Мирославові Мариновичу
Пане Мирославе! Слава Ісусу Христу!
Читаю Ваш роздум «про конфлікт між Садовим і Магдиш через
висловлювання про церкву» - так озвучено його в в інтернеті. Мені
незручно через свою ретроградність зізнатися, що я не є читачем цього
досягнення громадського спілкування: із деяким запізненням читаю
видруковані матеріяли і хочу зрозуміти (а це не перший раз!) Вашу
позицію. Мені здається, як це не прикро, між нами (не тільки мною, а й
покійними нашими найсвітлішими постаттями Ярославом Лесевим і Зеновієм
Красівським) таки проліг згаданий Вами «тектонічний» розлом. Гірко
усвідомлювати, бо ми колись цілий рік перебували у приязні в концлагері
на Уралі, де я напевно не приховував захоплення Вашим героїчним чином -
входженням в Українську Гельсінську Групу в 1976 р.
Нині я боляче
діткнутий тим, що опинився у згідно Вами окресленій «певній групі
«захисників Церкви». Зрештою, чому боляче? Я радий, що входжу до
Товариства «Святий Юр - організації, що захистила Львів від безчестя,
бодай наразі на половину відстоявши спорудження пам’ятника і
реконструкції всього майдану разом зі сквером, бо вороги Церкви і далі
перешкоджають закінчити роботи на Святоюрській площі, яка вже недавно
озвучена з благословення Папи як відпустова.
Отець Юстин Бойко чи пан Олесь Городецький, на Вашу думку, «взяли на
себе явно не свої повноваження». Можливо, вони і б не брали, коли б Ви
як проректор УКУ та й сам УКУ відчували обов’язок захистити Церкву, її
традицію, героїчну історію, а не спекулювати дивним примирення нібито
християнським, бо не всі «наші», на жаль, є нашими. Бо не все може бути
примиреним. Вам ближче те, що руйнує традицію Церкви, бо така вже
сутність лібералізму.
Кажете, що тут потрібен голос мудрої єрархії. Отож. тим голосом
пасувало бути Вам - Моральному авторитету, Совісті і Мужу близькому до
кардинала Гузара, а не нашому «люблячому Пастору», як того хочете Ви.
Справді, наш «люблячий Пастор» - це Блаженніший Святослав. Чи йому
випадає забирати голос у такій нікчемній брудній справі - дискусії з
панею Магдиш чи подібними? Не той рівень.
Звичайно, природна річ мати різні думки на певні справи, але не можна
багном оскверняти святі речі - нашу вистраждану Церкву, навіть помимо
окремо її недостойних синів. Але чого ображають мене і подібних мені
таких же християн? Цитую наведену Вами сентенцію Великого Митрополита:
«…незгода і боротьба приносить збурення, безлад і занепад». То хто ж
постійно вносить їх цього ювілейного року? А Ви ставите в один ряд тих,
хто ображає і баламутить, і тих, хто є «певною групою захисників
Церкви»: «модерністів» і «традиціоналістський сегмент суспільства». Світ
уже спізнав усі «принадності» ліберальних модерністів. Ми не
згоджуємося стояти поруч на одній площині задля порозуміння, бо ми різні
і різні наші правди, ми на різних платформах. Наша - стійка, але куди
скочуєтеся Ви у своїй невиразности -- похилій площині розламу?
12.10. 2015.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар