на Польську сторону. Тато про це говорив нам і переказував іншим, що нікому з нашої родини, хто тут жив волос з голови не впав, всі врятувалися, нікого не вивезли. Втім по війні мій тато довго не міг знайти роботу в Польщі, тому що вони мали тут маєток, в навчальному закладі мав проблеми… але оскільки був мисливцем, то добрі люди, теж мисливці допомогли.

В якому році виїхала ваша родина і хто саме покинув рідні терени?

В 1939-му. Мій дідо Роман Країнські та бабця Яніна з моїм татом Адамом. Також виїхали сестра мого батька Марія Країнська і двоє братів Роман і Володимир Країнські. Вони всі жили в Забаві.

Приїхавши до України, що ви зробили?

Як сюди приїхав, то познайомився з дуже добрими людьми, які в усьому нам помагають. В минулому році поставили надмогильний пам’ятник в Переспі прадіду Вінкентію та прабабці Гелені. До речі Гелена Країнська, з дому Шумлянських, була греко-католичкою.

Моя родина переїхала до Гданська, але ми завжди прагнули, щоб сюди приїхати. Колись не можна було, але тепер я вже четвертий раз в Україні і цього року привіз сюди брата та кузина. Минулого року як вернулися з України то постановили, що якщо згодиться владика та отці, подарувати до Сокальської катедри образ св. Губерта. І це нам вдалося.

Чого варто повчитися з вашої родинної історії?

Є люди, які згадують найгірші моменти, але є й інші, які не забувають найкращі хвилі життя. Варто згадувати ті найкращі життєві історії пов’язані з молодістю, з вихованням, так як мій тато виховувався серед українців…

Немає коментарів:

Дописати коментар