16.02.2019р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Тм. 2,11-19:  «Коли ми з Ним померли, то разом з Ним будемо й жити»

Що означає померти із Христом? Це означає померти для життя, цінностей і скарбів, які пропонує цей світ. Бачимо, не осуджуючи нікого, що люди живуть так, немовби це життя ніколи не закінчиться, так, немовби вони не будуть вмирати. Ніби єдина ціль цього життя - шукати щастя тут, на землі, та що б нагромадити якнайбільше багатства. 

Але знаємо, що жодна людина, яка прийшла на цю землю, не затрималась на вічно. Коли ми, живучи на землі, починаємо жити з Господом, а не цінностями цього світу, то вже тут стаємо учасниками життя вічного. Тоді вмираємо до життя земного й народжуємось до вічного. 

Виходячи з цього, зрозумілим стає подвиг мучеників, які не боялись, коли їм відбирали життя через їхню віру в Бога. Бачимо, вони були свідомими, що є причасниками вічного життя. Їм не було страшно, що хтось відбирає це тимчасове життя. Спитаймо себе, наскільки ми вмерли із Ісусом Христом для цього життя і наскільки ми з Ним живемо життям вічним?

***

Лк. 18,2-8:  «Тому, що ця вдова мені докучає, я її обороню»

У нашому житті деколи трапляється подібно, як у цій притчі: хтось нам набридає, мучить нас, скиглить, просить. І навіть якщо ми не хочемо нічого робити для цієї людини, то все одно відповідаємо на її прохання хоча б тому, щоб та особа перестала докучати. 

Бачимо у Євангелії, що суддя, який був нечесним, ні Бога не боявся, ні людей не соромився, таки допоміг бідній вдові, але не через свою доброту, а тому, що ця вдовиця була настирлива. Господь хоче показати на цьому прикладі, що коли недобра людина може допомогти іншому, то скільки більше для нас може зробити наш Бог, який є справедливим, милосердним, добрим, всепрощаючим… Якщо ми знаємо, яким є наш Бог, то чи можемо сумніватися, що Він оборонить тих, які постійно взивають до Нього? 

Згадаймо, чи ми просимо Бога, «докучаємо» Йому своїми проблемами, стукаємо, взиваємо. Якщо наші молитви короткі та невитривалі, то, напевно, те, що ми просимо, нам не дуже потрібне. Тож будьмо витривалі в наших молитвах до Бога, і наша витривалість завжди й повсякчас неминуче приноситиме свої плоди.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР